Типове положення про комісію з питань етики
МОЗ України; Положення від 01.11.2000281
Документ z0831-00, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 31.03.2006, підстава - z0252-06

                                                          
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
N 281 від 01.11.2000 Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
17 листопада 2000 р.
за N 831/5052
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
01.11.2000 N 281
( z0830-00 )
{ Типове положення втратило чинність на підставі Наказу
Міністерства охорони здоров'я
N 66 ( z0252-06 ) від 13.02.2006 }
Типове положення
про комісію з питань етики

1. Загальні положення
1.1. Типове Положення про комісію з питань етики (надалі -
Положення) розроблено відповідно до статті 8 Закону України "Про
лікарські засоби" ( 123/96-ВР ) з урахуванням норм, що
застосовуються у міжнародній практиці - правил ICH GCP,
Гельсінської декларації (1964) ( 990_005 ).
1.2. Положення встановлює основні вимоги до оцінки етичних та
морально-правових аспектів матеріалів клінічних випробувань
лікарських засобів, які можуть проводитись на пацієнтах
(добровольцях).
1.3. Основними завданнями комісії з питань етики (надалі -
Комісія) є: захист прав та інтересів залучених до клінічного випробування
лікарських засобів досліджуваних; захист прав та інтересів дослідників; забезпечення етичної та морально-правової оцінки матеріалів
клінічного випробування.
1.4. Положення про Комісію конкретного
лікувально-профілактичного закладу затверджується керівником
закладу, де вона створена.
2. Обов'язки та права Комісії
2.1. До початку проведення клінічного випробування
лікарського засобу Комісія оцінює етичні та морально-правові
аспекти програми (протоколу) клінічного випробування.
2.2. Під час проведення клінічного випробування лікарського
засобу Комісія здійснює контроль за захистом прав і здоров'я
досліджуваних, є гарантом їхньої безпеки.
2.3. Для виконання своїх завдань Комісія розглядає такі
матеріали клінічного випробування лікарського засобу, що додаються
до заяви довільної форми: протокол випробування і поправки до нього; письмову інформацію про клінічне випробування та/або форму
письмової інформованої згоди та їх наступні редакції, що надаються
пацієнту (добровольцю). Письмова інформація про клінічне
випробування та/або форма письмової інформованої згоди складається
відповідно до додатка; матеріали для залучення пацієнтів (добровольців) до
клінічного випробування (якщо використовуються); брошуру дослідника та її наступні редакції; наявну інформацію з безпеки досліджуваного лікарського
засобу; документ, що підтверджує страхування життя та здоров'я
пацієнтів (добровольців) в передбаченому законодавством порядку.
Якщо проводяться клінічні випробування за міжнародним договором,
то застосовуються міжнародні правила страхування; автобіографію (curriculum vitae) дослідника на теперешній час
та/або інші матеріали, що підтверджують його кваліфікацію та
ознайомленість з питань проведення клінічних випробувань; будь-які інші документи, що можуть знадобитися Комісії для
виконання своїх обов'язків.
2.4. Комісія розглядає матеріали до початку та в процесі
клінічного випробування в установлений термін і надає замовнику
та/або досліднику висновок у письмовій формі із зазначенням назви
випробування, розглянутих документів, дати та одного з можливих
нижченаведених рішень: позитивний висновок щодо проведення клінічного випробування; вимоги про внесення змін у надану документацію для одержання
позитивного висновку щодо проведення клінічного випробування; відмова на проведення клінічного випробування; скасування/призупинення наданого раніше позитивного висновку
щодо проведення клінічного випробування, що виникає у процесі
клінічного випробування.
2.5. Під час проведення клінічного випробування Комісія
періодично розглядає матеріали проведення клінічного випробування
з частотою, що залежить від ступеня ризику для досліджуваних, але
не рідше одного разу на рік.
2.6. У разі потреби Комісія має право запитувати в замовника
або дослідника додаткові матеріали щодо клінічного випробування.
2.7. Для вирішення окремих питань Комісія може залучати
відповідних фахівців інших установ, організацій та закладів (за їх
згодою).
2.8. У разі виникнення загрози здоров'ю або життю пацієнта
(добровольця) у зв'язку з проведенням клінічного випробування, за
відсутності чи недостатньої ефективності дії лікарського засобу, а
також у разі порушення етичних норм Комісія може подавати
пропозиції до Державного фармакологічного центру МОЗ України про
припинення клінічного випробування лікарського засобу чи окремого
його етапу.
3. Склад Комісії та порядок її роботи
3.1. Комісія повинна включати достатню кількість осіб, що
володіють необхідним сумарним досвідом і кваліфікацією для оцінки
етичних та морально-правових аспектів планованого клінічного
випробування. Склад Комісії має налічувати не менше п'яти членів.
З них не менше одного члена, що не є науковцем, а також не менше
одного члена, що не є співробітником медичного закладу, у якому
проводиться клінічне випробування. Склад Комісії повинен включати чоловіків та жінок.
3.2. Перший склад Комісії формує та затверджує керівник
спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу, де вона
створена.
3.3. Комісію очолює голова. Голова Комісії, його заступник та
відповідальний секретар Комісії обираються на першому засіданні
Комісії з числа її членів відкритим голосуванням простою більшістю
голосів.
3.4. Комісія діє відповідно до розроблених письмових
стандартних операційних процедур, затверджених на засіданні
Комісії. Діяльність Комісії повинна відповідати вимогам ICH GCP і
законодавства України. Письмові стандартні операційні процедури
включають: порядок визначення складу Комісії; порядок планування та проведення засідань, інформування
членів Комісії про засідання; порядок первинного та повторного розгляду матеріалів
клінічного випробування; визначення періодичності розгляду матеріалів щодо
випробування; порядок розгляду за спрощеною схемою незначних змін у ході
клінічного випробування, що було раніше розглянуте; визначення того, що жодний пацієнт (доброволець) не може
залучатися до випробувань до того, як Комісія письмово не надасть
позитивний висновок щодо проведення клінічного випробування; визначення того, що не можуть бути внесені жодні зміни до
протоколу клінічного випробування без попереднього письмового
схвалення їх Комісією (за винятком випадків, коли необхідно
терміново уникнути небезпеки для досліджуваних або коли зміни
мають формальний характер); зазначення того, що дослідник повинен вчасно повідомляти
Комісію про відхилення від протоколу або зміни протоколу з метою
усунення безпосередньої небезпеки, що загрожує досліджуваним; про
обставини, що збільшують ступінь ризику для досліджуваних та/або
істотно впливають на проведення клінічного випробування в цілому;
про всі непередбачені серйозні побічні явища досліджуваного
лікарського засобу; про появу нових даних, які можуть свідчити про
збільшення ризику для досліджуваних і вплинути на хід
випробування; визначення того, що Комісія повинна вчасно в письмовій формі
повідомляти дослідника про свої рішення щодо клінічного
випробування; про підстави для прийняття рішень; про процедуру
оскарження рішення.
3.5. Формою роботи Комісії є засідання. Засідання проводяться
з частотою, що визначається певною стандартною операційною
процедурою у разі потреби, але не менше одного разу на два місяці.
3.6. Засідання Комісії є правочинним за участю у засіданні не
менше 2/3 членів комісії.
3.7. У засіданнях Комісії можуть брати участь представники
замовника або дослідники, але вони не беруть участі в голосуванні.
3.8. Рішення Комісії приймається відкритим голосуванням
простою більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні.
При рівній кількості голосів голос голови є ухвальним. Рішення Комісії оформляється протоколом, який підписує її
голова та всі присутні члени Комісії.
3.9. Комісія має зберігати всі записи, що торкаються
проведення клінічного випробування, на протязі не менше 3 років
після його завершення.
3.10. На запит Комісія надає своє положення, стандартні
операційні процедури та склад МОЗ України Державному
фармакологічному центру, досліднику, замовнику.
3.11. Голова, його заступник та члени беруть участь у роботі
Комісії на громадських засадах.
3.12. Комісія під час виконання покладених на неї завдань
взаємодіє з дослідником, замовником, Державним фармакологічним
центром МОЗ України та з іншими організаціями.
3.13. Організаційно-технічне забезпечення діяльності Комісії
здійснює лікувально-профілактичний заклад, де вона створена.
3.14. При незгоді з висновком Комісії з питань етики щодо
матеріалів клінічного випробування замовник та/або дослідник
можуть оскаржати його у встановленому чинним законодавством
порядку.
Директор Державного
фармакологічного центру
МОЗ України,
Член-кор АМНУ О.В.Стефанов
Додаток до п. 2.3
Типового положення про
комісію з питань етики
НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ
пацієнтам (добровольцям) про клінічне випробування
та одержання від них письмової інформованої згоди
1. Особи, яких планується залучити до клінічних випробувань
нових лікарських засобів, повинні отримати достатню інформацію про
мету та суть цих досліджень. Дослідник (або особа, що ним
зазначена) ретельно інформує пацієнта(добровольця) або, якщо він
не спроможний дати згоду, його законного представника щодо всіх
аспектів випробування.
2. Ні дослідник, ні будь-яка інша особа, що бере участь у
проведенні випробування, не повинні примушувати пацієнта
(добровольця) або викликати в нього необгрунтовану зацікавленість
в участі або продовженні участі в клінічному випробуванні.
3. Усна або письмова інформація про клінічне випробування не
повинна містити в собі висловлювань, що змушують досліджуваного
(або його законного представника) відмовитись від своїх прав, що
передбачені законом, або звільняють дослідника чи заявника
випробування від відповідальності за припущену халатність.
4. Усна інформація та письмові матеріали про клінічне
випробування, якщо змога, не повинні містити спеціальних термінів
і повинні бути зрозумілими пацієнту (добровольцю) або його
законному представнику. Інформація для пацієнта (добровольця) та
форма письмової інформованої згоди мають бути надруковані
українською або російською мовою.
5. Дослідник повинен надати досліджуваному або його законному
представнику достатню кількість часу для ухвалення рішення про
участь у випробуванні. Досліджуваний або його законний представник
повинен одержати вичерпні відповіді на всі питання щодо клінічного
випробування.
6. В усній та письмовій інформації, що надається пацієнту
(добровольцю), мають бути зазначені: дослідницький характер випробування; завдання випробування; досліджуваний лікарський засіб та вірогідність залучення до
однієї з груп випробування; процедури випробування, включаючи інвазивні методи; обов'язки досліджуваного; незручності для досліджуваного, а також очікуваний ризик; очікувана користь. Якщо випробування не має терапевтичного
характеру, то слід сповістити про це досліджуваного; інші види медикаментозного або немедикаментозного лікування,
що можуть бути призначені досліджуваному; компенсація та/або лікування, на які досліджуваний може
розраховувати у разі завдання шкоди його здоров'ю в ході
випробування; розмір виплат досліджуваному, якщо такі передбачені,
пропорційно тривалості його участі у випробуванні; витрати досліджуваного, якщо такі очікуються та пов'язані з
його участю в випробуванні; визначення, що участь у випробуванні є добровільною і
досліджуваний може відмовитися від неї в будь-який момент без
будь-яких санкцій або обмежень прав досліджуваного без пояснень; визначення, що представники Державного фармакологічного
центру МОЗ України, комісії з питань етики та замовник одержать
безпосередній доступ до записів у первинній медичній документації
досліджуваного для перевірки процедур та/або даних клінічного
випробування, не порушуючи при цьому анонімності досліджуваного.
Підписуючи форму письмової згоди, досліджуваний або його законний
представник дають дозвіл на доступ до цієї документації; зазначення того, що відомості щодо досліджуваного
зберігатимуться в таємниці; визначення, що досліджуваний або його законний представник
буде вчасно ознайомлений з новими відомостями, що можуть вплинути
на бажання досліджуваного продовжити участь у випробуванні; список осіб, до яких можна звернутися для одержання
додаткової інформації про випробування, і права пацієнта
(добровольця), а також фахівців, з якими досліджуваний може
зв'язатися у разі завдання шкоди його здоров'ю в ході
випробування; можливі обставини та/або причини, через які участь
досліджуваного у випробуванні може бути припинена; передбачувана тривалість участі досліджуваного у
випробуванні; приблизне число досліджуваних, що братимуть участь у
випробуванні.
7. До початку участі в клінічному випробуванні пацієнт
(доброволець) або його законний представник, а також особа, що
відповідальна за отримання письмової інформованої згоди, повинні
підписати та власноручно датувати форму письмової інформованої
згоди. Обов'язково має бути підкреслено, що згода дана
добровільно, на підставі одержаної повної інформації про клінічні
випробування, яка зрозуміла особі, що залучена як досліджуваний до
клінічного випробування.
8. Коли до клінічного випробування (терапевтичного або
нетерапевтичного) включаються суб'єкти, на участь яких обов'язково
потрібне погодження їхнього законного представника (неповнолітні,
особи з психічними розладами), досліджуваний повинен бути
проінформований в межах його розуміння і, якщо це можливо, повинен
власноручно підписати і датувати форму інформованої згоди.
9. Підписані та датовані форми інформованої згоди
зберігаються у дослідника, а після завершення випробування - в
архіві медичної установи, де здійснювалося клінічне випробування,
протягом не менше 15 років.
10. До клінічного випробування, що не передбачає
безпосередньої терапевтичної користі (далі - нелікувальні
випробування) для досліджуваних, повинні залучатися тільки ті
пацієнти (добровольці), що особисто дають свою письмову згоду та
датують її. До таких випробуваннь можуть залучатися пацієнти
(добровольці) за згодою їхніх законних представників з
обов'язковим дотриманням таких положень: завдання випробування вимагають залучення пацієнтів
(добровольців), стан яких не дає змоги їм особисто дати згоду на
участь; можливий ризик для досліджуваних невисокий; випробування не протизаконне; для включення таких досліджуваних запитується спеціальний
письмовий висновок комісії з питань етики.
11. Якщо досліджуваний перебуває в критичному стані й від
нього неможливо дістати інформовану згоду на участь у
випробуванні, то її слід отримувати в його законного представника,
якщо останній при цьому присутній. Якщо неможливо одержати
попередню згоду досліджуваного і відсутній його законний
представник, то це має бути передбачено протоколом клінічного
випробування та/або іншим документом, схваленим комісією з питань
етики та незалежними від учасників випробування фахівцями.
Досліджуваний або його законний представник мають бути
поінформовані про випробування в найкоротші терміни, і від них
повинна бути отримана згода на продовження клінічного
випробування. Пацієнти, що перебувають у критичному стані, залучаються до
клінічного випробування тільки в тих випадках, якщо є показання
для застосування досліджуваного лікарського засобу. У таких
клінічних випробуваннях стан досліджуваних повинен ретельніше
контролюватися.
12. Порядок надання інформації про клінічне випробування
досліджуваному, а також отримання письмової інформованої згоди від
останнього можуть перевірятися Державним фармакологічним центром
МОЗ України, комісією з питань етики та замовником.
13. У разі порушень прав під час проведення клінічного
випробування досліджуваний може звертатися до комісії з питань
етики та подати оскарження до МОЗ України або безпосередньо до
суду.



вгору