Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та [...]
Рішення Міністерства юстиції України; Рекомендації, Витяг, Заява, Зразок, Форма типового документа, Акт, Договір, Свідоцтво від 29.01.2009
Документ n0001323-09, поточна редакція — Прийняття від 29.01.2009

                                                          
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Департамент нотаріату та реєстрації
адвокатських об'єднань
Науково-експертна рада з питань нотаріату
СХВАЛЕНО
Рішення Науково-експертної
ради з питань нотаріату
при Міністерстві юстиції
України
29.01.2009

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних
із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна,
видачею свідоцтв про право на спадщину
та свідоцтв про право власності на частку
в спільному майні подружжя

Методичні рекомендації розроблені відповідно до пункту 10
Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення
змін до Закону України "Про нотаріат" ( 614-17 ).
Основою рекомендацій є узагальнення нотаріальної практики
державних нотаріусів при вчиненні нотаріальних дій, пов'язаних з
видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право
власності у спільному майні подружжя.
Під час проведення узагальнення було виявлено низку питань,
які виникли у нотаріусів щодо застосування норм цивільного
законодавства при оформленні спадкових прав. Крім того, виявлено
відсутність єдиної нотаріальної практики при оформленні спадщини.
Методичні рекомендації розроблені для використання при
проведенні підвищення рівня кваліфікації приватних нотаріусів із
спадкового права.
У Методичних рекомендаціях висвітлюються питання заведення
спадкової справи, вжиття заходів щодо охорони спадкового майна,
провадження по спадковій справі, надаються роз'яснення щодо видачі
свідоцтв про право на спадщину на окремі види спадкового майна.
До цих Методичних рекомендацій додаються зразки окремих заяв
та свідоцтв про право на спадщину, пов'язаних з оформленням
спадкових справ.
Частина I. Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна
Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна є однією із
найважливіших нотаріальних дій, що гарантує захист майнових прав
громадян. Ця нотаріальна дія вчиняється після її оплати у день подачі
всіх необхідних документів. Заходи щодо охорони спадкового майна мають бути проведені у
максимально стислі строки. Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах
спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою
збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями. Охорона
спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для
прийняття спадщини (стаття 1283 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) - далі - ЦК). Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна здійснюється
поетапно: - прийняття заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового
майна; - здійснення підготовчих дій (витребування та отримання всіх
необхідних документів, вирішення питання щодо залучення свідків,
необхідності залучення експерта чи оцінювача тощо); - опис спадкового майна; - охорона та зберігання описаного спадкового майна.
1. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, за заявою
спадкоємців або з власної ініціативи, вживає заходів щодо охорони
спадкового майна. Заходи щодо охорони спадкового майна вживаються зазначеним
нотаріусом або нотаріусом за місцем знаходження майна, якому
нотаріус, який веде спадкову справу, надіслав доручення. Заява про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна
(додаток N 1) після надходження відразу реєструється в Книзі
обліку заяв про вжиття заходів до охорони спадкового майна та
встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно
відсутньою, або над майном фізичної особи, місце перебування якої
невідоме (додаток N 2). Перед вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна нотаріус
вчиняє низку дій, які забезпечують повну охорону цього майна, а
саме: 1. визначає місце відкриття спадщини, наявність спадкового
майна, його склад та місцезнаходження; 2. перевіряє наявність спадкової справи за даними Спадкового
реєстру. Якщо спадкова справа не заведена, нотаріус зобов'язаний
зареєструвати заяву про вжиття заходів щодо охорони спадкового
майна також і в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ (додаток
N 3), завести спадкову справу і негайно зареєструвати її у
Спадковому реєстрі. Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна здійснюється
нотаріусом після отримання документів, що підтверджують факт
смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, але не пізніше
наступного дня з дати надходження таких документів. На підтвердження факту смерті нотаріусу надається свідоцтво
про смерть, з якого виготовляється копія та проставляється
відмітка "згідно з оригіналом". Зазначена копія долучається до
спадкової справи. У разі відсутності свідоцтва про смерть нотаріус
робить запит до органу реєстрації актів цивільного стану для
отримання копії актового запису про реєстрацію смерті та повного
витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо
актового запису про смерть. На підтвердження місця відкриття спадщини нотаріусу подається
довідка житлово-експлуатаційної організації, правління
житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого
самоврядування, будинкова книга з записом про місце проживання
спадкодавця тощо. Якщо надати такі документи неможливо, нотаріус
робить запит до адресного довідкового бюро. Якщо з документів чи заяви вбачається, що спадкодавцю
належить нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації,
нотаріус має отримати підтвердження з Державного реєстру
правочинів чи (та) з Реєстру прав власності на нерухоме майно про
належність цього майна та його державну реєстрацію на ім'я
спадкодавця. Нотаріус повинен з'ясувати, чи були вжиті попередні заходи
щодо збереження спадкового майна. Якщо такі заходи були вжиті - то
ким, коли і чи було приміщення опечатано, де знаходяться ключі від
цього приміщення тощо. Нотаріус, який одержав повідомлення про відкриття спадщини,
зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання
або роботи яких йому відомо. Нотаріус може також зробити виклик
спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. Про проведення опису майна спадкодавця нотаріус повідомляє
житлово-експлуатаційні органи, а в разі необхідності - органи
внутрішніх справ та інших заінтересованих осіб (кредитора). Якщо є підстави вважати, що спадщина може бути визнана
відумерлою, нотаріус повинен повідомити відповідний орган
місцевого самоврядування. Нотаріус та заінтересована особа повинні вжити заходів для
залучення до участі в проведенні опису майна свідків (не менше
двох). Свідками можуть бути будь-які незаінтересовані особи з
повною цивільною дієздатністю. Свідки не беруть участі в оцінюванні майна.
2. Після одержання заяви та вжиття всіх необхідних попередніх
заходів нотаріус зобов'язаний прибути за місцезнаходженням майна
для складання акта опису спадкового майна (додаток N 4). В акті опису має бути зазначено: - дата та час складання акта опису, а також прізвище, ім'я,
по батькові нотаріуса, який проводить опис; - найменування державної нотаріальної контори або
нотаріального округу, в якому зареєстрований приватний нотаріус; - дата одержання заяви про вжиття заходів щодо охорони
спадкового майна (повідомлення про склад спадкового майна) або
доручення нотаріуса, яким заведено спадкову справу, про вжиття
заходів щодо охорони спадкового майна; - прізвище, ім'я, по батькові, адреса, а в необхідних
випадках - місце роботи та посади осіб, які беруть участь в описі; - прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця, дата його смерті,
місце відкриття спадщини та місцезнаходження спадкового майна; - відомості про спадкоємців; - відомості про те, чи було опечатано приміщення до прибуття
нотаріуса і ким, стан пломб та печаток, якщо приміщення опечатано. При складанні акта опису спадкового майна нотаріус повинен
детально описати характеристику кожної речі окремо (колір, вага,
номінал, розмір, сорт, марка, рік випуску, а для іноземної
валюти - купюра, її номінал, вартість за курсом Національного
банку України тощо) та визначити їх вартість з урахуванням
відсотка зносу. Встановлення вартості описаних речей (з урахуванням зносу)
провадиться спільно нотаріусом та особами, які беруть участь в
описі спадкового майна, за діючими цінами. Нерухоме майно
оцінюється виходячи з ринкової вартості такого майна.
Забороняється визначати лише загальну вартість майна без оцінки та
детальної характеристики кожної речі окремо. На кожній сторінці акта опису підбивається загальний підсумок
кількості описаних речей та їх вартість (прописом), а після
закінчення опису - загальна кількість речей та їх загальна
вартість. Якщо визначити вартість окремої речі неможливо або спадкоємці
заперечують проти визначеної нотаріусом та особами, які беруть
участь в описі, вартості, спадкоємці мають право запросити
спеціаліста-експерта або оцінювача. Оплата праці фахівця (експерта, оцінювача) здійснюється за
рахунок спадкоємців. Нотаріус зобов'язаний включити до акта опису все майно, що
знаходиться в житловому будинку (квартирі, кімнаті, іншому
приміщенні тощо), який належав померлому. Опису підлягає все майно
спадкодавця, у тому числі особисті речі, а також предмети його
професійної діяльності (наприклад, музичні інструменти музиканта,
медичні інструменти лікаря тощо). Заяви щодо належності цих речей
іншим особам заносяться до акта опису. У таких випадках нотаріус
повинен роз'яснити заінтересованим особам порядок звернення до
суду з позовом про виключення майна з акта опису. До акта опису
необхідно заносити й інші зауваження та заяви осіб, які присутні
при проведенні опису (наприклад, про відсутність деяких речей, які
до останнього часу були, а на час проведення опису їх немає тощо). У разі одержання нотаріусом рішення суду про виключення майна
з акта опису спадкового майна на цьому акті робиться спеціальний
напис, у якому зазначаються реквізити документа, на підставі якого
майно вилучено з акта опису, перелік вилучених предметів. Напис
скріплюється підписом та печаткою нотаріуса. Копія рішення суду
додається до матеріалів спадкової справи. Якщо опис майна провадиться протягом декількох днів, нотаріус
повинен кожен раз опечатувати приміщення, де проводиться опис,
якщо воно вільне, а в акті опису робити відмітку про причини та
час припинення опису, його поновлення, час поновлення, стан пломб
та печаток при наступному розпечатуванні приміщення. У кінці акта опису зазначаються прізвище, ім'я, по батькові,
рік народження особи, якій передається на зберігання описане
майно, найменування документа, який посвідчує її особу, номер,
дата видачі, найменування установи, що видала цей документ, місце
проживання особи. Акт опису підписується нотаріусом, свідками,
особою, яка приймає майно на зберігання, та іншими особами, які
беруть участь в описі спадкового майна. Після підписання акта опису про вчинену нотаріальну дію
робиться запис в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Номер,
під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на всіх
примірниках акта опису. Якщо опис спадкового майна проводився
декілька днів, датою вчинення нотаріальної дії (реєстрації її у
реєстрі) є останній день проведення опису. Акт опису складається нотаріусом не менше ніж в трьох
примірниках, один з них видається під розписку особі, яка прийняла
майно на зберігання, інші примірники долучаються до спадкової
справи. При видачі спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину
один з примірників акта опису спадкового майна видається разом зі
свідоцтвом. При проведенні опису спадкового майна у нотаріусів виникають
труднощі з визначенням того, яке майно вважати предметами
звичайної домашньої обстановки та вжитку, а яке вважати цінним. На практиці до цінних предметів відносять вироби з
дорогоцінних металів, дорогоцінне каміння, предмети антикваріату,
цінні колекції, цінні рукописи тощо. Спір між спадкоємцями щодо визнання речей цінними вирішується
в судовому порядку.
3. Після закінчення опису спадкового майна нотаріус повинен
передати майно на зберігання. У цьому разі нотаріус повинен роз'яснити особам, які
приймають таке майно, що за його зберігання їм може бути виплачена
винагорода. Крім того, нотаріус попереджає охоронця та інших осіб,
яким спадкове майно передано на зберігання, про кримінальну
відповідальність за невиконання або неналежне виконання особою,
якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов'язків
(стаття 197 Кримінального кодексу України ( 2341-14 )).
4. Якщо під час вжиття заходів щодо охорони спадкового майна
з'ясується, що у складі спадщини є майно, що потребує утримання,
догляду, вчинення інших фактичних та юридичних дій для підтримання
його в належному стані, нотаріус, у разі відсутності спадкоємців
або виконавця заповіту, на підставі заяви заінтересованої особи,
укладає договір на управління спадщиною з цією особою (додаток
N 5). Договір на управління спадщиною укладається нотаріусом з
дотриманням вимог частини другої статті 212 ЦК ( 435-15 ). Відповідно до частини другої статті 1285 ЦК ( 435-15 ) особа,
яка управляє спадщиною (управитель спадкового майна), має право
вчиняти будь-які дії, спрямовані на збереження спадщини, і тому ця
особа не може відчужувати спадкове майно, яким управляє. Текст договору викладається без застосування спеціальних
бланків нотаріальних документів, згідно акта опису спадкового
майна, який є невід'ємною частиною договору (перелік цього майна
може викладатися в тексті договору). За укладання договору на
управління спадщиною державне мито (плата) не стягується.
Інформація про укладення договору на управління спадщиною
заноситься до Книги обліку договорів на управління спадщиною
(додаток 6). При укладанні зазначеного договору нотаріус зобов'язаний
пересвідчитись в тому, що це майно було власністю спадкодавця на
момент відкриття спадщини, про що зазначається в тексті договору з
посиланням на реквізити відповідного документа. Строк дії договору визначено частиною другою статті 1285 ЦК
( 435-15 ). Договір припиняє свою дію лише з появою спадкоємців
або прийняттям спадщини. Відмова від прийняття спадщини не
припиняє дії договору. У разі надходження до нотаріуса за місцем відкриття спадщини
заяви про прийняття спадщини, нотаріус повідомляє особу, з якою
укладений договір на управління спадщиною, про припинення дії
договору. У разі відсутності спадкоємців за законом і за заповітом,
усунення їх від права на спадкування, неприйняття спадщини ніким
із спадкоємців, а також відмови від її прийняття, укладений
договір на управління спадщиною діє до ухвалення судом рішення про
визнання спадщини відумерлою.
5. Якщо вжити заходів щодо охорони спадкового майна неможливо
у зв'язку з тим, що спадкоємці або інші особи, які проживали разом
із спадкодавцем, заперечують проти проведення опису, майно
відсутнє або не надається для опису, нотаріус складає акт і
повідомляє про це тих спадкоємців, які звертались за вжиттям
заходів щодо охорони спадкового майна. Нотаріус не вправі вимагати
пред'явлення йому майна для опису. Якщо під час проведення опису нотаріус встановить, що майно,
яке підлягає опису, відсутнє або вивезене іншими спадкоємцями, він
складає про це акт. Нотаріус зобов'язаний роз'яснити спадкоємцям
порядок звернення до суду з відповідним позовом.
6. Оскільки окремі об'єкти цивільних прав можуть належати
лише певним учасникам обороту, або ж їх перебування у цивільному
обороті допускається за спеціальним дозволом, не все спадкове
майно може бути передане на зберігання. Виявлені під час опису вибухові речовини і вибухові засоби,
боєприпаси, зброя (холодна, вогнепальна, пневматична), спеціальні
засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та
дратівної дії передаються нотаріусом за окремим описом до органу
внутрішніх справ. Якщо під час вжиття заходів щодо охорони спадкового майна
нотаріусом будуть виявлені грошові суми (цінні папери), що
залишилися після померлого, вони вносяться на відповідні рахунки
для обліку депозитних сум нотаріуса чи до банківської установи,
про що виписується відповідна квитанція. Квитанція підшивається до
спадкової справи. Зберігання спадкового майна в депозиті нотаріуса чи
банківської установи здійснюється за рахунок спадкоємців. Якщо під час опису будуть знайдені золото, платина, срібло,
метали ірідієво-платинової групи у будь-якому вигляді, іноземна
валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах
платіжні документи, вироби із срібла, монетарних металів,
дорогоцінного каміння, а також дорогоцінне каміння і перли, вони
здаються до банківської установи на зберігання за окремим описом. Перед тим як передати зазначені цінності на зберігання до
установи банку нотаріус повинен зареєструвати їх у Книзі обліку
цінностей при вжитті заходів до охорони спадкового майна (додаток
7). Ордени, медалі, нагрудні знаки, а також документи про
нагородження, за наявності спадкоємців, залишаються у сім'ї
спадкодавця. За згодою спадкоємців державні нагороди можуть бути передані
на тимчасове або постійне зберігання до музеїв. Державні нагороди
передаються музеям на підставі рішення Комісії державних нагород
та геральдики при Президентові України за наявності відповідного
клопотання музейного закладу. Передані до музеїв на постійне зберігання державні нагороди
спадкоємцям померлого не повертаються. У разі відсутності спадкоємців державні нагороди і документи
про нагородження мають бути передані на зберігання державі (стаття
18 Закону України "Про державні нагороди України" ( 1549-14 )). Цінні рукописи, літературні твори, листи тощо, що мають
історичне та наукове значення, включаються до акта опису та
передаються на зберігання спадкоємцям. Якщо спадкоємців немає,
нотаріус може передати документи на зберігання за окремим описом
до відповідних організацій (інститут, музей тощо) у порядку,
передбаченому чинним законодавством. Ощадні книжки, заставні на речі спадкодавця, що знаходяться в
ломбарді тощо, передаються на зберігання спадкоємцям, а якщо
спадкоємців немає - зберігаються у нотаріуса.
7. Якщо під час опису майна будуть виявлені речі, які не
мають цінності у зв'язку зі зносом, нотаріус за згодою спадкоємців
або інших заінтересованих осіб не включає таке майно до акта
опису, а за окремим описом передає їх на знищення. Продукти
харчування нотаріус передає спадкоємцям, а якщо спадкоємці
відсутні - на зберігання особі, яка визначена охоронцем, до
оформлення спадкових прав. Це стосується тільки продуктів, які
мають тривалий термін зберігання. В усіх інших випадках, якщо
відсутні спадкоємці, продукти підлягають знищенню. Про знищення
продуктів харчування складається відповідний акт.
8. У випадках, коли все майно спадкодавця або його частина
знаходяться не за місцем відкриття спадщини, нотаріус за власною
ініціативою або за заявою заінтересованих осіб повинен надіслати
нотаріусу за місцем знаходження майна поштою доручення про вжиття
заходів щодо охорони спадкового майна.
9. Нотаріус за місцем знаходження спадкового майна або його
частини реєструє це доручення в Книзі обліку заяв про вжиття
заходів до охорони спадкового майна та встановлення опіки над
майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або над
майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, і не
пізніше ніж на наступний день має прибути для проведення опису.
Акт опису складається не менше ніж у трьох примірниках, з яких
один - залишається у справах нотаріуса, який вживав заходів щодо
охорони спадкового майна, два інші примірники направляються
нотаріусу, за дорученням якого вживались заходи щодо охорони
спадкового майна. На підставі доручення про вжиття заходів щодо охорони
спадкового майна за місцем його знаходження спадкова справа не
заводиться.
10. Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна триває до
закінчення строку, встановленого законом для прийняття спадщини. Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна може тривати
після спливу шести місяців з часу відкриття спадщини, якщо до
нотаріуса надійде заява про згоду на прийняття спадщини від осіб,
для яких право на спадкування виникає у разі неприйняття спадщини
іншими спадкоємцями (згідно вимог частини другої статті 1270 ЦК
( 435-15 )), і якщо до спливу шестимісячного строку для прийняття
спадщини залишилось менше трьох місяців.
11. Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна припиняє
нотаріус, який їх вживав. Якщо місце відкриття спадщини і місце
вжиття заходів щодо охорони спадкового майна різні, то про
припинення охорони спадкового майна попередньо повідомляється
нотаріус за місцем відкриття спадщини. Нотаріус за місцем відкриття спадщини зобов'язаний повідомити
спадкоємців про припинення заходів щодо охорони спадкового майна.
Частина II. Заведення спадкової справи та провадження по
спадковій справі
Розділ 1. Заведення спадкової справи
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від
фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб
(спадкоємців) (стаття 1216 ЦК ( 435-15 )).
1. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або
оголошення її померлою (стаття 1220 ЦК ( 435-15 )). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з
якого вона оголошується померлою. Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б
спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і
окремо щодо кожної з них. Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної,
померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха,
аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли
одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і
окремо щодо кожної з цих осіб. Спадкоємець, який помер хоч і через декілька годин після
спадкодавця, але на наступну добу, не вважається померлим з ним
одночасно і у нього виникає право на спадщину. Часом відкриття спадщини після смерті реабілітованих у
встановленому порядку громадян є день прийняття рішення
відповідною Комісією з питань поновлення прав реабілітованих про
повернення спадкоємцям першої черги майна реабілітованого.
1.1. Факт смерті громадянина і час відкриття спадщини
нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва
про смерть, виданого органом реєстрації актів цивільного стану. Свідоцтва про смерть на території України видаються відділами
реєстрації актів цивільного стану відповідних головних управлінь
юстиції, районних, районних у містах, міських (міст обласного
значення), міськрайонних управлінь юстиції, виконавчими органами
сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад
(стаття 18 Закону України "Про органи реєстрації актів
громадянського стану" ( 3807-12 ). Документи, видані компетентними органами іноземних держав на
посвідчення актів цивільного стану, здійснених за межами України
за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і
осіб без громадянства, є дійсними в Україні за умови їх
легалізації, якщо інше не передбачено законом, міжнародними
договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України (стаття 13 Закону України "Про міжнародне приватне
право" ( 2709-15 )). Відповідно до Правил реєстрації актів цивільного стану в
Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції від 18 жовтня
2000 року N 52/5 ( z0719-00 ) (у редакції наказу Міністерства
юстиції від 22 листопада 2007 року N 1154/5 ( z1305-07 )) (далі -
Правила), реєстрація смерті провадиться в органах реєстрації актів
цивільного стану за останнім місцем проживання померлого, за
місцем настання смерті чи виявлення трупа, або за місцем
поховання. Смерть особи, яка померла в дорозі (у потягу, у літаку та
ін. ), може бути зареєстрована в найближчому органі реєстрації
актів цивільного стану (пункт 3 глави 2 розділу III Правил
( z0719-00 )). Реєстрація смерті особи, оголошеної судом померлою, а також
факту смерті, установленого в судовому порядку, провадиться
відділами реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання
заявника (пункт 4 глави 2 розділу III Правил ( z0719-00 )). Реєстрація смерті осіб, які померли в слідчих ізоляторах або
установах виконання покарань, у яких ці особи утримувалися або
відбували покарання, провадиться відділами реєстрації актів
цивільного стану за останнім місцем проживання до взяття під варту
або засудження осіб чи за місцезнаходженням установи (пункт 8
глави 2 розділу III Правил ( z0719-00 )).
1.2. Встановлення часу відкриття спадщини має велике
значення. При визначенні кола осіб, які закликаються до
спадкування, складу спадкового майна, початку перебігу строку для
прийняття спадщини або відмови від неї, пред'явлення кредитором
спадкодавця вимог до спадкоємців, а також при вирішення інших
питань спадкування нотаріус керується законодавством, чинним на
час відкриття спадщини. Слід мати на увазі, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих та
перехідних положень ЦК ( 435-15 ), правила книги шостої цього
Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не
була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим
Кодексом ( 435-15 ). У разі неможливості пред'явлення спадкоємцями свідоцтва про
смерть спадкодавця, нотаріус має право витребувати від органу
реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть
спадкодавця та повний витяг з Державного реєстру актів цивільного
стану громадян щодо актового запису про смерть. У разі, якщо в свідоцтві про смерть спадкодавця зазначено
лише місяць та рік або тільки рік смерті, часом відкриття спадщини
слід вважати відповідно останній день зазначеного місяця або 31
грудня зазначеного року.
2. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання
спадкодавця, яке визначається за правилами статті 29 ЦК та частини
другої статті 1221 ЦК ( 435-15 ). Якщо спадкодавець мав декілька
місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє
місце реєстрації спадкодавця. Місцем проживання визнається адміністративно-територіальна
одиниця, на території якої особа проживала строком понад шість
місяців на рік (стаття 3 Закону України "Про свободу пересування
та вільний вибір місця проживання в Україні" ( 1382-15 )). Реєстрацією визнається внесення відомостей до паспортного
документа про місце проживання або місце перебування із
зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до
реєстраційного обліку відповідного органу спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань
реєстрації (стаття 3 цього Закону ( 1382-15 )). Реєстрація місця проживання та місця перебування особи
здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації (далі -
орган реєстрації) в Автономній Республіці Крим, областях, містах,
районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі
(стаття 11 вищевказаного Закону ( 1382-15 )). Після смерті військовослужбовців строкової служби, а також
осіб, які навчалися в навчальних закладах, що знаходяться поза
місцем їх проживання, місцем відкриття спадщини визнається те
місце, де вони проживали до призову на строкову військову службу
або до вступу до відповідного навчального закладу. Після смерті громадянина в будинку-інтернаті для інвалідів,
ветеранів, самотніх осіб та людей похилого віку, іншому закладі
соціального призначення, місцем відкриття спадщини вважається
місце знаходження відповідного закладу, якщо спадкодавець був
зареєстрований за місцем проживання у даному закладі. Місцем відкриття спадщини після осіб, померлих в установах
виконання покарань, визнається останнє місце проживання до арешту
(взяття під варту). Після смерті громадянина, який проживав на території
монастиря, храму, іншого культового будинку, місцем відкриття
спадщини вважається місце знаходження відповідного будинку, якщо
спадкодавець був зареєстрований в ньому. Для підтвердження місця відкриття спадщини нотаріусу
подаються відповідні документи. Таким документами є: довідка
житлово-експлуатаційної організації, правління
житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (місце проживання)
спадкодавця; запис у будинковій книзі про реєстрацію (місце
проживання) спадкодавця. Свідоцтво про смерть не є документом, на підставі якого
встановлюється місце відкриття спадщини.
2.1. У випадках, коли місце проживання спадкодавця невідоме,
місце відкриття спадщини визначається за правилами частини другої
статті 1221 ЦК ( 435-15 ). Якщо місце проживання спадкодавця встановити неможливо,
нотаріус на підтвердження цієї обставини витребовує довідку з
місця попередньої реєстрації про зняття спадкодавця з реєстрації у
зв'язку з переїздом до іншого населеного пункту та довідку
відповідного органу реєстрації цього населеного пункту про те, що
спадкодавець не зареєстрований, і вирішує питання про можливість
визначення місця відкриття спадщини за місцем знаходження
нерухомого майна або основної його частини. За відсутності у складі спадщини нерухомого майна, місцем
відкриття спадщини є місцезнаходження основної частини рухомого
майна. Ця обставина може бути підтверджена відповідним свідоцтвом
про державну реєстрацію транспортного засобу, випискою з рахунку у
цінних паперах, з реєстру прав власників іменних цінних паперів
тощо.
2.2. Якщо спадкодавець, якому належало майно на території
України, мав останнє місце проживання на території іноземної
держави, місце відкриття спадщини визначається на підставі Закону
України "Про міжнародне приватне право" ( 2709-15 ) (статті 70 -
71). З урахуванням положень Закону України "Про міжнародне
приватне право" ( 2709-15 ) спадкові відносини регулюються правом
держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання (стаття
70). Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на
території якої знаходиться це майно, а рухомого майна, яке
підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України (стаття
71). Свідоцтво про право на спадщину після смерті громадянина
України, який постійно проживав за кордоном, може видати консул
України.
2.3. Якщо визначити місце відкриття спадщини за правилами
статті 1221 ЦК ( 435-15 ) неможливо, місце проживання спадкодавця
встановлюється судом. У такому випадку нотаріус вимагає від
спадкоємців копію рішення суду, що набрало законної сили, про
встановлення місця проживання спадкодавця.
3. Для прийняття спадщини чи відмови від прийняття спадщини
встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу
відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до
нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається
таким, що не прийняв спадщину. Суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для
прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній
для подання ним заяви про прийняття спадщини. У разі якщо така
заява не буде подана у визначений судом строк, повторне визначення
судом додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини
одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено.
3.1. Не вимагається звернення до суду для визначення
додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини, якщо
спадкоємці, які прийняли спадщину, подадуть письмову заяву про
згоду на прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для
прийняття спадщини. За наявності такої згоди спадкоємцеві, який
пропустив строк для прийняття спадщини, необхідно подати до
нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про її
прийняття. Частиною другою статті 1270 ЦК ( 435-15 ) встановлено, що
якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від
неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими
спадкоємцями, строк для прийняття такою особою спадщини
встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими
спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що
залишився, менший трьох місяців, він продовжується до трьох
місяців.
3.2. Частиною третьою статті 1268 ЦК ( 435-15 ) визначено, що
спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час
відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо
протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не
заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про
реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання із
спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної
організації, правління житлово-будівельного кооперативу,
відповідного органу місцевого самоврядування про те, що
спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом
зі спадкодавцем.
3.3. Слід зазначити, що Цивільний кодекс УРСР ( 1540-06 )
1963 року (далі - ЦК УРСР) передбачав фактичне прийняття спадщини.
Відповідно до статті 549 ЦК УРСР ( 1540-06 ) спадщина вважалася
прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи
володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим
майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі
різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню
цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків
та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна
розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не
складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління
чи володіння спадковим майном можуть бути: - довідка житлово-експлуатаційної організації, правління
житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної
адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що
спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом
з ним; - довідка державної податкової служби або страховика чи
іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини
сплачував податки або страхові платежі по обов'язковому
страхуванню; - копія рішення суду, що набрало законної сили, про
встановлення факту прийняття спадщини; - запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який
підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний
(зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); - інші документи, що підтверджують факт постійного проживання
разом зі спадкодавцем.
3.4. Відповідно до частини першої статті 549 ЦК УРСР
( 1540-06 ), прийняття спадщини могло підтверджуватися діями
спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний
строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в
управління або володіння спадковим майном. Разом з тим, сам по
собі факт проживання в іншій частині будинку, виділеній в натурі,
зберігання відсутньою особою реєстрації (прописки) у спадковій
частині будинку не вважається прийняттям спадщини. Також доказом вступу в управління чи володіння спадковим
майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних
цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про
реєстрацію (технічний паспорт, реєстраційний талон) на
автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм,
державного акта на право приватної власності на землю та інших
документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на
майно, користування яким можливе лише після належного оформлення
прав на нього. Ці документи приймаються нотаріусом з врахуванням у
кожному випадку всіх конкретних обставин і за відсутності
заперечень з боку інших спадкоємців. Слід зазначити, що ці положення цивільного законодавства щодо
встановлення факту прийняття спадщини можуть застосовуватись лише
до спадщини, яка відкрилась до набрання чинності новим ЦК
( 435-15 ).
3.5. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після
відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття
належної йому частки спадщини, крім права на прийняття
обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців
(спадкова трансмісія). Це право померлого здійснюється його спадкоємцями на
загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття
спадщини. Якщо строк, що залишився, становить менше трьох місяців,
він продовжується до трьох місяців. Свідоцтво про право на
спадщину в порядку спадкової трансмісії видається за місцем
відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця. Спадкову
трансмісію не слід ототожнювати із спадкуванням за правом
представлення, коли особа, яка б мала право на спадкування,
померла до відкриття спадщини.
4. Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття
подаються спадкоємцем особисто в письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто з'явився до нотаріуса за місцем
відкриття спадщини, то справжність підпису такої особи на заяві
засвідченню не підлягає. Нотаріус, відповідно до вимог статей 43, 44 та 45 Закону
України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) (далі - Закон) встановлює особу
спадкоємця, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка.
При цьому нотаріус не повинен обмежуватися зазначенням даних
паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, а на заяві
зазначається, що нотаріусом встановлено особу та перевірено
справжність підпису заявника. Ця відмітка скріплюється підписом
нотаріуса (проставлення печатки не вимагається). Якщо на заяві, що надійшла поштою, справжність підпису особи
нотаріально не засвідчена, вона приймається нотаріусом, заводиться
спадкова справа, а спадкоємцю надсилається лист, в якому
пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або
особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Неповнолітня особа має право подати заяву про прийняття
спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву від імені малолітньої особи або недієздатної особи
подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа,
цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що
прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від
прийняття спадщини, з дотриманням вимог, встановлених
законодавством. Приймаючи від спадкоємців заяву про прийняття спадщини або
про відмову від її прийняття, нотаріус зобов'язаний роз'яснити
спадкоємцям їх право на відкликання такої заяви протягом строку,
встановленого законом. До заяви про відкликання поданої заяви про прийняття спадщини
або відмову від її прийняття застосовуються такі ж правила
прийняття заяв, як і до первинних заяв.
4.1. Прийняття спадщини та відмова від прийняття спадщини
вимагає наявності певних умов: - здійснення спадкоємцем цивільного права повинно бути
вільним та на власний розсуд, без фізичного чи психічного тиску з
боку інших спадкоємців, направленим на набуття спадщини в цілому,
оскільки часткове прийняття спадщини, прийняття спадщини з умовою
або із застереженням не допускається; - прийняття спадщини або відмова від її прийняття повинні
бути здійснені в установленому законом порядку та в установлений
законом строк.
4.2. Прийняття спадщини або відмова від її прийняття можуть
мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі
прийняти частину спадщини, а від іншої частини спадщини
відмовитись. Якщо спадкоємець прийняв частину спадкового майна,
він вважається таким, що прийняв усе спадкове майно, а якщо
відмовився від частини спадкового майна, він вважається таким, що
відмовився від усього спадкового майна. Спадкоємець за заповітом має право відмовитись від прийняття
спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Якщо заповідач
підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складено заповіт,
може відмовитись від прийняття спадщини лише на користь особи, яка
є підпризначеним спадкоємцем. Спадкоємець за законом має право відмовитись від прийняття
спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно
від черги, у тому числі внуків, правнуків, племінників та ін. В свою чергу спадкоємець, на чию користь була здійснена
відмова від права на частку у спадщині, має право відмовитися від
її прийняття. Неповнолітня особа віком від 14 до 18 років може відмовитись
від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів),
піклувальника і органу опіки та піклування. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може
відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і
органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від
прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише
з дозволу органу опіки та піклування. У всіх перерахованих випадках необхідно звернути увагу на те,
що відмова від прийняття спадщини здійснюється тільки з дозволу
органів опіки та піклування. У разі відмови від прийняття
спадщини, право на яку належить за законом чи за заповітом
малолітній, неповнолітній, недієздатній, або обмежено дієздатній
особі, батьки (усиновителі) чи опікун (піклувальник) зобов'язані
отримати рішення відповідного органу опіки та піклування про згоду
на відмову від прийняття спадщини, оскільки саме цей орган
покликаний стояти на сторожі інтересів вказаної вище категорії
спадкоємців. Заява про відмову від прийняття спадщини, так само як і заява
про прийняття спадщини, не може бути викладена з будь-якою умовою
або із застереженням.
4.3. Приймаючи заяву про відмову від прийняття спадщини,
нотаріус роз'яснює спадкоємцю правові наслідки такої відмови. Правовими наслідками відмови спадкоємця за заповітом від
прийняття спадщини є те, що його частка у спадщині, яку він мав
право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і
розподіляється між ними порівну. У разі відмови від прийняття
спадщини спадкоємця за законом тієї черги, яка має право на
спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти,
переходить до інших спадкоємців за законом цієї ж черги і
розподіляється між ними порівну. Відмова від прийняття спадщини може здійснюватися і
спадкоємцем за заповітом, на якого спадкодавцем був покладений
заповідальний відказ. У такому разі обов'язок виконати
заповідальний відказ переходить до інших спадкоємців за заповітом,
які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну. Спадкоємець за заповітом чи за законом, який має право на
спадкування, може змінити зміст заяви про відмову від прийняття
спадщини з тим, щоб доповнити її вказівкою на чию користь відмова
від прийняття здійснена, а в разі, коли заява вже містила
вказівку, на користь кого зроблено відмову від частки у спадщині,
замінити іншим спадкоємцем. Такі зміни (шляхом подачі відповідних
заяв) можуть бути здійснені протягом шести місяців з часу
відкриття спадщини. При цьому вимоги, встановлені статтею 1274 ЦК
( 435-15 ), не можуть бути порушені.
4.4. У разі відмови від прийняття спадщини усіма спадкоємцями
за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини,
право на спадкування отримують спадкоємці за законом почергово.
Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не
позбавляє його права на спадкування за законом.
Розділ 2. Провадження по спадковій справі
1. З метою фіксації документальної інформації, необхідної для
посвідчення нотаріусом переходу прав спадкодавця до спадкоємців,
нотаріус заводить спадкову справу. Спадкова справа на майно та майнові права померлого на
території України спадкодавця може бути заведена тільки одна.
Спадкова справа заводиться за місцем відкриття спадщини.
1.1. При встановленні факту одночасного відкриття декількох
спадкових справ (наприклад, за місцем проживання спадкодавця і за
місцем знаходження спадкового майна), спадкові справи, відкриті з
порушенням вимог статті 1221 ЦК ( 435-15 ) , повинні бути передані
за належністю нотаріусу, до компетенції якого входить ведення
конкретної спадкової справи.
1.2. Передача заведеної нотаріусом спадкової справи іншому
нотаріусу за належністю здійснюється в такому порядку: - документи, що знаходяться в спадковій справі, підшиваються; - складається внутрішній опис документів спадкової справи; - виготовляється копія спадкової справи, в тому числі копія
обкладинки; - оригінал спадкової справи з супровідним листом
направляється рекомендованим листом або кур'єром нотаріусу за
належністю.
1.3. У справах нотаріуса, який передає спадкову справу за
належністю, залишається на зберіганні копія спадкової справи з
примірником супровідного листа та повідомленням оператора
поштового зв'язку, а у разі передачі спадкової справи кур'єром -
відмітка нотаріуса про одержання спадкової справи у Розносній
книзі для місцевої кореспонденції (додаток 8).
1.4. Нотаріус, який одержав спадкову справу, що була
направлена йому за належністю, реєструє її відповідно до порядку,
встановленого чинним законодавством. Якщо таким нотаріусом вже було заведено спадкову справу до
майна зазначеного спадкодавця при одержанні спадкової справи від
іншого нотаріуса, він реєструє її в Книзі вхідної кореспонденції і
підшиває до основної спадкової справи.
2. Провадження по спадковій справі складається з:
1. прийняття документів, що надійшли нотаріусу у зв'язку з
відкриттям спадщини, зокрема заяв:
- про прийняття спадщини або про відмову від прийняття
спадщини;
- про видачу свідоцтва про право на спадщину;
- про видачу свідоцтва про право власності на частку в
спільному майні подружжя у разі смерті одного з
подружжя;
- про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна;
- про згоду або відмову бути виконавцем заповіту;
- про видачу свідоцтва виконавцю заповіту;
- договір на управління спадщиною;
- інших документів, що надійшли у зв'язку з відкриттям
спадщини;
2. повідомлення спадкоємцям та іншим заінтересованим
особам про відкриття спадщини;
3. вжиття заходів щодо охорони спадкового майна;
4. повідомлення спадкоємцям, які прийняли спадщину, про
видачу свідоцтва про право власності на частку
в спільному майні подружжя;
5. запити про витребовування відомостей і документів,
необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину:
- про факт смерті спадкодавця;
- про час та місце відкриття спадщини;
- про наявність підстав для закликання до спадкоємства
(за законом);
- про наявність заповіту;
- про належність спадкодавцю спадкового майна, його
склад, місце знаходження, вартість;
- про інші необхідні відомості та документи;
6. видачу свідоцтва про право власності на частку в
спільному майні подружжя у разі смерті одного
з подружжя;
7. видачу свідоцтва виконавцю заповіту;
8. видачу свідоцтва про право на спадщину;
9. винесення постанови про відмову у видачі свідоцтва про
право на спадщину;
10. отримання витягів з відповідних єдиних та державних
реєстрів;
11. інші дії, необхідні для оформлення спадкових прав.
2.1. Формування запитів щодо отримання необхідної для видачі
свідоцтва про право на спадщину інформації: 2.1.1. Нотаріус вправі витребувати від фізичних і юридичних
осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної
дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних
дій, подаються в строк, визначений вимогами законодавства. Цей
строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та
документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення,
зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні. 2.1.2. При спадкуванні вкладів. Щоб видати свідоцтво про право на спадщину, яке складається з
вкладу, нотаріусу необхідно зробити запит до відповідного банку
(фінансової установи). Запит надається за підписом нотаріуса,
скріплюється його печаткою та повинен мати посилання на
передбачені чинним законодавством підстави для отримання цієї
інформації, а також прохання, у разі наявності відповідного
розпорядження банку, повідомити дату складання такого
розпорядження та прізвище, ім'я, по батькові спадкоємця. Підставою
для такого запиту може бути як відповідна відмітка в ощадній
книжці про наявність розпорядження, так і твердження особи, яка
звернулася до нотаріуса, що на її ім'я спадкодавець склав
відповідне розпорядження. 2.1.3. При спадкуванні нерухомого майна, в тому числі
земельних ділянок. Нотаріус готує письмові запити до бюро технічної
інвентаризації для отримання витягу з Реєстру прав власності на
нерухоме майно та до відповідного відділу земельних ресурсів про
надання відомостей щодо нормативної грошової оцінки земельних
ділянок та наявності (відсутності) обтяжень або обмежень на
земельні ділянки, що входять до складу спадкового майна. 2.1.4. При відсутності свідоцтв про смерть, про народження,
про шлюб тощо нотаріус надсилає письмовий запит до відповідних
органів реєстрації актів цивільного стану про направлення на
адресу нотаріуса копії актового запису про реєстрацію акту
цивільного стану та повного витягу з Державного реєстру актів
цивільного стану громадян щодо відповідного актового запису. 2.1.5. При спадкуванні цінних паперів нотаріус надсилає
письмовий запит реєстратору про надання виписки з реєстру
власників іменних цінних паперів, виписки з рахунку у цінних
паперах.
2.2. Відповідно до вимог Правил ведення нотаріального
діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України
31.12.2008 N 2368/5 ( z1325-08 ) (далі - Правила ведення
нотаріального діловодства), заяви про прийняття спадщини чи про
відмову від спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадщину,
про оплату витрат за рахунок спадкового майна, про вжиття заходів
щодо охорони спадкового майна, а також претензії кредиторів
відразу ж формуються в окремі спадкові справи, кожна з яких
одержує індекс, що відповідає номенклатурі справ (нарядів), і
присвоюється номер, що відповідає порядковому номеру, зазначеному
у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ (далі - Книга обліку). У спадкову справу підшиваються всі документи, пов'язані з
оформленням спадщини. Якщо спадкову справу не закінчено провадженням в поточному
році, вона переходить на наступний рік під тим же номером і
перереєстрації не підлягає. Якщо на підставі заяви про прийняття спадщини була заведена
спадкова справа, а потім ця заява відкликана, то спадкова справа
не закривається. Нотаріус протягом встановленого законом строку
чекає, поки хтось із інших спадкоємців не звернеться до нього із
заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину або до ухвалення
судом рішення про визнання спадщини відумерлою.
3. Підставою для відкриття провадження по спадковій справі є
одержання нотаріусом першого звернення (заява, повідомлення,
телеграма тощо) фізичної або юридичної особи.
3.1. Заява (інше звернення), що стали підставою для відкриття
провадження по спадковій справі, підлягає реєстрації у Книзі
обліку в день надходження. У разі надходження такого документа поштою він підлягає
реєстрації нотаріусом у Журналі реєстрації вхідної кореспонденції
та в Книзі обліку в день надходження. Перед реєстрацією документа в Книзі обліку нотаріус перевіряє
наявність заведеної спадкової справи за даними Спадкового реєстру. За документом, зареєстрованим у Книзі обліку, заводиться
спадкова справа з присвоєнням справі індивідуального номера. Номер
спадкової справи складається з двох груп арабських цифр, з яких
перша - порядковий номер спадкової справи, що відповідає номеру
реєстрації у Книзі обліку, а друга - рік заведення спадкової
справи. Наприклад, спадкова справа N 12/2008 (12-2008), де 12 - це
порядковий номер спадкової справи, який відповідає номеру
реєстрації в Книзі обліку, а 2008 - рік заведення спадкової
справи. Після присвоєння спадковій справі індивідуального номера
відомості про заведення спадкової справи негайно заносяться до
Алфавітної книги обліку спадкових справ (додаток 9) та до
Спадкового реєстру. Витяги із Спадкового реєстру про перевірку
наявності (відсутності) спадкової справи та про її реєстрацію
долучаються до спадкової справи.
3.2. Документи, що відносяться до конкретної спадкової
справи, підшиваються в обкладинку, на якій проставляються наступні
реквізити: - найменування державної нотаріальної контори або прізвище,
ім'я, по батькові приватного нотаріуса, яким заведено спадкову
справу, із зазначенням нотаріального округу; - номер спадкової справи; - індекс справи згідно з номенклатурою справ; - прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця; - дата смерті спадкодавця; - дата заведення спадкової справи. Після закінчення провадження по спадковій справі на
обкладинці проставляється дата закінчення справи, строк її
зберігання.
4. Для заведення спадкової справи нотаріусу подаються
документи, що підтверджують час і місце відкриття спадщини.
4.1. На підтвердження часу відкриття спадщини нотаріусу
подається свідоцтво про смерть спадкодавця або витяг з Державного
реєстру актів цивільного стану громадян щодо відповідного актового
запису про смерть.
4.2. На підтвердження місця відкриття спадщини нотаріусу
подається довідка органу місцевого самоврядування,
житлово-експлуатаційної організації, правління
житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію місця проживання
спадкодавця, будинкова книга, у якій міститься запис про
реєстрацію місця проживання спадкодавця.
4.3. Для точного визначення місця відкриття спадкової справи,
запобігання порушенню прав фізичних та юридичних осіб, з метою
захисту їх законних інтересів при прийнятті спадщини в установлені
законом строки, у виключних випадках (наприклад, коли збігає
встановлений законодавством строк для прийняття спадщини) нотаріус
може прийняти заяву без документального підтвердження факту смерті
та місця відкриття спадщини. У таких випадках нотаріус заводить спадкову справу і пропонує
заявнику подати документи, зазначені у пунктах 4.1, 4.2 розділу II
частини II цих Методичних рекомендацій. У разі неможливості отримати такі документи від заявника
нотаріус надсилає запити у відповідні органи.
4.4. У разі, якщо протягом строку, встановленого для
прийняття спадщини, виникне питання щодо вжиття заходів до охорони
спадкового майна, видачі свідоцтва про право власності на частку у
спільному майні подружжя, особа, яка звернулась до нотаріуса,
повинна подати всі документи, необхідні для вчинення такої
нотаріальної дії. Наприклад, для видачі свідоцтва про право власності на частку
в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя
нотаріус повинен установити факт смерті спадкодавця, місце
відкриття спадщини, факт реєстрації шлюбу, склад, місцезнаходження
майна та належність його на праві спільної сумісної власності
подружжю тощо.
5. У спадковій справі залишаються подані заявником а також
витребувані нотаріусом документи або їх копії, якщо це передбачено
чинним законодавством (копії свідоцтв про реєстрацію актів
цивільного стану, договір купівлі-продажу спадкодавцем квартири,
державний акт на право власності на землю тощо).
6. Документи, що подаються нотаріусу, повинні відповідати
вимогам чинного законодавства. У разі, якщо нотаріусу подаються документи, що мають
підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені
виправлення, документи, текст яких неможливо прочитати внаслідок
пошкодження, а також які написані олівцем; документи, у яких не
можна прочитати все, що в них написане в первісному стані; порвані
документи та документи, викладені на двох і більше окремих
аркушах, якщо аркуші не прошнуровано, не пронумеровано і їх
кількість не завірена підписом посадової особи та печаткою
відповідної установи; документи, зміст або зовнішній вигляд яких
викликає сумнів в їх достовірності, нотаріус роз'яснює особі, яка
подала такі документи, про необхідність внесення виправлень,
застережень до таких документів або отримання повторних
документів. У разі, якщо внесення виправлень, застережень або отримання
повторних документів неможливо, нотаріус може витребувати
документи шляхом направлення запитів до відповідних органів.
7. Якщо один із спадкоємців, який подав заяву про прийняття
спадщини, помер до одержання свідоцтва про право на спадщину,
копія спадкової справи направляється нотаріусу, яким заведено
спадкову справу після такого померлого спадкоємця. Копія спадкової
справи надсилається тільки за письмовим запитом нотаріуса, у
провадженні якого знаходиться спадкова справа після померлого
спадкоємця. При направленні такої спадкової справи: - виготовляються копії всіх документів, що знаходяться у
спадковій справі; - вірність копії кожного окремого документа, у тому числі
внутрішній опис справи, засвідчуються підписом та печаткою
нотаріуса, з проставлянням відмітки "згідно з оригіналом"; - всі копії документів зі спадкової справи (копія спадкової
справи) прошиваються; - аркуші спадкової справи нумеруються, кількість прошитих
аркушів скріплюється печаткою та підписом нотаріуса. Копія спадкової справи з супровідним листом направляється
нотаріусу за належністю. У спадковій справі, копія якої надсилається іншому нотаріусу,
залишається запит нотаріуса та копія супровідного листа.
8. При формуванні спадкових справ у наряди для наступної
передачі на тимчасове зберігання до державного нотаріального
архіву або до архіву нотаріуса необхідно керуватися розділом 8
Правил ведення нотаріального діловодства ( z1325-08 ). Спадкова справа вважається закінченою, якщо на підставі
поданих заяв про видачу свідоцтв про право на спадщину з переліком
спадкового майна видано відповідні свідоцтва (тобто за першою
датою видачі свідоцтва про право на спадщину). Всі інші заяви, що
будуть подаватися після закінчення спадкової справи, вважаються
такими, що подані додатково. Якщо в один день закінчено декілька
спадкових справ, вони вміщуються у картонаж, архівні папки, тощо і
формуються в наряд. Закінчені спадкові справи не прошиваються між
собою.
9. У разі надходження додаткової заяви про видачу свідоцтва
про право на спадщину на нововиявлене спадкове майно по спадковій
справі, що була передана на зберігання до державного нотаріального
архіву, нотаріус повинен звернутися з відповідним запитом до цього
архіву для одержання спадкової справи. До такої спадкової справи
долучаються заяви спадкоємців, документи, що підтверджують
належність спадкодавцю спадкового майна, та інші документи,
необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину. Після видачі такого свідоцтва про право на спадщину та
внесення усіх необхідних відміток про його видачу (унесення змін
до внутрішнього опису спадкової справи, складення нових
підсумкових записів до спадкової справи, доповнення спадкової
справи новими документами) витребувана спадкова справа
повертається нотаріусом до державного нотаріального архіву.
Частина III. Видача свідоцтв про право на спадщину
Розділ 1. Види спадкування
I. Спадкування за заповітом Статтею 1233 ЦК ( 435-15 ) встановлено, що заповітом є
особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до пріоритетності волі особи спадкування за
заповітом поставлене на перше місце серед видів спадкування.
Згідно статті 1223 ЦК ( 435-15 ) право на спадкування спадкоємці
за законом одержують лише за відсутності заповіту або визнання
заповіту в цілому чи окремого його розпорядження недійсним,
неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом, усунення від права
на спадкування спадкоємців за заповітом, неохоплення заповітом
усієї спадщини. Отже, спадкування за законом має місце, коли й оскільки воно
не змінене заповітом.
1. Заповітом визнається особисте розпорядження на випадок
смерті заповідача не тільки стосовно належного йому майна, а й
будь-які інші його розпорядження. Заповідач має право призначити
своїм спадкоємцем за заповітом будь-яку фізичну або юридичну
особу, а також державу Україну, Автономну Республіку Крим,
територіальну громаду, іноземну державу та іншого суб'єкта
публічного права.
2. При оформленні спадщини за заповітом нотаріус повинен
перевірити, чи відповідає форма та посвідчення поданого йому
заповіту вимогам законодавства. Якщо форма та посвідчення заповіту
не відповідає вимогам законодавства, нотаріус роз'яснює наслідки
недійсності заповіту. У разі, якщо особі відмовлено у видачі
свідоцтва про право на спадщину за заповітом, нотаріус протягом
трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні
зазначеної нотаріальної дії. За позовом заінтересованої особи заповіт може бути визнано
недійсним, якщо він не відповідає волі заповідача або якщо буде
встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним; зміст
розпорядження, викладеного в заповіті не відповідає вимогам
закону. Заповіт визнається нікчемним, якщо він складений особою, яка
не мала на це права (недієздатним); якщо не дотримано вимог щодо
форми заповіту; якщо не дотримано вимоги про нотаріальне
посвідчення заповіту. У разі визнання заповіту недійсним застосовуються правила
спадкування за законом, за винятком випадків, передбачених
частиною четвертою статті 1254 ЦК ( 435-15 ). Питання визнання заповіту в цілому або окремих його
розпоряджень недійсними вирішується в судовому порядку.
2.1. Оскільки заповіт може бути скасований або змінений
заповідачем у будь-який час, нотаріус перевіряє відомості про
нього (наявність та чинність) за даними Спадкового реєстру. Якщо нотаріусу подається декілька заповітів спадкодавця,
нотаріус керується правилом частини третьої статті 1254 ЦК
( 435-15 ), якою передбачено, що кожен новий заповіт скасовує
попередній повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить
і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
3. У зв'язку з тим, що заповідач має право написати заповіт
власноручно, а також законом йому надано право на посвідчення
секретного заповіту, при оформленні спадщини може виникнути
необхідність у тлумаченні заповіту. Статтею 1256 ЦК ( 435-15 ) встановлено, що тлумачення
заповіту може бути здійснено самими спадкоємцями. У разі відсутності спору між спадкоємцями ними може бути
укладено договір про тлумачення заповіту, в якому вони можуть
уточнити, конкретизувати волю спадкодавця тощо, або з'ясувати
зміст окремих розпоряджень заповіту; можуть розподілити частки у
спадковому майні, права та обов'язки між ними тощо. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту
здійснюється судом.
4. Відповідно до вимог статті 69 Закону України "Про
нотаріат" ( 3425-12 ) нотаріус при видачі свідоцтва про право на
спадщину за заповітом, крім перевірки факту смерті спадкодавця,
перевіряє наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини,
склад спадкового майна. Крім того, перевіряє також коло осіб, які
мають право на обов'язкову частку у спадщині. До кола таких осіб входять лише особи, визначені у частині
першій статті 1241 ЦК ( 435-15 ), а саме малолітні, неповнолітні,
повнолітні непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі
усиновлені), непрацездатна вдова (вдівець), непрацездатні батьки
(усиновителі). Цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не
підлягає. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти
років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до
вісімнадцяти років (стаття 6 Сімейного кодексу України
( 2947-14 )). Непрацездатними вважаються жінки - після досягнення 55 років
та чоловіки - після досягнення 60 років; інваліди I, II, III груп,
незалежно від того, чи призначена їм пенсія. Якщо неповнолітня особа набуває повної цивільної дієздатності
(у разі реєстрації шлюбу особи, яка не досягла повноліття, або у
випадку, якщо особа, яка досягла шістнадцяти років, працює за
трудовим договором, а також якщо неповнолітня особа записана
матір'ю або батьком дитини), вона також зберігає за собою право на
обов'язкову частку. У разі, якщо особа досягла пенсійного віку, але продовжує
трудову діяльність, вона не позбавляється права на обов'язкову
частку у спадщині. У осіб, які не досягли встановленого чинним
законодавством пенсійного віку (для жінок досягнення 55 років, для
чоловіків - 60 років), але які мають право на отримання пенсії на
пільгових підставах, право на обов'язкову частку у спадщині не
виникає.
4.1. Право на обов'язкову частку у спадщині не залежить від
згоди інших спадкоємців на її отримання, а також від місця
проживання спадкоємця, який має таке право. Якщо ж інші спадкоємці
заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на
обов'язкову частку або вважають, що розмір обов'язкової частки має
бути зменшений з урахуванням обставин, які мають істотне значення,
вони вправі звернутися з відповідним позовом до суду. При одержанні від суду повідомлення про надходження позовної
заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про
посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення
нотаріальної дії (видача свідоцтва про право на спадщину)
зупиняється до вирішення справи судом. Позбавлення заповідачем права спадкоємця на обов'язкову
частку у спадщині законом не передбачено. Спадкоємці інших черг, а також внуки і правнуки спадкодавця,
батьки яких померли до відкриття спадщини, не мають права на
обов'язкову частку у спадщині при спадкуванні за
заповітом. Наприклад, якщо громадянин складе заповіт на користь
будь-якої особи, а на момент відкриття спадщини буде встановлено,
що у спадкодавця є непрацездатні внуки, то все майно успадкує
спадкоємець за заповітом, оскільки внуки не входять до кола
спадкоємців, визначених статтею 1241 ЦК ( 435-15 ) .
4.2. При визначенні розміру обов'язкової частки слід
враховувати, що частиною першою статті 1241 ЦК ( 435-15 )
встановлено, що обов'язкова частка у спадщині визначається,
незалежно від змісту заповіту, у розмірі половини частки, яка
належала б кожному із спадкоємців у разі спадкування за законом.
Зменшити обов'язкову частку у спадщині спадкодавець не має права.
Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для
спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині,
дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його
обов'язкову частку. Тому нотаріус пропонує як спадкоємцю за
заповітом, так і спадкоємцю, який має право на обов'язкову частку
у спадщині, вказати у своїх заявах про прийняття спадщини всіх
спадкоємців за законом. Наприклад, спадкодавець заповів все своє майно рідному брату.
Однак на час відкриття спадщини були живі дружина померлого, якій
виповнилося 55 років, і два сини, один з яких був інвалідом другої
групи. У цьому випадку дружина та син - інвалід мають право на
обов'язкову частку. Якби не було заповіту, кожен із спадкоємців
мав би право на 1/3 частку спадкового майна. Обов'язкова частка у
цьому випадку дорівнює 1/6 частки такого майна. Отже, дружина та
син спадкодавця одержують свідоцтво про право на спадщину за
законом на 1/6 частку спадкового майна кожен. Свідоцтво про право
на спадщину за заповітом на 2/3 частки спадкового майна, яке
залишилось, одержує спадкоємець за заповітом - брат спадкодавця. У разі спадкування за заповітом одним спадкоємцем було
встановлено, що із п'яти спадкоємців за законом, двоє мають право
на обов'язкову частку у спадщині, то розрахунок обов'язкової
частки здійснюється таким чином: кожен із спадкоємців за законом
має право на 1/5 частку спадкового майна. Обов'язкова частка
одного спадкоємця у цьому випадку дорівнює 1/10 частки спадкового
майна. Тому двоє спадкоємців на обов'язкову частку одержать
свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/10 частку
спадкового майна кожен (1/10 + 1/10 = 2/10 або 1/5), а спадкоємець
за заповітом одержить свідоцтво про право на спадщину за заповітом
на 4/5 частки спадкового майна (1 - 1/5 = 4/5) 4.2.1. При визначенні розміру обов'язкової частки необхідно
враховувати все спадкове майно, як заповідане так і те, що
неохоплене заповітом, а також враховуються речі звичайної
домашньої обстановки та вжитку. До складу спадкового майна, згідно
статті 1228 ЦК ( 435-15 ), входить і право на вклад у банку
(фінансовій установі) незалежно від способу розпорядження ним.
Таким чином, незалежно від того, зроблено розпорядження щодо права
на вклад у заповіті чи безпосередньо у банку (фінансовій
установі), таке право входить до складу спадщини і на нього
поширюються загальні правила спадкування. А це означає, що при
визначенні розміру обов'язкової частки необхідно враховувати і
розмір вкладу. Для встановлення всієї спадкової маси в повному
об'ємі спадкоємець, який має право на обов'язкову частку у
спадщині, вправі звернутись до нотаріуса із заявою про вжиття
заходів щодо охорони спадкового майна. 4.2.2. Якщо нотаріусу стане відомо про спадкоємця, який має
право на обов'язкову частку, та його місце проживання, він
зобов'язаний повідомити про це такого спадкоємця. Нотаріус
роз'яснює спадкоємцю його право на одержання частки спадкового
майна (обов'язкова частка). Обов'язкова частка у спадщині - це
мінімум того, що може отримати малолітній, неповнолітній чи
непрацездатний спадкоємець (за винятком зменшення її за рішенням
суду), і необхідна для того, щоб матеріально забезпечити осіб,
яких спадкодавець утримував чи зобов'язаний був утримувати. Тому
на спадкоємця, який одержав саме цю частку, не може бути
покладений заповідальний відказ, він не може бути зобов'язаний
вчинити певну дію, спрямовану на досягнення суспільно корисної
мети, щодо цієї частки не може бути встановлений сервітут. Всі ці
обтяження можуть стосуватися лише того майна, яке перевищує
обов'язкову частку у спадщині.
4.3. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус
визначає коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у
спадщині, і витребовує докази, які підтверджують право таких
спадкоємців на одержання обов'язкової частки. Право спадкоємця на обов'язкову частку в спадковому майні
посвідчується свідоцтвом про право на спадщину за законом. При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на
обов'язкову частку нотаріус перевіряє документи, які підтверджують
факт непрацездатності такого спадкоємця. Якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року і до цієї дати
була прийнята хоча б одним спадкоємцем, коло спадкоємців та розмір
обов'язкової частки визначається за правилами статті 535 ЦК УРСР
( 1540-06 ). Якщо спадщина відкрилася після 1 січня 2004 року, нотаріус
застосовує вимоги статті 1241 ЦК ( 435-15 ). Частки спадкоємців за
заповітом зменшуються на ту частку, на яку буде видано свідоцтво
про право на спадщину за законом на обов'язкову частку. Спадкоємцю, який має право на обов'язкову частку у спадщині,
нотаріус роз'яснює його право на одержання свідоцтва про право на
спадщину за законом на обов'язкову частку, а такий спадкоємець
може подати заяву про те, що вимоги статті 1241 ЦК ( 435-15 ) йому
роз'яснено і на одержання такого свідоцтва він не претендує, так
як його частка у спадщині забезпечена за рахунок іншого спадкового
майна. У такому випадку спадкоємець має право одержати свідоцтво
про право на спадщину за законом або за заповітом на заповідане
йому майно і не одержувати свідоцтво про право на спадщину на
обов'язкову частку. Аналогічні заяви від імені законного представника
малолітньої, неповнолітньої, недієздатної або обмежено дієздатної
особи приймаються нотаріусом тільки за наявності згоди органу
опіки та піклування. Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений
судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та
спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення
(стаття 1241 ЦК ( 435-15 )). Таким чином, визначивши розмір обов'язкової частки
спадкоємця, нотаріус видає йому свідоцтво про право на спадщину за
законом.
II. Спадкування за законом.
1. Спадкування за законом виникає, якщо: - спадкодавець не залишив заповіту; - заповіт в цілому або його окреме розпорядження визнано
недійсним; - всі спадкоємці за заповітом не прийняли або відмовилися від
прийняття спадщини; - особа на користь якої складено заповіт померла до відкриття
спадщини; - заповітом охоплена лише частина спадщини.
1.1. Відповідно до статті 1258 ЦК ( 435-15 ) право на
спадкування за законом спадкоємці одержують почергово. Статтями 1261 - 1265 ЦК ( 435-15 ) передбачено п'ять черг
спадкоємців за законом. Частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними.
1.2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує
право на спадкування у разі: - відсутності спадкоємців попередньої черги; - усунення спадкоємців попередньої черги від права на
спадкування; - неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини або
відмови від її прийняття. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на
спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором
заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини.
Однак такий договір не може порушувати прав спадкоємця, який не
бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на
обов'язкову частку у спадщині. Наприклад, на день смерті гр. К. спадкоємцями за законом є
троє синів померлого. Двоє із трьох спадкоємців першої черги за
власним бажанням та взаємною згодою вирішили змінити існуючий
порядок закликання до спадкування та включити до першої черги
спадкоємців за законом рідну сестру спадкодавця. Посвідчивши такий
договір, нотаріус буде видавати третьому спадкоємцю за законом
свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку
спадкового майна, частки двох братів будуть поділені порівну між
ними та рідною сестрою померлого, тобто кожен з цих спадкоємців
одержить свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/9 частки
спадкового майна. Особа, яка є спадкоємцем за законом однієї з наступних черг,
може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із
спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкування, якщо
така особа протягом тривалого часу опікувалась, матеріально
забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцю, який через
похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Спадкоємці можуть за усною угодою між собою, якщо це
стосується рухомого майна, або за нотаріально посвідченим
договором, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних
засобів, змінити розмір частки у спадщині когось із них.
1.3. Відповідно до статті 1261 ЦК ( 435-15 ) до спадкування у
першу чергу закликаються діти спадкодавця, той з подружжя, що
пережив спадкодавця, та його батьки. 1.3.1. Підтвердженням закликання до спадкування дітей після
смерті їх батьків є відповідний запис про батьків у свідоцтві про
народження дитини. Діти мають право на спадкування як після смерті
матері, так і після смерті батька, незалежно від того, чи
перебували у зареєстрованому шлюбі їх батьки. 1.3.2. Має право на спадкування один із подружжя після
другого, за наявності зареєстрованого і не припиненого на час
відкриття спадщини, шлюбу. Шлюбні відносини повинні бути
зареєстровані у встановленому законом порядку. Підтвердженням
реєстрації шлюбу є свідоцтво (копія актового запису про шлюб та
повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян
щодо відповідного актового запису) про шлюб. Не виникає право на
спадкування у чоловіка після жінки або у жінки після чоловіка у
разі релігійного обряду шлюбу, без реєстрації такого шлюбу в
державному органі реєстрації актів цивільного стану. Право на
спадкування одного із подружжя після другого втрачається, якщо на
час відкриття спадщини набрало законної сили рішення суду про
розірвання шлюбу (у разі розірвання шлюбу в судовому порядку) чи
державним органом реєстрації актів цивільного стану зареєстровано
розірвання шлюбу. Якщо один із подружжя помер до набрання законної
сили рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб
припинився внаслідок його смерті, і в такому випадку право на
спадкування зберігається. Для перевірки цього факту нотаріус
витребовує копію актового запису про шлюб, розірвання шлюбу та
повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян
щодо актового запису про шлюб, розірвання шлюбу). 1.3.3. Батьки (усиновителі) закликаються до спадкування після
своїх дітей (усиновлених) незалежно від віку, стану здоров'я та
працездатності за наявності відповідного документа, виданого
державним органом реєстрації актів цивільного стану. Батьки, які
судом були позбавлені батьківських прав і не поновлені в цих
правах на час відкриття спадщини, після смерті їх дітей не мають
права на спадкування за законом. Відібрання дітей від батьків без
позбавлення батьківства не позбавляє їх права на спадкування за
законом. 1.3.4. Внуки, правнуки за життя своїх батьків не спадкують
після смерті діда, баби, прадіда, прабаби. Вони закликаються до
спадкування як спадкоємці першої черги, якщо на час відкриття
спадщини не було в живих того з батьків, який би мав право на
спадкування.
1.4. Спадкоємцями другої черги є рідні брати та сестри
спадкодавця, його дід та баба як з боку батька, так і з боку
матері (стаття 1262 ЦК ( 435-15 )). 1.4.1. Право на спадщину у спадкоємців другої черги виникає,
якщо відсутні спадкоємці першої черги або спадкоємці першої черги
не прийняли спадщину або відмовилися від її прийняття, чи
спадкоємців першої черги усунено від права на спадкування. Рідні
брати та сестри спадкують незалежно від того, спільні у них з
померлим батьки, чи спільним є тільки один із батьків. Не
спадкують у другу чергу один після одного брати та сестри, які не
мають спільних батьків. Племінники спадкодавця спадкують за правом
представлення (стаття 1266 ЦК ( 435-15 )) частку у спадщині, яку б
спадкували їх батьки (батько або мати - рідні брати, сестри
спадкодавця, якби вони були живими на час відкриття спадщини). 1.4.2. Прабаба та прадід спадкують ту частку спадщини, яка б
належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби
вони були живими на час відкриття спадщини (стаття 1266 ЦК
( 435-15 )).
1.5. У третю чергу право на спадщину мають рідні дядько та
тітка спадкодавця (стаття 1263 ЦК ( 435-15 )), яке у них виникає у
разі, якщо відсутні спадкоємці другої черги або спадкоємці другої
черги не прийняли спадщину, чи відмовилися від її прийняття, чи
спадкоємців другої черги усунено від права на спадкування. Двоюрідні брати та сестри спадкують ту частку спадщини, яка б
належала їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця),
якби вони були живими на час відкриття спадщини.
1.6. До четвертої черги спадкоємців за законом входять особи,
які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років
до часу відкриття спадщини. Першою умовою для закликання до спадкування спадкоємців
четвертої черги є проживання однією сім'єю. Відповідно до вимог
статті 3 Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) сім'ю складають
особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають
взаємні права та обов'язки. Іншою обов'язковою умовою для виникнення права на спадкування
у цьому випадку є проживання однією сім'єю не менше п'яти років. До цієї черги можуть бути віднесені пасинок, падчерка, вітчим
та мачуха, а також чоловік та жінка, які не перебувають у шлюбі
між собою, але проживають однією сім'єю. У зазначених осіб виникає право на спадкування у разі
відсутності спадкоємців третьої черги. У всіх випадках факт проживання спадкоємців однією сім'єю із
спадкодавцем встановлюється судом.
1.7. У п'яту чергу право на спадкування мають інші родичі
спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, при цьому
родичі ближчого ступеня споріднення усувають від спадкування
родичів подальшого ступеня споріднення, а також утриманці
спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Наприклад, із заявою
про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину
за законом на підставі вимог статті 1265 ЦК ( 435-15 ) до
нотаріуса звернулись троюрідний брат та двоюрідний племінник
спадкодавця. У цьому випадку, згідно ступенів споріднення,
нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину за законом
двоюрідному племіннику, а троюрідному брату відмовляє у видачі
свідоцтв. Ступені споріднення визначаються за числом народжень. У
кожному конкретному випадку, на підставі документів, спадкоємцю
необхідно довести наявність родинного зв'язку зі спадкодавцем.
1.8. Утриманцями вважаються неповнолітні або непрацездатні
особи, які не були членами сім'ї спадкодавця, але які не менш як
п'ять років одержували від спадкодавця матеріальну допомогу, що
була для них єдиним або основним джерелом існування. Непрацездатність повинна мати місце на день відкриття
спадщини та підтверджуватись відповідними документами. При цьому відсутність родинних відносин між спадкодавцем та
його утриманцем не обмежують останніх у праві на спадкування як
спадкоємців п'ятої черги. Відносини утримання, які припинились до відкриття спадщини,
не дають підстав для спадкування.
1.9. Спадкування за правом представлення виникає у випадку
смерті особи, яка б мала право на спадкування, але померла до
відкриття спадщини. Ту частку у спадковому майні, яку б отримала
померла особа, якби вона була б живою на час відкриття спадщини,
отримує його спадкоємець за законом. При цьому спадкування за правом представлення спадкоємців
четвертої черги ЦК ( 435-15 ) не передбачено. У всіх випадках, коли до спадкування за правом представлення
закликаються декілька спадкоємців, частка їхнього померлого родича
ділиться між ними порівну.
Розділ 2. Видача свідоцтва про право на спадщину
1. Спадщина (спадкове майно) - це майнові і окремі немайнові
права та обов'язки спадкодавця, які після його смерті переходять
до спадкоємців. Основу спадкового майна складають майнові права та
обов'язки спадкодавця (право власності на нерухоме майно,
транспортні засоби, вклади тощо). В порядку спадкування можуть
переходити також окремі немайнові права, які необхідні для
реалізації пов'язаних з ними майнових прав.
2. Статтею 1219 ЦК ( 435-15 ) встановлено права та обов'язки,
які неможливо успадкувати. До складу спадщини не входять: - особисті немайнові права; - право на участь у товариствах та право членства в
об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх
установчими документами; - право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров'я; - право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати,
встановлені законодавством; - права та обов'язки особи як кредитора або боржника,
передбачені статтею 608 ЦК ( 435-15 ).
3. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати
свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину є документом, що підтверджує
перехід права власності на майно від спадкодавця до спадкоємців.
Видається свідоцтво про право на спадщину на підставі заяви
спадкоємця за місцем відкриття спадщини. Згідно статті 1296 ЦК ( 435-15 ) спадкоємці як за законом,
так і за заповітом мають право звернутись до нотаріуса за видачею
їм свідоцтва про право на спадщину. Одержання свідоцтва про право
на спадщину є правом, а не обов'язком спадкоємця, тому
спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за одержанням
свідоцтва в будь-який час після закінчення строку, встановленого
для прийняття спадщини. Неодержання спадкоємцем свідоцтва про
право на спадщину не позбавляє його права на спадкування. Звертатись за одержанням свідоцтва про право на спадщину не
потрібно, якщо спадкується майно, яке не підлягає реєстрації і
право на яке не може бути підтверджене правовстановлювальним
документом. Свідоцтво про право на спадщину необхідно, якщо
об'єктом спадкування є право власності на майно або майнові права,
які потребують документального підтвердження. Статтею 1297 ЦК ( 435-15 ) встановлено, що спадкоємець, який
прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний
звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на
спадщину на нерухоме майно. Кожен із спадкоємців, який прийняв спадщину, надавши
нотаріусу всі необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину
документи, має право вимагати видачі йому свідоцтва про право на
належну йому частку спадкового майна незалежно від інших
спадкоємців.
4. Заява про видачу свідоцтва про право на спадщину подається
нотаріусу в письмовій формі спадкоємцями, які прийняли спадщину,
або уповноваженими ними представниками. Якщо заява про видачу свідоцтва про право на спадщину
подається спадкоємцем безпосередньо нотаріусу, нотаріусом
встановлюється особа спадкоємця і перевіряється справжність його
підпису на заяві. На заяві робиться службова відмітка про
реквізити документа, поданого спадкоємцем для встановлення його
особи. При отриманні заяви про видачу свідоцтва про право на
спадщину, якщо вона є первинним документом для відкриття спадкової
справи, нотаріус в обов'язковому порядку перевіряє за даними
Спадкового реєстру наявність спадкової справи, заповіту та
спадкового договору, встановлює коло спадкоємців за законом, а при
спадкуванні за заповітом - з'ясовує коло осіб, які мають право на
обов'язкову частку в спадщині. Заява підлягає реєстрації в Книзі
обліку та реєстрації спадкових справ у день надходження.
5. Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у
спадковій справі всіх необхідних документів та відомостей. Статтею
42 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) передбачено, що
вчинення нотаріальної дії, в тому числі видача свідоцтва про право
на спадщину, може бути відкладена: - у разі витребування нотаріусом додаткових відомостей або
документів від фізичних або юридичних осіб. Строк, на який у
даному випадку відкладається вчинення нотаріальної дії, не може
перевищувати одного місяця; - за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи,
яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду
повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи,
яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша
заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до
вирішення справи судом. Якщо за цей строк від суду не буде
одержано повідомлення про надходження заяви, свідоцтво про право
на спадщину повинно бути видано; - у разі необхідності отримати від заінтересованих осіб згоду
на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини
заяви, про прийняття спадщини згідно вимог частини другої статті
1272 ЦК ( 435-15 ).
6. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус
обов'язково перевіряє: - факт смерті спадкодавця; - час і місце відкриття спадщини; - наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має
місце спадкування за законом; - прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом
спосіб; - склад спадкового майна. Усі зазначені обставини повинні бути підтверджені
відповідними документами. Прийняття до провадження по спадковій
справі свідчень свідків не допускається. Щодо спадкового майна, в тому числі майнових прав, мають бути
подані документи, що підтверджують належність майна спадкодавцеві
на праві власності, а також належність майнових прав на час
відкриття спадщини; вартість спадкового майна. У тому випадку,
коли правовстановлювальний документ на майно, що підлягає
реєстрації, повертається спадкоємцеві, нотаріус перевіряє цей
документ, про що робить відмітку на заяві про видачу свідоцтва про
право на спадщину або на примірнику свідоцтва, який залишається у
спадковій справі. Приєднання до матеріалів спадкової справи
засвідчених в установленому порядку фотокопій
правовстановлювальних документів допускається тільки у тих
випадках, коли спадкодавець є співвласником об'єкта нерухомого
майна. Інші документи, необхідні для видачі свідоцтва про право на
спадщину (витяг з Реєстру прав власності, а в місцях, де
інвентаризація не проводилась, - довідку відповідного органу
місцевого самоврядування; витяг з технічної документації з
нормативної грошової оцінки земель тощо). Якщо спадкоємець не має можливості подати документи,
необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус
роз'яснює йому про можливість вирішення зазначеного питання у
судовому порядку.
7. Відповідно до вимог частини другої статті 1297 ЦК
( 435-15 ), якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво
про право на спадщину видається на ім'я кожного з них із
зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Нотаріус
не має права затримувати видачу свідоцтва про право на спадщину
після спливу встановленого законом строку спадкоємцям, які надали
всі необхідні документи, у зв'язку з тим, що інші спадкоємці не
мають можливості підтвердити своє право на спадщину.
8. При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом
нотаріус, поряд з перевіркою обставин, передбачених статтею 69
Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ), перевіряє, чи
відповідає форма та посвідчення заповіту вимогам закону, а саме: - заповіт складається у письмовій формі і має відповідати
вимогам, передбаченим статтями 1247, 1248 ЦК ( 435-15 ); - заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншою
посадовою, службовою особою, визначеною у статтях 1251 - 1252 ЦК
( 435-15 ). Заповіти, посвідчені посадовою, службовою особою
прирівнюються до нотаріальних і посвідчуються при свідках; - секретний заповіт повинен бути написаний та підписаний
заповідачем. Недотримання цих вимог тягне за собою недійсність
заповіту. Нотаріусу, яким видається свідоцтво про право на
спадщину, має бути надано протокол про оголошення секретного
заповіту, в якому має бути викладено повний текст заповіту та який
підписаний нотаріусом і двома свідками (стаття 1250 ЦК
( 435-15 )).
8.1. Якщо посвідчений заповіт не відповідає вимогам
законодавства щодо форми та посвідчення, нотаріус у порядку,
передбаченому статтею 49 Закону України "Про нотаріат"
( 3425-12 ), виносить постанову про відмову у вчиненні
нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за
заповітом.
8.2. Нотаріус перевіряє дійсність заповіту шляхом одержання
витягу із Спадкового реєстру.
8.3. При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом
нотаріус ідентифікує спадкоємця, зазначеного в заповіті, з особою,
яка претендує на спадщину. Якщо в заповіті зазначені родинні
відносини із спадкодавцем, нотаріус перевіряє документи, які
підтверджують цей факт. За бажанням спадкоємців нотаріус в свідоцтві про право на
спадщину за заповітом може також зазначати родинні відносини зі
спадкодавцем.
8.4. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом видається
нотаріусом спадкоємцям за заповітом із зазначенням часток,
визначених спадкодавцем у заповіті. Якщо заповідач не зазначив в
заповіті частки спадкоємців, то, відповідно до частини першої
статті 1278 ЦК ( 435-15 ), слід вважати, що частки спадкоємців є
рівними. Поданий нотаріусу примірник заповіту (протокол про оголошення
секретного заповіту) після видачі свідоцтва про право на спадщину
за заповітом залишається в справах нотаріуса.
8.5. При оформленні спадщини як за законом, так і за
заповітом нотаріус, у випадках, коли із правовстановлювального
документа вбачається, що майно може бути спільною сумісною
власністю подружжя, повинен з'ясувати, чи є у спадкодавця той з
подружжя, який його пережив, і який може мати право на 1/2 частку
в спільному майні подружжя.
9. Свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцям
однієї черги видається в рівних частках, за винятком спадкування
по праву представлення, коли частка особи, яка померла до
відкриття спадщини, переходить по праву представлення до його
спадкоємців і ділиться між ними в рівних частках. Розмір частки у
спадщині може змінюватися у випадках, коли спадкоємці за письмовою
угодою між собою змінили розмір частки у спадщині когось із них. При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом,
перевіряючи подані документи, що підтверджують родинні відносини,
факт непрацездатності або знаходження на утриманні, нотаріус
засвідчує копії цих документів з проставлянням відмітки "згідно з
оригіналом", скріплює підписом та печаткою і долучає їх до
спадкової справи.
10. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, що
підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після перевірки
відсутності заборони або арешту цього майна. У разі наявності заборони відчуження спадкового майна
нотаріус зобов'язаний роз'яснити спадкоємцям їх обов'язки, які
виникають у зв'язку з цими правовідносинами. Якщо на спадкове майно накладено арешт слідчими органами чи
судовими органами, видача свідоцтва про право на спадщину
відкладається до зняття арешту.
11. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є
нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на
спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого
майна (стаття 1299 ЦК ( 435-15 )). Право власності на нерухоме
майно у повному обсязі виникає у спадкоємця з моменту державної
реєстрації цього майна.
12. Текст свідоцтва про право на спадщину повинен бути
викладений ясно і чітко у відповідності до форм нотаріальних
свідоцтв, передбачених Правилами ведення нотаріального діловодства
( z1325-08 ). Свідоцтво оформлюється у двох примірниках, один з
яких, викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів,
видається спадкоємцю, а другий підшивається у спадкову справу.
Одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину
підтверджується його підписом у реєстрі для реєстрації
нотаріальних дій. Якщо спадкоємців декілька, кожному з них
видається окреме свідоцтво із зазначенням його частки. Частки
спадкоємців в свідоцтві про право на спадщину зазначаються у
вигляді простого дробу цифрами та прописом.
13. Особиста явка спадкоємця за одержанням свідоцтва про
право на спадщину не є обов'язковою. Свідоцтво про право на
спадщину може бути видано нотаріусом представнику спадкоємця за
умови подання відповідних документів про повноваження законного
представника або представника спадкоємця за довіреністю, яка
передбачає повноваження представника на отримання такого
свідоцтва.
14. Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні діти,
недієздатні або обмежено дієздатні особи, з метою охорони їх
майнових прав нотаріус направляє органу опіки та піклування за
місцем проживання такої особи повідомлення про видачу свідоцтва
про право на спадщину такому спадкоємцю, із зазначенням
успадкованого майна. Копія такого листа підшивається до матеріалів
спадкової справи.
15. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом,
усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а
також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за
заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем
відкриття спадщини (стаття 1277 ЦК ( 435-15 )).
Розділ 3. Видача свідоцтв про право на спадщину на окремі
види спадкового майна
1. Спадкування права на земельну ділянку
1.1. Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК ( 435-15 )
право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на
загальних підставах із збереженням її цільового призначення.
1.2. Земельний кодекс ( 2768-14 ) (далі - ЗК) надає
громадянам право на одержання у власність земельних ділянок для
чітко визначених цілей: - ведення товарного сільськогосподарського виробництва; - ведення особистого селянського господарства; - будівництва та обслуговування житлового будинку і
господарських будівель; - ведення садівництва; - гаражного будівництва. Якщо на земельну ділянку, наприклад, встановлено сервітут, то
земельна ділянка успадковується із збереженням цього сервітуту.
1.3. Землі сільськогосподарського призначення, отримані у
спадщину іноземними громадянами, іноземними юридичними особами,
підлягають відчуженню протягом одного року (стаття 81 ЗК
( 2768-14 )).
1.4. Для видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну
ділянку нотаріусу надається державний акт на право власності на
земельну ділянку, витяг з Державного земельного кадастру про
відсутність обмежень (обтяжень) на земельну ділянку, а також витяг
з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
1.5. Не видаються свідоцтва про право на спадщину на земельну
ділянку на підставі державного акта, зокрема, який містить
виправлення, або ж на земельну ділянку, яка належала спадкодавцеві
на праві спільної сумісної власності, оскільки нотаріус може
видати свідоцтво про право на спадщину після смерті одного з
учасників спільної сумісної власності лише після виділення
(визначення) частки спадкодавця у спільному майні. У цих випадках
питання щодо оформлення спадкових прав вирішуються спадкоємцями в
судовому порядку.
1.6. Відповідно до статті 125 ЗК ( 2768-14 ) право власності
на земельну ділянку виникає після одержання її власником
документа, що посвідчує право власності та його державну
реєстрацію, а статтею 126 ЗК ( 2768-14 ) встановлено, що право
власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Спадкоємець, який отримав свідоцтво про право на спадщину на
земельну ділянку, зобов'язаний звернутися до органу земельних
ресурсів для виготовлення нового державного акта на своє ім'я та
зареєструвати цей державний акт у відповідних органах.
2. Спадкування транспортного засобу, виданого інваліду
управлінням соціального захисту
2.1. Відповідно до пункту 16 Порядку забезпечення інвалідів
автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 19 липня 2006 року N 999 ( 999-2006-п ), після смерті інваліда
автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням
соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк
експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається члену сім'ї,
який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за
місцем проживання і реєстрації інваліда. Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років,
після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо
в сім'ї є інвалід, який: - має підстави для забезпечення автомобілем; - проживав і був зареєстрований на час смерті інваліда за
місцем його проживання і реєстрації; - не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через
головне управління соціального захисту або управління виконавчої
дирекції. Іншому члену сім'ї померлого інваліда, який проживає та
зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда,
автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років,
залишається у разі сплати ним до спеціального фонду державного
бюджету на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, а
членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на
рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості
одержаного автомобіля з урахуванням ступеня його зношення та суми,
сплаченої за нього інвалідом.
2.2. Транспортні засоби, що видаються інваліду управлінням
соціального захисту, не включаються до складу спадкового майна і
не спадкуються на загальних підставах. Розпорядниками таких
транспортних засобів є відповідні управління соціального захисту.
2.3. Автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога через
управління соціального захисту, відповідно до пункту 41 зазначеної
постанови Кабінету Міністрів України ( 999-2006-п ) після смерті
інваліда повертається (вилучається) головному управлінню
соціального захисту.
3. Спадкування права інтелектуальної власності
3.1. Статтею 418 ЦК ( 435-15 ) встановлено, що право
інтелектуальної власності - це право особи на результат
інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права
інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності
становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та
(або) майнові права інтелектуальної власності. Відповідно до статті 420 ЦК ( 435-15 ) до об'єктів права
інтелектуальної власності, зокрема, належать: - літературні та художні твори; - комп'ютерні програми; - компіляції даних (бази даних); - виконання; - фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій
мовлення; - наукові відкриття; - винаходи, корисні моделі, промислові зразки; - компонування (топографії) інтегральних мікросхем; - раціоналізаторські пропозиції; - сорти рослин, породи тварин; - комерційні (фірмові) найменування, торгівельні марки (знаки
для товарів і послуг), географічні зазначення; - комерційні таємниці. До складу спадщини входять лише майнові права інтелектуальної
власності, не входять до складу спадщини особисті немайнові права
інтелектуальної власності.
3.2. Майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне
авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину
особисті немайнові права автора.
3.3. Для одержання інформації щодо належності спадкодавцеві
авторського права необхідно подати запити до Державного
департаменту інтелектуальної власності щодо отримання інформації з
Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на
твір (для встановлення факту реєстрації свого права спадкодавцем)
та до Державного реєстру договорів, які стосуються прав автора на
твір (для встановлення наявності чи відсутності факту передачі
майнових прав на зареєстрований твір іншим особам).
3.4. Відповідно до частини другої статті 6 Закону України
"Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" ( 3687-12 )
об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій)
надається Законом ( 3687-12 ), може бути: а) продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму тощо); б) процес (спосіб), а також нове застосування відомого
продукту чи процесу.
3.5. Право власності на винахід та на корисну модель
засвідчуються патентом (деклараційним патентом), на промисловий
зразок - патентом, на знаки для товарів і послуг - свідоцтвом. На підтвердження належності цих прав спадкодавцю на час
відкриття спадщини, нотаріусу подається виписка з відповідного
державного реєстру (Державного реєстру свідоцтв України на знаки
для товарів та послуг; Державного реєстру патентів України на
промислові зразки; Державного реєстру патентів України на
винаходи; Державного реєстру деклараційних патентів України на
корисні моделі тощо). Свідоцтво про право на спадщину є підставою про направлення
клопотання до Державного департаменту інтелектуальної власності
щодо зміни власника та внесення відомостей у відповідний державний
реєстр.
4. Спадкування корпоративних прав
4.1. Корпоративні права - це права особи, частка якої
визначається у статутному фонді (майні) господарської організації,
що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні
господарською організацією, отримання певної частки прибутку
(дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації
останньої відповідно до закону, а також інші правомочності,
передбачені законом та статутними документами.
4.2. Відповідно до статті 1219 ЦК ( 435-15 ) до складу
спадщини не входять права й обов'язки, нерозривно пов'язані з
особою спадкодавця, тобто особисті немайнові права спадкодавця. Це
зокрема, право участі у товариствах і право членства в об'єднаннях
громадян, якщо інше не встановлено законом чи їх установчими
документами. Враховуючи зазначене, корпоративні права не можуть бути
самостійним об'єктом спадкування. Спадкоємець може набути
корпоративні права лише за наявності згоди інших учасників на його
вступ до товариства.
4.3. Самостійним об'єктом спадкування можуть бути - акції
акціонерних товариств, як цінні папери. При оформленні свідоцтв про право на спадщину на акції
нотаріуси мають керуватися Законом України "Про цінні папери та
фондовий ринок" ( 3480-15 ). Нотаріусам слід розрізняти такі
поняття як акції, сертифікати акцій, виписки з рахунку цінних
паперів, виписки з електронного реєстру прав власників іменних
цінних паперів. При документарній формі випуску акцій акціонерам замість
акцій можуть видаватися сертифікати. Сертифікат - це бланк цінного
папера, який видається власнику цінного папера і містить визначені
законодавством реквізити та назву виду цінного папера (акція,
облігація тощо) або найменування "сертифікат акцій (облігацій)
тощо" і засвідчує право власності на цінний папір (стаття 1 Закону
"Про Національну депозитарну систему та особливості електронного
обігу цінних паперів в Україні" ( 710/97-ВР ). При бездокументарній формі випуску акцій підтвердженням права
власності на них є виписки з рахунку цінних паперів, виписки з
електронного реєстру прав власників іменних цінних паперів (стаття
5 згаданого Закону ( 710/97-ВР ). Як сертифікат акцій, так і виписка з рахунку цінних паперів -
це не цінні папери, а документи, що підтверджують право власності
на акції і на підставі яких видаються свідоцтва про право на
спадщину. Слід мати на увазі, що в усіх випадках свідоцтва про
право на спадщину повинні видаватися на акції. Акції, сертифікати
акцій, виписки з рахунків цінних паперів, а також видані
нотаріусами на їх підставі свідоцтва про право на спадщину на
акції мають містити в своїх текстах всі реквізити, перелічені в
частині дванадцятій статті 4 Закону "Про цінні папери і фондовий
ринок" ( 710/97-ВР ).
4.4. До складу спадщини може входити частка у статутному
капіталі господарського товариства. Відповідно до статті 147 ЦК
( 435-15 ) частка у статутному капіталі господарського товариства
переходить до спадкоємця, якщо статутом товариства не передбачено,
що такий перехід допускається тільки за згодою інших учасників
товариства. Для видачі свідоцтва про право на спадщину на частку в
статутному капіталі господарського товариства нотаріусу надаються
виписка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб, у
якій має обов'язково бути зазначена частка померлого учасника у
товаристві, та довідка, підписана керівником товариства, і якщо це
передбачено штатним розписом, то і бухгалтером, про розмір в
процентному виразі частки в статутному капіталі господарського
товариства учасника товариства та її грошової вартості.
5. Спадкування майна після смерті реабілітованих громадян
5.1. Свідоцтво про право на спадщину після смерті
реабілітованого може бути видане нотаріусом на підставі та після
надходження до нього відповідного рішення Комісії з питань
поновлення прав реабілітованих (далі - Комісія), яке має містити
відомості про склад спадкового майна. За наявності такого рішення
документи, які б підтверджували належність майна померлому, не
вимагаються. Комісія визначає склад майна, яке підлягає поверненню
реабілітованому, і встановлює його вартість на підставі документів
про вилучення і реалізацію майна, отриманих з архівів та інших
установ.
5.2. Часом відкриття спадщини після смерті реабілітованого у
встановленому порядку громадянина є день прийняття рішення
відповідною Комісією про повернення спадкоємцям першої черги майна
реабілітованого (відшкодування його вартості). Коло спадкоємців першої черги померлого реабілітованого
громадянина визначається на день винесення Комісією рішення. Факт
смерті спадкодавця - громадянина, реабілітованого у встановленому
порядку, а також належність до кола спадкоємців першої черги щодо
майна реабілітованого (відшкодування його вартості) визначається
на підставі відповідного рішення Комісії, яке повинно містити
перелік документів, що стверджують відповідні факти (Постанова
Верховної Ради України від 24 грудня 1993 року "Про тлумачення
Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на
Україні" ( 3812-12 )).
5.3. У разі з'явлення інших спадкоємців першої черги
реабілітованого громадянина вони мають право отримати свою частку
(відшкодування вартості) у спадкоємця, який оформив на своє ім'я
спадкове майно (компенсацію), а при невирішенні цього питання між
собою - звернутися до суду.
6. Особливості спадкування майна, обтяженого боргом
6.1. Статтею 1282 ЦК ( 435-15 ) на спадкоємців покладено
обов'язок задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах
вартості майна, одержаного у спадщину. Нотаріус за місцем
відкриття спадщини приймає вимоги кредиторів спадкодавця. Вимоги
мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від
строку настання права вимоги. Про заявлені вимоги нотаріус доводить до відома спадкоємців,
які прийняли спадщину.
6.2. До спадкоємців переходять не тільки права, що належали
спадкодавцю, але і його обов'язки. Винятком з цього правила є лише
зобов'язання боржника, які припиняються зі смертю фізичної особи.
Відповідно до частини першої статті 608 ЦК ( 435-15 )
зобов'язання, нерозривно пов'язані з особою боржника, не можуть
бути виконані іншою особою. У всіх інших випадках до спадкоємців
переходять відповідні боргові зобов'язання спадкодавця. Борги спадкодавця - це майнові зобов'язання, які прийняв на
себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами -
кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх.
Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов'язаний надати
документи, що підтверджують його вимоги. З метою забезпечення інтересів кредиторів та запобігання
випадкам ухилення спадкоємців від виконання цивільно-правових
обов'язків, що виникли з боргових зобов'язань спадкодавця, частина
перша статті 1281 ЦК ( 435-15 ) встановлює прямий обов'язок для
спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття
спадщини.
6.3. Спадкоємці, які прийняли спадщину, відповідають по
боргах спадкодавця. Нотаріус повинен роз'яснити спадкоємцям, що єдиний
спадкоємець у межах вартості спадкового майна повинен виконати всі
боргові зобов'язання, що входять до складу спадщини. За наявності
кількох спадкоємців кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити
вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці
у спадщині. Кредитор має право вимагати виконання зобов'язання як від
усіх спадкоємців одночасно, так і від кожного з них окремо,
відповідно до його частки у спадковому майні.
Розділ 4. Видача свідоцтва про право власності на частку в
спільному майні подружжя
1. У разі смерті одного з подружжя нотаріус видає свідоцтво
про право власності на частку в спільному майні подружжя. Для видачі такого свідоцтва необхідні дві умови: перебування
подружжя в зареєстрованому шлюбі та придбання майна під час шлюбу
на ім'я того з подружжя, який помер.
2. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні
подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем
відкриття спадщини. При оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом
нотаріус повинен з'ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя,
який пережив, і який має право на одержання свідоцтва про право
власності на частку в спільному майні подружжя. Нотаріус роз'яснює
такій особі її право на подання заяви про видачу свідоцтва та
порядок його видачі. Та обставина, що той з подружжя, який пережив, є одночасно і
єдиним спадкоємцем, не може бути підставою для відмови у видачі
йому свідоцтва про право власності.
3. Одержання частки у спільному майні є правом того із
подружжя, хто є живим. Той із подружжя, хто є живим, має право подати заяву про те,
що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на
частку у спільному майні подружжя, оскільки майно є особистою
приватною власністю спадкодавця. Така заява подається нотаріусу у
письмовій формі як особисто, так і через представника, якщо
останньому надано такі повноваження. Не має права відмовитись від своєї частки у спільному майні
той із подружжя, який пережив, на користь інших спадкоємців,
оскільки його частка не входить до складу спадкового майна.
4. На відміну від порядку, встановленого для подачі заяви про
прийняття спадщини, той з подружжя, який є живим, не має права
подати заяву про видачу на його ім'я свідоцтва про право
власності, а потім відмовитись від його одержання.
5. Для одержання такого свідоцтва нотаріусу надається: - письмова заява про видачу свідоцтва про право власності на
частку в спільному майні подружжя. На заяві, яка підшивається до
спадкової справи, нотаріусом встановлюється особа, яка подала
заяву, із зазначенням реквізитів відповідних документів, за яким
її встановлено, робиться відмітка про перевірку справжності
підпису. На заяві, яка надійшла поштою, справжність підпису
пережившого подружжя повинна бути засвідчена нотаріально; - свідоцтво про смерть одного з подружжя, видане органом
державної реєстрації актів цивільного стану (копія залишається в
спадковій справі); - свідоцтво про шлюб, видане органом державної реєстрації
актів цивільного стану (копія залишається в спадковій справі); - документ, який підтверджує право спільної сумісної
власності подружжя на майно. Якщо той з подружжя, який є живим, не має можливості надати
нотаріусу документ, що підтверджує реєстрацію шлюбу зі
спадкодавцем, то питання визнання права власності мають
вирішуватися у судовому порядку.
6. Відповідно до статті 61 Сімейного кодексу України
( 2947-14 ) об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного
обігу. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є
заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із
подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то
гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані
за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності
подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка,
лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з
подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
7. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з
подружжя, набуте ним до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі
договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу,
але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі
індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть
якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що
належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної
шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним
особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за
рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що
стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, право
на їх частку визнається за другим з подружжя в судовому порядку.
8. Якщо той з подружжя, хто є живим, подає заяву про видачу
свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя
одночасно з видачею свідоцтва про право на спадщину і нотаріусом
заведено спадкову справу, в якій є копії зазначених у пункті 5
цього розділу документів, такі документи додатково не подаються.
Однак заява про видачу свідоцтва про право власності на частку у
спільному майні подружжя подається незалежно від поданої заяви про
прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину. Якщо до складу спільного майна подружжя входить майно, що
підлягає реєстрації, державний нотаріус повинен дотримуватись
також вимог, встановлених Інструкцією про порядок вчинення
нотаріальних дій нотаріусами України ( z0283-04 ).
9. Про видачу свідоцтва про право власності на частку в
спільному майні подружжя тому з подружжя, який є живим, нотаріус
повідомляє спадкоємців, які прийняли спадщину. Спадкоємці, які з'явилися до нотаріуса, особисто подають
заяву про те, що їм доведено до відома про видачу свідоцтва про
право власності на частку у спільному майні подружжя і, у разі їх
незгоди, роз'яснено порядок звернення до суду. Відсутнім спадкоємцям надсилається повідомлення поштою. У
такому повідомленні зазначається склад спільного сумісного майна
подружжя, на частку якого другому з подружжя, який є живим, видано
свідоцтво про право власності, а також роз'яснюється право
звернення до суду у разі оспорювання спадкоємцями майнових прав
того з подружжя, що є живим. Якщо серед спадкоємців є особи, над якими встановлена опіка
чи піклування, свідоцтво про право власності на частку в спільному
майні подружжя видається за наявності дозволу органу опіки і
піклування.
10. Свідоцтво про право власності на частку у спільному майні
подружжя видається після оплати у день подачі всіх необхідних
документів.
Директор Департаменту
нотаріату та реєстрації
адвокатських об'єднань Н.В.Ященко

Додаток N 1

ЗРАЗОК
заяви про вжиття заходів
щодо охорони спадкового майна

Найменування державної
нотаріальної контори
Прізвище, ім'я, по батькові
приватного нотаріуса,
із зазначення нотаріального
округу
СПАДКОВА СПРАВА N КРАСНОГО АНАТОЛІЯ ПЕТРОВИЧА,
ЗАЯВА N що мешкає __________________
"___" ____________ р. ідентифікаційний номер _____ ____________________________

ЗАЯВА
____________________________ помер(ла) __________________________,
(прописом число місяць рік) (прізвище, ім'я, по батькові)
який мешкав(ла) __________________________________________________
(повна адреса)
Прошу вжити заходів щодо охорони спадкового майна, що знаходиться
за адресою _______________________________________________________ ____________________________________________ та належало померлому __________________________________________________________________
(вказується місцезнаходження майна, прізвище, ініціали померлого)
Спадкоємцем(ями), крім мене є ____________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові, адреса)
ПІДПИС _______________ (прізвище, ініціали)
"___" ____________ ____ року
Посвідчувальний напис або службова відмітка нотаріуса.

Додаток N 2

КНИГА ОБЛІКУ
заяв про вжиття заходів до охорони
спадкового майна та встановлення опіки
над майном фізичної особи, яка визнана безвісно
відсутньою, або над майном фізичної особи,
місце перебування якої невідоме

----------------------------------------------------------------------------------------------- | N | Число, |Від кого|Прізвище, | Місце | Число, | Оцінка | Число, | Дата та | |п/п | місяць і |надійшла| ім'я, по |знаходження|місяць, рік |спадкового| місяць, | підстава | | | рік | заява | батькові |спадкового | вжиття | майна | рік |припинення| | |надходження| |померлого | майна |заходів щодо| | видачі |опіки над | | | заяви | | | | охорони | |свідоцтва| майном | | | | | | | спадкового | |про право| | | | | | | | майна або | | на | | | | | | | |встановлення| |спадщину | | | | | | | | опіки | | | | |----+-----------+--------+----------+-----------+------------+----------+---------+----------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | -----------------------------------------------------------------------------------------------

Додаток N 3

КНИГА ОБЛІКУ І РЕЄСТРАЦІЇ
спадкових справ

--------------------------------------------------------------------------------------------- |Порядковий|Порядковий| Дата |Прізвище, | Час |Прізвище,| Дата | Дата |Примітка | | номер | номер |надходження| ім'я, по |смерті |ім'я, по | видачі |списання| | | справи | заяви | заяви | батькові | |батькові |свідоцтва|в архів,| | | | | |померлого | |заявника |про право| номер | | | | | | | | | на |справи | | | | | | | | |спадщину | | | |----------+----------+-----------+----------+-------+---------+---------+--------+---------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | ---------------------------------------------------------------------------------------------

Додаток N 4

АКТ
опису спадкового майна

21 січня 2009 року
місто Київ
о 10 годині 00 хвилин
Я, ______________________________ (прізвище, ім'я, по батькові),
державний (приватний) нотаріус _____________________________
(назва державної нотаріальної контори, нотаріального округу), на
підставі статті Закону України "Про нотаріат" та __________________________________________________________________ _________________________________________________________________,
вказуються підстави (повідомлення, заява, доручення,
прізвище, ім'я, по батькові заявника тощо)
за участю представника____________________________________________
(посада, прізвище, ім'я, по батькові) свідків___________________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові, адреса)
спадкоємців (зацікавлених осіб, в т.ч. виконавця заповіту) __________________________________________________________________ __________________________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові, адреса)
склали опис вказаного нижче майна, що залишилося після смерті гр. __________________________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові, __________________________________________________________________
дата смерті, адреса, місцезнаходження майна )
Приміщення (зазначається квартира, дачний будинок, офісне
приміщення тощо), де знаходиться майно, що підлягає опису, до
початку опису опечатано печаткою (вказується назва організації,
яка опечатала приміщення, печатка чи пломба не порушена), або
приміщення не опечатано, доступ до приміщення забезпечено
(вказується ким).
------------------------------------------------------------------ | N | Найменування |Кількість |Оцінка кожної речі|Примітка | |п/п | майна, детальний | |(предмета) окремо | | | | опис та | | в гривнях | | | | характеристика | | | | | | кожної речі | | | | | |(предмета) окремо,| | | | | | % зносу | | | | |-----+------------------+----------+------------------+---------| | | | | | | ------------------------------------------------------------------
Всього __________________________________________________________________
(вказується загальна сума описаного майна прописом)
Зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за N __________________________________________________________________
Цей акт опису складено в трьох примірниках.
Підписи нотаріуса та осіб, які брали участь у складанні акта
опису: 1. 2. 3. 4. 5.
печатка
Цінності, записані в опису під NN _______________, такі як: __________________________________________________________________
вилучені для передачі на зберігання __________________________________________________________________
(назва установи)
Підписи нотаріуса та осіб, які брали участь у складанні акта
опису: 1. 2. 3. 4. 5.
печатка
Зазначене у цьому акті описане майно, за винятком вилучених
вищевказаних цінностей, передано на зберігання __________________________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, найменування документа, який посвідчує її особу, та реквізити цього документа)
Про кримінальну відповідальність по статті 197 КК України за
невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків щодо
зберігання чи охорони переданого мені ______________ (прізвище,
ініціали) на зберігання майна, згідно цього акта опису, а також
про матеріальну відповідальність стосовно завданої шкоди, мене
попереджено.
"___" _________ року о ___ год. ___ хв. ________________ підпис (з
розшифруванням підпису) особи, якій передано описане майно на
зберігання.
Примірник акта опису одержав ______________________ (підпис особи,
якій передано описане майно на зберігання).
Печатка Підпис нотаріуса

Додаток 5

ДОГОВІР
на управління спадщиною
__________________________________________________________________
(дата та місце укладання договору) __________________________________________________________________
Ми_______________________________, державний (приватний) нотаріус, ____________________ державної нотаріальної контори (нотаріального
округу), що діє на підставі закону, далі "Нотаріус", та __________________________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові особи, дата її народження, реквізити
документа, на підставі якого встановлено особу)
що мешкає________________________________________________________,
(адреса проживання)
далі "Особа, яка управляє спадщиною", на підставі статті 1285
Цивільного кодексу України, з метою утримання (догляду) та
збереження спадкового майна, що залишилося після смерті _________, __________________________________ який (яка) проживав
(прізвище, ім'я, по батькові
померлого) __________________________________________________________________
(останнє місце проживання померлого)
уклали цей договір на управління спадщиною, відповідно до якого:
1. Нотаріус передає, а Особа, яка управляє спадщиною, приймає
в управління майно, яке потребує утримання (догляду) згідно акта
його опису, що додається, та є невід'ємною частиною цього договору
(або надається перелік цього майна у самому договорі).
2. Особа, яка управляє спадщиною, зобов'язана здійснювати
управління зазначеним майном в інтересах спадкоємців померлого _________________________________________________________________.
(прізвище, ім'я, по батькові померлого)
3. Передача майна в управління не тягне за собою переходу
права власності на нього до Особи, яка управляє спадщиною.
4. Особа, яка управляє спадщиною, вправі вчиняти стосовно
майна юридичні та фактичні дії, що не суперечать вимогам чинного
законодавства, в тому числі дії по утриманню, догляду майна,
зазначаючи при цьому, що він діє як особа, яка управляє спадщиною.
У разі відсутності цієї вказівки Особа, яка управляє спадщиною, є
зобов'язаною перед третіми особами і несе перед ними
відповідальність тільки належним їй майном.
5. На вимогу Нотаріуса Особа, яка управляє спадщиною, повинна
надати йому звіт про свою діяльність.
6. Якщо Особа, яка управляє спадщиною, своїми діями по
управлінню майном завдала шкоду майну, вона зобов'язана
відшкодувати завдані збитки спадкоємцям померлого_________________ _________________________________________________________, якщо не
(прізвище, ім'я, по батькові померлого)
доведе, що ці збитки сталися внаслідок випадку або непереборної
сили.
7. Особа, яка управляє спадщиною, має право на плату за виконання
своїх повноважень, у розмірі ____________________________________.
(зазначається розмір плати)
8. Строк дії цього договору______________________________________.
9. Цей договір укладений у двох примірниках, один з яких
зберігається в спадковій справі _______________ до майна померлого _________________________________________________________________,
(прізвище, ім'я, по батькові померлого)
заведеній у _____________________________________________________,
(назва держнотконтори, прізвище, ім'я,
по батькові нотаріуса)
а другий отримує Особа, яка управляє спадщиною.
N ___________________
(за книгою обліку)
Підписи: __________________

Додаток N 6

КНИГА ОБЛІКУ
договорів на управління спадщиною

-------------------------------------------------------------------- | N |Прізвище, |Прізвище,| Дата | Дата та | Дата та |Примітка | |з/п | ім'я, по |ім'я, по |укладення| підстава | номер | | | | батькові |батькові |договору |припинення|спадкової| | | |померлого |особи, з | | дії | справи | | | | | якою | |договору | | | | | |укладено | | | | | | | |договір | | | | | |----+----------+---------+---------+----------+---------+---------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | --------------------------------------------------------------------

Додаток N 7

КНИГА ОБЛІКУ ЦІННОСТЕЙ
при вжитті заходів до охорони спадкового майна

----------------------------------------------------------------------------------- | N | Число, |Прізвище, |Докладний |Кількість |Оцінка | Число, |Відмітка про| |п/п | місяць, | ім'я, по | опис | | | місяць, | видачу | | | рік | батькові |цінностей | | | рік | цінностей | | |надходження|померлого | | | | здавання |спадкоємцям,| | |цінностей | (кому | | | |цінностей | виконавцю | | | |належали) | | | | та номер | заповіту, | | | | | | | |квитанції | або | | | | | | | | |передавання | | | | | | | | | їх | | | | | | | | | фінорганам | | | | | | | | | для | | | | | | | | |реалізації | |----+-----------+----------+----------+----------+-------+----------+------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | -----------------------------------------------------------------------------------

Додаток N 8

РОЗНОСНА КНИГА
для місцевої кореспонденції

--------------------------------------------------------------------------------------- |Порядковий| Найменування | Кому | Дата і | Дата |Прізвище особи,| Підпис | | номер |кореспонденції |адресовано| вихідний |одержання | яка одержала | особи, | | | |документ | номер | |кореспонденцію | яка | | | | |документа | | |одержала | | | | | | | |документ | |----------+---------------+----------+----------+----------+---------------+---------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | ---------------------------------------------------------------------------------------

Додаток N 9

АЛФАВІТНА КНИГА
обліку спадкових справ

------------------------------------------------------------------ | Прізвище, | Число, | Номер | Число, |Примітка | | ім'я, по | місяць, рік | спадкової |місяць, рік | | | батькові | смерті | справи | видачі | | | померлого | | | свідоцтва | | | | | |про право на| | | | | | спадщину | | |-------------+-------------+-------------+------------+---------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | ------------------------------------------------------------------
А _____________________
Б _____________________
В _____________________
Г _____________________

Зразок свідоцтва про право на спадщину за законом
СВІДОЦТВО
ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ ЗА ЗАКОНОМ
Місто Золотоноша, другого листопада дві тисячі восьмого року.
Я, (прізвище, ім'я, по батькові), нотаріус (найменування
державної нотаріальної контори або нотаріального округу),
посвідчую, що на підставі ст. 1261 Цивільного кодексу України
спадкоємцем майна Дятлової Ганни Петрівни, яка померла 3 березня
2008 року, є її дочка Зиміна Ольга Сергіївна, ідентифікаційний
номер 6754837234, що мешкає в м. Золотоноші, вул. Робоча, буд. 2,
кв. 5.
Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з:
простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства
"ТРАНСПОРТНИК", місцезнаходження якого: м. Обухів,
вул. Маяковського, 187, в кількості 140 (сто сорока) штук
номінальною вартістю 20 (двадцять гривень) грн. 00 коп. кожна, що
належали померлій на підставі виписки з реєстру власників іменних
цінних паперів про стан особового рахунку N 17/38, виданої ТОВ
"Реєстратор" 1 листопада 2008 року.
Вартість спадкового майна складає 2800 (дві тисячі вісімсот)
грн. 00 коп.
Свідоцтво про право на спадщину видане Зиміній О.С.
Спадкова справа N
Зареєстровано в реєстрі за N ________________
Стягнуто державного мита (плати) ____________
Державний (приватний) нотаріус підпис
печатка

Зразок свідоцтва про право на спадщину за заповітом
СВІДОЦТВО ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ
ЗА ЗАПОВІТОМ
Місто Київ, двадцятого серпня дві тисячі восьмого року.
Я, (прізвище, ім'я, по батькові), нотаріус (найменування
державної нотаріальної контори, нотаріального округу), посвідчую,
що на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом
Київського міського нотаріального округу Коваль С.О. 10 грудня
2006 року за реєстровим N 1234, спадкоємицею зазначеного в
заповіті майна гр. Гуцол Ганни Іванівни, померлої 10 вересня 2007
року, є Крук Іван Ілліч, ідентифікаційний номер 9784561231
(родинні відносини за бажанням спадкоємця та у разі
документального підтвердження), який мешкає в м. Києві по
вул. Курортній, буд. 2, кв. 42.
Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається
з: 13/100 частин КВАРТИРИ номер 9 (дев'ять), що знаходиться в
будинку номер 3 (три) по вулиці Лайоша Гавро в м. Києві, яка
належала померлій на підставі договору дарування частини квартири,
посвідченого Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою
05 листопада 1999 року за реєстровим N 22-5987 та зареєстрованого
в Київському міському бюро технічної інвентаризації 26 листопада
1999 року за N 4625.
Вся квартира складається з СЕМИ жилих кімнат, загальною
площею - 134.50 кв. м, у тому числі житловою площею - 81.80 кв. м.
13/100 частин квартири складається з ОДНІЄЇ жилої кімнати,
загальною площею - 16.9 кв. м, в тому числі житловою площею -
10.5 кв. м.
Вартість спадкового майна становить - 2.747 грн.70 коп. (дві
тисячі сімсот сорок сім гривень 70 коп.).
Свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане
Круку І.І.
На підставі статті 1299 Цивільного кодексу України право
власності на зазначене в свідоцтві майно підлягає державній
реєстрації.
Спадкова справа N
Зареєстровано в реєстрі за N ________________
Стягнуто державного мита (плати) ____________
Державний (приватний) нотаріус підпис
печатка

Зразок свідоцтва про право на спадщину за законом
на майно померлого спадкоємця, який не встиг прийняти
спадщину (спадкова трансмісія)
СВІДОЦТВО
ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ ЗА ЗАКОНОМ
Місто Золотоноша, другого листопада дві тисячі восьмого року.
Я, (прізвище, ім'я, по батькові), нотаріус (найменування
державної нотаріальної контори або нотаріального округу),
посвідчую, що на підставі статті 1276 Цивільного кодексу України
спадкоємцем 1/2 частки майна Ледньової Лариси Іванівни, яка
померла 24 березня 2008 року, був її син Ледньов Дмитро
Васильович, який проживав за адресою РФ, м. Новосибірськ, вул.
Пушкіна, буд. 14, кв. 3, але у зв'язку з його смертю 15 травня
2008 року спадщина в 1/4 частці переходить до його дочки Ледньової
Оксани Дмитрівни, ідентифікаційний номер 1235674560, яка проживає
за адресою РФ, м. Новосибірськ, вул. Пушкіна, буд. 14, кв. 3.
Спадкове майно, на яке в указаній частці видано це свідоцтво,
складається з: ПРАВА НА ЗЕМЕЛЬНУ ЧАСТКУ (ПАЙ), яка перебуває у
колективній власності КСП АГРОФІРМА"АЛЬТА" Дем'янецької сільської
ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, розміром -
3.83 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки
в натурі (на місцевості), що належало померлому на підставі
Сертифіката серії КВ N 0094826, виданого на підставі рішення N 146
Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської
обл. від 16 квітня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації
сертифікатів на право на земельну частку (пай) 9 липня 1997 року
за N 586, зміни до якого внесені 16 березня 2001 року, у зв'язку з
передачею права на земельну частку (пай) на підставі Свідоцтва про
право на спадщину за законом.
Вартість спадкового майна, на яке видано це свідоцтво,
становить 13004 грн. (тринадцять тисяч чотири гривні).
Свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частку спадкового
майна видано Ледньовій О.Д.
Свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частки спадкового
майна видано Ледньовій Г. П.(1)
Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку спадкового майна
видано Ледньову К. В.(2)
_______________
(1) Свідоцтво про право на спадщину видано на ім'я дружини
померлого Ледньова Дмитра Васильовича; (2) Свідоцтво про право на спадщину видано на ім'я сина
померлої Ледньової Лариси Іванівни.
Спадкова справа N
Зареєстровано в реєстрі за N ________________
Стягнуто державного мита (плати) ____________
Державний (приватний) нотаріус підпис
печатка

Зразок свідоцтва про право на спадщину
за законом на майно померлого спадкоємця,
який прийняв спадщину, але не встиг оформити
своїх спадкових прав
СВІДОЦТВО
ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ ЗА ЗАКОНОМ
Місто Біла Церква, двадцять другого грудня
дві тисячі восьмого року.
Я, (прізвище, ім'я, по батькові), нотаріус (найменування
державної нотаріальної контори або нотаріального округу),
посвідчую, що на підставі статті 1262 Цивільного кодексу України
спадкоємцем майна гр. Воронухи Сергія Кириловича, який помер 5
березня 2008 року, є його сестра Сидоренко Валентина Кирилівна,
ідентифікаційний номер 3456789296, яка мешкає за адресою: м. Київ,
вул. Будівельників, буд. 2, кв. 67.
Спадкове майно, на яке видано це Свідоцтво, складається
з ЖИТЛОВОГО БУДИНКУ номер 53 (п'ятдесят три), що знаходиться в
селі Глибоке Бориспільського р-ну Київської обл. по вул. Леніна,
яку Воронуха Сергій Кирилович прийняв(ла), але не оформив(ла)
своїх спадкових прав після померлої 14 серпня 2007 року своєї
матері Воронухи Ганни Іванівни, яка в свою чергу прийняла, але не
оформила своїх спадкових прав після померлого 12 вересня 2005 року
свого чоловіка Воронухи Кирила Петровича.
Вказаний житловий будинок належав померлому Воронусі Кирилу
Петровичу на підставі свідоцтва на право особистої власності на
житловий будинок, виданого на підставі рішення N 81 виконкому
Глибоцької сільської ради Бориспільського р-ну Київської області 1
грудня 1999 року та зареєстрованого в Бориспільському районному
бюро технічної інвентаризації Київської обл. 14 грудня 2000 року
за реєстровим N 576 в реєстровій книзі N 2.
Житловий будинок - глиняний, зазначений на плані під літ.
"А", має житлову площу - 17.4 кв. м, а також такі господарські та
побутові споруди: сараї під літ. "Б", "Г", "Д", вбиральня під літ.
"Ж", огорожа за N 1 - 3, колодязь під літ. "К".
Вартість спадкового майна, на яке видано це свідоцтво,
становить 3674 (три тисячі шістсот сімдесят чотири гривні) грн.
33 коп.
Свідоцтво про право на спадщину видано Сидоренко В.К.
На підставі статті 1299 Цивільного кодексу України право
власності на зазначене в свідоцтві майно підлягає державній
реєстрації.
Спадкова справа N
Зареєстровано в реєстрі за N ________________
Стягнуто державного мита (плати) ____________
Державний (приватний) нотаріус підпис
печатка

Зразок свідоцтва про право на спадщину
на обов'язкову частку
СВІДОЦТВО
ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ ЗА ЗАКОНОМ
Місто Біла Церква, двадцять другого грудня
дві тисячі восьмого року.
Я, (прізвище, ім'я, по батькові), нотаріус (найменування
державної нотаріальної контори або нотаріального округу),
посвідчую, що на підставі статті 1241 Цивільного кодексу України
спадкоємцем 1/4 частки спадкового майна Заруби Ганни Іванівни,
яка померла 25 травня 2008 року, є її чоловік, Заруба Микола
Іванович, який мешкає в м. Києві вул. Зоологічна, буд. 2.
Спадкове майно, на яке в указаній частці видано це свідоцтво,
складається з: однієї другої частини вкладу з відповідними
відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходиться в
Дніпровському відділенні ощадбанку N 7989 м. Києва на рахунку
N 13264/9760 - на суму 5359,60 грн., який належав померлій на
підставі повідомлення N 757-02, виданого Дніпровським відділенням
Ощадбанку N 7989 м. Києва 11 липня 2007 р. Свідоцтво про право на
спадщину на 1/8 частину вкладу (обов'язкова частка) видано
Зарубі М.І.
На 3/8 частини вкладу видано свідоцтво про право на спадщину
за заповідальним розпорядженням Савченко Г.М.
На 1/2 частину вкладу видано свідоцтво про право власності
пережившому чоловікові Зарубі М.І.
Спадкова справа N
Зареєстровано в реєстрі за N ________________
Стягнуто державного мита (плати) ____________
Державний (приватний) нотаріус підпис
печатка

Зразок свідоцтва про право на спадщину
за законом за правом представлення
СВІДОЦТВО
ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ ЗА ЗАКОНОМ
Місто Золотоноша, другого листопада дві тисячі восьмого року.
Я, (прізвище, ім'я, по батькові), нотаріус (найменування
державної нотаріальної контори або нотаріального округу),
посвідчую, що на підставі статті 1266 Цивільного кодексу України
спадкоємцем майна Віденка Петра Олексійовича, померлого 12 квітня
2008 року, є його онук Карасьов Віктор Григорович,
ідентифікаційний номер 6785430981, який проживає в м. Києві,
вул. Краківська, буд. 4, кв. 6, мати якого, Карасьова Лідія
Петрівна, померла 10 червня 2006 року.
Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається
з: АВТОМОБІЛЯ марки "ВАЗ 2109", 1997 року випуску, двигун
N 5525194, кузов N 2047772, шасі N 637222, номерний знак
И 4702 КИ, який належав померлому на підставі свідоцтва про
реєстрацію транспортного засобу АЮ N 317956, виданого МРЕВ ДАІ
УМВС м. Києва 12 травня 1999 року.
Вартість спадкового майна, на яке видано це свідоцтво,
становить 1597 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім гривень) грн.
50 коп.
Свідоцтво про право на спадщину видане Карасьову В.Г.
Свідоцтво підлягає реєстрації в органах ДАІ.
Спадкова справа N
Зареєстровано в реєстрі за N ________________
Стягнуто державного мита (плати) ____________
Державний (приватний) нотаріус підпис
печатка

Зразок свідоцтва про право на спадщину
за законом у разі відмови спадкоємця від спадщини
на користь іншого спадкоємця за законом
СВІДОЦТВО
ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ ЗА ЗАКОНОМ
Місто Біла Церква, двадцятого грудня дві тисячі восьмого року.
Я, (прізвище, ім'я, по батькові), нотаріус (найменування
державної нотаріальної контори або нотаріального округу),
посвідчую, що на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України
спадкоємцем майна гр. Сидоренка Івана Петровича, який помер 10
лютого 2008 року, є його син - Сидоренко Василь Іванович(1),
ідентифікаційний номер 2341567452, який мешкає за адресою:
м. Київ, вул. Крайня, буд. 2, у тому числі з урахуванням 1/2
частки, від якої відмовилась на його користь дочка померлого,
Родимко Тетяна Іванівна.
______________
(1) Для неповнолітнього та малолітнього спадкоємця додатково
зазначається рік народження.
Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з
ОДНІЄЇ ДРУГОЇ частини ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ, площею 0,0453 га,
призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку,
господарських будівель і споруд, яка розташована у м. Києві, по
вулиці Крайній, 2,та належала померлому на підставі Державного
акта на право власності на земельну ділянку серії КВ N 130090,
виданого на підставі рішення Київської міської ради N 49/1259 від
12 лютого 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації
державних актів на право власності на землю та на право постійного
користування землею, договору оренди землі від 14 липня 2006 року
за N 09-7-01716.
Вартість спадкового майна, на яке видано це свідоцтво,
становить - 61074 (шістдесят одна тисяча сімдесят чотири
гривні) грн. 61 коп.
Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину земельної
ділянки видане Сидоренку Василю Івановичу.
Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину земельної
ділянки підлягає заміні на Державний акт на право власності на
земельну ділянку.
Спадкова справа N
Зареєстровано в реєстрі за N ________________
Стягнуто державного мита (плати) ____________
Державний (приватний) нотаріус підпис
печатка

Зразок заяви про відмову від одержання свідоцтва
про право на спадщину за законом
(обов'язкової частки у спадщині)
Найменування державної
нотаріальної контори
прізвище, ім'я, по батькові
приватного нотаріуса,
нотаріального округу
СПАДКОВА СПРАВА N КРАСНОГО АНАТОЛІЯ ПЕТРОВИЧА,
ЗАЯВА N що мешкає __________________
"___" ____________ ____ р. ідентифікаційний номер______

ЗАЯВА
Я, __________________________________________, повідомляю, що мені
(прізвище, ім'я, по батькові) відомий зміст заповіту, посвідченого _____________________________
(державною нотаріальною конторою,
приватним нотаріусом, число,
місяць, рік)
за реєстровим N _____від імені ________________________, померлого
прізвище, ім'я, по батькові) ___________________________________________, яким він (вона)
(число, місяць, рік) належну йому квартиру N 4 (чотири), що знаходиться в місті Києві
по вул. Горького, в будинку 13 заповів(ла) __________________________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові,
при необхідності родинні відносини із спадкодавцем)
Зміст ст. 1241 ЦК України, відповідно до якої я як
(непрацездатний, неповнолітній, родинні відносини із спадкодавцем)
маю право на обов'язкову частку, мені нотаріусом роз'яснено.
На одержання свідоцтва про право на спадщину за законом (на
обов'язкову частку) я не претендую, так як моя частка у спадщині
буде забезпечена за рахунок іншого спадкового майна.
Підпис _________________
"___" ___________ ____ року.
Посвідчувальний напис або службова відмітка.

Зразок заяви про відмову від спадщини
на користь іншого спадкоємця за законом
Найменування державної
нотаріальної контори
прізвище, ім'я, по батькові
приватного нотаріуса,
нотаріального округу
СПАДКОВА СПРАВА N КРАСНОГО АНАТОЛІЯ ПЕТРОВИЧА,
ЗАЯВА N що мешкає __________________
"___" ____________ ____ р. ідентифікаційний номер______

ЗАЯВА
_________________________ помер(ла)______________________________,
(число, місяць, рік) (родинні відносини, прізвище,
ім'я, по батькові спадкодавця)
який мешкав(ла) _________________________________________________.
(повна адреса) Я, _______________________________________________ відмовляюсь від
(прізвище, ім'я, по батькові спадкоємця) належної мені частки спадкового майна, яке залишилось після смерті __________________________________________________________________
(родинні відносини, прізвище, ім'я, по батькові)
на користь ______________________________________________________.
(прізвище, ім'я, по батькові спадкоємця,
родинні відносини із спадкодавцем та зазначення черги)
Підпис _________________
"___" ____________ ____ року.
Посвідчувальний напис або службова відмітка.

Зразок заяви на видачу свідоцтва
про право на спадщину за законом
Найменування державної
нотаріальної контори
прізвище, ім'я, по батькові
приватного нотаріуса,
нотаріального округу
СПАДКОВА СПРАВА N КРАСНОГО АНАТОЛІЯ ПЕТРОВИЧА,
ЗАЯВА N що мешкає __________________
"___" ____________ ____ р. ідентифікаційний номер______

___ ____________ ____ року померла моя мати ПЕДЧЕНКО ТЕТЯНА
ЗАХАРІВНА, яка мешкала __________________________________________.
На день її смерті залишилося спадкове майно, яке складається з
293/1000 частин ЖИТЛОВОГО БУДИНКУ номер 75 (сімдесят п'ять),
що знаходиться __________________________________________________.
(адреса, за якою знаходиться жилий будинок)
Крім мене, спадкоємцями за законом є: син померлої - АНДРОНОВ ОЛЕГ
ДАНИЛОВИЧ, який мешкає ______________________________, та онука
померлої - КРИЦЬКА ТАМАРА АНДРІЇВНА, яка мешкає _________________________________________________________________.
Пережившого чоловіка у спадкодавиці немає.
Вищевказане спадкове майно я прийняв і прошу видати мені свідоцтво
про право на спадщину за законом на 1/3 частку спадкового майна,
що складається з 293/1000 частин ЖИТЛОВОГО БУДИНКУ номер 75
(сімдесят п'ять), що знаходиться_________________________________.
(адреса, за якою знаходиться жилий
будинок)
Всі необхідні документи мною додаються.
Зміст ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"
мені нотаріусом роз'яснено.
ПІДПИС ___________________
___.___.____ року
Посвідчувальний напис або службова відмітка

Зразок заяви про прийняття спадщини за заповітом
Найменування державної
нотаріальної контори
прізвище, ім'я, по батькові
приватного нотаріуса,
нотаріального округу
СПАДКОВА СПРАВА N КРАСНОГО АНАТОЛІЯ ПЕТРОВИЧА,
ЗАЯВА N що мешкає __________________
"___" ____________ ____ р. ідентифікаційний номер______

ЗАЯВА
"___" ____________ року померла гр. КРАСНА ОЛЬГА ГРИГОРІВНА, яка
мешкала в ___________________________________________________, яка
залишила на моє ім'я заповіт, посвідчений __________________________________________________________________
(назва державної нотаріальної контори, прізвище,
ім'я, по батькові приватного нотаріуса, нотаріальний округ)
"___" ____________ ____ року за реєстровим N _____.
Заповідане мені спадкове майно, яке складається з вкладу з
відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що
знаходиться в Дніпровському відділенні Ощадбанку України м. Києва
на рахунку N 1125/43, я приймаю.
Спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку згідно
ст. 1241 ЦК України, а також пережившого чоловіка немає.
Всі необхідні документи будуть подані додатково.
ПІДПИС ___________________
___.___.____ року
Посвідчувальний напис або службова відмітка

Зразок заяви при фактичному прийнятті
спадщини з одночасною вимогою про видачу свідоцтва
про право на спадщині (у разі відкриття спадщини
до 01.01.2004)(1)
______________
(1) Нотаріус перевіряє факт прийняття спадщини, про що робить
службову відмітку на заяві.
Найменування державної
нотаріальної контори
прізвище, ім'я, по батькові
приватного нотаріуса,
нотаріального округу
СПАДКОВА СПРАВА N КРАСНОГО АНАТОЛІЯ ПЕТРОВИЧА,
ЗАЯВА N що мешкає __________________
"___" ____________ ____ р. ідентифікаційний номер______
ЗАЯВА
27 жовтня 1997 року померла моя мати ДРОЗДОВСЬКА ТЕТЯНА
МИХАЙЛІВНА, яка мешкала в м. Києві, вул. Сєченова, буд. 4, кв. 38.
На день її смерті залишилося спадкове майно, яке складається з
КВАРТИРИ номер ___________ (_____________), що знаходиться
в _________________ в будинку номер ___ (______), та ЖИТЛОВОГО
БУДИНКУ номер ___ (______) колишній ___ (_______), що знаходиться: _________________________________________________________________.
Спадкове майно я фактично прийняв і прошу видати мені свідоцтво
про право на спадщину за законом на КВАРТИРУ номер ___
(______________), що знаходиться в ____________________ в будинку
номер ___ (______), та ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК номер ___ (________)
колишній ___ (________), що знаходиться: ________________________.
Крім мене, інших спадкоємців, передбачених законодавством
України, а також пережившого чоловіка немає.
Всі необхідні документи додаються.
Зміст с. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"
мені нотаріусом роз'яснено.
ПІДПИС ___________________
___.___.____ року.
Посвідчувальний напис або службова відмітка



вгору