Рекомендація щодо техніки безпеки в будівельній промисловості N 53
Міжнародна організація праці; Рекомендації, Міжнародний документ від 23.06.193753
Документ 993_308, поточна редакція — Прийняття від 23.06.1937


Рекомендація
щодо техніки безпеки в будівельній промисловості
N 53

Генеральна конференція Міжнародної організації праці, що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці і зібралася 3 червня 1937 року на свою 23-ю сесію, постановивши ухвалити ряд пропозицій щодо техніки безпеки в
будівельній промисловості при роботі на риштуваннях і при
використанні підіймальних механізмів, що є першим пунктом порядку
денного сесії, вирішивши надати цим пропозиціям форму міжнародної конвенції,
супроводжуваної рекомендацією, яка містить типове зведення правил
техніки безпеки, ухвалює цього двадцять третього дня червня місяця тисяча
дев'ятсот тридцять сьомого року нижченаведену рекомендацію, яка
може називатися Рекомендацією 1937 року щодо техніки безпеки в
будівництві: беручи до уваги, що з метою інтенсифікації зусиль, уже
докладених членами Організації до зменшення ризику нещасних
випадків на будівельних роботах, бажано подати на розгляд цих
держав типове зведення правил техніки безпеки та організувати в
міжнародному плані обмін даними про результати, досягнуті в справі
застосування цих правил, вважаючи за потрібне доповнити ряд загальних принципів, що є
в Конвенції 1937 року про техніку безпеки в будівництві
( 993_313 ), докладно розробленими положеннями про техніку
безпеки, вважаючи внаслідок цього бажаним надати в розпорядження
членів Організації, що ратифікували цю Конвенцію, типове зведення
правил безпеки, яке містить заходи, котрі на досвіді виявились
придатними для зменшення ризику нещасних випадків, вважаючи також бажаним надати таке типове зведення правил для
їхнього керівництва в розпорядження членів Організації, котрі не
визнають за можливе негайно ратифікувати Конвенцію 1937 року про
техніку безпеки в будівництві, Конференція рекомендує: 1. Щоб кожний член Міжнародної організації праці втілював у
життя якнайповніше, наскільки це виявиться можливим та бажаним у
зв'язку з умовами країни, положення, що відповідають або
рівноцінні положенням доданого типового зведення правил. 2. Щоб члени Міжнародної організації праці, які не
ратифікували Конвенцію 1937 року про техніку безпеки в
будівництві, добровільно надсилали кожні три роки Міжнародному
бюро праці доповідь про те, в якій мірі типове зведення правил
було введено в дію.
Додаток
Типове зведення правил
Частина I. Будівельні риштування
Правило 1. Роботи, які потребують спорудження
будівельних риштувань
На всіх видах робіт, які не можуть безпечно здійснюватися за
допомогою драбини чи іншим способом, працівників треба
забезпечувати відповідним будівельним риштуванням.
Правило 2. Спорудження будівельних риштувань
Будівельні риштування не повинні споруджуватися, зніматись чи
значно перебудовуватись інакше, як під наглядом компетентної та
відповідальної особи і по можливості кваліфікованими працівниками,
котрі мають достатній досвід у цьому виді роботи.
Правило 3. Якість матеріалів
1. Усі будівельні риштування, зв'язані з ними пристрої і всі
драбини повинні бути з добротного матеріалу і мати достатню
міцність з урахуванням навантаження та напруги, яким їх
піддаватимуть. 2. Дерев'яні частини будівельних риштувань, сходнів,
підмостків та драбин повинні бути доброякісні, мати поздовжні
волокна, перебувати в доброму стані і не повинні підлягати ні
фарбуванню, ні якомусь іншому процесові, здатному приховати наявні
вади. 3. Деревина для будівельних риштувань має бути цілком очищена
від кори. 4. Треба вживати потрібних заходів до того, щоб дошки та
бруси для будівельних риштувань не розколювались. 5. У металевих частинах будівельних риштувань не повинно
допускатися ні тріщин, ні іржі, ні якихось інших вад, здатних
зашкодити їхній міцності. 6. Застосування чавунних цвяхів не допускається.
Правило 4. Огляд і зберігання матеріалів
1. Перед кожним встановленням усі складові частини
будівельних риштувань, серед них лебідки, троси й канати, повинна
оглядати компетентна особа і вони можуть використовуватися тільки
в тому разі, якщо в усіх відношеннях відповідають поставленим
вимогам. 2. Використання канатів і тросів, які торкалися кислот чи
інших їдких речовин або мають інші вади, не допускається. 3. Усі матеріали для спорудження будівельних риштувань мають
зберігатися в належних умовах, окремо від матеріалів, непридатних
для таких споруд.
Правило 5. Поставка та використання матеріалів і
утримання риштувань
1. Матеріали для спорудження будівельних риштувань мають
поставлятися і застосовуватись у достатній кількості. 2. 1) Будівельні риштування повинні утримуватись у належному
стані справності, і кожна складова частина їх має бути прив'язана
чи інакше закріплена так, щоб при нормальному користуванні вона не
могла зсунутися. 2) Будівельні риштування не можна частково розбирати і
залишати в такому стані для подальшого користування, за винятком
випадків, коли вони й далі продовжують відповідати вимогам цих
правил.
Правило 6. Корінні риштування зі стояками
1. Стояки та підпори корінних риштувань мають бути: a) вертикальні або ж із незначним похилом до споруджуваної
будови; b) встановлені досить близько одне до одного для забезпечення
стійкості, беручи до уваги всі можливі обставини. 2. Стійкість стояків досягається: a) закопуванням їх у землю на потрібну глибину з урахуванням
типу грунту; b) встановленням їх на бруси чи на інші підхожі підкладки,
щоб запобігти зісковзуванню; c) або іншим відповідним способом. 3. У разі з'єднання двох частин риштувань на розі
споруджуваної будівлі у кутах, із зовнішнього боку риштувань, має
встановлюватися стояк. 4. 1) Слижі повинні бути горизонтальні і надійно
прикріплюватися до стояків болтами, скобами, канатами чи іншим
відповідним способом. 2) Кінці двох слижів, розміщених на одному рівні, мають
щільно припасовуватись один до одного на стояку, якщо тільки не
використовуються спеціальні пристрої, котрі забезпечують однакову
міцність. 5. 1) Пальці риштувань мають бути прямі і надійно
прикріплюватися до слижів. 2) Якщо слижі не використовуються, то пальці повинні
прикріплюватись до стояків і міцно лежати на встановлених
підкладках. 3) Пальці, один з кінців яких підтримується стіною, повинні
мати на цьому кінці гладку несучу поверхню завдовжки не менш як
10 см. 4) Розмір пальців має відповідати навантаженню. 5) Відстань між двома суміжними пальцями, на яких тримається
площадка, має визначатися з належним урахуванням передбаченого
навантаження і виду помосту площадки. 6) Ця відстань не повинна перевищувати 1 м для дощок
завтовшки менше 40 мм, 1,50 м - для дощок завтовшки менше 50 мм і
2 м - для дощок завтовшки принаймні 50 мм. 7) Вимоги параграфа 5.6 цього зведення правил не поширюються
на площадки, призначені лише для легких будівельних матеріалів,
але в такому разі відстань між пальцями не повинна перевищувати
2 м. 6. Дошки для площадок повинні бути завтовшки не менш як
30 мм.
Правило 7. Драбинні риштування
1. Драбинні риштування можна використовувати тільки для
легких робіт (штукатурних, малярних тощо), які потребують
розміщення невеликого запасу матеріалів. 2. Драбини, що правлять за стояки драбинних риштувань,
повинні: a) мати достатню міцність; і b) або: i) вкопуватись у землю на відповідну до грунту глибину; або ii) встановлюватись на підошви чи бруси, щоб обидва стояки кожної драбини рівно трималися на цій підкладці і міцно впиралися нижніми кінцями, аби запобігти зісковзуванню. 3. Якщо одна драбина є продовженням другої, вони повинні
перекривати одна одну не менш як на 1,50 м і бути надійно з'єднані
між собою.
Правило 8. Стійкість корінних і драбинних риштувань
1. Усі риштування повинні бути міцно і належним чином
закріплені. 2. Усі риштування, за винятком незалежних риштувань, повинні
бути жорстко зв'язані з будівлею через певні проміжки у
вертикальному й горизонтальному напрямках. 3. У незалежних риштуваннях не менше ніж третина пальців має
лишатися на місці до остаточного розбирання їх або надійно
прикріплюватись до слижів чи стояків, залежно від обставин. 4. Усі спорудження і пристрої, які правлять за опору для
робочих площадок, повинні бути міцної конструкції, мати міцну
основу і відповідну стійкість, що досягається за допомогою
достатньо міцних кріплень та підпор. 5. Нескріплені цеглини, водостічні труби, димові труби та
інші непідхожі матеріали ні в якому разі не можуть правити за
опору для риштувань або використовуватись для їх спорудження.
Правило 9. Консольні риштування
1. Консольні риштування мають відповідати таким умовам: a) бути надійно закріпленими і затиснутими зсередини; b) мати достатньої довжини і перетину опорну балку для
забезпечення міцності і стійкості їх; c) бути достатньо скріпленими і спиратися на міцну основу. 2. Точкою опори деталей риштування мають бути тільки міцні
частини будівлі. 3. Опори для робочих площадок, що кріпляться до стіни,
повинні бути міцно скріплені, проходити через усю товщину стіни та
бути надійно закріпленими з другого боку.
Правило 10. Риштування на кронштейнах
Користуватися риштуваннями на кронштейнах, підтримуваних або
прикріплених за допомогою забитих у стіну скоб чи костилів, можна
тільки в тому разі, якщо кронштейни достатньо міцні, зроблені з
підхожого матеріалу і надійно закріплені в стіні.
Правило 11. Висячі риштування важкої конструкції з
пересувними площадками
1. Висячі риштування важкої конструкції з пересувними
площадками повинні відповідати приписам цього правила. 2. Несучі балки мають бути: a) достатньої довжини і поперечного перетину для забезпечення
міцності та стійкості риштування; b) встановлені перпендикулярно до фасаду будівлі; і c) належно розміщені, щоб відповідати пальцям чи залізним
болтам площадки. 3. Виступ пальців будівлі слід залишати таким, щоб площадка
висіла не більш як за 10 см від фасаду будівлі. 4. 1) Консольні балки мають бути надійно прикріплені до
споруджуваної будівлі за допомогою болтів чи інших рівноцінних
пристроїв. 2) Анкерні болти повинні бути міцно затягнуті і щільно
підганяти консольні балки до остова будівлі. 5. Застосування противаги для скріплення консольних балок
даного виду риштувань не допускається. 6. На кінці кожної консольної балки слід ставити обмежувальні
болти. 7. Затискачі для підвішування тросів на консольну балку слід
ставити вертикально над центрами барабанів лебідок пересувних
площадок. Кінець троса з вушком слід причіплювати до центральної
частини загнутого затискача. 8. Для скріплення площадок слід застосовувати відповідні
пальці та хомути; вони мають бути надійно скріплені, щоб уникнути
зсувів. Хомути повинні бути міцно з'єднані стиковими накладками. 9. Троси для підвішування повинні задовольняти такі умови: a) постійно мати щонайменше десятикратний запас міцності з
розрахунку максимального вантажу, який витримують троси; b) мати довжину, яка дає можливість при нижньому положенні
площадки мати на кожному барабані не менш як два витки троса. 10. Лебідки риштувань мають бути виготовлені і встановлені
таким чином, щоб їхній механізм був легко доступним для огляду.
Правило 12. Висячі риштування легкої конструкції з
пересувними площадками
1. Висячі риштування легкої конструкції повинні задовольняти
вимоги цього правила. 2. Консольні балки повинні мати достатні довжину і переріз;
вони мають бути належно встановлені і закріплені. 3. 1) Внутрішні кінці консольних балок мають бути міцно
затиснуті. 2) Коли консольні балки закріплюються мішками баласту чи
іншими противагами з сипкого матеріалу, мішки чи противаги повинні
бути міцно прив'язані до цих балок. 3) Троси для підвішування повинні мати щонайменше
десятикратний запас міцності. 4. Площадка має бути завдовжки не більш як 8 м. 5. Площадка має висіти щонайменше на трьох канатах, з
проміжками між ними не більш як 3 м. Жоден проміжний канат ніколи
не повинен натягуватись дужче за кінцеві. 6. Блоки слід прикріплювати до площадок міцними залізними
хомутами, які повинні охоплювати площадку знизу і з боків, бути
міцно закріпленими і мати вушка для протягування вірьовок. 7. Висячі риштування, на яких люди працюють сидячи, повинні
мати пристрої, котрі підтримують площадки щонайменше за 30 см від
стіни, щоб, коли риштування гойдаються, працівники не вдарялись об
неї колінами.
Правило 13. Інші види висячих риштувань
1. Цебри, великі корзини, лави чи інші подібні пристрої
можуть правити за висячі риштування тільки у виняткових випадках,
для короткочасних робіт і під наглядом відповідальної особи. 2. Якщо такі пристрої використовуються як висячі риштування,
то: a) їх мають підтримувати троси чи канати з не менше ніж
десятикратним запасом міцності з розрахунку на повне навантаження,
куди входить власна вага; b) треба вживати потрібних запобіжних заходів, щоб працівники
не падали. 3. Коли цебри та великі корзини використовуються як висячі
риштування, вони повинні задовольняти такі умови: a) мати висоту щонайменше 75 см; b) підтримуватись двома міцними залізними хомутами, які
охоплюють їх знизу та з боків і які повинні бути міцно прикріплені
і мати вушка для протягування вірьовок.
Правило 14. Переміщення та складання будівельних
матеріалів на риштуваннях. Розподіл вантажів
1. Переміщення і складання важких вантажів має здійснюватися
обережно, щоб не спричинити раптового поштовху на риштуваннях. 2. Вантажі на риштуваннях слід розподіляти якомога
рівномірніше і в усякому разі без небезпечного порушення
рівноваги. 3. Протягом усього часу користування риштуваннями слід
постійно вживати заходів проти перевантаження їх і непотрібного
розкладання матеріалів.
Правило 15. Встановлення підіймальних механізмів на
риштуваннях
1. У разі користування підіймальними механізмами на
риштуваннях: a) деталі риштувань треба ретельно оглянути і при
необхідності міцно скріпити; b) пальці мають бути нерухомі; c) стояки по можливості повинні бути жорстко прикріплені до
міцної частини будівлі. 2. Коли платформа підіймального механізму не рухається між
направляючими або коли під час підіймання чи опускання вантаж може
торкнутися риштувань, то для того, щоб він не чіплявся за них, на
всю висоту риштувань слід встановлювати вертикальну перегородку.
Правило 16. Періодична перевірка риштувань
Риштування повинна перевіряти компетентна особа: a) не менше ніж раз на тиждень; b) а також після кожного періоду негоди і після кожної
значної перерви в роботах.
Правило 17. Попередній огляд риштувань, особливо споруджених
сторонніми підрядчиками
Будь-які риштування, незалежно від того, чи споруджено їх
підприємством, персонал якого повинен на них працювати, чи ні: a) повинна попередньо оглянути компетентна особа, для того,
зокрема, щоб визначити: i) їхню стійкість; ii) доброякісність використаних для їх виготовлення матеріалів; iii) придатності їх для даної мети; iv) наявності потрібних захисних засобів; b) повинні утримуватися справними протягом усього часу
користування ними.
Правило 18. Робочі площадки
1. Кожна робоча площадка, що висить над землею чи підлогою
вище ніж на 2 м, має бути міцно підшита дошками чи бруссям. 2. 1) Ширина площадок має бути достатньою відповідно до виду
роботи, щоб на кожній з її частин лишався прохід щонайменше 60 см,
вільний від будь-якої нерухомої перешкоди чи розміщеного
матеріалу. 2) Ширина площадок в жодному разі не повинна бути меншою ніж: a) 60 см, якщо площадка служить тільки для людей, а не для
розміщення матеріалів; b) 80 см, якщо вона служить для розміщення матеріалів; c) 110 см, якщо вона служить опорою для іншої площадки; d) 130 см, якщо вона служить для шліфування або обтесування
каменю; e) 150 см, якщо вона служить опорою для будь-якої іншої
площадки, а також для шліфування та обтесування каменю. 3. Ширина площадки, що лежить на пальцях, не повинна, як
загальне правило, перевищувати 160 см. 4. Робоча площадка при корінних риштуваннях із стояками має
бути на відстані щонайменше 1 м від верхнього кінця стояків. 5. Дошки чи бруси, які становлять частину робочої площадки
або правлять за низький обгороджувальний борт, повинні мати: a) товщину, яка б забезпечувала достатню міру безпеки,
відповідно до відстані між пальцями, але в жодному разі не менш як
30 мм; і b) ширину не менше 15 см. 6. Дошки чи бруси, з яких складається робоча площадка, не
повинні виступати за свою кінцеву опору на довжину, більшу ніж у
чотири рази за їхню товщину. 7. Зрощування внапуск дощок чи брусів допустиме лише за умови
використання задля обережності деталей із скошеними ребрами з
метою якнайбільшого скорочення ризику падіння і для вільнішого
проходу тачок. 8. Усі дошки чи бруси, з яких складається робоча площадка,
мають лежати щонайменше на трьох опорах, за винятком випадку, коли
відстань між пальцями і товщина дошки чи бруса усувають будь-який
ризик надмірного прогинання або перекидання. 9. Площадки мають споруджуватися з таким розрахунком, щоб при
нормальному користуванні було усунено можливість зсуву дощок чи
брусів, з яких їх зроблено. 10. Щоразу, коли це буде можливо, площадки мають виступати
щонайменше на 60 см від рогу стін споруджуваної будівлі. 11. Кожна частина робочої площадки чи робочого місця, де є
небезпека падіння людей з висоти понад 2 м, повинна мати: a) підхожі поручні з поперечним перерізом щонайменше 30 кв.
см, встановлені на висоті щонайменше 1 м над площадкою чи іншим
підвищенням на ній для стояння людей, але із зазором по вертикалі
не більш як 85 см; b) нижній захисний борт такої висоти, яка дає можливість
уникнути падіння матеріалів чи інструментів, але в жодному разі не
меншої ніж 15 см. Захисний борт має бути міцно пришитий до
площадки. 12. Поручні, нижні захисні борти й інші запобіжні спорудження
слід залишати на місці із застереженням, що їх може бути прибрано
на той час і в тому розмірі, які будуть потрібні для проходу
людей, транспортування або переміщення матеріалів. 13. Поручні та захисні борти мають прикріплюватись до
внутрішнього боку стояків. 14. Площадки висячих риштувань повинні обгороджуватися
поручнями та бортами з усіх боків. Однак: a) поручні з боку стіни можуть бути заввишки лише 70 см, коли
вид роботи не допускає більшої висоти; b) встановлювати поручні та захисні борти з боку стіни не
обов'язково, коли люди працюють на площадці сидячи, але в такому
разі площадку слід обгороджувати тросами, вірьовками або
ланцюгами, за які працівник, послизнувшись, міг би вхопитися і які
здатні утримати його. 15. Проміжок між стіною та площадкою має бути якнайменший, за
винятком випадків, коли люди працюють на площадці сидячи; тоді
допускаються проміжки не більші ніж 45 см.
Правило 19. Сходні, містки і драбини
1. Сходні чи містки, будь-яка частина котрих розташована на
висоті 2 м над землею чи підлогою, мають відповідати таким умовам: a) бути щільно підбитими дошками або бруссям; b) мати ширину щонайменше 50 см. 2. Максимальний нахил сходнів чи містків не повинен
перевищувати 60 см на метр. 3. На сходнях чи містках, які використовуються для
транспортування матеріалів, слід передбачати вільний прохід, що
має ширину: a) яка дає можливість транспортувати матеріали, не прибираючи
поручня і нижніх захисних бортів; b) у жодному разі не меншу ніж 60 см. 4. Дошки, з яких зроблено сходні чи містки, мають бути
закріплені й підперті так, щоб запобігти надмірному або нерівному
прогину. 5. Коли нахил потребує додаткової опори для ніг і в усіх
випадках, коли нахил перевищує 25 см на метр, планки, які правлять
за сходинки і відповідно виготовлені: a) мають розміщуватись на певній відстані одна від одної; b) мають займати всю ширину сходнів; але в них може бути
зроблено проріз завширшки 10 см для вільнішого руху тачок. 6. Драбини повинні бути обладнані поручнями на всю свою
довжину. 7. Сходні, містки і драбини, з яких люди можуть упасти з
висоти, більшої ніж 2 метри, мають бути обладнані: a) відповідними поручнями з поперечним перерізом щонайменше
30 кв. см, встановленими принаймні на 1 м над сходнями, містками
чи драбинами, але із зазором по вертикалі не більшим ніж 85 см; b) нижнім захисним бортом, що має висоту, яка дає можливість
запобігти падінню матеріалів та інструментів, і в кожному разі не
меншу ніж 15 см, з таким розрахунком, щоб ці огорожі були по
можливості щільніше прибиті до сходнів, містків чи драбин.
Правило 20. Загальні положення щодо площадок, сходень,
містків і драбин
1. Площадки, сходні, містки і драбини повинні бути завжди
вільні від непотрібних завалів, сміття і та ін. 2. Треба вживати потрібних заходів для того, щоб площадки,
сходні, містки і драбини не ставали слизькими. 3. Ніяка частина робочих площадок, сходень чи містків не
повинна мати опорою нескріплені цеглини, водостічні труби, ковпаки
димарів або інші нескріплені чи непідхожі для цього матеріали. 4. Ніяка робоча площадка, ніякі сходні, ніякі містки не
повинні мати опорою жолоби, балкони або їхні краї, проводи
громовідводів чи інші непідхожі для цього частини будівлі. 5. Ніяка робоча площадка, ніякі сходні, ніякі містки не
повинні використовуватися для робіт до закінчення спорудження їх
із дотриманням цих положень і до належного влаштування захисних
пристроїв.
Правило 21. Підмостки на козлах
1. Не допускається користування підмостками на козлах, якщо
вони: a) встановлені більше ніж у два яруси; b) більше ніж на 3 м вищі від землі чи підлоги; c) влаштовані на висячих риштуваннях. 2. Підмостки на козлах, влаштовані на площадках, повинні мати
ширину, яка залишала б на площадці достатньо вільного місця для
транспортування матеріалів чи для роботи людей. 3. Козли мають бути міцно закріплені, щоб запобігти зсувам.
Правило 22. Драбини
1. Кожна драбина, що використовується для сполучення, має
виступати щонайменше на один метр над найвищою точкою, якої
повинні досягнути люди, котрі користуються драбиною; або ж треба
доводити до тої самої висоти один із стояків, аби він правив за
поручень угорі. 2. Драбини не слід встановлювати на нескріплені цеглини чи
інші нескріплені предмети; їх треба встановлювати на рівній і
міцній основі. 3. Кожна драбина: a) має бути надійно закріплена, щоб вона не могла зсунутися
зі своєї нижньої чи верхньої точки опори; b) якщо ж її не можна нерухомо встановити вгорі, то її треба
міцно закріпити знизу; або c) якщо її не можна закріпити знизу, то біля підніжжя її слід
поставити людину, яка стежитиме за тим, щоб драбина не зсувалася. 4. Будь-яке надмірне прогинання треба відвернути. 5. Драбини мають опиратись однаково надійно кожною зі своїх
опор. 6. Драбини для між'ярусного сполучення слід: a) розміщувати виступами; b) забезпечувати на кожному ярусі якнайменшим прорізом у
помості. 7. Користування драбиною, в якій бракує щаблів або вони
несправні, не допускається. 8. Користування драбинами, щаблі яких прибито цвяхами,
костилями чи іншими такими засобами кріплення, не допускається. 9. Дерев'яні драбини повинні мати: a) опори достатньої міцності з деревини без видимих дефектів
і з розташуванням волокон уздовж; b) щаблі з деревини без видимих дефектів, з шипами,
укріпленими в пазах опор; прибивати щаблі тільки цвяхами
неприпустимо. 10. Драбини для покрівельних та малярних робіт не повинні
використовуватися працівниками інших спеціальностей.
Правило 23. Обгороджування отворів
1. Кожний отвір, пророблений в якійсь підлозі будівлі чи в
робочій площадці для шахти підйомника, сходової клітки, для
підіймання матеріалів, проходу працівників чи з якоюсь іншою
метою, повинен мати: a) відповідні поручні поперечним перерізом щонайменше 30 кв.
см, встановлені принаймні на 1 м вище такої підлоги чи площадки,
щоб зазор поручнів по вертикалі не перевищував 85 см; b) нижні захисні борти, висота яких дає можливість запобігти
падінню матеріалів та інструментів і ні в якому разі не повинна
бути меншою ніж 15 см; ці борти повинні бути пришиті по можливості
якнайщільніше до площадки чи перекриття. 2. Кожний отвір у стіні на висоті від площадки чи перекриття
менший ніж 1 м повинен мати: a) відповідні поручні поперечним перерізом щонайменше 30 кв.
см, встановлені принаймні на 1 м вище площадки чи перекриття, щоб
вертикальний зазор нижче поручнів не перевищував 85 см; b) у разі потреби - захисний борт, висота якого дає
можливість запобігти падінню матеріалів чи інструментів, але в
жодному разі не може бути меншою ніж 15 см; цей борт повинен бути
прикріплений по можливості якнайщільніше до перекриття чи
площадки, або до нижнього боку отвору. 3. За винятком випадків, передбачених у наступному пункті,
захисні спорудження слід залишати на місці, поки їх видалення не
стане доконечно потрібним для остаточного закладання отвору. 4. Спорудження для огородження отворів можуть бути видалені
лише на той час і в тому розмірі, які будуть потрібні для проходу
людей та транспортування чи переміщення матеріалів, після чого їх
треба негайно відновити. 5. При виконанні робіт на непокритій системі балок чи над нею
слід надійно обшивати балки дошками або вживати інших ефективних
заходів для запобігання падінню людей.
Правило 24. Покрівельні роботи
1. Коли виконання покрівельних робіт пов'язане з небезпекою
падіння у зв'язку зі схилом даху, властивостями його поверхні чи
атмосферними впливами, воно допускається лише за умови вжиття
відповідних заходів для запобігання падінню людей та матеріалів. 2. На скляних дахах та дахах з інших неміцних матеріалів слід
застосовувати особливі захисні заходи, щоб працівники не
оступалися на ненадійних місцях і щоб можна було безпечно
виконувати потрібні роботи. 3. 1) Тільки досвідчених людей з потрібними фізичними та
психічними якостями можна допускати на важливі роботи на даху зі
схилом, що перевищує 34 град. C (2:3), чи на слизьких покрівлях. 2) При виконанні таких робіт: a) слід по можливості передбачати встановлення: i) відповідних поручнів; ii) належно споруджених і надійно підвішених площадок завширшки щонайменше 40 см; iii) належно споруджених і міцно закріплених драбин, драбин для покрівельників або дахових лазів; b) у разі неможливості встановлення споруджень, згаданих у
підпункті "а": i) слід забезпечувати покрівельників захисними поясами з вірьовками, якими вони мають прив'язуватись до нерухомих частин будівлі; ii) у разі неможливості прив'язати вірьовку до нерухомої частини будівлі, слід виділяти ще одну особу, яка має міцно тримати цю вірьовку.
Правило 25. Різні положення
1. Будь-яка частина будівельного майданчика, де працівників
можуть ударити матеріали, інструменти та інші предмети, що падають
з висоти понад 3,5 м, повинна накриватися для захисту цих осіб,
якщо тільки не вживають інших ефективних заходів для запобігання
всякому падінню предметів з такої висоти. 2. Матеріали, інструменти та інші предмети, які є на
риштуваннях, не можна скидати на землю, їх треба обережно
спускати. 3. Кожна площадка чи інше робоче місце мають бути обладнані
відповідними безпечними засобами доступу. 4. Кожний будівельний майданчик чи інша ділянка, куди мають
приходити люди, а також усі засоби доступу до них повинні бути
належно освітлені. 5. У разі потреби слід окремо забезпечувати освітлення частин
риштування чи будівлі, вздовж яких підіймають матеріали. 6. Протягом усього часу виконання робіт, що стосуються
побудови, ремонту, перебудови, утримання чи знесення будівлі,
треба вживати потрібних заходів для запобігання контактові
працівників з електричними дротами чи обладнанням, навіть з
дротами та обладнанням низької напруги. 7. Цвяхи, що виступають на будь-якій деталі, використаній для
спорудження риштувань чи опалубки, мають бути видалені або
належним чином забиті. 8. Матеріали, що перебувають на будівництві, не можна
складати в штабелі чи розміщувати іншим способом, небезпечним для
людей.
Частина II. Підіймальне обладнання
Правило 26. Загальні положення
1. Кожна деталь станини, механізму і закріплюючих
пристосувань кожного крана, лебідки та коловорота і всіх інших
підіймальних механізмів має задовольняти такі умови: a) бути доброї механічної конструкції з підхожого міцного
матеріалу, достатньо стійка і без явних вад; b) утримуватися справною і в доброму робочому стані; c) і, наскільки це допускає конструкція, піддаватися оглядові
на місці не рідше одного разу на тиждень обслуговуючої чи іншої
компетентної особи. 2. Треба вживати належних заходів щодо визначення для кожного
підіймального механізму допустимого максимального робочого
навантаження. 3. Максимальне робоче навантаження має бути чітко позначено: a) на всіх лебідках, коловоротах та блоках, котрі
використовуються для підіймання чи опускання будь-якого вантажу; b) на кожному стояку або щоглі дерика, що використовується
для підіймання чи опускання будь-якого вантажу вагою 1000 кг чи
більше; c) на кожному крані. 4. На кранах із стрілою, що нахиляється, має бути ясно
позначено максимальне навантаження при різних кутах нахилу стріли. 5. За передбаченими в наступному пункті винятками, кран,
лебідка, коловорот або інший підіймальний механізм чи будь-яка
їхня частина не повинні завантажуватись понад допустиме
максимальне навантаження. 6. Для проведення випробувань крана чи будь-якого іншого
механізму або спорудження допустиме максимальне навантаження може
бути перевищено в тій мірі, в якій призначена для проведення цих
випробувань компетентна особа може дозволити. 7. При підіймальних операціях треба вживати ефективних
заходів до того, щоб ніхто не стояв і не ходив під вантажем. 8. Вантаж може лишатися підвішеним до підіймального механізму
тільки в тому разі, якщо цей механізм працює під дійсним наглядом
компетентної особи протягом того часу, доки вантаж лишається таким
чином підвішеним. 9. Кожна особа, яка обслуговує кран чи інші підіймальні
механізми, повинна мати належну кваліфікацію. 10. Особи віком до 18 років не повинні допускатися до
керування підіймальними механізмами, серед яких лебідки для
будівельних риштувань, чи до подання сигналів кранівникам. 11. За нормальних умов роботи має призначатися тільки одна
особа, відповідальна за подання необхідних сигналів кранівникові. 12. Коли підіймання чи опускання матеріалів провадиться за
допомогою крана або коли кранівник чи особа, яка керує краном, не
може бачити вантаж у всіх його положеннях, слід призначати одного
чи кількох спостерігачів або сигнальників, спроможних стежити за
вантажем на всій довжині шляху його переміщення і подавати
потрібні сигнали кранівникові чи особі, яка керує краном. 13. 1) Для кожного потрібного маневру має бути точно
визначений сигнал такого роду, щоб особа, якої він стосується,
могла вільно чути й бачити його. 2) Якщо сигнал звуковий чи світловий, його треба подавати за
допомогою ефективного пристрою. 3) Дроти для передавання сигналу мають бути достатньо
захищені від будь-якого випадкового контакту. 14. Мотори, приводи, передачі, електродроти та інші
небезпечні частини підіймального механізму повинні мати ефективні
захисні пристрої, із забороною знімати їх під час роботи. Якщо
виникне потреба зняти ці захисні пристрої, то особи, котрі їх
зняли, повинні знову встановити їх якомога скоріше і, в усякому
разі, до введення знову машин та апаратів у нормальну дію. 15. Кожна особа, яка обслуговує кран чи інший такого роду
підіймальний механізм, повинна мати криту і захищену від будь-якої
небезпеки площадку, будку чи кабіну. 16. 1) Будки кранівників і осіб, котрі обслуговують будь-які
підіймальні механізми, повинні бути, наскільки це виявиться
практично здійсненним, повністю споруджені до введення кранів та
механізмів у дію або ж має бути вжито інших відповідних заходів
для захисту осіб, що їх обслуговують, від негоди. 2) У холодну погоду кабіна кожного введеного в дію крана чи
іншого механічного вантажопідйомника має достатньо опалюватись
придатними засобами.
Правило 27. Лебідки, коловороти та блоки
1. Кожна частина станини, лебідки чи коловорота, серед них і
опори, має бути металевою. 2. При використанні дротяних тросів діаметр блоків чи
барабанів має перевищувати щонайменше в 400 разів діаметр ниток
троса, причому діаметр серцевини троса до уваги братися не
повинен. 3. Якщо барабани лебідок мають жолобки, то: a) радіус цих жолобків повинен бути приблизно однаковий з
тросом, але ні в якому разі не менший; b) крок жолобків ніколи не повинен бути меншим, ніж діаметр
троса. 4. Барабани лебідки повинні мати бокові фланці, які
запобігають зсовуванню тросів з барабанів. 5. Усі крани, коловороти і лебідки мають бути обладнані одним
чи кількома сильними гальмами або якимось іншим необхідним
захисним пристроєм, котрий запобігає падінню висячих вантажів. 6. Ручки всіх лебідок і коловоротів повинні мати відповідні
замикаючі пристрої. 7. Ручка реверсного механізму кожного парового
вантажопідйомника повинна мати пружинний замикаючий пристрій.
Правило 28. Підвішування та з'єднання
1. Всі троси чи канати, що використовуються на підіймальних
механізмах для підіймання або опускання матеріалів, повинні мати
довжину, яка б давала можливість залишати на барабанах не менше
ніж два витки при кожному робочому положенні пристрою. 2. Використання канатів на жолобкуватих барабанах чи блоках
не допускається, якщо діаметр каната перевищує крок жолобка
барабана або ширину жолобка блока. 3. Троси повинні мати щонайменше шестикратний запас міцності
при максимальному навантаженні. При розрахунку діаметра тросів
передбачається, що вони працюватимуть лише на розтягування. 4. Ланцюги чи троси з вузлами не повинні використовуватись
для підіймання чи опускання вантажів. 5. Усі вантажопідіймальні троси та ланцюги мають бути надійно
прикріплені до барабанів кранів, коловоротів чи блоків, на яких
вони використовуються. 6. Будь-який тимчасовий засіб скріплення або з'єднання
тросів, ланцюгів чи інших елементів, які використовуються для
складання та розбирання кранів, має відповідати своєму призначенню
і вимогам безпеки. 7. Будь-який трос для підіймання чи опускання матеріалів або
для підвішування має бути відповідної якості, достатньої міцності
й бути у справному стані. 8. Усі ланцюги, кільця, гаки, з'єднувальні кільця і вертлюги,
що використовуються для підіймання чи опускання матеріалів або як
засіб підвішування, треба випробовувати, і на них має бути чітко
позначено цифрами та літерами допустимий максимальний вантаж і
розпізнавальний знак. 9. Ніякий пристрій для прикріплення чи підвішування не слід
навантажувати, за винятком випробувань, понад допустиме
максимальне навантаження. 10. Усі подовжені ланцюги, кільця, гаки, з'єднувальні кільця
і вертлюги, що застосовуються для підіймання або опускання
матеріалів і змінені або полагоджені за допомогою зварювання,
мають бути належно випробувані і перевірені до нового введення їх
у дію. 11. Гаки для підіймання чи опускання матеріалів мають
відповідати таким умовам: a) або мати міцні клямки, які заважали б переміщенню строп чи
вантажу на гаках; b) або мати форму, яка зводила б до мінімуму ризик такого
переміщення. 12. Частини гаків, котрі під час підіймання та опускання
вантажів доторкуються до тросів, канатів чи ланцюгів, мають бути
заокруглені. 13. Якщо для підіймання та опускання матеріалів
використовуються стропи подвійного чи багатократного скручування,
верхні кінці їх мають бути з'єднані за допомогою кільця або
частини ланцюга, а не протягнуто окремо у вантажопідіймальний гак.
Це правило не підлягає застосуванню лише в тому разі, коли весь
вантаж, який підіймають чи опускають, важить менше ніж половина
допустимого максимального навантаження гака. 14. При підійманні або опусканні великих предметів допустиме
максимальне навантаження строп треба визначати, беручи до уваги не
тільки їхню міцність, а й напрям їхніх прядок. 15. Стропи, канати і ланцюги в жодному разі не повинні
стикатися з гострими краями вантажів. 16. Усі ланцюги, стропи, троси та інші елементи підіймальних
механізмів повинна періодично оглядати компетентна особа.
Результати огляду треба записувати у посвідку чи окрему книгу.
Правило 29. Крани
1. Несуча платформа крана має бути зроблена з доброякісних
матеріалів і бути міцної механічної конструкції, відповідної до
його висоти, положення, підіймальної потужності та радіусу дії. 2. Платформа кожного крана повинна відповідати таким умовам: a) мати підлогу з міцно зшитих дощок або листового заліза; b) бути надійно огородженою відповідно до цих правил; c) мати безпечні засоби доступу; d) мати достатню площу: i) стосовно всіх типів кранів - для кранівника чи обслуговуючої особи та для сигнальника; ii) стосовно вантових кранів-дериків - також для особи, яка керує поворотним механізмом. 3. 1) Кожний нерухомий кран має бути міцно прикріплено
анкерними болтами або належно зрівноважено достатньо важким і
міцно закріпленим баластом для забезпечення стійкості. 2) В кабіні кожного зрівноваженого баластом крана має бути
вивішено діаграму, що показує положення і вагу противаги. 3) Кожний рухомий кран повинен мати пристрій, який скріплює
його з рейками підкранової колії. 4. На всіх платформах, риштуваннях та інших ділянках, по яких
рухається кран, слід передбачати вільний прохід завширшки
щонайменше 60 см між рухомими частинами крана та його нерухомими
частинами або краєм згаданої платформи, риштувань чи ділянок,
котрий по можливості має бути вільним за будь-якого положення
крана. 5. Якщо в якусь мить роботи крана виявиться, що залишити в
якомусь місці чи пункті вільний прохід завширшки щонайменше 60 см
неможливо, то треба вживати відповідних заходів з метою закрити на
цей час доступ до цього місця чи пункту. 6. Всі рейки, по яких ходить рухомий кран, повинні мати
достатній поперечний переріз і рівну поверхню катання. 7. Усі кранові колії, незалежно від того, лежать вони на
землі чи ні, повинні відповідати таким умовам: a) колія має бути належним чином укладена; b) всі опори повинні бути достатньо міцними і утримуватися
справними; c) кінцеві пункти колії повинні мати башмаки чи буфери. 8. Окрім тих випадків, коли стикове з'єднання рейок і
усунення значної зміни ширини колії забезпечуються інакше, всі
рейки, по яких ходить рухомий кран, мають бути: a) з'єднані накладками або подвійними подушками; b) міцно прикріплені до шпал. 9. Колію і поворотний круг кожного рухомого крана має бути
встановлено якомога ретельніше і згідно з відповідними технічними
принципами.
Правило 30. Посвідки про випробування та огляд кранів
1. Жодний кран не повинен здаватися в експлуатацію без
випробування та огляду компетентною особою, котра діє від імені
органу інспекції, і без видачі особою, котра провела випробування
та огляд, посвідки про проведення в належному порядку
вищезгаданого огляду та випробування із зазначенням допустимого
максимального навантаження при різному вильоті стріли, куди
входить максимальний робочий виліт. 2. Огляд і випробування, що їх вимагає це правило, має бути
проведено знову: a) у встановлені належним органом терміни; і b) після кожної переробки чи кожного значного ремонту крана. 3. Зазначене в останній посвідці допустиме при кожному
вильоті максимальне навантаження: a) не повинно перевищувати 80 відсотків максимального
навантаження, яке витримав даний кран при вищезгаданому вильоті
під час випробування; b) не повинно перевищувати максимальне навантаження,
зазначене конструктором.
Правило 31. Крани-дерики
1. На крані має бути чітко позначено максимальний робочий
виліт стріли. 2. Коли стріла стоїть на максимальному вильоті, то на
барабані, який регулює нахил стріли, має лишатися в запасі не
менше ніж два глухі витки троса. 3. Стріла "шотландського крана-дерика" не повинна
встановлюватись між задніми відтяжками. 4. Кожний кран із стрілою, яка нахиляється, повинен мати між
балансирною муфтою і клямкою, що підтримує балансирний барабан,
міцний замковий пристрій, за винятком тих випадків, коли: a) натягуючий і відтягуючий барабани мають окремі приводи; b) механізм, який приводить у рух відтягуючий барабан,
замикається автоматично. 5. У тих випадках, коли відтяжки крана-дерика не можуть бути
встановлені на приблизно однаковій відстані одна від одної, для
забезпечення стійкості крана слід вживати інших заходів. 6. Усі пристрої для кріплення крана треба оглядати перед
кожним установленням. 7. Установлення кожного крана має відбуватися під наглядом
компетентної особи. 8. Перед кожним установленням на будівельному майданчику і до
використання в роботі кожний кран має бути випробувано
компетентною особою на місці роботи. 9. Кріплення крана має бути випробувано навантаженням кожної
його деталі максимальним підіймальним або тяговим зусиллям за
допомогою: a) вантажу, на 25 відсотків важчого за максимальний вантаж,
що його може підняти вже встановлений кран; b) меншого вантажу, розміщеного з розрахунку на те саме
тягове зусилля на кріплення. 10. Якщо тягове зусилля, зроблене при випробуванні якоїсь
деталі кріплення, перевищує менше ніж на 25 відсотків зусилля
натягання допустимого максимального навантаження, то в полі зору
кранівника має бути вивішено графік навантаження, що відповідає
даному кріпленню крана.
Правило 32. Автоматичні покажчики навантаження
1. Жодний кран з нерухомою стрілою або стрілою, що
нахиляється, не може бути використаний у роботі без автоматичного
покажчика, котрий: a) при кожному нахилі стріли ясно показує кранівникові або
особі, яка керує краном, чи наближається вага переміщуваного
вантажу до допустимого максимального навантаження крана; b) подає особливий звуковий добре чутний сигнал, коли
переміщуваний вантаж перевищує допустиме максимальне навантаження,
яке відповідає даному нахилові стріли. 2. Положення попереднього пункту не стосуються: a) кранів-дериків з відтяжками; b) ручних кранів, які використовуються тільки для складання
та розбирання інших кранів; c) кранів з допустимим максимальним навантаженням не більше
як 1000 кг, але з тим, щоб у всіх таких випадках на кранах була
таблиця, котра показує допустиме максимальне навантаження при
різних вильотах стріли.
Правило 33. Різні положення про користування кранами
1. 1) Жодний кран не повинен використовуватись інакше як для
безпосереднього піднімання чи опускання вантажів, за винятком
випадків, коли це не шкодить його рівновазі. 2) При користуванні "шотландськими кранами-дериками" не слід
переміщати вантажі, розміщені в кутку, утвореному їхніми задніми
відтяжками. 2. Коли для підіймання чи опускання вантажу треба мати більше
ніж один кран чи одну лебідку, то: a) використовувані машини, установки та пристрої мають бути
так розміщені і закріплені, щоб вони ніколи не були навантажені
понад допустиме навантаження або стали нестійкими під час
підіймання та опускання вантажу; b) за координацією роботи одночасно діючих підіймальних
механізмів повинна стежити окремо призначена для того особа. 3. Якщо даний вантаж виявиться, певно, близький до
допустимого максимального навантаження, то слід провести попереднє
пробне підіймання на невелику висоту, аби встановити, чи зможе
даний механізм цілком безпечно витримати цей вантаж.
Правило 34. Підіймачі
1. Підіймачі (тобто підіймальні машини з кліттю чи площадкою,
що рухається між направляючими) для підіймання та опускання
матеріалів мають відповідати вимогам цього правила. 2. 1) Шахти підіймачів повинні мати суцільну захисну огорожу
чи інший такий само надійний захист: a) на рівні землі - з усіх боків; b) на інших рівнях - з усіх боків, до яких передбачається
доступ. 2) Висота цієї огорожі над рівнем землі, площадки чи інших
місць, до яких передбачено доступ, за винятком входів у підіймач,
має бути щонайменше 2 м. 3. Входи в підіймач повинні мати суцільні двері або інші,
такі ж міцні захисні засоби: a) заввишки щонайменше 1 м; b) з автоматичним запором при відході площадки підіймача з
даного яруса. 4. Засоби доступу до підіймачів має бути добре освітлено. 5. Направляючі підіймальних площадок повинні мати достатній
опір на згинання, а на випадок захвату їх захисним запором -
достатній опір миттєвому поздовжньому згинанню. 6. Конструкція площадки має забезпечувати цілком безпечне
транспортування. 7. Вагонетки повинні міцно замикатися на площадках у
положенні, яке забезпечує цілковиту безпеку для переміщення їх за
допомогою цих площадок. 8. Збірні противаги треба складати із спеціально для цього
призначених і міцно скріплених між собою елементів. 9. Противага має рухатися між направляючими. 10. При користуванні двома чи кількома тросами вантаж повинен
бути однаково розподілений між ними. 11. Кожний трос для підвішування має бути із
суцільностягнутих дротів. 12. Кінці тросів для підвішування треба прикріплювати до
каната площадки, сплітаючи їх і туго стягуючи сталевим дротом,
скріпляючи кованими костилями або затискуючи тросовими затискачами
із застосуванням по можливості тросових башмаків. 13. Вантажопідіймальні троси мають прикріплюватися до
барабана відповідним надійним способом. 14. Троси чи канати повинні бути такі завдовжки, щоб можна
було залишати на барабані щонайменше два витки з розрахунком на
нижнє положення площадки, і такого діаметра, який дає щонайменше
восьмикратний запас міцності з розрахунком на максимальне
навантаження. 15. При застосуванні тросів діаметр блоків чи барабанів має
перевищувати щонайменше в 400 разів діаметр дроту, з якого
скручені троси. 16. При користуванні жолобкуватими барабанами: a) жолобки повинні мати радіус, який приблизно дорівнює
радіусу троса, але ніяк не менший за нього; b) крок жолобка в жодному разі не повинен бути меншим ніж
діаметр троса. 17. Барабан повинен мати фланці, які запобігають зіскакуванню
тросів з нього. 18. Зміна напрямку ходу повинна бути неможлива без
попередньої зупинки пристрою. 19. Приведення у рух лебідки з площадки повинно бути
неможливе. 20. Користування защипками та храповиками до спускання
площадки, що допускають вивільнення клямки, допускати не можна. 21. У разі, коли особи, що керують вантажопідіймачем, не
можуть чітко бачити цей механізм у всіх його положеннях, треба
ставити для подання сигналів керуючому відповідальну особу, яка
може бачити його в усіх положеннях. 22. 1) Коли площадка не рухається, гальмо має вмикатися
автоматично. 2) Під час вантажно-розвантажувальних робіт площадка має бути
заблокована, крім гальма, за допомогою засувок чи інших замикаючих
пристроїв. 23. Вантажопідіймачі повинні мати стопорні пристрої для
автоматичного зупинення лебідки, коли площадка досягне своєї
найвищої точки. 24. Над цією найвищою точкою треба залишати вільний простір
достатньої висоти, щоб, перейшовши її, кліть чи площадка могла
безперешкодно піднятися на достатню висоту. 25. 1) Жодний вантажопідіймач не повинен вводитися в дію без
випробувань та огляду його компетентною особою і без видачі нею в
належному порядку посвідки про проведення цих випробувань та
огляду. 2) Вищезазначені випробування та огляд мають проводитися
знову: a) у призначені відповідним органом терміни; b) після кожної зміни чи значного ремонту підіймача і після
кожного складання його на новому місці. 26. 1) Вищенаведені положення застосовуються до
вантажопідіймачів, призначених тільки для підняття та опускання
матеріалів. 2) Використання будь-якого вантажопідіймача для
транспортування людей допускається тільки в таких випадках: a) з дозволу відповідного органу; b) коли вантажопідіймач відповідає умовам установлення і
роботи, приписаним існуючими правилами відносно підіймачів для
переміщення людей на промислових підприємствах. 27. На видному місці має бути позначено чіткими літерами такі
вказівки: a) на всіх вантажопідіймачах; i) на площадці: вантажність у кілограмах чи інших звичайно вживаних одиницях; ii) на лебідці: вантажність у кілограмах чи інших звичайно вживаних одиницях; b) на підіймачах, схвалених для переміщення людей або
відносно яких на те є посвідка: на площадці або в кабіні - максимальна кількість людей, які
підіймаються за один раз; c) на підіймачах, призначених тільки для транспортування
матеріалів: на кожному підході до вантажопідіймача: "Вантажопідіймач,
транспортування людей забороняється".
Правило 35. Різні положення
1. Треба вживати потрібних заходів для забезпечення безпеки
осіб, яким доручено перевірку та змащування кранів і
вантажопідіймачів. 2. Транспортування людей на кранах, інакше ніж на площадці
кранівника, а також на візкових підіймачах і підіймачах для вапна
не допускається. 3. Кожну частину вантажу, яку підіймають чи опускають, має
бути належно підвішено і закріплено, щоб уникнути будь-якої
небезпеки. 4. 1) Кожний пристрій для підіймання цегли, черепиці та
шиферу або інших матеріалів має бути достатньо закрито, щоб ніяка
кількість переміщуваних матеріалів не могла випасти. 2) Коли нескріплені матеріали або навантажені тачки
підіймаються чи опускаються на площадці, то її слід огороджувати. 3) Треба вживати заходів, які забезпечують підіймання,
опускання і переміщення без раптових поштовхів. 5. Колеса тачки, яку підіймають, можна використовувати для
підвішування лише за умови забезпечення того, щоб вісь не
вискакувала з маточини. 6. Окрему щоглу для підіймання вантажів можна використовувати
за умови міцного кріплення її канатами чи тросами, щоб вона не
вдарялась об риштування. 7. Прив'язування вантажопідіймальних стріл до стояків
риштувань чи до продовження їх не допускається. 8. Коли використовується не стріла, а тільки простий канатний
блок, то його можна підвішувати до поперечної балки за умови, щоб
вона: a) була достатньо стійка й була прикріплена не менше ніж до
двох стояків або продовження їх способом, передбаченим для слижів; b) не використовувалась як слижа риштувань. 9. Коли підіймач або частина його переміщується вздовж
риштувань, треба забезпечувати, щоб ця машина або частина її не
зачіпали осіб, які працюють на риштуваннях. 10. Підіймання вантажів поблизу місць із сильним рухом має
провадитися в огородженому просторі, а якщо це виявиться
неможливим (наприклад, при транспортуванні великих предметів), то
слід вживати потрібних заходів щодо тимчасового припинення руху
або зміни його напрямку. 11. Слід вживати потрібних заходів щодо усунення можливостей
зіткнення вантажу, коли його підіймають або опускають, з якимось
іншим предметом, внаслідок чого частину цього вантажу чи предмета
було б зсунуто з місця.
Частина III. Техніка безпеки і перша допомога
Правило 36. Запобіжні засоби
1. У разі потреби роботодавець повинен надавати в
розпорядження працівників достатню кількість дихальних масок,
захисних окулярів та поясів безпеки підхожого типу. 2. Пояси безпеки повинні бути з вірьовками достатньої довжини
і міцності.
Правило 37. Рятувальні засоби
При виконанні робіт поблизу місць, де люди можуть утопитися,
мають надаватись і утримуватися готовими для використання всі
потрібні засоби і треба вживати всіх потрібних заходів для
швидкого порятунку кожної особи, котра перебуває в небезпеці.
Правило 38. Засоби першої допомоги
1. На кожному будівельному майданчику для швидкого надання
першої допомоги в разі якої-небудь травми на роботі мають бути
потрібні засоби, як, наприклад, легко доступні і ясно позначені
санітарні сумки, аптечки і т. ін. 2. Ці санітарні сумки і аптечки повинні бути на руках у
відповідальної особи, краще такої, що кваліфікована для надання
першої допомоги.
Частина IV. Різні положення
Правило 39. Оповіщення працівників про правила
Ці правила чи рекомендовані відповідними органами витяги з
них має бути вручено працівникам або надовго вивішено на виду в
підходящих місцях.
Правило 40. Обов'язок виконання роботодавцем положень
частин I, II і III цього зведення правил
Роботодавцеві ставиться в обов'язок застосування положень
частин I, II і III цього зведення правил.
Правило 41. Співробітництво між роботодавцями і
працівниками чи іншими особами
1. Кожний працівник і кожна особа, перебуваючи на робочому
місці, повинні разом з роботодавцем брати участь у застосуванні
цих правил. 2. Кожний зайнятий на будівництві працівник повинен негайно
виправити або вказати роботодавцеві чи майстрові будь-яку ваду,
виявлену ним в установці чи в пристроях, чи допущену кимось
помилку, котрі можуть спричинити нещасний випадок. 3. Ніхто не повинен переміщувати, виносити, псувати чи нищити
приписані цими правилами пристрої та приладдя без відповідного
дозволу на те роботодавця або майстра, старшого над даною особою. 4. Кожна особа, яка працює на будівництві, повинна правильно
використовувати запобіжні пристрої чи інші передбачені для його
захисту установки і дотримуватись усіх інструкцій з техніки
безпеки, котрі стосуються його роботи. 5. Кожний працівник зобов'язаний вживати всіх запобіжних
заходів в інтересах як своєї особистої безпеки, так і безпеки всіх
інших працюючих на будівництві і утримуватись від будь-якої дії,
пов'язаної з небезпекою для нього самого чи для третьої особи. 6. Вирушаючи на своє робоче місце чи покидаючи його, кожний
працівник повинен користуватися тільки встановленими надійними
засобами доступу і виходу.
"Міжнародне законодавство
про охорону праці",
Конвенції та рекомендації МОП,
Київ, 1997 р.



вгору