Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності
СОТ; Угода, Міжнародний документ від 15.04.1994
Документ 981_018, поточна редакція — Редакція від 06.12.2005, підстава - 981_054

{Додаток 1С до Угоди про заснування Світової організації торгівлі}

Додаток 1C

УГОДА ПРО ТОРГОВЕЛЬНІ АСПЕКТИ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

{Зміни до Угоди див. в Протоколі від 06.12.2005}

ЧАСТИНА I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ

ЧАСТИНА II СТАНДАРТИ ЩОДО НАЯВНОСТІ, СФЕРИ ДІЇ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

1. Авторське право та суміжні права

2. Торгові знаки

3. Географічні зазначення

4. Промислові зразки

5. Патенти

6. Плани-проекти (топографія) інтегральних мікросхем

7. Захист нерозкритої інформації

8. Контроль антиконкурентних дій у договірних ліцензіях

ЧАСТИНА III ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

1. Загальні зобов'язання

2. Цивільно-правові та адміністративні процедури та засоби правового захисту

3. Застережні заходи

4. Спеціальні вимоги стосовно заходів на кордоні

5. Кримінальні процедури

ЧАСТИНА IV ОТРИМАННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ВІДПОВІДНІ INTER PARTES ПРОЦЕДУРИ

ЧАСТИНА V НЕДОПУЩЕННЯ ТА ВИРІШЕННЯ СПОРІВ

ЧАСТИНА VI ДОМОВЛЕНОСТІ НА ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД

ЧАСТИНА VII ІНСТИТУЦІЙНІ ДОМОВЛЕНОСТІ: ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Додаток 1C

УГОДА ПРО ТОРГОВЕЛЬНІ АСПЕКТИ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Члени,

бажаючи зменшити викривлення та перешкоди в міжнародній торгівлі, та беручи до уваги необхідність сприяти ефективному і належному захисту прав інтелектуальної власності, а також з метою гарантування того, що заходи та процедури, спрямовані на забезпечення права інтелектуальної власності, самі не стануть бар'єрами для законної торгівлі;

визнаючи, з цією метою, необхідність нових норм та правил, що стосуються:

a) застосовності основних принципів ГАТТ 1994 та відповідних міжнародних угод або конвенцій з інтелектуальної власності;

b) забезпечення адекватних стандартів та принципів, що стосуються існування, сфери дії та використання пов'язаних із торгівлею прав інтелектуальної власності;

c) забезпечення ефективних та відповідних засобів захисту пов'язаних із торгівлею прав інтелектуальної власності, з урахуванням розбіжностей національних законодавчих систем;

d) забезпечення ефективних і швидких процедур для багатостороннього недопущення та вирішення спорів між урядами;

e) заходів на перехідний період, спрямованих на якнайбільш повну участь у кінцевих результатах переговорів;

визнаючи необхідність багатосторонньої системи принципів, норм та правил міжнародної торгівлі товарами, які є підробками інших товарів;

визнаючи, що права інтелектуальної власності є приватними правами;

визнаючи основні цілі державної політики, що лежать в основі національних систем захисту інтелектуальної власності, зокрема цілі, пов'язані із розвитком та з технологіями;

визнаючи також особливу потребу найменш розвинутих країн-членів у максимально гнучкому підході при внутрішньому впровадженні законів та з метою надання їм можливості створити міцну та життєздатну технологічну базу;

підкреслюючи важливість зменшення напруги шляхом досягнення посилених зобов'язань у вирішенні спорів у питаннях з торговельних аспектів інтелектуальної власності через багатосторонні процедури;

бажання встановити на основі взаємної підтримки відносини між СОТ та Всесвітньою Організацією інтелектуальної власності (яка далі в цій угоді іменується ВОІВ), а також з іншими відповідними міжнародними організаціями;

цим домовилися про таке:

ЧАСТИНА I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ

Стаття 1
Характер та сфера дії зобов'язань

1. Члени надають чинність положенням цієї Угоди. Члени можуть, але не є зобов'язані, передбачати у своєму законодавстві більш високий рівень захисту, ніж цього вимагає ця Угода, за умови, що такий захист не порушує положень цієї Угоди. Члени є вільними у визначенні відповідного методу впровадження положень цієї Угоди у межах їх власної законодавчої системи та практики.

2. Для цілей цієї Угоди термін "інтелектуальна власність" означає всі категорії інтелектуальної власності, які підпадають під дію розділів 1 - 7 Частини II.

3. Члени надають режим, передбачений цією Угодою, підданим інших членів.[1] Що стосується відповідного права інтелектуальної власності, то підданими інших членів вважаються такі фізичні або юридичні особи, які задовольняють критерії права на захист, передбачені у Паризькій Конвенції (1967), Бернській Конвенції (1971), Римській Конвенції та у Договорі з інтелектуальної власності стосовно інтегральних схем,[2] якби всі члени були членами СОТ, що підписали ці конвенції. Будь-який член, що скористається можливостями, передбаченими у пункті 3 статті 5 або пункті 2 статті 6 Римської Конвенції, має сповістити Раду з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності ("Рада ТАПІВ"), як передбачено у цих положеннях.

Стаття 2
Конвенції з інтелектуальної власності

1. Що стосується Частин II, III та IV цієї Угоди, члени повинні дотримуватися статей 1 - 12 та статті 19 Паризької Конвенції (1967).

2. Ніщо у Частинах I - IV цієї Угоди не означає послаблення існуючих зобов'язань, які члени можуть мати щодо інших членів згідно з Паризькою Конвенцією, Бернською Конвенцією, Римською Конвенцією та Договором з інтелектуальної власності стосовно інтегральних схем.

Стаття 3
Національний режим

1. Кожний член повинен надати підданим інших членів режим не менш сприятливий, ніж той, який він надає своїм підданим щодо захисту інтелектуальної власності,[3] з винятками, які вже передбачені, відповідно, у Паризькій Конвенції (1967), Бернській Конвенції (1971), Римській Конвенції або в Договорі з інтелектуальної власності стосовно інтегральних схем. Що стосується виконавців, виробників фонограм та радіомовних організацій, таке зобов'язання застосовується лише щодо прав, передбачених цією Угодою. Будь-який член, що скористається можливостями, передбаченими у статті 6 Бернської Конвенції (1971) або у пункті 1b) статті 16 Римської Конвенції, має сповістити Раду ТАПІВ, як передбачено в цих положеннях.

2. Члени можуть скористатися винятками, дозволеними у пункті 1, щодо судових та адміністративних процедур, зокрема зазначення адреси для послуги або призначення агента у юрисдикції члена, лише тоді, коли такі винятки необхідні для забезпечення відповідності законам і правилам, які не суперечать положенням цієї Угоди, коли такі дії не застосовуються у такий спосіб, який означав би приховане обмеження торгівлі.

Стаття 4
Режим найбільшого національного сприяння

Що стосується захисту інтелектуальної власності, то будь-яка перевага, сприяння, пільга або імунітет, що надається членом підданим будь-якої іншої країни, повинні бути негайно і безумовно надані підданим всіх інших членів. Це зобов'язання не поширюється на будь-яку перевагу, сприяння, пільгу або імунітет, надані членом:

a) що є результатом дії міжнародних угод з судової допомоги або з захисту права у широкому розумінні, і які не зводяться до захисту інтелектуальної власності;

b) надані відповідно до положень Бернської Конвенції (1971) або Римської Конвенції, які визначають, що наданий режим є результатом не національного режиму, а режиму, наданого в іншій країні;

c) стосовно прав виконавців, виробників звукозаписів та радіомовних організацій, не передбачених цією Угодою;

d) що є результатом дії міжнародних угод, що мають відношення до захисту інтелектуальної власності, які набрали чинності до набрання чинності Угодою СОТ при тому, що про такі угоди сповіщено Раду ТАПІВ, і які не встановлюють самоправну або невиправдану дискримінацію проти підданих інших членів.

Стаття 5
Багатосторонні угоди про отримання та збереження захисту

Зобов'язання за статтями 3 та 4 не застосовуються до процедур, передбачених у багатосторонніх угодах, укладених під егідою ВОІВ, які стосуються отримання та збереження прав інтелектуальної власності.

Стаття 6
Вичерпання

Для цілей вирішення спорів за цією Угодою, згідно з положеннями статей 3 та 4, ніщо в цій Угоді не використовується для вирішення питання вичерпання прав інтелектуальної власності.

Стаття 7
Цілі

Захист та контроль за дотриманням прав інтелектуальної власності повинні сприяти запровадженню технологічних нововведень та передачі і розповсюдженню технологій для обопільної вигоди виробників та користувачів технологічних знань у такий спосіб, що сприяє соціальному та економічному добробуту, а також рівновазі прав і обов'язків.

Стаття 8
Принципи

1. Члени можуть при формулюванні або внесенні змін та доповнень до своїх законів та правил здійснювати заходи, необхідні для охорони здоров'я та харчування населення, а також спонукати суспільний інтерес у секторах, життєво важливих для їх соціально-економічного та технологічного розвитку, за умови, що такі заходи узгоджуються з положеннями цієї Угоди.

2. Відповідні заходи, за умови, що вони відповідають положенням цієї Угоди, можуть бути необхідні, щоб запобігти зловживанню правами інтелектуальної власності власниками цих прав або використанню практики, яка непомірно обмежує торгівлю або негативно впливає на передачу технологій між країнами.

ЧАСТИНА II
СТАНДАРТИ ЩОДО НАЯВНОСТІ, СФЕРИ ДІЇ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Розділ 1: Авторське право та суміжні права

Стаття 9
Стосунок до Бернської Конвенції

1. Члени повинні виконувати статті 1 - 21 Бернської Конвенції (1971) та Додатка до неї. Однак члени не мають прав або обов'язків за цією Угодою стосовно прав, які надаються за статтею 6 bis згаданої Конвенції або похідних від неї прав.

2. Захист авторського права поширюється на вислови, а не на ідеї, процедури, способи дії або математичні концепції як такі.

Стаття 10
Комп'ютерні програми та бази даних

1. Комп'ютерні програми у вихідному або об'єктному коді захищаються як літературні твори за Бернською Конвенцією (1971).

2. Поєднання даних або іншого матеріалу в електронній або іншій формі, яка завдяки відбору або упорядкування його змісту, є інтелектуальним твором, що захищається як такий. Такий захист, який не поширюється власне на дані або матеріали, надається без порушення будь-якого авторського права, яке вже існує на самі дані або матеріали.

Стаття 11
Право на оренду

Що стосується принаймні комп'ютерних програм та кінематографічних робіт, член забезпечує авторів та їх правонаступників правом дозволяти або забороняти комерційний прокат широкому загалу оригіналів або копій їх авторських робіт. Член звільняється від цього зобов'язання стосовно кінематографічних робіт, якщо такий прокат не призведе до широкого розповсюдження копій таких робіт, що значно послаблює ексклюзивні права репродукування, що надаються цим членом авторам та їх правонаступникам. Що стосується комп'ютерних програм, це зобов'язання не застосовується до оренди, якщо сама програма не є суттєвим об'єктом оренди.

Стаття 12
Строк захисту

Якщо строк захисту твору, крім фотографічного твору або твору прикладного мистецтва, обчислюється на основі, іншій ніж тривалість життя фізичної особи, такий строк повинен бути не менш ніж 50 років від кінця календарного року дозволеної публікації, або у разі, якщо такої дозволеної публікації протягом 50 років від часу створення цього твору не було, то 50 років від закінчення календарного року створення такого твору.

Стаття 13
Обмеження та винятки

Члени дотримуються обмежень та винятків стосовно виключних прав певних особливих випадків, які не суперечать звичайному використанню експлуатації твору та не призводять до надмірної шкоди законним інтересам власника прав.

Стаття 14
Захист виконавців, виробників фонограм (звукозаписів) та радіомовних організацій

1. Що стосується фіксування їхнього виконання на фонограмі, виконавцям надається можливість запобігти наступним діям у разі, якщо вони здійснюються без їхнього дозволу: фіксування їхнього виконання, здійсненого під час виступу, що не фіксується, та відтворення такого фіксування. Виконавцям також надається можливість запобігти наступним діям, якщо вони здійснюються без їхнього дозволу: передача по радіо та передача їх виступу в прямому ефірі.

2. Виробники фонограм користуються правом дозволяти або забороняти пряме або опосередковане відтворення своїх фонограм.

3. Радіомовні організації мають право забороняти зазначені нижче дії, якщо вони здійснюються без їхнього дозволу: фіксування, відтворення та ретрансляція через радіомовні засоби, а також передача телевізійними засобами. Якщо члени не надають таких прав радіомовним організаціям, вони забезпечують власників авторського права щодо змісту передачі можливістю запобігти здійсненню згаданих вище дій згідно з положеннями Бернської Конвенції (1971).

4. Положення статті 11 щодо комп'ютерних програм застосовуються mutatis mutandis до виробників фонограм та будь-яких інших власників прав щодо фонограм, як визначено в законодавстві члена. Якщо за станом на 15 квітня 1994 р. Член мав діючу систему справедливої компенсації власникам прав за прокат фонограм, він може зберегти таку систему за умови, що комерційний прокат фонограм не може завдати суттєвої шкоди виключним правам власників прав на фонограму на відтворення та розмноження копій власників цих прав.

5. Строк захисту, що надається за цією Угодою виконавцям та виробникам фонограм, триває принаймні до закінчення 50-річного періоду, відлік якого починається від кінця календарного року, в якому було зроблено фіксування твору, або в якому твір було виконано. Згідно з пунктом 3 строк захисту триває щонайменше 20 років, починаючи від закінчення календарного року, коли була зроблена передача.

6. Щодо прав, наданих згідно з пунктами 1, 2 та 3, будь-який член може передбачити умови, обмеження, виключення та застереження настільки, наскільки це дозволяється за Римською Конвенцією. Однак положення статті 18 Бернської Конвенції (1971) також застосовуються mutatis mutandis до прав виконавців у фонограмах та виробників фонограм у фонограмах.

Розділ 2: Торгові знаки

Стаття 15
Об'єкт, що охороняється

1. Будь-який знак або сполучення знаків, що дають змогу відрізнити товари або послуги одного підприємства від товарів або послуг іншого підприємства, мають здатність утворювати торговий знак. Такі знаки, зокрема слова, що включають імена осіб, літери, цифри, фігуральні елементи та сполучення кольорів, а також будь-яке сполучення таких ознак, мають право бути зареєстрованими як торгові знаки. Якщо ознаки природно не дають змогу розрізнити відповідні товари та послуги, члени можуть запровадити реєстрацію залежно від відмінності, що набувається завдяки використанню. Члени можуть вимагати як умову реєстрації, щоб знаки сприймалися візуально.

2. Пункт 1 не слід тлумачити таким чином, що він перешкоджає члену відмовляти у реєстрації товарного знаку на інших підставах за умови, що вони не суперечитимуть положенням Паризької Конвенції (1967).

3. Члени можуть передбачити, що реєстрація залежатиме від застосування. Однак фактичне застосування торгового знаку не повинно бути умовою для подання заяви про реєстрацію. Заява не повинна відхилятися лише на тій підставі, що застосування, яке передбачалося, не мало місце до закінчення трирічного періоду від дня подання заявки.

4. Характер товарів або послуг, для яких має застосовуватися торговий знак, ні в якому разі не повинно бути перешкодою для реєстрації товарного знаку.

5. Члени повинні публікувати кожний товарний знак або до його реєстрації, або відразу після того, як він був зареєстрований, і надавати достатні можливості для подання прохання про відміну реєстрації. Крім того, члени можуть надавати можливість для апеляції щодо реєстрації торгового знаку.

Стаття 16
Права, що надаються

1. Власник зареєстрованого товарного знаку повинна мати виключне право завадити всім третім сторонам, які не мають згоду власника, використовувати в процесі торгівлі ідентичні або схожі знаки для товарів або послуг, які є ідентичними або схожими, на ті, стосовно яких реєструється торговий знак, якщо в результаті такого використання є ймовірність сплутати товари або послуги. У випадку використання ідентичного знаку для ідентичних товарів або послуг ймовірність сплутати їх допускається. Згадані вище права не повинні завдавати будь-якої шкоди існуючим попередньо зареєстрованим правам, і не повинні впливати на можливість членів робити ці права доступними на основі використання.

2. Стаття 6 bis Паризької Конвенції (1967) застосовується mutatis mutandis. При визначенні, чи є торговий знак широко відомим, члени повинні брати до уваги обізнаність відповідних верств населення про цей торговий знак, у тому числі знання на території відповідного члена, отримані в результаті просування торгового знаку.

3. Стаття 6 bis Паризької Конвенції (1967) застосовується mutatis mutandis щодо товарів або послуг, які не подібні до тих, стосовно яких зареєстровано торговий знак, за умови, що використання цього торгового знаку стосовно таких товарів або послуг вказувало би на зв'язок між такими товарами або послугами та власником зареєстрованого торгового знака за умови, що інтересам власника зареєстрованого торгового знака, можливо, буде завдано шкоди в результаті такого використання.

Стаття 17
Винятки

Члени можуть надавати обмежені винятки до прав наданих торговим знаком, таких як чесне використання описових термінів, за умови, що такі винятки враховують законні інтереси власника торгового знаку та третіх сторін.

Стаття 18
Строк захисту

Початкова реєстрація, а також кожне наступне поновлення реєстрації торгового знака запроваджується на строк не менше 7 років. Реєстрація торгового знака може поновлюватися необмежено.

Стаття 19
Вимога використання

1. Якщо для збереження реєстрації необхідне використання, то реєстрація може бути анульована лише після того, як торговий знак не використовувався протягом безперервного періоду тривалістю щонайменше 3 роки, якщо тільки власник торгового знака не продемонструє наявність поважних підстав на основі існування перешкод такому використанню. Обставини, що виникають незалежно від волі власника торгового знака, є перешкодою для використання торгового знака, такі як обмеження імпорту або інші урядові вимоги для товарів і послуг, що захищаються цим торговим знаком, повинні визнаватися як поважні причини для невикористання.

2. Якщо торговий знак підлягає контролю з боку свого власника, використання торгового знака іншою особою повинно визнаватися як використання торгового знака з метою збереження реєстрації.

Стаття 20
Інші вимоги

Використання торгового знака в процесі торгівлі не повинно невиправдано ускладнюватися спеціальними вимогами, такими, як використання разом з іншим торговим знаком, використання у спеціальній формі або використання у такий спосіб, що шкодить можливості відрізняти товари або послуги одного підприємства від іншого. Це не усуває вимоги використовувати торговий знак, що ідентифікує підприємство, яке виробляє товари або послуги, з торговим знаком, але без поєднання з ним, що вирізняє конкретні товари або послуги, про які йдеться, цього підприємства.

Стаття 21
Ліцензування та передача прав

Члени можуть визначати умови ліцензування та передачі прав на торгові знаки, що означає, що обов'язкове ліцензування торгового знака не дозволяється, і що власник зареєстрованого торгового знака має право передавати право на торговий знак разом з передачею підприємства або без передачі підприємства, якому належить торговий знак.

Розділ 3: Географічні зазначення

Стаття 22
Захист географічних зазначень

1. Географічними зазначеннями, за цією Угодою, є такі зазначення, які визначають товар як такий, що походить з території члена, регіону або району цієї території, коли певна якість, репутація або інші характеристики товару значною мірою пов'язані з його географічним походженням.

2. Що стосується географічних зазначень, члени повинні забезпечити для заінтересованих сторін законні способи, щоб запобігти:

a) використанню будь-яких засобів, визначення або представлення товару, що свідчить або передбачає, що товар походить з іншої географічної території, ніж реальне місце створення у такий спосіб, що вводять в оману населення стосовно географічного походження товару;

b) будь-яке використання, що встановлює акт недобросовісної конкуренції зазначене статтею 10bis Паризької Конвенції (1967).

3. Член, ex oficio, якщо дозволяє його законодавство або на прохання заінтересованої сторони, відмовляє у реєстрації або анулює реєстрацію торгового знака, який містить або складеться з географічного зазначення стосовно товарів, які не походять із зазначеної території, якщо використання ознаки таких товарів у торговому знаку має такий вигляд, який вводить в оману населення стосовно реального місця створення.

4. Захист згідно з пунктами 1, 2 та 3 застосовується проти географічного зазначення, яке хоча у буквальному розумінні правильно визначає територію, регіон або район, з якого походять товари, хибно представляють товари як такі, що походять з іншої території.

Стаття 23
Додатковий захист географічних зазначень для вин та спиртних напоїв

1. Кожний член повинен забезпечити для заінтересованих сторін законні засоби для перешкоджання використанню географічних зазначень, які характеризують вина, для вин, що не походять з місця, визначеного певним географічним зазначенням, або зазначень, які характеризують спиртні напої, щодо спиртних напоїв, що не походять з місця, визначеного певним географічним зазначенням, навіть коли реальне походження товару вказане або географічне зазначення використане у перекладі або супроводжується такими словами, як "сорт", "тип", "стиль", "імітація" тощо.[4]

2. В реєстрації торгового знаку для вин, який містить у собі або складається із географічного зазначення, що визначає вина, або торгового знака для спиртних напоїв, який містить у собі або складається з географічного зазначення, що визначає спиртні напої, відмовляється або така реєстрація вважається недійсною ex officio, якщо це дозволяється згідно із законодавством члена або на прохання заінтересованої сторони щодо таких вин або спиртних напоїв, які не мають такого походження.

3. У випадку існування омонімічних географічних зазначень для вин захист надається для кожного зазначення, згідно з положеннями пункту 4 статті 22. Кожний член повинен визначити практичні умови, за якими будуть розрізнятися такі омонімічні зазначення, з урахуванням необхідності гарантувати справедливий режим для відповідних виробників та без введення споживачів у оману.

4. З метою спрощення захисту географічних зазначень для вин, в Раді ТАПІВ проводяться переговори стосовно встановлення багатосторонньої системи сповіщення та реєстрації географічних зазначень для вин, які відповідають вимогам для отримання захисту на території членів, що беруть участь у системі.

Стаття 24
Міжнародні переговори: винятки

1. Члени домовляються розпочати переговори, спрямовані на посилення захисту індивідуальних географічних зазначень за статтею 23. Положення пунктів 4 - 8 далі не повинні використовуватися членом для відмови від проведення переговорів або укладення двосторонніх або багатосторонніх угод. У контексті таких переговорів члени повинні прагнути розглядати питання щодо продовження застосування цих положень до окремих географічних зазначень, використання яких було об'єктом таких переговорів.

2. Рада ТАПІВ постійно розглядає застосування положень цього Розділу: перший такий розгляд проводиться протягом двох років від дати набрання чинності Угодою СОТ. Будь-яке питання, що впливає на виконання зобов'язань згідно з цими положеннями, може бути винесена на розгляд Ради, яка на прохання члена проводить консультації з будь-яким членом або членами з питання, з якого не було можливо знайти задовільне рішення шляхом двосторонніх або багатосторонніх консультацій між заінтересованими членами. Рада здійснює такі заходи, які можуть бути погоджені для спрощення дії та подальшого досягнення цілей цього Розділу.

3. При впровадженні цього Розділу, члени не повинні послаблювати захист охорону географічних зазначень, що існували на території цього члена безпосередньо до дати набрання чинності Угодою СОТ.

4. Жодне з положень цього Розділу не вимагає, щоб член перешкоджав продовженню подібного використання окремих географічних зазначень іншого члена, що характеризують вина або спиртні напої, у зв'язку з товарами або послугами будь-якого із своїх громадян або мешканців, які постійно використовували це географічне зазначення щодо таких самих або віднесених до таких товарів або послуг на території цього члена або a) протягом принаймні 10 років до 15 квітня 1994 року або b) добросовісно до цієї дати.

5. Якщо торговий знак добросовісно зареєстрований або подано заяву на його реєстрацію, або якщо права на торговий знак були отримані завдяки сумлінному використанню:

a) до дати застосування цих положень на території цього члена, як визначено у Частині VI; або

b) до того, як географічне зазначення одержало захист в країні свого походження:

заходи, затверджені з метою впровадження положень цього Розділу, не порушують право на реєстрацію або дійсність реєстрації торгового знаку, або право використання торгового знака на тій підставі, що торговий знак ідентичний або подібний до географічного зазначення.

6. Ніщо в цьому Розділі не вимагає від члена застосовувати положення цього Розділу щодо географічного зазначення будь-якого іншого члена щодо товарів або послуг, для яких відповідне зазначення ідентичне з прийнятим у спільній мові терміном, що означає єдину назву таких товарів або послуг на території цього члена. Ніщо в цьому Розділі не вимагає від члена застосовувати положення цього Розділу щодо географічного зазначення будь-якого іншого члена щодо продуктів виноробства, для яких відповідні зазначення ідентичні зі звичайною назвою видів винограду, що існують на території цього члена з набрання чинності Угодою СОТ.

7. Член може передбачати, що будь-яка вимога, зроблена за цим Розділом у зв'язку з використанням або реєстрацією торгового знака, має бути представлена протягом п'яти років після того, як негативне використання зазначення під захистом стало широко відомим на території члена, або після дати реєстрації торгового знаку на території цього члена за умови, що цей торговий знак було випущено до цієї дати, якщо така дата передувала даті, коли негативне використання стало відомим на території цього члена за умови, що географічне зазначення не було використано або зареєстровано нечесно.

8. Положення цього Розділу ні у який спосіб не порушують право будь-якої особи використовувати в торгівлі ім'я цієї особи або ім'я попередника цієї особи у бізнесі, крім випадків, коли таке ім'я використовується таким чином, щоб спантеличити населення.

9. Згідно з цією Угодою немає жодних зобов'язань щодо захисту географічних зазначень, які не мають захисту в країні свого походження, або захист яких у країні їхнього походження припинено, або які більше не вживаються у цій країні.

Розділ 4: Промислові зразки

Стаття 25
Вимоги захисту

1. Члени повинні забезпечувати захист незалежно розроблених промислових зразків, які є новими або оригінальними. Члени можуть передбачити, що зразки не є новими або оригінальними, якщо вони значно не відрізняються від відомих зразків або комбінацій рис відомих зразків. Члени можуть передбачити, що такий захист не поширюється на зразки, що диктується, головним чином, технічними або функціональними міркуваннями.

2. Кожний член повинен гарантувати, що вимоги щодо забезпечення захисту текстильних зразків, особливо щодо будь-яких витрат, експертизи або публікації, суттєво не зменшать можливості звертатися і отримувати такий захист. Члени вільні виконувати це зобов'язання через закон про промислові зразки або закон про авторські права.

Стаття 26
Захист

1. Власник промислового зразка під захистом повинен мати право завадити третім сторонам, які не мають дозволу власника на виробництво, продаж або імпорт продукції, яка має на собі або включає зразок, який є копією або у значній мірі копією зразка під захистом, якщо такі дії здійснюються з комерційною метою.

2. Члени можуть надавати обмежені винятки щодо захисту промислових зразків за умови, що такі винятки не будуть безпідставно суперечити нормальній експлуатації промислових зразків під захистом і не будуть безпідставно завдавати шкоди законним інтересам власників зразків під захистом з урахуванням законних інтересів третіх сторін.

3. Захист надається тривалістю щонайменше 10 років.

Розділ 5: Патенти

Стаття 27
Патентоспроможні об'єкти

1. За положеннями пунктів 2 та 3 патенти видаються для будь-яких винаходів, продуктів чи процесів у всіх сферах технології за умови, що вони є новими, включають винахідницький крок і придатні для промислового використання.[5] За пунктом 4 статті 65, пунктом 8 статті 70 та пунктом 3 цієї статті, патенти видаються і патентні права використовуються без будь-якої дискримінації за місцем винаходу, сферою технології та незалежно від того, чи є продукція імпортна, чи місцевого виробництва.

2. Члени можуть не допускати патентування винаходів, перешкоджання комерційного використання яких на їх території необхідно для захисту громадського порядку (ordre public) або суспільної моралі, зокрема охорону життя або здоров'я людей, тварин або рослин, або яке необхідне, щоб запобігти завданню значної шкоди навколишньому природному середовищу за умови, що таке виключення не зроблено тільки тому, що використання заборонено їх законодавством.

3. Члени можуть також не дозволяти патентування:

a) діагностичних, терапевтичних та хірургічних методів лікування людини або тварин;

b) рослин та тварин, крім мікроорганізмів, та важливих біологічних процесів для продукування рослин або тварин, крім небіологічних та мікробіологічних процесів. Однак члени повинні забезпечити захист сортів рослин або через патенти, або sui generis ефективну систему, або завдяки їх комбінації. Положення цього підпункту переглядаються через 4 роки після набрання чинності Угодою СОТ.

Стаття 28
Права, що надаються

1. Патент повинен надавати його власнику такі виключні права:

a) коли об'єктом патенту є продукт, - завадити третім сторонам, які не мають дозволу власника, виробляти, використовувати, пропонувати на продаж, продавати або імпортувати[6] для цих цілей зазначений продукт;

b) коли об'єктом патенту є процес, - завадити третім сторонам, які не мають дозволу власника, використовувати процес або: використовувати, пропонувати на продаж, продавати або імпортувати для цих цілей принаймні продукт, який було безпосередньо отримано шляхом цього процесу;

2. Власники патенту також повинні мати право передавати або передавати у спадщину патент або укладати ліцензійні угоди.

Стаття 29
Умови для заявників на отримання патенту

1. Члени повинні вимагати від заявників, щоб вони розкривали зміст свого винаходу достатньо чітко і повно з тим, щоб кваліфікована особа могла використати винахід, а також можуть вимагати від заявника вказати найкращий відомий йому спосіб використання винаходу в день заповнення заяви або в день подання заяви.

2. Члени можуть вимагати від заявника на отримання патенту надати інформацію, яка стосується його відповідних зарубіжних заяв та дозволів.

Стаття 30
Виключення з прав, що надаються

Члени можуть надавати обмежені виключення з ексклюзивних прав, отриманих завдяки патенту, за умови, що такі виключення не будуть суттєво суперечити нормальному використанню патенту та не будуть суттєво завдавати шкоди законним інтересам власника патенту, з огляду на інтереси третіх сторін.

Стаття 31
Інше використання без дозволу власника прав

Коли законодавство члена дозволяє інше використання[7] об'єкта патенту без дозволу власника прав, зокрема використання урядом або третіми сторонами з дозволу уряду, повинні враховуватись такі положення:

a) дозвіл на таке використання повинен розглядатись виходячи з його індивідуальних властивостей;

b) таке використання може бути дозволене лише у тому разі, якщо до такого використання запропонований користувач доклав зусиль з метою отримати дозвіл від власника прав на прийнятних комерційних умовах, і що такі зусилля не мали успіху у прийнятний період часу. Ця вимога може бути тимчасово відкладена членом у разі надзвичайної ситуації в країні або інших обставин крайньої необхідності, або у випадках суспільного некомерційного використання. Однак у випадках надзвичайної ситуації в країні або інших обставин крайньої необхідності, власника прав слід якомога швидше, наскільки це практично можливо, повідомити. У випадку суспільного некомерційного використання, коли уряд або підрядник без дослідження патенту, знає або має очевидні підстави, щоб знати, що дійсний патент використовується або буде використовуватися урядом або в інтересах уряду, необхідно негайно повідомити про це власника прав;

c) сфера та тривалість такого використання повинна обмежуватися цілями, для яких воно було дозволене, а у випадках використання напівпровідникових технологій це має бути лише громадське некомерційне використання або для поліпшення практики, яку після судового або адміністративного розгляду визнано антиконкурентною;

d) таке використання не повинно бути ексклюзивним;

e) таке використання не повинно передаватись за винятком, коли таке використання передається разом з тією частиною підприємства або гудвілу, що пов'язані з таким використанням;

f) будь-яке таке використання повинно дозволятись переважно для забезпечення внутрішнього ринку члена, що дозволив таке використання;

g) дозвіл на таке використання повинен супроводжуватися відповідальністю, підлягати відповідному захисту з метою врахування законних інтересів осіб, які надали дозвіл, і припиняються, якщо і коли припиняються і навряд чи відновляться знову обставини, які до цього призвели. Компетентна органи влади повинні мати право переглядати, на мотивований запит, питання про те, чи продовжують існувати ці обставини;

h) власник прав повинен отримувати адекватну компенсацію в обставинах кожного випадку, з урахуванням економічної вартості дозволу;

i) законна сила будь-якого рішення щодо дозволу такого використання повинна підлягати судовому перегляду або іншому незалежному розгляду у відповідному вищому судовому органі цього члена;

j) будь-яке рішення щодо компенсації, яка надається стосовно такого використання, повинно підлягати перегляду у судовому порядку або іншому незалежному перегляду у відповідному вищому судовому органі цього члена;

k) члени не зобов'язані застосовувати умови, викладені у підпунктах b) та f), де таке використання дозволяється для виправлення практики, яку визначено після судового або адміністративного процесу як антиконкурентну. Необхідність виправити антиконкурентну практику може враховуватися при визначені суми компенсації у таких випадках. Компетентні органи повинні мати право відмовити у закінченні дозволу існування умови, які призвели до того, якщо і коли такий дозвіл навряд чи матиме місце знову;

l) коли дозволено таке використання патенту ("другий патент"), який не може застосовуватись без порушення іншого патенту ("перший патент"), слід застосовувати такі додаткові умови:

i) винахід, що заявляється у другому патенті, повинен включати важливі технічні переваги великого економічного значення порівняно із винаходом, що заявляється у першому патенті;

ii) власник першого патенту повинен мати право на перехресну ліцензію з прийнятними умовами використання винаходу, що заявляється у другому патенті;

iii) використання, дозволене щодо першого патенту, не повинно передаватись, за винятком, коли передаються права за другим патентом.

Стаття 32
Анулювання

Повинна існувати можливість судового перегляду будь-якого рішення для скасування або конфіскації патенту.

Стаття 33
Строк захисту

Термін дії захисту не повинен закінчуватися до закінчення двадцятирічного періоду від дати подання заявки.[8]

Стаття 34
Патенти на спосіб; обов'язок доведення

1. Для цілей цивільного судочинства (розгляду) стосовно порушень прав власників згідно з пунктом I b) статті 28, якщо змістом патенту є спосіб отримання продукту, органи судової влади повинні мати право наказувати відповідачу довести, що спосіб для отримання ідентичного продукту відрізняється від запатентованого способу. Однак члени повинні передбачати, що принаймні за однієї з наступних обставин, що будь-який ідентичний продукт, коли він виробляється без дозволу власника патенту, повинен, за відсутністю доказу протилежного, вважатися отриманим в результаті запатентованого способу:

a) якщо продукт, отриманий запатентованим способом, є новим,

b) якщо існує суттєва імовірність, що ідентичний продукт був виготовлений із використанням цього способу, а власник патенту був не в змозі визначити шляхом докладання прийнятних зусиль спосіб, який фактично використовувався.

2. Будь-який член повинен мати можливість передбачати, що "обов'язок доведення", про який ідеться в пункті 1, повинна існувати тільки для порушника, який підозрюється, якщо виконуються умови, передбачені в підпункті (a), або тільки, якщо виконуються умови, передбачені в підпункті "b".

3. При наведенні доказів протилежного слід враховувати законні інтереси відповідача у захисті його виробничих та комерційних таємниць.

Розділ 6: Топологія інтегральних мікросхем

Стаття 35
Стосунок до Угоди ІВІС

члени домовляються забезпечувати захист топологій інтегральних схем (далі в цій Угоді - "плани-проекти") відповідно до Статей 2 - 7 (крім пункту 3 статті 6), статті 12 та пункту 3 статті 16 "Угоди про інтелектуальну власність стосовно інтегральних схем" і, крім того, дотримуватися наступних положень.

Стаття 36
Обсяг захисту

За положеннями пункту 1 статті 37 члени повинні вважати незаконними такі дії, якщо вони здійснюються без дозволу власника прав:[9] імпортування, продаж або інше розповсюдження для комерційних цілей інтегральних мікросхем, яким надано захист, інтегральних схем, до яких включаються інтегральні мікросхеми, яким надано захист, або до яких включаються інтегральні мікросхеми, яким надано захист, або вироби, які вимагають інтегральну схему, лише доти, доки в ній містяться незаконно вироблені інтегральні мікросхеми.

Стаття 37
Дії, що не потребують дозволу власника прав

1. Незважаючи на статтю 36, жодний член не повинен вважати незаконним виконання будь-яких дій, про які йдеться у цій статті щодо інтегральних схем, які включають незаконно виготовлену інтегральну мікросхему, або будь-якого продукту, що містить таку інтегральну схему, якщо особа, що виконує або замовляє такі дії, не знала або не мала розумних підстав, щоб знати, купуючи інтегральну схему або продукт, що містить таку інтегральну схему, що він включає незаконно виготовлену інтегральну мікросхему. Члени повинні забезпечити, що після того, як особа отримала повідомлення, що інтегральну схему було вироблено незаконно, ця особа може виконувати будь-яку з дій стосовно запасу, який вона має в розпорядженні або який вона замовила до цього моменту, але на неї накладається зобов'язання платити власнику прав суму, еквівалентну прийнятному авторському гонорару (роялті), яка би сплачувалась за вільно домовленою ліцензією стосовно таких інтегральних схем.

2. Умови, викладені у підпунктах (a) - (k) статті 31, слід застосовувати mutatis mutandis у разі будь-якого не добровільного ліцензування інтегральної схеми або їх використання урядом або на користь уряду без дозволу на те власника прав.

Стаття 38
Строк захисту

1. Для членів, що вимагають реєстрацію як умову захисту, строк захисту не повинен закінчуватися раніше, ніж через 10 років, відлік яких починається від дати подання заявки на реєстрацію або від першого комерційного використання, будь-де в світі.

2. Для членів, що не вимагають реєстрацію як умову захисту, інтегральні схеми повинні охоронятись протягом не менше 10 років, відлік яких починається від дати подання заявки на реєстрацію або від першого комерційного використання, будь-де в світі.

3. Незважаючи на положення пунктів 1 та 2, член може передбачити, що такий захист втрачає силу через 15 років після розроблення інтегральної схеми.

Розділ 7: Захист нерозкритої інформації

Стаття 39

1. При забезпеченні ефективного захисту конкуренції, як передбачено статтею 10 bis Паризької Конвенції (1967), члени повинні надавати захист нерозкритої інформації згідно з пунктом 2 та інформації, що надсилається до уряду та до урядових установ згідно з пунктом 3.

2. Фізичні та юридичні особи повинні мати можливість захисту інформації, яка законно знаходиться під їх контролем, від розкриття, придбання або використання іншими без їхньої згоди у такий спосіб, який суперечить чесній комерційній практиці, якщо така інформація:

a) є секретною у тому розумінні, що вона як єдине ціле або у точній конфігурації та поєднанні разом її компонентів, загально відомих або доступних для осіб у колах, що звичайно мають справу з інформацією, про яку йдеться;

b) має комерційну цінність через те, що вона є секретною;

c) зберігається в секреті внаслідок вжиття за відповідних обставин певних заходів особою, яка законно здійснює контроль за цією інформацією.

3. Члени, вимагаючи як умову отримання дозволу на збут фармацевтичної продукції або продукції сільськогосподарської хімії, у якій використовуються нові хімічні речовини, надання нерозкритих даних випробувань або інших даних, отримання яких потребує значних зусиль, повинні надавати захист таким даним від нечесного комерційного використання. Крім того, члени захищають такі дані від розкриття, за винятком тих випадків, коли це необхідно для захисту населення або якщо не вжито заходів для забезпечення захисту таких даних від нечесного комерційного використання.

Розділ 8: Контроль антиконкурентних дій в договірних ліцензіях

Стаття 40

1. Члени домовляються, що деяка ліцензійна практика або умови, які стосуються прав інтелектуальної власності, що обмежують конкуренцію, можуть мати негативний вплив на торгівлю і можуть бути перешкодою для передачі та розповсюдження технологій.

2. Ніщо в цій Угоді не перешкоджає членам визначати у своєму законодавстві ліцензійну практику та умови, які можуть в окремих випадках встановлювати невірне використання прав інтелектуальної власності, що негативно впливатиме на конкуренцію на відповідному ринку. Як передбачено вище, член може прийняти, згідно з положеннями цієї Угоди, відповідні заходи для попередження або контролю такої практики, які, наприклад, можуть включати виключні інші умови, що перешкоджають оскарженню законності та примусовому комплексному ліцензуванню у світлі відповідних законів та правил цього члена.

3. Кожний член повинен, на прохання, консультуватися з будь-яким іншим членом, який має підстави вважати, що власник прав інтелектуальної власності, який є підданим або мешканцем члена, до якого адресовано прохання щодо консультації, дотримуватися практики, що порушує закони та правила члена, що подав прохання, щодо об'єкта положень цього Розділу, і який прагне забезпечити дотримання такого законодавства, не завдаючи шкоди без завади будь-якій дії за цим законом та повній свободі у отриманні остаточного рішення будь-якого члена. Член, до якого адресоване прохання, повинен приділяти повну та щиру увагу та надавати відповідні і можливості для консультацій із членом, що звернувся із проханням, і співробітничати шляхом надання відкритої для широкого загалу не конфіденційної інформації, яка торкається предмета обговорення, а також іншої інформації, якою володіє член згідно з внутрішнім законодавством і до укладення взаємно прийнятних домовленостей щодо забезпечення її конфіденційності членом, який звернувся із проханням.

4. Члену, піддані або мешканці якого є суб'єктом судочинства на території іншого члена стосовно підозри у порушенні законів та правил цього іншого члена щодо предмета цього Розділу на його прохання надається можливість для консультування з іншими членів за такими умовами, які передбачені в пункті 3.

ЧАСТИНА III
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Розділ 1: Загальні зобов'язання

Стаття 41

1. Члени повинні гарантувати, що примусові процедури, як визначено в цій Частині, що їхнє законодавство передбачає, що дозволяють ефективні заходи проти будь-якої дії, що порушує права інтелектуальної власності, що підлягають під цю Угоду, зокрема швидкі заходи, спрямовані на недопущення порушень, та заходи, що стримують від подальших порушень. Ці процедури повинні застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення бар'єрів для законної торгівлі та забезпечити гарантії проти їх зловживання.

2. Процедури, що стосуються захисту прав інтелектуальної власності повинні бути справедливими та неупередженими. Вони не повинні бути безпідставно ускладнені або вартість їх здійснення не повинна бути високою або супроводжуватися значними матеріальними затратами, містити безпідставні часові обмеження або невиправдані затримки.

3. Рішення по суті справи бажано викласти у письмовій формі і обґрунтовано. Вони повинні бути доступними принаймні для сторін судочинства без невиправданих затримок. Рішення по суті справи повинні ґрунтуватися лише на свідченнях, щодо яких сторонам запропонували можливість бути вислуханими.

4. Сторони судочинства повинні мати можливість перегляду органом судової влади остаточного адміністративного рішення та за юридичними положеннями законодавства члена стосовно важливості справи, принаймні юридичних аспектів першого судового рішення по суті справи. Однак не повинно існувати жодних зобов'язань щодо надання можливості перегляду виправдання у кримінальних випадках.

5. Зрозуміло, що ця Частина не створює будь-яких зобов'язань щодо запровадження судової системи для захисту прав інтелектуальної власності, відмінної від тієї, що застосовується для контролю за виконанням закону в цілому, і не впливає на можливість членів контролювати виконання свого законодавства в цілому. Ніщо в цій Частині не створює зобов'язань стосовно розподілу ресурсів між захистом прав інтелектуальної власності та виконанням законодавства в цілому.

Розділ 2: Цивільно-правові та адміністративні процедури та ремедіуми

Стаття 42
Справедливі та неупереджені процедури

Члени повинні зробити доступними для власників прав[10] цивільно-судові процедури стосовно контролю за виконанням будь-якого права інтелектуальної власності, що підлягають під цю Угоду. Відповідач повинен мати право на письмові повідомлення, яке повинно бути своєчасним, містити докладний виклад, у тому числі подробиці та підставу для претензій. Сторонам повинно бути дозволено бути представленими незалежними адвокатом, а процедури не повинні накладати надмірно обтяжливі вимоги для обов'язкової присутності особисто. Всі сторони таких процедур повинні належним чином отримати право для підтвердження своїх претензій і для представлення всіх відповідних доказів. Процедура повинна забезпечувати засоби визначення та захисту конфіденційної інформації, якщо це не буде суперечити конституційним вимогам.

Стаття 43
Докази

1. Органи судової влади повинні мати право, якщо сторона представила прийнятний дійсний доказ, достатній для підтримки її претензій, і встановила доказ на підтвердження претензій, який знаходиться під контролем протилежної сторони, наказувати, щоб цей доказ був представлений протилежною стороною, що у відповідних випадках підлягає під умови, які гарантують захист конфіденційної інформації.

2. У випадках, коли сторона судочинства добровільно не без достатніх підстав відмовляє у доступі до необхідної інформації, або іншим чином не забезпечує її у прийнятний період, або значно перешкоджає у здійсненні процедури, пов'язаної із заходом щодо контролю впровадження, член може надавати органам судової влади право приймати попередні та заключні рішення, ствердні або заперечні, на основі представленої їм інформації, зокрема скаргу або заяву, представлену стороною, яка зазнала негативних результатів внаслідок відмови у доступі до інформації, що підлягає під забезпечення сторонам можливості бути заслуханими.

Стаття 44
Судова заборона

1. Органи судової влади повинні мати право наказати стороні припинити порушення та inter alia запобігти введенню до комерційних каналів під їх юрисдикцією імпортованих товарів, які викликають порушення права інтелектуальної власності, відразу після проходження такими товарами митниці. Члени не зобов'язані надавати такі повноваження стосовно об'єкта під захистом, придбаного або замовленого стороною до того, як вона дізналася або мала достатні підстави, щоб дізнатися, що мати відношення до такого об'єкту означатиме порушення прав інтелектуальної власності.

2. Незважаючи на інші положення цієї Частини і за умови виконання положень Частини 2, у якій спеціально розглядається використання прав без дозволу власника прав урядами або третіми сторонами, які мають дозвіл уряду, члени можуть обмежити заходи судового захисту, що існують проти такого використання, виплатою компенсації згідно з пунктом h) статті 31. В інших випадках повинні застосовуватися заходи судового захисту за цією Частиною або, якщо такі заходи судового захисту суперечать законодавству члена, повинні передбачатися пояснювальні рішення та відповідна компенсація.

Стаття 45
Завдана шкода

1. Органи судової влади повинні мати право вимагати від порушника сплачувати власнику прав збитки в розмірі, достатньому для адекватної компенсації шкоди, якої зазнав власник прав через порушення його прав інтелектуальної власності порушником, який свідомо або маючи достатні підстави для свідомої дії брав участь у порушенні.

2. Органи судової влади повинні також мати право наказувати порушнику сплатити власнику прав витрати, зокрема відповідні виплати адвокату. У відповідних випадках, члени можуть дозволити судовим органам вимагати стягнення прибутку та (або) сплатити встановлених раніше збитків навіть у випадках, коли порушник несвідомо або маючи достатні підстави, щоб знати, брав участь у порушенні.

Стаття 46
Інші засоби відшкодування збитків

З метою створити ефективний засіб проти порушення органи судової влади повинні мати право наказувати, щоб товари, стосовно яких мало місце порушення, без будь-якої компенсації, були виведені із комерційних каналів таким чином, щоб уникнути завданню будь-якої шкоди власнику прав, або, якщо не це суперечить існуючим конституційним вимогам, знищені. Органи судової влади повинні також мати право наказувати, щоб матеріали та прилади, які головним чином були використані для виробництва товарів, що порушують права інтелектуальної власності, без будь-якої компенсації були виведені з комерційних каналів таким чином, щоб зменшити ризик подальших порушень. При розгляді таких вимог слід враховувати необхідність співвідношення між серйозністю порушення та ремедіуму, а також призначеного покарання, а також інтереси третіх сторін. Стосовно підроблення товарів з товарним знаком недостатньо просте проте усунення товарного знаку, який був незаконно застосований, крім виключних випадків, щоб дозволити виведення товарів із комерційних каналів.

Стаття 47
Право інформації

Члени можуть передбачити, що органи судової влади повинні мати право, якщо це не буде розходитись із серйозністю порушення, наказувати порушнику інформувати власника прав про третіх сторін, задіяних у виробництві та розповсюдженні товарів та послуг, що порушують його права, а також про їхні канали розповсюдження.

Стаття 48
Відшкодування відповідачу

1. Органи судової влади повинні мати право наказувати стороні, за вимогою якої були вжиті заходи, і яка зловживає процедурами контролю, надати стороні адекватну компенсацію за шкоду, завдану їй внаслідок такого зловживання. Органи судової влади також повинні мати повноваження наказувати заявнику сплатити витрати відповідача, які можуть включати оплату відповідних послуг адвоката.

2. Що стосується застосування будь-якого закону, що має відношення до захисту прав інтелектуальної власності, то члени повинні звільняти лише громадські органи управління та офіційних осіб від зобов'язання щодо відповідних ремедіумів, якщо дії сумлінно виконуються або призначаються в процесі застосування цього закону.

Стаття 49
Адміністративні процедури

Якщо в результаті адміністративних процедур за конкретними обставинами справи може бути виданий наказ щодо адміністративних процедур за конкретними обставинами справи, такі процедури повинні відповідати принципам еквівалентним по суті тим, що визначені в цьому Розділі.

Розділ 3: Попередні заходи

Стаття 50

1. Органи судової влади повинні мати право вимагати негайних та ефективних попередніх заходів з метою:

a) запобігати порушенням будь-якого права інтелектуальної власності, та особливо запобігати введенню до комерційних каналів під їх юрисдикцією товарів, зокрема імпортовані товари, відразу після проходження митниці;

b) зберігати відповідні докази інкримінованого порушення.

2. Органи судової влади повинні мати право приймати застережні заходи щодо inaudita altera parte (стосовно протилежної сторони) у випадках, коли це можливо, особливо коли будь-яке затримання може завдати непоправної шкоди власнику прав, або коли є очевидний ризик того, що доказ знищується.

3. Органи судової влади повинні мати право вимагати від заявника забезпечити всі прийнятні можливі докази з метою задовольнити їх з достатнім рівнем певності у тому, що заявник є власником права і що права заявника були порушені або близькі до порушення, і вимагати видати заявнику судове розпорядження забезпечити безпеку або еквівалентну гарантію, достатню для того, щоб захистити відповідача і запобігти зловживанню.

4. Коли застережні заходи прийняті inaudita altera parte, необхідно без затримки повідомити сторони, чиїх інтересів це торкається, найпізніше - після виконання заходів. Перегляд з правом бути заслуханим має відбуватися на прохання відповідача з метою вирішити, протягом прийнятного періоду після повідомлення про заходи, чи необхідно ці заходи поновити, скасувати або підтвердити.

5. Органи влади, які застосовуватимуть застережні заходи, можуть вимагатися від заявника надати інформацію, необхідну для ідентифікації товарів, про які йдеться.

6. Без порушення положень пункту 4 застережні заходи, здійснені на основі пунктів 1 та 2, повинні, на прохання відповідача, бути скасовані або іншим чином втратити силу, якщо судовий розгляд, що веде до прийняття рішення за конкретними обставинами справи, не почався протягом прийнятного періоду, який має бути визначений органом судової влади, який прийняв судове рішення про такі заходи, якщо це дозволяється законодавством члена, або за відсутністю такого визначення, не перевищує більш тривалий з двох періодів: 20 робочих днів або 31 календарний день.

7. Коли застережні заходи скасовуються, або коли вони втрачають силу через будь-яку дію або бездіяльність заявника, або коли згодом з'ясувалося, що не було ніякого порушення або загрози порушення прав інтелектуальної власності, органи судової влади повинні мати право прийняти щодо заявника судове рішення, на прохання відповідача, надати відповідну належну компенсацію за всю шкоду, завдану цими заходами.

8. В тій мірі, в якій будь-які застережні заходи можуть вимагатися в результаті адміністративних процедур, такі положення повинні відповідати принципам, еквівалентним по суті тим, які визначені в цьому Розділі.

Розділ 4: Спеціальні вимоги щодо заходів на кордоні[11]

Стаття 51
Припинення розмитнення митними органами

Члени повинні, згідно з викладеними нижче положеннями, прийняти процедури[12] для того, щоб надавати можливість власнику прав, який має дійсні підстави для підозри, що може відбуватися імпортування товарів з підробленим торговим знаком або піратські копії,[13] подати до компетентних органів, адміністративних або судових, письмову заяву з проханням, щоб митні органи затримали ці товари і не випускали їх у вільний обіг. Члени можуть надати можливість подання такої заяви стосовно товарів, які стосуються іншого порушення прав інтелектуальної власності, за умови виконання вимог цього розділу. Члени можуть також забезпечити відповідні процедури стосовно припинення митними владами випуску товарів, що порушують (право), призначених для експорту з їх території.

Стаття 52
Заява

Від будь-якого власника права, який ініціює процедури за статтею 51, слід вимагати забезпечення відповідного доказу того, щоб задовольнити компетентні органи в тому, що за законодавством країни імпорту, prima facie, існує порушення прав інтелектуальної власності власника права та і надати достатньо детальний опис товарів з тим, щоб митні органи могли їх легко розпізнати. Компетентні органи повинні інформувати заявника протягом прийнятого періоду часу про те, чи прийняли вони заяву, та якщо це визначено компетентними органами, період, протягом якого митні органи вживатимуть заходи.

Стаття 53
Безпека або еквівалентні гарантії

1. Компетентні органи повинні мати право вимагати заявника забезпечити безпеку або надати еквівалентні гарантії, достатні для захисту відповідача та компетентних органів, а також запобігти зловживанню. Такий захист або еквівалентні гарантії не повинні безпідставно утримувати від звертання до цих процедур.

2. Якщо відповідно до заяви згідно з цим Розділом розмитнення товарів, що включають промислові зразки, патенти, інтегральні мікросхеми або інформацію, що не підлягає розкриттю, у вільний обіг, було припинено митними органами на основі рішень, інших, ніж рішення судових або інших незалежних органів, і період часу, передбачений статтею 55, закінчився без надання застережної допомоги належним чином уповноваженими владами, і при тому, що всі інші умови імпортування були виконані, власник, імпортер або одержувач вантажу, який складають такі товари, повинен отримати право на їх розмитнення при забезпеченні такої безпеки, якої необхідно для захисту власника прав від будь-якого порушення. Виплата за таку безпеку не повинна заважати іншим виплатам за пошкодження, дійсним для власника прав; зрозуміло, що в забезпечення знімається, якщо власник прав не зміг слідувати праву дії протягом прийнятого періоду часу.

Стаття 54
Повідомлення про припинення

Слід негайно повідомити імпортера та заявника про припинення розмитнення товарів згідно зі статтею 51.

Стаття 55
Тривалість припинення

Якщо протягом періоду, що не перевищує 10 робочих днів після того, як заявник отримав повідомлення про припинення, митні органи не були поінформовані про те, що судовий розгляд, який веде до рішення за конкретними обставинами справи, ініційоване стороною іншою, ніж відповідач, або, що належним чином уповноважені органи вжили застережних заходів, що продовжили припинення розмитнення товарів, товари повинні бути розмитнені, при тому, що всі інші умови імпорту або експорту були виконані: у відповідних випадках це часове обмеження може бути подовжене ще на 10 робочих днів. Якщо судовий розгляд, що веде до прийняття рішення за конкретними обставинами справи, ініційовано, - перегляд, зокрема право бути вислуханим має відбуватися на прохання відповідача з метою вирішити, протягом прийнятого періоду часу, чи слід ці заходи змінити, скасувати або підтвердити. Незважаючи на викладене вище, якщо припинення розмитнення товарів виконано або продовжено згідно із застережними судовими заходами, слід застосовувати положення пункту 6 статті 60.

Стаття 56
Відшкодування збитків імпортера та власника товарів

Відповідні органи повинні мати право вимагати від заявника сплатити імпортеру, одержувачу вантажу або власнику товарів відповідне відшкодування за будь-які збитки, які вони понесли через незаконне затримання товарів або через затримання товарів, які були розмитнені за статтею 55.

Стаття 57
Право на інспекцію та інформацію

Без обмеження конфіденційної інформації, члени повинні забезпечити компетентні органи правом надавати власнику прав достатні можливості для проведення силами митних органів інспектування будь-яких товарів з тим, щоб підкріпити доказами претензії власника права. Компетентні органи також повинні мати право надавати імпортеру еквівалентні можливості для інспектування будь-яких таких товарів. Якщо було прийнято позитивне рішення за конкретними обставинами справи, члени можуть надати компетентним органам право інформувати власника прав про імена та адреси відправника вантажу, імпортерів та одержувача вантажу та про кількість товарів, про які йдеться.

Стаття 58
Дія ex officio

Якщо члени вимагають від компетентних органів діяти за своєю власною ініціативою і припиняти розмитнення товарів, щодо яких вони prima facie одержали доказ того, що порушуються права інтелектуальної власності:

a) компетентні органи можуть у будь-який час зажадати від власника права будь-яку інформацію, яка може допомогти їм у виконанні їхніх повноважень;

b) необхідно негайно повідомити імпортеру та власнику прав про припинення. Якщо імпортер подав до компетентних органів апеляцію проти припинення розмитнення, то припинення має підлягати під умови, mutatis mutandis, викладені у статті 55;

c) члени повинні звільнити органи державної влади та офіційних осіб від обов'язку вжити відповідні заходи, спрямовані на виправлення ситуації, що склалася, лише у тому разі, якщо дії були застосовані або планувалися чесно.

Стаття 59
Ремедіуми

Без завади іншим правам діяти, відкритим для власника прав, та згідно праву відповідача домагатися перегляду органом судової влади, компетентні органи повинні мати право вимагати знищення товарів, що порушують право, або позбавлення від них згідно з принципами, викладеними у статті 46. Щодо товарів з підробленим торговим знаком, реекспорт товарів, що порушують право, в ту саму країну або піддавати їх різним митним процедурам, за винятком виключних обставин.

Стаття 60
Імпорт de minimis

Члени можуть виключити із заяви за згаданими вище положеннями незначну кількість товарів некомерційного призначення, які містяться в персональному вантажі осіб або відправляються малими партіями.

Розділ 5: Кримінальні процедури

Стаття 61

Члени повинні забезпечити, щоб кримінальні процедури та покарання застосовувалися принаймні у випадках навмисного підроблення торгового знаку або піратського копіювання в комерційних масштабах. Ремедіуми (заходи, спрямовані на виправлення ситуації, що склалася) повинні включати ув'язнення та (або) грошові штрафи, достатні для того, щоб служити засобом стримування і відповідали рівню покарання, що застосовується у випадках злочинів відповідної тяжкості. У відповідних випадках ремедіуми повинні також включати накладання арешту, конфіскацію та знищення товарів, що порушують право, та будь-яких матеріалів або приладів, які у значній мірі були використані при вчиненні порушення. Члени можуть передбачити, щоб кримінальні процедури та покарання застосовувались і в інших випадках порушення прав інтелектуальної власності, особливо коли вони вчинені навмисно та в комерційних масштабах.

ЧАСТИНА IV
ОТРИМАННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ВІДПОВІДНІ INTER PARTES ПРОЦЕДУРИ

Стаття 62

1. Члени можуть вимагати як умову отримання та збереження прав інтелектуальної власності, згідно з Розділами 2 - 6 Частини II виконання прийнятних процедур та формальностей. Такі процедури та формальності повинні відповідати положенням цієї Угоди.

2. Якщо отримання прав інтелектуальної власності підпадає під право, яке надається або реєструється, члени повинні забезпечити, що процедури надання або реєстрації, які повинні відповідати основним умовам отримання права, дозволяють надання або реєстрацію права протягом прийнятного періоду часу з тим, щоб уникнути негарантованого скорочення періоду захисту.

3. Стаття 4 Паризької Конвенції (1967) повинна застосовуватись mutatis mutandis для знаків послуг

4. Процедури, що стосуються отримання та збереження права інтелектуальної власності, і, якщо законодавство члена передбачає такі процедури, адміністративну відміну та inter partes (міжсторонні) процедури, такі як протидія, відміна та анулювання, повинні керуватись загальними принципами, викладеними у пунктах 2 та 3 статті 41.

5. Остаточні адміністративні рішення у будь-якій з процедур згідно з пунктом 4 повинні підлягати перегляду у судовому порядку або подібною до судової влади структурою. Однак не повинно існувати жодних зобов'язань щодо можливості для такого перегляду рішень у випадках невдалої протидії або адміністративної відміни, за умови, що підстави для таких процедур можуть підлягати під процедури анулювання.

ЧАСТИНА V
НЕДОПУЩЕННЯ ТА ВИРІШЕННЯ СПОРІВ

Стаття 63
Прозорість

1. Закони та регулювання, а також остаточні судові рішення та адміністративні норми загального застосування, які набирають чинності через відношення члена до змісту цієї Угоди (дійсність, обсяг, отримання, контроль за виконанням та запобігання зловживанню правами інтелектуальної власності) повинні бути обнародувані, або, якщо таке обнародування не можна здійснити національною мовою, - у інший спосіб, щоб надати можливість органам влади та власникам прав ознайомитися з ними. Угоди, що стосуються змісту цієї Угоди, які діють між урядом або державними установами члена та урядом або державними установами іншого члена, повинні бути обнародувані.

2. Члени повинні повідомити Раду ТАПІВ про закони та правила, про які йдеться у пункті 1, з метою допомогти Раді у перегляді дії цієї Угоди. Рада повинна намагатися звести до мінімуму тягар для членів у виконанні цього зобов'язання і може вирішити відкласти зобов'язання повідомляти про такі закони та правила безпосередньо до Ради, якщо консультації з ВОІВ про створення загального реєстру, який міститиме ці закони та правила, пройшли успішно. Рада також повинна розглядати у цьому зв'язку будь-які дії, що вимагаються стосовно повідомлень згідно із зобов'язаннями за цією Угодою, які випливають з положень статті 6ter Паризької Конвенції (1967).

3. Кожний член повинен бути готовим, у відповідь на письмовий запит іншого члена, надати інформацію, про яку йдеться у пункті 1. Член маючи підстави вважати, що конкретне судове рішення або адміністративні норми, або двостороння угода у сфері прав інтелектуальної власності торкається його прав за цією Угодою, може також подати письмовий запит про надання доступу або про те, щоб його повідомляли достатньо докладно про такі конкретні судові рішення або адміністративні норми, або двосторонні угоди

4. Ніщо в пунктах 1, 2 та 3 не вимагає від члена розкривати конфіденційну інформацію, яка б перешкоджала виконанню закону або у будь-який інший спосіб суперечила б суспільним інтересам або завдавала б шкоди законним комерційним інтересам окремих підприємств, державних або приватних.

Стаття 64
Вирішення спорів

1. Положення Статей XXII та XXIII ГАТТ 1994 так, як вони були розроблені та застосовані у Домовленості про вирішення спорів, повинні застосовуватися при проведенні консультацій та при вирішенні спорів за цією Угодою, якщо інше спеціально не передбачено у цій Угоді.

2. Підпункти 1b) та 1c) статті XXIII ГАТТ 1994 не повинні застосовуватись для вирішення спорів за цією Угодою протягом періоду 5 років від дати набрання чинності Угодою СОТ.

3. Протягом періоду часу, про який ідеться у пункті 2, Рада ТАПІВ повинна розгляну сферу та тип скарг, вид яких передбачений у підпунктах 1b) та 1c) статті XXIII ГАТТ 1994, поданих згідно з цією Угодою, і надіслати свої рекомендації для ухвалення Конференції Міністрів. Будь-яке рішення Конференції Міністрів щодо ухвалення таких рекомендацій або продовження періоду згідно з пунктом 2, повинно бути прийняте лише шляхом консенсусу, а ухвалені рекомендації повинні бути дійсними для всіх членів без процесу подальшого формального ухвалення.

ЧАСТИНА VI
ДОМОВЛЕНОСТІ НА ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД

Стаття 65
Перехідні домовленості

1. За положеннями пунктів 2, 3 та 4 жодний з членів не зобов'язаний застосовувати положення цієї Угоди до набрання чинності Угодою СОТ.

2. Країна-член, що розвивається, отримує право на відстрочення ще на 4 роки дати застосування, як визначено у пункті 1, положень цієї угоди, крім Статей 3, 4 та 5.

3. Будь-який інший член, який перебуває у процесі переходу від планово-централізованої до ринкової вільно-підприємницької економіки, який проводить структурні реформи в системі інтелектуальної власності і який стикається з особливими проблемами у підготовці та впровадженні законодавства та регулювання щодо прав інтелектуальної власності, також може скористатися періодом відстрочення, передбаченим у пункті 2.

4. В той мірі в якій країна-член, що розвивається, зобов'язана за цією Угодою розширити захист запатентованих виробів на сфери технологій, які не мають такого захисту на його території на загальну дату застосування цієї Угоди для цього члена, як зазначено у пункті 2, він може відстрочити застосування положень стосовно запатентованих виробів Розділу 5 Частини II щодо таких сфер технологій на додатковий період у 5 років.

5. Член, що користується перехідним періодом за пунктами 1, 2, 3 або 4, повинен гарантувати, що будь-які зміни в його законодавстві, правилах та практиці, зроблені протягом цього періоду, не призведуть до зниження рівня виконання положень цієї Угоди.

Стаття 66
Найменш розвинуті країни-члени

1. Враховуючи особливі потреби та вимоги найменш розвинутих країн-членів, їхні економічні, фінансові та адміністративні обмеження, та необхідність гнучкого підходу при створенні життєздатної технологічної бази, від таких членів не вимагається застосовувати положення цієї Угоди, крім Статей 3, 4 та 5 протягом 10 років від дати застосування визначеної згідно з пунктом 1 статті 65. Рада ТАПІВ повинна, за належно обґрунтованим проханням вимогою найменш розвинутої країни-члена, продовжити цей період.

2. Розвинуті країни-члени повинні забезпечити стимули для підприємств та організацій на їх територіях з метою та сприяння та стимулювання передачі технологій найменше розвинутим країнам-членам з тим, щоб надати їм можливість створити міцну і життєздатну технологічну базу.

Стаття 67
Технічне співробітництво

З метою спрощення впровадження цієї Угоди розвинуті країни-члени повинні забезпечувати, на прохання та за взаємно погодженими умовами, технічне та фінансове співробітництво на користь країн-членів, що розвиваються, та найменш розвинутих країн-членів. Таке співробітництво повинно включати допомогу в підготовці законів та правил про захист та контроль за дотриманням прав інтелектуальної власності, а також заходи, спрямовані на запобігання зловживанню ними, і повинні включати підтримку стосовно створення та зміцнення національних відомств та установ, що мають відношення до цієї сфери, у тому числі щодо навчання персоналу.

ЧАСТИНА VII
ІСТИТУЦІЙНІ ДОМОВЛЕНОСТІ: ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 68
Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності

Рада ТАПІВ повинна стежити за виконанням цієї Угоди, та, зокрема, дотриманням членами своїх зобов'язань за нею, а також повинна надавати членам можливість проводити консультації з питань, що стосуються торговельних аспектів прав інтелектуальної власності. Вона повинна також виконувати інші зобов'язання, визначені для неї членами, і, зокрема, надавати їм будь-яку допомогу, з проханням про яку вони звертаються у контексті процедур вирішення спорів. Виконуючи свої функції, Рада ТАПІВ може консультуватися та отримувати інформацію з будь-яких джерел, які вона вважатиме за належні. Консультуючись в ВОІВ, Рада повинна шукати можливості створення протягом одного року від свого першого засідання відповідних способів співробітництва із цією Організацією.

Стаття 69
Міжнародне співробітництво

Члени домовляються співробітничати один з одним з метою ліквідувати міжнародну торгівлю товарами, що порушує права інтелектуальної власності. З цією метою вони повинні створити контактні пункти і повідомити адміністрації про їх створення і бути готовими обмінюватися інформацією про торгівлю товарами, що порушують права. Вони повинні, зокрема, сприяти обміну інформацією та співробітництву між митними органами стосовно торгівлі товарами з підробленим торговим знаком та піратськими копіями продукції.

Стаття 70
Захист існуючого об'єкту

1. Ця Угода не означає виникнення зобов'язань щодо дій, які мали місце до дати застосування Угоди для члена, про який ідеться.

2. Якщо інше не передбачене цією Угодою, ця Угода означає виникнення зобов'язань стосовно всіх предметів Угоди, що існують на дату застосування цієї Угоди для члена, що розглядається, і які мають захист на території такого члена на зазначену дату або які відповідають або згодом відповідатимуть критеріям захисту за умовами цієї Угоди. Стосовно цього пункту та до пунктів 3 та 4 зобов'язання щодо авторського права щодо існуючих робіт повинні визначатися виключно за статтею 18 Бернської Конвенції (1971), а зобов'язання стосовно прав виробників фонограм та виконавців існуючих фонограм повинні визначатися виключно за статтею 18 Бернської Конвенції (1971) як зазначено у Пункті 6 статті 14 цієї Угоди.

3. Не повинно бути жодних зобов'язань щодо відновлення захисту об'єкта, який на дату застосування цієї Угоди для члена, що розглядається, належав до суспільної власності.

4. Стосовно будь-яких дій щодо особливого об'єкта, який включає об'єкт під захистом, і який став таким, що порушує згідно з умовами законодавства, що відповідає цій Угоді, і щодо якого розпочато або здійснено значне інвестування до дати прийняття членом Угоди СОТ, будь-який член може забезпечити обмеження ремедіумів, якими може скористатися власник прав, аж до продовження виконання таких дій після дати застосування цієї Угоди для члена. У таких випадках член повинен, зокрема, принаймні забезпечити виплату приймальної справедливої компенсації.

5. Член не зобов'язаний застосовувати положення статті II та пункту 4 статті 14 стосовно оригіналів або копій, придбаних до дати застосування цієї Угоди для цього члена.

6. Від членів не повинно вимагатися застосовувати статтю 31 або вимоги пункту 1 статті 27, що права на патент повинні використовуватися без дискримінації щодо сфери технологій, та без дозволу власника прав, якщо дозвіл на таке використання був наданий урядом до того, як ця Угода стала відома.

7. У випадках, коли захист права інтелектуальної власності є умовою реєстрації, застосування захисту, яке було в процесі оформлення на дату застосування цієї Угоди для члена, що розглядається, повинно дозволятися внести в нього зміни і доповнення так, щоб можна було подати позов щодо будь-якого вдосконаленого закону, передбаченого згідно з цією Угодою. Такі зміни і доповнення не повинні включати нові об'єкти захисту.

8. Якщо член не робить доступним станом на дату набрання чинності Угодою СОТ, захист патентів на фармацевтичну продукцію та продукцію сільськогосподарської хімії відповідно до своїх зобов'язань за статтею 27, такий член повинен:

a) незважаючи на положення Частини VI, забезпечити починаючи з дати набрання чинності Угодою СОТ засоби, завдяки яким можна подавати заявки на патенти для таких винаходів;

b) застосувати до цих заявок станом на дату застосування цієї Угоди критерії патентоспроможності, викладені в цій Угоді так, якби ці критерії застосовувалися на дату подання заявки на території цього члена, або якщо пріоритет можна встановити і звертаються з проханням його встановити, дата пріоритету заявки;

c) забезпечити захист патенту згідно з цією Угодою з моменту видачі патенту та на решту строку дійсності патенту, відлік якого починається від дати подання заявки згідно із статтею 33 цієї угоди, для тих заявок, що задовольняють критерії, згадані у підпункті "b".

9. Якщо продукт є предметом заявки на патент на території члена згідно з пунктом 8(a), повинні надаватись виключні маркетингові права, незважаючи на положення Частини VI, на період, який є коротшим із наступних двох: п'ять років після отримання маркетингового дозволу на території цього члена або доки патент на продукт не буде наданий або відхилений на території цього члена; за умови, що в результаті набрання чинності Угодою СОТ, заявка на патент була подана, а патент на цей продукт було надано іншим членом та цей інший член отримано маркетинговий дозвіл.

Стаття 71
Перегляд та внесення змін

1. Рада ТАПІВ повинна переглядати впровадження цієї Угоди після закінчення перехідного періоду, про який ідеться у пункті 2 статті 65. Рада повинна, з огляду на досвід, набутий в ході впровадження, переглянути його через два роки після зазначеної дати, і в подальшому такі проміжки часу. Рада також може проводити перегляди у світлі будь-яких нових обставин, які можуть викликати зміни та доповнення до цієї Угоди.

2. Щодо змін та доповнень, які служать лише цілям відповідати більш високим досягнутим рівням захисту прав інтелектуальної власності, а також тим, що діють в інших багатосторонніх угодах і прийняті згідно з цими угодами іншими членами СОТ, можна звернутися до Конференції Міністрів з проханням вжити заходів відповідно до пункту 6 статті X Угоди СОТ на основі прийнятої за принципом консенсусу пропозиції від Ради ТАПІВ.

Стаття 72
Застереження

Застереження щодо жодного з положень цієї Угоди не діють без згоди інших членів.

Стаття 73
Винятки щодо безпеки

Ніщо в цій Угоді не слід тлумачити так, щоб:

a) вимагати від члена надсилати будь-яку інформацію, розкриття якої він вважає таким, що суперечить його основним інтересам безпеки; або

b) утримати члена від вжиття будь-яких заходів, які він вважає необхідними для захисту його основних інтересів безпеки;

i) пов'язаних з речовинами, здатними на ядерний розпад, або з похідними від них речовинами;

ii) пов'язаними з шляхами пересування збройних сил, обмундирування та засобів ведення воєнних дій, а також до шляхів переміщення інших товарів та матеріалів, які виконуються прямо або опосередковано для цілей постачання збройних сил;

iii) вжитих під час війни або в умовах інших надзвичайних ситуацій в міжнародних відносинах; або 

c) перешкоджати члену вжити будь-яких заходів щодо виконання його зобов'язань згідно із Статутом Організації Об'єднаних Націй з метою підтримання миру та безпеки.

__________
[1] Термін "піддані", коли вживається в цій Угоді, означає у разі території члена СОТ з окремою митницею, особу, фізичну або юридичну, яка мешкає постійно або яка має реальне або діюче промислове або комерційне підприємство на території такої митниці.

[2] В цій угоді "Паризька Конвенція" означає Паризьку Конвенцію про захист промислової власності: "Паризька Конвенція (1967)" означає Стокгольмський Акт цієї Конвенції від 14 липня 1967 р. "Бернська Конвенція" означає Бернську Конвенцію про захист творів літератури та мистецтва: "Бернська Конвенція (1971)" означає Паризький Акт цієї Конвенції від 24 липня 1971 р. "Римська Конвенція" означає Міжнародну Конвенцію про захист виконавців, виробників фонограм та радіомовних організацій, прийняту в Римі 26 жовтня 1961 р. "Договір з інтелектуальної власності стосовно інтегральних схем" (Договір ІВІС) означає Договір з інтелектуальної власності стосовно інтегральних схем, прийнятий у Вашингтоні 26 травня 1989 р. "Угода СОТ" означає Угоду про створення СОТ.

[3] Для цілей Статей 3 та 4 "захист" включає питання, що впливають на наявність, отримання, сферу дії, збереження та контроль за виконанням прав інтелектуальної власності, а також ті питання, що впливають на використання прав інтелектуальної власності, що окремо розглядаються у цій Угоді.

[4] Незважаючи на перше речення статті 42, члени можуть, з огляду на ці зобов'язання, замість того передбачити контроль за обов'язковим виконанням шляхом адміністративного впливу.

[5] Для цілей цієї статті термін "винахідницький крок" та "придатні для промислового застосування" члени можуть вважати синонімами термінів "неочевидний" та "корисний," відповідно.

[6] Це право, подібно до інших прав, передбачених цією Угодою щодо використання, продажу, імпорту або іншого способу розповсюдження товарів, підлягає положенням статті 6.

[7] "Інше використання" означає використання інше, ніж дозволене за статтею 30.

[8] Зрозуміло, що ті члени, які не мають системи надання свідоцтв про походження (original grant), можуть передбачити, що термін захисту має визначатися від дати направлення заявки до системи надання свідоцтв про походження (original grant).

[9] Термін "власник права" у цьому розділі слід розуміти як термін, що має таке саме значення, що і термін "власник права" в Угоді ІРІС.

[10] Для цілей цієї Частини термін "власник права" включає федерації та асоціації, юридичне становище яких дозволяє мати такі права.

[11] Якщо член скасував майже всі види контролю за рухом товарів через свій кордон з іншим членом, з яким він становить частину митного союзу, не на такому кордоні не потрібно вимагати застосування положень цього Розділу.

[12] Розуміється, що не повинно бути жодних зобов'язань застосовувати такі процедури до імпорту товарів, випущених на ринок в іншій країні власником права інтелектуальної власності або за його згодою, або до транзитних товарів.

[13] Для цілей цієї Угоди:
a) термін "товари, що порушують авторське право" означає будь-які товари, у тому числі, упаковка, які без дозволу містять товарний знак, ідентичний законно зареєстрованому для таких товарів торговому знаку, або який не можна відрізнити в основних його аспектах від такого торгового знаку, і який, таким чином, порушує права власника торгового знака, про який ідеться, згідно із законодавством країни імпортування;
b) термін "піратські копії" означає будь-які товари, які є копіями, зробленими без згоди власника права або особи, належним чином уповноваженої власником права у країні виробництва, і які безпосередньо або опосередковано виготовлені з продукту, де виготовлення такої копії вважається порушенням авторського права або пов'язаних з ним прав згідно із законом країни імпортування.



вгору