Рішення Палати у справі "Ганновер проти Німеччини"
Рада Європи, Європейський суд з прав людини, Міжнародні суди; Рішення, Справа, Комюніке від 24.06.2004
Документ 980_324, поточна редакція — Прийняття від 24.06.2004

                           РАДА ЄВРОПИ 
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
Р І Ш Е Н Н Я
24.06.2004

Рішення Палати у справі
"Ганновер проти Німеччини"

Комюніке Секретаря Суду
Сьогодні Європейський суд з прав людини письмово повідомив
рішення(1) у справі "Ганновер проти Німеччини" (Hannover
v. Germany) (заява N 59320/00).
--------------- (1) Згідно зі статтею 43 Європейської конвенції ( 995_004 ) з
прав людини, упродовж трьох місяців від дати постановлення рішення
палатою будь-яка сторона у справі може, у виняткових випадках,
звернутися з клопотанням про передання справи на розгляд Великої
палати Суду, яка складається з 17 суддів. Якщо колегія у складі
п'яти суддів вважає, що справа порушує серйозне питання щодо
тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї або
важливе питання загального значення, Велика палата виносить
остаточне рішення. Якщо серйозних питань або проблем не виникає,
колегія відхиляє клопотання, а судове рішення стає остаточним. В
іншому разі рішення палати стають остаточними зі спливом
зазначених вище трьох місяців або раніше, якщо сторони заявляють,
що вони не звертатимуться із клопотанням про передання справи на
розгляд Великої палати.
Суд одноголосно П О С Т А Н О В И В: - що було порушення статті 8 (право на повагу до приватного
життя) Європейської конвенції з прав людини ( 995_004 ); - що питання застосування статті 41 Конвенції ( 995_004 )
(справедлива сатисфакція) не готове до вирішення. Суд повністю
відклав вирішення цього питання і запропонував Урядові та
заявникові подати свої зауваження у письмовій формі. (Рішення викладено французькою (оригінал) та англійською
(переклад) мовами).
1. Основні факти
Заявниця - принцеса Кароліна фон Ганновер (Caroline von
Hannover), 1957 року народження, є старшою донькою принца Монако
Реньє III (Rainier III). Вона є громадянкою Монако, де і проживає.
Стислий виклад фактів
Від початку 90-х років XX століття принцеса Кароліна фон
Ганновер веде кампанію - часто звертаючись до судів - у різних
європейських державах, аби не допустити опублікування фотографій
щодо її приватного життя в сенсаційній пресі.
У кількох випадках вона безуспішно зверталася до німецьких
судів, щоб вони заборонили подальше опублікування серії
фотографій, що з'явились у 90-х роках XX століття в німецьких
журналах "Бунте", "Фрайцайт ревю", "Нойє пост" (Bunte, Freizeit
Revue, Neue Post). Заявниця стверджувала, що ці видання порушують
її право на захист приватного життя і право на контроль за
використанням її зображення.
У важливому рішенні від 15 грудня 1999 року Федеральний
Конституційний суд видав заявниці припис, яким заборонялось
опублікування її фотографій з дітьми на тій підставі, що
необхідність захисту їхнього приватного життя є важливішою, ніж
захист життя дорослих.
Проте Конституційний суд вважав, що заявниця, яка безперечно
є "публічною фігурою", має толерантно ставитись до оприлюднення
своїх фотографій, зроблених у публічному місці, навіть якщо вони
зображують її у сценах повсякденного життя, а не під час виконання
нею її офіційних обов'язків. У зв'язку з цим Конституційний суд
посилався на свободу преси та на правомірний інтерес
громадськості, яка має знати, як ця особа загалом поводиться в
громаді.
2. Процедура і склад Суду
Заяву було подано 6 червня 2000 року й оголошено прийнятною
8 липня 2003 року.
16 та 26 вересня 2003 року, згідно з пунктом 3 правила 61
Регламенту Суду ( 980_067 ), голова палати надав дозвіл Асоціації
німецьких видавців журналів (Verband deutscher
Zeitschriftenverleger) та компанії "Губерт Бурда Медіа Холдинї ЛТД
і Ко. Ке" (Hubert Burda Media Holding GmbH & Co. KG) вступити у
справу як треті сторони і викласти свої міркування у письмовій
формі.
Судове рішення постановлене палатою, до складу якої увійшло
сім суддів: Іренеу Кабраль Баррето (Португалія), голова Ґеорґ Ресс (Німеччина) Люціус Кафліш (Швейцарія)(2) Ріца Тюрмен (Туреччина) Бостьян Жупанчич (Словенія) Джон Хедіґан (Ірландія) Крістак Трая (Албанія), а також Венсан Берже, секретар секції.
--------------- (2) Суддя, обраний від Ліхтенштейну.
3. Стислий виклад судового рішення(3)
--------------- (3) Стислий виклад, підготовлений канцелярією, ні до чого Суд
не зобов'язує.
Оскарження
Заявниця стверджувала, що рішення німецьких судів порушили її
право на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8
Конвенції ( 995_004 ), оскільки вони не забезпечили їй належного
захисту від опублікування її фотографій, зроблених папараці без її
відома на підставі того, що, з огляду на її походження, вона
безперечно є сучасною "публічною фігурою". Вона також скаржилася
на порушення її права на сімейне життя.
Рішення Суду
Із самого початку Суд зазначив, що певні фотографії заявниці
з її дітьми або з актором у віддаленому кінці ресторанного двору
більше не є предметом розгляду заяви, оскільки Федеральний суд
заборонив подальше опублікування цих фото на тій підставі, що вони
порушують право заявниці на повагу до приватного життя.
Не було сумнівів, що опублікування різними німецькими
журналами фотографій заявниці щодо її повсякденного життя, де
сфотографована вона сама чи з іншими людьми, заторкує сферу її
приватного життя. Відповідно, стаття 8 Конвенції ( 995_004 ) є
застосовною до цієї справи. Отже, необхідно збалансувати захист
приватного життя заявниці та свободу вираження поглядів,
гарантовану статтею 10 Конвенції.
Хоча свобода вираження поглядів поширюється і на
опублікування фотографій, у цій сфері захист прав і репутації
інших осіб набуває особливого значення, оскільки стосується
поширення не "ідей", а зображень, які містять дуже особисту,
навіть інтимну "інформацію" про особу. Мало того, фотографії, які
з'являлись у таблоїдах, часто були зроблені в атмосфері
наполегливого домагання, яке викликало в даної особи дуже сильне
відчуття вторгнення у її приватне життя чи навіть переслідування.
Суд вважав, що вирішальним чинником для урівноваження захисту
приватного життя та свободи вираження поглядів має бути вирішення
питання, якою мірою опубліковані фотографії та статті сприяли
обговоренню, що викликало загальний інтерес. У справі, що
розглядалася Судом, фотографії зображали Кароліну фон Ганновер у
її повсякденному житті, отже, під час діяльності суто приватного
характеру. У зв'язку з цим Суд взяв до уваги обставини, за яких
було зроблено знімки: без відома чи згоди заявниці, а в деяких
випадках - таємно. Цілком зрозуміло, що вони не були зроблені з
метою сприяння обговоренню, яке становило загальний інтерес, бо
заявниця не здійснювала жодних офіційних повноважень, а фотографії
та статті були пов'язані виключно з подробицями її приватного
життя.
Крім того, тим часом як громадськість має право на
інформацію, у тому числі за особливих обставин, стосовно
приватного життя публічних осіб, такого права не було в цій
справі. Суд вважає, що громадськість не має легітимного інтересу
знати про місцеперебування Кароліни фон Ганновер чи про те, як
вона загалом поводиться у приватному житті, навіть у тому випадку,
якщо вона з'являється в місцях, які не завжди можна назвати
ізольованими і які є добре відомими громаді. Навіть якби такий
загальний інтерес існував, оскільки журнали мають певну комерційну
заінтересованість в опублікуванні фотографій та статей, на думку
Суду, ці інтереси мали підпорядковуватися праву заявниці на
ефективний захист її приватного життя.
Суд наголосив на надзвичайно важливому значенні захисту
приватного життя з точки зору розвитку особистості кожної людини і
заявив, що кожен, у тому числі й люди, відомі громадськості,
повинні мати "легітимне очікування", що їхнє приватне життя буде
захищене. Критерії, встановлені національними судами для того, щоб
відрізнити фігуру сучасного суспільства "par excellence" від
відносно публічної фігури, не є достатніми для того, щоб
забезпечити ефективний захист приватного життя заявниці, і їй
слід, за обставин цієї справи, мати "передбачене законом
очікування", що її приватне життя буде захищене.
З урахуванням усіх зазначених вище чинників та попри
дискреційні повноваження, що надаються державі у цій сфері, Суд
вважає, що німецькі суди не забезпечили справедливого балансу
конкуруючих інтересів. Відповідно, Суд постановив, що було
порушення статті 8 Конвенції та що немає потреби ухвалювати
рішення щодо скарги заявниці, пов'язаної з її правом на повагу до
приватного життя.
Судді Кабраль Баррето і Жупанчич висловили окремі думки, які
збігаються з думкою більшості. Тексти окремих думок додаються до
судового рішення.



вгору