Документ 888-09, перша редакція — Прийняття від 20.04.1978
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )


     Закони Української   РСР    приймаються    Верховною    Радою 
Української РСР або народним голосуванням (референдумом), що
проводиться за рішенням Верховної Ради Української РСР.
Стаття 98. Верховна Рада Української РСР обирається
громадянами Української РСР у складі 650 депутатів по виборчих
округах з рівною кількістю населення.
Верховна Рада Української РСР за поданням обираної нею
мандатної комісії приймає рішення про визнання повноважень
депутатів, а в разі порушення законодавства про вибори - про
визнання виборів окремих депутатів недійсними.
Стаття 99. Верховна Рада Української РСР обирає Голову
Верховної Ради і чотирьох його заступників.
Голова Верховної Ради Української РСР керує засіданнями
Верховної Ради Української РСР і відає її внутрішнім розпорядком.
Стаття 100. Сесії Верховної Ради Української РСР скликаються
двічі на рік.
Позачергові сесії скликаються Президією Верховної Ради
Української РСР з її ініціативи, а також за пропозицією не менш як
третини депутатів Верховної Ради Української РСР.
Сесія Верховної Ради Української РСР складається з засідань
Верховної Ради Української РСР, а також засідань постійних та
інших комісій Верховної Ради Української РСР, що проводяться в
період між ними.
Стаття 101. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді
Української РСР належить Президії Верховної Ради Української РСР,
Раді Міністрів Української РСР, постійним та іншим комісіям
Верховної Ради Української РСР, депутатам Верховної Ради
Української РСР, Верховному Суду Української РСР, Прокуророві
Української РСР.
Право законодавчої ініціативи мають також громадські
організації в особі їх республіканських органів.
Стаття 102. Проекти законів та інші питання, внесені на
розгляд Верховної Ради Української РСР, обговорюються на її
засіданнях. В разі необхідності проект закону або відповідне
питання можуть бути передані для попереднього або додаткового
розгляду в одну або кілька комісій.
Закони Української РСР, постанови та інші акти Верховної Ради
Української РСР вважаються прийнятими, якщо за них проголосувала
більшість від загальної кількості депутатів Верховної Ради
Української РСР.
Проекти законів Української РСР та інші важливі питання
державного життя республіки рішенням Верховної Ради Української
РСР або Президії Верховної Ради Української РСР можуть бути
винесені на народне обговорення.
Стаття 103. Закони Української РСР, постанови та інші акти
Верховної Ради Української РСР публікуються українською і
російською мовами за підписами Голови і Секретаря Президії
Верховної Ради Української РСР.
Стаття 104. Депутат Верховної Ради Української РСР має право
звернутися із запитом до Ради Міністрів Української РСР, до
міністрів та керівників інших органів, утворюваних Верховною Радою
Української РСР, а також до керівників розташованих на території
Української РСР підприємств, установ і організацій союзного
підпорядкування з питань, віднесених до відання Української РСР.
Рада Міністрів Української РСР або службова особа, до якої
звернуто запит, зобов'язані дати усну чи письмову відповідь на
даній сесії Верховної Ради Української РСР.
Стаття 105. Депутат Верховної Ради Української РСР не може
бути притягнутий до кримінальної відповідальності, арештований або
підданий заходам адміністративного стягнення, які накладаються в
судовому порядку, без згоди Верховної Ради Української РСР, а в
період між її сесіями - без згоди Президії Верховної Ради
Української РСР.
Стаття 106. Верховна Рада Української РСР обирає Президію
Верховної Ради Української РСР - постійно діючий орган Верховної
Ради Української РСР, що є підзвітним їй в усій своїй діяльності і
здійснює в межах, передбачених цією Конституцією, функції
найвищого органу державної влади Української РСР у період між її
сесіями.
Стаття 107. Президія Верховної Ради Української РСР
обирається з числа депутатів у складі Голови Президії Верховної
Ради, трьох заступників Голови, Секретаря Президії і двадцяти
членів Президії Верховної Ради Української РСР.
Стаття 108. Президія Верховної Ради Української РСР:
1) призначає вибори до Верховної Ради Української РСР і
місцевих Рад народних депутатів;
2) скликає сесії Верховної Ради Української РСР;
3) координує діяльність постійних комісій Верховної Ради
Української РСР;
4) здійснює контроль за додержанням Конституції Української
РСР;
5) дає тлумачення законів Української РСР;
6) визначає порядок вирішення питань
адміністративно-територіального устрою Української РСР; встановлює
і змінює межі і районний поділ областей; утворює райони і райони в
містах; перетворює селища в міста; встановлює підпорядкованість
міст; провадить перейменування районів, міст, районів у містах,
селищ та інших населених пунктів;
7) здійснює керівництво діяльністю місцевих Рад народних
депутатів;
8) скасовує постанови і розпорядження Ради Міністрів
Української РСР, рішення обласних, міських (міст республіканського
підпорядкування) Рад народних депутатів у разі невідповідності їх
законові;
9) призначає вибори до районних (міських) народних судів;
10) встановлює і присвоює почесні звання Української РСР;
нагороджує Почесною Грамотою і Грамотою Президії Верховної Ради
Української РСР;
11) приймає до громадянства Української РСР; вирішує питання
про надання притулку;
12) видає акти про амністію і здійснює помилування громадян,
засуджених судами Української РСР;
13) ратифікує і денонсує міжнародні договори Української РСР;
14) призначає і відкликає дипломатичних представників
Української РСР в іноземних державах і при міжнародних
організаціях;
15) приймав вірчі й відкличні грамоти акредитованих при ній
дипломатичних представників іноземних держав;
16) здійснює інші повноваження, встановлені Конституцією і
законами Української РСР.
Стаття 109. Президія Верховної Ради Української РСР у період
між сесіями Верховної Ради з наступним поданням на її затвердження
на черговій сесії:
1) вносить у разі необхідності зміни до чинних законодавчих
актів Української РСР;
2) утворює області;
3) за пропозицією Ради Міністрів Української РСР утворює і
ліквідує міністерства і державні комітети Української РСР;
4) за поданням Голови Ради Міністрів Української РСР звільняє
з посади і призначає окремих осіб, які входять до складу Ради
Міністрів Української РСР.
Стаття 110. Президія Верховної Ради Української РСР видає
укази і приймає постанови.
Стаття 111. Після закінчення повноважень Верховної Ради
Української РСР Президія Верховної Ради Української РСР зберігає
свої повноваження аж до утворення новообраною Верховною Радою
Української РСР нової Президії.
Новообрана Верховна Рада Української РСР скликається
Президією Верховної Ради Української РСР попереднього складу не
пізніш як через два місяці після виборів.
Стаття 112. Верховна Рада Української РСР обирає з числа
депутатів постійні комісії для попереднього розгляду і підготовки
питань, що належать до відання Верховної Ради Української РСР, а
також для сприяння проведенню в життя законів Української РСР та
інших рішень Верховної Ради Української РСР і її Президії,
контролю за діяльністю державних органів і організацій.
Верховна Рада Української РСР створює, коли визнає за
необхідне, слідчі, ревізійні та інші комісії в будь-якому питанні,
віднесеному до відання Української РСР.
Всі державні і громадські органи, організації і
службові особи зобов'язані виконувати вимоги комісій Верховної
Ради Української РСР, подавати їм необхідні матеріали та
документи.
Рекомендації комісій підлягають обов'язковому розглядові
державними і громадськими органами, установами та організаціями.
Про результати розгляду або про вжиті заходи повинні бути
повідомлені комісії у встановлений строк.
Стаття 113. Верховна Рада Української РСР здійснює контроль
за діяльністю всіх підзвітних їй державних органів.
Верховна Рада Української РСР утворює Комітет народного
контролю Української РСР, який очолює систему органів народного
контролю в республіці.
Стаття 114. Порядок діяльності Верховної Ради Української РСР
і її органів визначається Регламентом Верховної Ради Української
РСР та іншими законами Української РСР, які видаються на основі
цієї Конституції.
Г л а в а 13
Рада Міністрів Української РСР
Стаття 115. Рада Міністрів Української РСР - Уряд Української
РСР - є найвищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади
Української РСР.
Стаття 116. Рада Міністрів Української РСР утворюється
Верховною Радою Української РСР у складі Голови Ради Міністрів,
перших заступників і заступників Голови, міністрів Української
РСР, голів державних комітетів Української РСР.
За поданням Голови Ради Міністрів Української РСР Верховна
Рада Української РСР може включити до складу Уряду Української РСР
керівників інших органів і організацій Української РСР.
Рада Міністрів Української РСР складає свої повноваження
перед новообраною Верховною Радою Української РСР на її першій
сесії.
Стаття 117. Рада Міністрів Української РСР є відповідальною
перед Верховною Радою Української РСР і їй підзвітною, а в період
між сесіями Верховної Ради Української РСР - перед Президією
Верховної Ради Української РСР, якій є підзвітною.
Рада Міністрів Української РСР регулярно звітує про свою
роботу перед Верховною Радою Української РСР.
Стаття 118. Рада Міністрів Української РСР правомочна
вирішувати всі питання державного управління, віднесені до відання
Української РСР, оскільки вони не входять, згідно з Конституцією,
до компетенції Верховної Ради Української РСР і Президії Верховної
Ради Української РСР.
У межах своїх повноважень Рада Міністрів Української РСР:
1) забезпечує керівництво народним господарством і
соціально-культурним будівництвом; розробляє і здійснює заходи
щодо забезпечення зростання добробуту і культури народу, щодо
розвитку науки і техніки, раціонального використання й охорони
природних ресурсів; сприяє здійсненню заходів щодо зміцнення
грошової і кредитної системи, щодо організації державного
страхування та єдиної системи обліку і статистики; бере участь у
проведенні єдиної політики цін, оплати праці, соціального
забезпечення; організує управління промисловими, будівельними,
сільськогосподарськими підприємствами і об'єднаннями,
підприємствами транспорту і зв'язку, а також іншими організаціями
й установами республіканського і місцевого підпорядкування;
2) розробляє і вносить у Верховну Раду Української РСР
поточні й перспективні державні плани економічного і соціального
розвитку Української РСР, державний бюджет Української РСР; вживає
заходів щодо здійснення державних планів і бюджету республіки;
подає Верховній Раді Української РСР звіти про виконання планів і
виконання бюджету Української РСР;
3) забезпечує комплексний економічний і соціальний розвиток
Української РСР, економічних районів, областей і міст
республіканського підпорядкування; координує і контролює
діяльність підприємств, установ і організацій союзного
підпорядкування з питань, віднесених до відання Української РСР;
4) здійснює заходи щодо захисту інтересів держави, охорони
соціалістичної власності і громадського порядку, щодо забезпечення
та захисту прав і свобод громадян;
5) вживає заходів у межах, встановлених Конституцією СРСР
( n0001400-77 ), щодо забезпечення державної безпеки і
обороноздатності країни;
6) здійснює керівництво діяльністю виконавчих комітетів
місцевих Рад народних депутатів;
7) утворює в разі необхідності комітети, головні управління
та інші відомства при Раді Міністрів Української РСР у справах
господарського і соціально-культурного будівництва;
8) здійснює, виходячи з установленого Союзом РСР порядку,
керівництво в галузі відносин Української РСР з іноземними
державами та її участі в діяльності міжнародних організацій.
Стаття 119. Для вирішення питань, зв'язаних із забезпеченням
керівництва народним господарством, та інших питань державного
управління як постійний орган Ради Міністрів Української РСР діє
Президія Ради Міністрів Української РСР у складі Голови Ради
Міністрів, перших заступників і заступників Голови, а також інших
членів Уряду відповідно до Закону про Раду Міністрів Української
РСР.
Стаття 120. Рада Міністрів Української РСР на основі і на
виконання законів СРСР та інших рішень Верховної Ради СРСР і її
Президії, законів Української РСР та інших рішень Верховної Ради
Української РСР і її Президії, постанов і розпоряджень Ради
Міністрів СРСР видає постанови й розпорядження, організує та
перевіряє їх виконання. Постанови і розпорядження Ради Міністрів
Української РСР є обов'язковими до виконання на всій території
Української РСР.
Стаття 121. Рада Міністрів Української РСР в межах своєї
компетенції має право скасовувати рішення і розпорядження
виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського
підпорядкування) Рад народних депутатів, акти міністерств
Української РСР, державних комітетів Української РСР, інших
підвідомчих їй органів.
Стаття 122. Рада Міністрів Української РСР об'єднує і
спрямовує роботу союзно-республіканських і республіканських
міністерств і державних комітетів Української РСР, інших
підвідомчих їй органів.
Союзно-республіканські міністерства і державні комітети
Української РСР керують дорученими їм галузями управління або
здійснюють міжгалузеве управління, підлягаючи як Раді Міністрів
Української РСР, так і відповідному союзно-республіканському
міністерству або державному комітету СРСР.
Республіканські міністерства і державні комітети Української
РСР керують дорученими їм галузями управління або здійснюють
міжгалузеве управління, підлягаючи Раді Міністрів Української РСР.
Міністерства і державні комітети Української РСР несуть
відповідальність за стан і розвиток доручених їм сфер управління;
в межах своєї компетенції видають акти на основі і на виконання
законів СРСР, інших рішень Верховної Ради СРСР і її Президії,
законів Української РСР, інших рішень Верховної Ради Української
РСР і її Президії, постанов і розпоряджень Ради Міністрів СРСР,
постанов і розпоряджень Ради Міністрів Української РСР, актів
відповідних міністерств і державних комітетів СРСР; організують і
перевіряють їх виконання.
Стаття 123. Компетенція Ради Міністрів Української РСР і її
Президії, порядок їх діяльності, відносини Ради Міністрів з іншими
державними органами, а також перелік союзно-республіканських і
республіканських міністерств і державних комітетів Української РСР
визначаються на основі цієї Конституції Законом про Раду Міністрів
Української РСР.
VI. МІСЦЕВІ ОРГАНИ
ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І УПРАВЛІННЯ
В УКРАЇНСЬКІЙ РСР
Г л а в а 14
Місцеві Ради народних депутатів
Стаття 124. Органами державної влади в областях, районах,
містах, районах у містах, селищах і селах Української РСР є
обласні, районні, міські, районні в містах, селищні, сільські Ради
народних депутатів.
Стаття 125. Місцеві Ради народних депутатів вирішують усі
питання місцевого значення, виходячи із загальнодержавних
інтересів та інтересів громадян, які проживають на території Ради,
проводять у життя рішення вищестоящих державних органів, керують
діяльністю нижчестоящих Рад народних депутатів, беруть участь в
обговоренні питань республіканського й загальносоюзного значення,
вносять з цих питань свої пропозиції.
Місцеві Ради народних депутатів керують на своїй території
державним, господарським і соціально-культурним будівництвом;
затверджують плани економічного і соціального розвитку, місцевий
бюджет і звіти про їх виконання; здійснюють керівництво
підпорядкованими їм державними органами, підприємствами,
установами й організаціями; забезпечують додержання законів,
охорону державного і громадського порядку, прав громадян; сприяють
зміцненню обороноздатності країни.
Стаття 126. У межах своїх повноважень місцеві Ради народних
депутатів забезпечують комплексний економічний і соціальний
розвиток на їх території; здійснюють контроль за додержанням
законодавства розташованими на цій території підприємствами,
установами й організаціями вищестоящого підпорядкування;
координують і контролюють їх діяльність у галузі
землекористування, охорони природи, будівництва, благоустрою,
використання трудових ресурсів, виробництва товарів народного
споживання, соціально-культурного, побутового та іншого
обслуговування населення.
Стаття 127. Місцеві Ради народних депутатів приймають рішення
в межах повноважень, наданих їм законодавством Союзу РСР і
Української РСР.
Рішення місцевих Рад є обов'язковими для виконання всіма
розташованими на території Ради підприємствами, установами й
організаціями, а також службовими особами і громадянами.
Стаття 128. Сесії місцевих Рад народних депутатів скликаються
їх виконавчими комітетами не менш як чотири рази на рік.
Коло питань, які вирішуються виключно на сесіях,
встановлюється законами про місцеві Ради народних депутатів.
Стаття 129. Місцеві Ради народних депутатів мають право
скасовувати акти нижчестоящих Рад народних депутатів у разі
невідповідності цих актів законодавству.
Стаття 130. Місцеві Ради народних депутатів обирають з числа
депутатів постійні комісії для попереднього розгляду та підготовки
питань, що належать до відання місцевих Рад, а також для сприяння
проведенню в життя рішень Рад, їх виконавчих комітетів і
вищестоящих органів державної влади і управління, контролю за
діяльністю державних органів, підприємств, установ і організацій.
Рекомендації постійних комісій місцевих Рад підлягають
обов'язковому розглядові відповідними державними і громадськими
органами, підприємствами, установами та організаціями. Про
результати розгляду або про вжиті заходи повинні бути повідомлені
комісії у встановлений строк.
Стаття 131. Місцеві Ради народних депутатів здійснюють свою
діяльність у тісному зв'язку з громадськими організаціями і
трудовими колективами, виносять найважливіші питання на
обговорення громадян, залучають їх до роботи постійних комісій,
виконавчих комітетів та інших підзвітних Радам органів, сприяють
роботі місцевих добровільних товариств, розвивають громадську
самодіяльність населення.
Г л а в а 15
Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів
Стаття 132. Виконавчими і розпорядчими органами місцевих Рад
народних депутатів є виконавчі комітети, що обираються ними з
числа депутатів, у складі голови, заступників голови, секретаря і
членів виконавчого комітету.
Виконавчі комітети не менш як один раз на рік звітують перед
Радами, що їх обрали, а також на зборах трудових колективів і за
місцем проживання громадян.
Стаття 133. Виконавчі комітети місцевих Рад народних
депутатів є безпосередньо підзвітними як Раді, що їх обрала, так і
вищестоящому виконавчому і розпорядчому органові.
Стаття 134. Виконавчі комітети місцевих Рад народних
депутатів керують державним, господарським і соціально-культурним
будівництвом на території відповідних Рад на основі рішень Рад, що
їх обрали, і вищестоящих органів державної влади і управління,
забезпечують виконання цих рішень, здійснюють контроль за
проведенням їх у життя.
Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів скликають
сесії Рад; координують роботу постійних комісій Рад; сприяють
депутатам у здійсненні їх повноважень; організують виконання
рішень Рад і вищестоящих органів державної влади та управління, а
також наказів виборців; керують підпорядкованими їм органами
управління.
Стаття 135. Виконавчі комітети місцевих Рад народних
депутатів приймають рішення і видають розпорядження в межах
повноважень, наданих їм законодавством Союзу РСР і Української
РСР.
Стаття 136. Виконавчі комітети місцевих Рад народних
депутатів мають право скасовувати рішення і розпорядження
виконавчих комітетів нижчестоящих Рад народних депутатів.
Стаття 137. Після закінчення повноважень місцевих Рад
народних депутатів їх виконавчі комітети зберігають свої
повноваження аж до обрання Радами народних депутатів нового
скликання виконавчих комітетів.
Стаття 138. Відділи і управління виконавчих комітетів
утворюються обласними, районними, міськими, районними в містах
Радами народних депутатів.
Відділи і управління виконавчих комітетів Рад народних
депутатів керують дорученими їм галузями управління і
підпорядковуються у своїй діяльності як відповідній Раді та її
виконавчому комітетові, так і вищестоящому галузевому органові
державного управління.
Перелік відділів і управлінь виконавчих комітетів місцевих
Рад народних депутатів і порядок їх утворення встановлюються
законодавством Союзу РСР і Української РСР.
VII. ДЕРЖАВНИЙ ПЛАН ЕКОНОМІЧНОГО
І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
І ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Г л а в а 16
Державний план економічного і соціального розвитку
Української РСР
Стаття 139. Державний план економічного і соціального
розвитку Української РСР є складовою частиною державного плану
економічного і соціального розвитку СРСР.
Поточні і перспективні державні плани економічного і
соціального розвитку Української РСР мають на меті забезпечення
комплексного економічного і соціального розвитку на території
республіки відповідно до основних завдань і напрямів економічного
і соціального розвитку СРСР.
Стаття 140. Державні плани економічного і соціального
розвитку Української РСР визначають завдання в галузі економіки і
соціально-культурного будівництва, містять цільові комплексні
програми, плани розвитку галузей народного господарства і
економічних районів на території Української РСР, включають в себе
плани економічного і соціального розвитку областей та міст
республіканського підпорядкування.
Стаття 141. Державний план економічного і соціального
розвитку Української РСР розробляється Радою Міністрів Української
РСР, виходячи із державного плану економічного і соціального
розвитку СРСР, на основі проектів планів міністерств, державних
комітетів та інших органів державного управління Української РСР,
місцевих Рад народних депутатів.
До державного плану економічного і соціального розвитку
Української РСР включаються основні показники планів підприємств,
установ і організацій союзного підпорядкування, які знаходяться на
території Української РСР.
Розробка планів економічного і соціального розвитку
здійснюється з урахуванням пропозицій колективів підприємств,
установ і організацій, а також громадських організацій.
Стаття 142. Рада Міністрів Української РСР вносить державний
план економічного і соціального розвитку Української РСР на
резгляд Верховної Ради Української РСР.
Верховна Рада Української РСР по доповіді Ради Міністрів
Української РСР і висновку Планово-бюджетної та інших постійних
комісій Верховної Ради Української РСР обговорює і затверджує
державний план економічного і соціального розвитку Української
РСР.
Стаття 143. Рада Міністрів Української РСР організує
виконання державного плану економічного і соціального розвитку
Української РСР та вживає заходів щодо зміцнення планової
дисципліни.
Стаття 144. Звіти про виконання державних планів економічного
і соціального розвитку Української РСР розглядаються і
затверджуються Верховною Радою Української РСР. Загальні показники
виконання планів публікуються для загального відома.
Г л а в а 17
Державний бюджет Української РСР
Стаття 145. Державний бюджет Української РСР є складовою
частиною єдиного державного бюджету СРСР.
Стаття 146. Державний бюджет Української РСР об'єднує
республіканський бюджет Української РСР і місцеві бюджети.
Розмежування доходів і видатків державного бюджету
Української РСР між республіканським і місцевими бюджетами
визначається Законом Української РСР про бюджетні права
Української РСР і місцевих Рад народних депутатів.
Стаття 147. Державний бюджет Української РСР розробляється
Радою Міністрів Української РСР на основі державних планів
економічного і соціального розвитку Союзу РСР і Української РСР,
державного бюджету СРСР і затверджується Верховною Радою
Української РСР по доповіді Ради Міністрів Української РСР і
висновку Планово-бюджетної та інших постійних комісій Верховної
Ради Української РСР.
Стаття 148. Звіт про виконання державного бюджету Української
РСР затверджується Верховною Радою Української РСР. Загальні
показники виконання бюджету публікуються для загального відома.
VIII. ПРАВОСУДДЯ, АРБІТРАЖ І ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД
Г л а в а 18
Суд і арбітраж
Стаття 149. Правосуддя в Українській РСР здійснюється тільки
судом.
Судами Української РСР є Верховний Суд Української РСР,
обласні суди, Київський міський суд, районні (міські) народні
суди.
Організація і порядок діяльності судів Української РСР
визначаються законами Союзу РСР і Української РСР.
Стаття 150. Всі суди Української РСР утворюються на засадах
виборності суддів і народних засідателів.
Народні судді районних (міських) народних судів обираються
громадянами району (міста) на основі загального, рівного і прямого
виборчого права при таємному голосуванні строком на п'ять років.
Народні засідателі районних (міських) народних судів обираються на
зборах громадян за місцем їх роботи або проживання відкритим
голосуванням строком на два з половиною роки.
Вищестоящі суди обираються відповідними Радами народних
депутатів строком на п'ять років.
Судді і народні засідателі є відповідальними перед виборцями
або органами, що їх обрали, звітують перед ними й можуть бути ними
відкликані у встановленому законом порядку.
Стаття 151. Верховний Суд Української РСР є найвищим судовим
органом Української РСР і здійснює нагляд за судовою діяльністю
судів республіки.
Верховний Суд Української РСР обирається Верховною Радою
Української РСР у складі Голови, його заступників, членів і
народних засідателів.
Стаття 152. Розгляд цивільних і кримінальних справ у всіх
судах здійснюється колегіально; в суді першої інстанції - з участю
народних засідателів. Народні засідателі при здійсненні правосуддя
користуються всіма правами судді.
Стаття 153. Судді і народні засідателі є незалежними й
підкоряються тільки законові.
Стаття 154. Правосуддя в Українській РСР здійснюється на
засадах рівності громадян перед законом і судом.
Стаття 155. Розгляд справ у всіх судах є відкритим. Слухання
справ у закритому засіданні суду допускається лише у випадках,
встановлених законом, з додержанням при цьому всіх правил
судочинства.
Стаття 156. Обвинуваченому забезпечується право на захист.
Стаття 157. Судочинство в Українській РСР провадиться
українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості.
Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою
провадиться судочинство, забезпечується право повного ознайомлення
з матеріалами справи, участь у судових діях через перекладача і
право виступати в суді рідною мовою.
Стаття 158. Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні
злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за
вироком суду й відповідно до закону.
Стаття 159. Для подання юридичної допомоги громадянам і
організаціям діють колегії адвокатів. У випадках, передбачених
законодавством, юридична допомога громадянам подається безплатно.
Організація і порядок діяльності адвокатури визначаються
законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Стаття 160. У судочинстві в цивільних і кримінальних справах
допускається участь представників громадських організацій і
трудових колективів.
Стаття 161. Вирішення господарських спорів між
підприємствами, установами й організаціями здійснюється органами
державного арбітражу в межах їх компетенції.
Г л а в а 19
Прокуратура
Стаття 162. Найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням
законів усіма міністерствами, державними комітетами й відомствами,
підприємствами, установами та організаціями, виконавчими і
розпорядчими органами місцевих Рад народних депутатів, колгоспами,
кооперативними та іншими громадськими організаціями, службовими
особами, а також громадянами на території Української РСР
здійснюється Генеральним прокурором СРСР і підлеглими йому
Прокурором Української РСР і нижчестоящими прокурорами.
Стаття 163. Прокурор Української РСР і прокурори областей
призначаються Генеральним прокурором СРСР. Районні та міські
прокурори призначаються Прокурором Української РСР і
затверджуються Генеральним прокурором СРСР.
Стаття 164. Строк повноважень Прокурора Української РСР і
всіх нижчестоящих прокурорів - п'ять років.
Стаття 165. Органи прокуратури здійснюють свої повноваження
незалежно від будь-яких місцевих органів, підлягаючи тільки
Генеральному прокуророві СРСР.
IX. ГЕРБ, ПРАПОР, ГІМН І СТОЛИЦЯ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Стаття 166. Державний герб Української Радянської
Соціалістичної Республіки являє собою зображення серпа і молота,
розміщених на щиті у променях сонця і в обрамленні колосся, з
написом на стрічці: внизу вінка - "Українська РСР", на правому
витку - "Пролетарии всех стран, соединяйтесь!" і на
лівому "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!". Над щитом між
колоссям - п'ятикутна зірка.
Стаття 167. Державний прапор Української Радянської
Соціалістичної Республіки являє собою прямокутне полотнище, яке
складається з двох горизонтально розташованих кольорових смуг:
верхньої - червоного кольору, яка становить дві третини ширини
прапора, і нижньої - лазурового кольору, яка становить одну
третину ширини прапора, з зображенням у його верхній частині, на
відстані однієї третини довжини від древка, золотих серпа й молота
і над ними червоної п'ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою.
Відношення ширини прапора до його довжини - 1:2.
Стаття 168. Державний гімн Української Радянської
Соціалістичної Республіки затверджується Президією Верховної Ради
Української РСР.
Стаття 169. Столицею Української Радянської Соціалістичної
Республіки є місто Київ.
X. ДІЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ РСР І ПОРЯДОК її ЗМІНИ
Стаття 170. Всі закони та інші акти державних органів
Української РСР видаються на основі і відповідно до цієї
Конституції.
Стаття 171. Зміна Конституції Української РСР провадиться
рішенням Верховної Ради Української РСР, прийнятим більшістю не
менш як дві третини від загальної кількості депутатів.



вгору