Про цінні папери та фондовий ринок
Закон України від 23.02.20063480-IV
Документ 3480-IV, попередня редакція — Редакція від 01.05.2016, підстава - 289-VIII
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )

     2. Емітент цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, не має права вчиняти будь-які дії, наслідком яких може бути встановлення обтяження на такий об'єкт (частину об'єкта) житлового будівництва, земельну ділянку, яка призначена для спорудження об'єкта житлового будівництва, та майнові права на них.
 
     3. У разі прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади за їх ініціативою у випадках та порядку, передбачених законом, рішення, що має наслідком зміну користувача земельної ділянки, яка призначена для спорудження об'єкта житлового будівництва, що фінансується із залученням коштів фізичних та/або юридичних осіб шляхом емісії цільових облігацій підприємств, у відповідному місцевому бюджеті передбачаються видатки для відшкодування збитків власникам таких облігацій. Спори про відшкодування таких збитків зазначених власників вирішуються відповідно до закону.
 
     Порядок ( 37-2012-п ) визначення розміру зазначених збитків та здійснення відшкодування встановлюються Кабінетом Міністрів України.
{ Закон доповнено статтею 8-1 згідно із Законом N 3461-VI ( 3461-17 ) від 02.06.2011 }
 
Стаття 8-2. Облігації Фонду гарантування вкладів фізичних
осіб
 
     1. Облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб можуть бути:
 
     довгострокові - понад п'ять років;
 
     середньострокові - від одного до п'яти років;
 
     короткострокові - до одного року.
 
     2. Облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.
 
     Кошти, залучені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб від розміщення облігацій, використовуються виключно для фінансування напрямів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
 
     3. Умови розміщення та погашення облігацій встановлюються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до законодавства.
 
     4. Порядок проведення операцій, пов'язаних з розміщенням цих облігацій, встановлюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
 
     5. Витрати на підготовку розміщення, а також на розміщення, погашення облігацій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виплату доходів здійснюються відповідно до умов розміщення облігацій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду.
 
     6. Облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб можуть бути іменними або на пред'явника. Облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб можуть існувати виключно в бездокументарній формі.
 
     7. Продаж облігацій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснюється в національній валюті.
 
     8. Виплата доходів і погашення облігацій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснюються грошима або облігаціями Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інших видів за згодою сторін.
 
     9. Вимоги до емітентів та суми облігацій, які має право розміщувати емітент, встановлені статтею 8 цього Закону, не поширюються на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
{ Закон доповнено статтею 8-2 згідно із Законом N 1586-VII ( 1586-18 ) від 04.07.2014 }
 
     Стаття 9. Облігації місцевих позик
 
     1. До облігацій місцевих позик належать облігації внутрішніх та зовнішніх місцевих позик.
 
     Рішення про розміщення облігацій місцевих позик приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим або міська рада відповідно до вимог, установлених бюджетним законодавством.
 
     2. Реєстрацію випуску облігацій місцевих позик здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.
 
     3. Особливості погашення та реалізації прав за облігаціями місцевих позик визначаються проспектом емісії облігацій відповідного випуску.
{ Частина третя статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     Стаття 10. Державні облігації України
 
     1. Державні облігації України можуть бути:
 
     довгострокові - понад п'ять років;
 
     середньострокові - від одного до п'яти років;
 
     короткострокові - до одного року.
 
     2. Державні облігації України поділяються на облігації внутрішніх державних позик України, облігації зовнішніх державних позик України та цільові облігації внутрішніх державних позик України.
 
     3. Облігації внутрішніх державних позик України - державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Номінальна вартість облігацій внутрішніх державних позик України може бути визначена в іноземній валюті.
{ Частина третя статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4093-VI ( 4093-17 ) від 09.12.2011 }
 
     4. Цільові облігації внутрішніх державних позик України - облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу.
 
     Основним реквізитом цільових облігацій внутрішніх державних позик України є зазначення передбаченого законом про Державний бюджет України на відповідний рік напряму використання залучених від розміщення таких облігацій коштів.
 
     Кошти, залучені до Державного бюджету України від розміщення цільових облігацій внутрішніх державних позик України, використовуються виключно для фінансування державних або регіональних програм і проектів на умовах їх повернення в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Фінансування здійснюється відповідно до кредитних договорів, що укладаються між державою в особі Міністерства фінансів України та отримувачем коштів. Умови кредитних договорів повинні відповідати умовам розміщення цільових облігацій внутрішніх державних позик України з обов'язковим установленням дати обслуговування та погашення кредиту за п'ять днів до дати обслуговування та погашення цільових облігацій внутрішніх державних позик України. { Абзац третій частини четвертої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     5. Облігації зовнішніх державних позик України - державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.
{ Частина п'ята статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     6. Емісія державних облігацій України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
 
     7. Емісія державних облігацій України регулюється законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, яким встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу.
 
     Рішення про розміщення облігацій зовнішніх та внутрішніх державних позик України та умови їх розміщення приймається згідно з Бюджетним кодексом України ( 2456-17 ). { Абзац другий частини сьомої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     Розміщення державних облігацій України здійснюється у разі дотримання на кінець року граничних розмірів державного зовнішнього та внутрішнього боргу, передбачених Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
 
     8. Умови розміщення та погашення облігацій внутрішніх державних позик України і цільових облігацій внутрішніх державних позик України, не визначені умовами розміщення, встановлюються Міністерством фінансів України відповідно до законодавства.
 
     9. Національний банк України виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язані з розміщенням облігацій внутрішніх державних позик та цільових облігацій внутрішніх державних позик України, їх погашенням і виплатою доходів за ними, а також провадить депозитарну діяльність щодо цих цінних паперів. Порядок проведення операцій, пов'язаних з розміщенням цих облігацій, встановлюється Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України. Особливості провадження депозитарної діяльності з державними облігаціями України визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом з Національним банком України.
 
     10. Розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України, яке може залучати для цього банки, інвестиційні компанії тощо. Відносини між Міністерством фінансів України і цими організаціями регулюються відповідними договорами.
 
     11. Витрати на підготовку розміщення, а також на розміщення, погашення державних облігацій України, виплату доходів здійснюються відповідно до умов розміщення державних облігацій України за рахунок коштів, передбачених на такі цілі у Державному бюджеті України.
 
     12. Державні облігації України можуть бути іменними або на пред'явника.
 
     Державні облігації України можуть існувати виключно в бездокументарній формі. { Абзац другий частини дванадцятої статті 10 в редакції Закону N 3461-VI ( 3461-17 ) від 02.06.2011 }
 
     13. Продаж облігацій внутрішніх державних позик України здійснюється в національній або іноземній валюті, а облігацій зовнішніх державних позик України - у валюті запозичення.
{ Частина тринадцята статті 10 в редакції Закону N 4093-VI ( 4093-17 ) від 09.12.2011 }
 
     14. Виплата доходів і погашення державних облігацій України здійснюється грошима або в іншій формі за згодою сторін.
{ Частина чотирнадцята статті 10 в редакції Закону N 701-VIII ( 701-19 ) від 17.09.2015 }
 
Стаття 10-1. Облігації міжнародних фінансових організацій
 
     1. Міжнародна фінансова організація - міжнародна організація, яка на умовах, визначених своїм установчим актом, та/або відповідно до міжнародного договору України здійснює емісію облігацій на території України.
 
     Міжнародні фінансові організації можуть здійснювати в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, емісію відсоткових або дисконтних облігацій виключно шляхом публічного розміщення на українських фондових біржах, які за результатами конкурсного відбору були включені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку до затвердженого нею переліку.
 
     Емісії облігацій міжнародних фінансових організацій обслуговуються у депозитарній системі України.
 
     2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з Національним банком України надає дозвіл на здійснення міжнародною фінансовою організацією емісії облігацій. Рішення щодо надання зазначеного погодження або щодо обґрунтованої відмови у такому наданні приймається в установленому порядку ( 327-2014-п ) протягом п'яти робочих днів з дня отримання відповідного звернення від міжнародної фінансової організації.
 
     3. Кошти, отримані міжнародними фінансовими організаціями, членом яких є Україна, від розміщення облігацій, використовуються для здійснення такими організаціями операцій відповідно до установчих актів таких організацій та/або міжнародних договорів України згідно з Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та Законом України "Про міжнародні договори України" ( 1906-15 ).
 
     У разі якщо Україна не є членом міжнародної фінансової організації та/або з такою організацією не укладено міжнародний договір України, кошти, отримані цією організацією від розміщення облігацій, використовуються за погодженням з Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку ( 327-2014-п ).
 
     Особливості емісії та обігу облігацій міжнародних фінансових організацій, у тому числі перелік документів, що подаються для реєстрації випуску таких облігацій, та вимоги до їх оформлення, а також строки реєстрації випуску та звіту про результати розміщення цінних паперів визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
 
     4. Облігація міжнародної фінансової організації має номінальну вартість, визначену в національній валюті.
 
     Розміщення, продаж та погашення зазначених облігацій здійснюються в національній валюті.
 
     5. Вимоги до розкриття інформації міжнародними фінансовими організаціями як емітентами облігацій, зокрема порядок, зміст та строки подання ними регулярної та особливої інформації, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
 
     6. Положення частини п'ятої статті 30, абзацу другого частини першої статті 33, статей 39, 40 та 41 цього Закону не поширюються на міжнародні фінансові організації та облігації міжнародних фінансових організацій.
{ Закон доповнено статтею 10-1 згідно з Законом N 400-VII ( 400-18 ) від 04.07.2013 }
 
     Стаття 11. Казначейські зобов'язання України
 
     1. Казначейське зобов'язання України - державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України. Номінальна вартість казначейських зобов'язань України може бути визначена у національній або іноземній валюті. { Абзац перший частини першої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5034-VI ( 5034-17 ) від 04.07.2012 }
 
     Обсяг емісії казначейських зобов'язань України у сукупності з емісією державних облігацій внутрішніх державних позик України не може перевищувати граничного обсягу внутрішнього державного боргу та обсягу пов'язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
 
     Емісія казначейських зобов'язань України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
 
     Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов'язаннями України гарантується доходами Державного бюджету України.
 
     2. Казначейські зобов'язання України можуть бути:
 
     довгострокові - понад п'ять років;
 
     середньострокові - від одного до п'яти років;
 
     короткострокові - до одного року.
 
     3. Емітентом казначейських зобов'язань України виступає держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.
 
     4. Казначейські зобов'язання України можуть бути іменними або на пред'явника.
 
     Казначейські зобов'язання України розміщуються у документарній або бездокументарній формі.
 
     У разі розміщення казначейських зобов'язань України у документарній формі видається сертифікат.
 
     У сертифікаті казначейського зобов'язання України зазначаються вид цінного паперу, найменування і місцезнаходження емітента, сума платежу, дата виплати грошового доходу, дата погашення, зазначення місця, в якому повинно бути здійснено погашення, дата і місце видачі казначейського зобов'язання України, серія та номер сертифіката казначейського зобов'язання України, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи. У сертифікаті іменного казначейського зобов'язання України також зазначається ім'я власника. { Абзац четвертий частини четвертої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1206-VII ( 1206-18 ) від 15.04.2014 }
 
     Особливості погашення та реалізації прав за казначейськими зобов'язаннями України визначаються умовами їх розміщення, які затверджуються Міністерством фінансів України відповідно до законодавства. { Абзац п'ятий частини четвертої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5034-VI ( 5034-17 ) від 04.07.2012 }
 
     Продаж, виплата грошового доходу та погашення казначейських зобов'язань України здійснюються в національній або іноземній валюті відповідно до умов їх розміщення.
{ Частину четверту статті 11 доповнено абзацом шостим згідно із Законом N 5034-VI ( 5034-17 ) від 04.07.2012 }
 
     5. Рішення про розміщення казначейських зобов'язань України приймається згідно з Бюджетним кодексом України ( 2456-17 ). У рішенні передбачаються умови розміщення та погашення казначейських зобов'язань України.
 
     6. Умови розміщення казначейських зобов'язань України можуть передбачати їх погашення шляхом зменшення зобов'язань перед Державним бюджетом України власника казначейського зобов'язання України на вартість цього зобов'язання.
 
     7. Порядок визначення вартості продажу казначейських зобов'язань України ( z1637-12 ), ( z1960-12 ) під час їх розміщення встановлюється Міністерством фінансів України.
 
     8. Особливості провадження депозитарної діяльності з казначейськими зобов'язаннями України визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом з Національним банком України.
 
     Стаття 12. Інвестиційні сертифікати
 
     1. Інвестиційний сертифікат - цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.
 
     2. Емітентом інвестиційних сертифікатів виступає інвестиційний фонд, інвестиційна компанія або компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду.
 
     3. Кількість проголошених інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії.
 
     Строк, протягом якого здійснюється укладення договорів з першими власниками щодо відчуження інвестиційних сертифікатів відкритого та інтервального пайових інвестиційних фондів, не обмежується. { Абзац другий частини третьої статті 12 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     4. Інвестиційні сертифікати можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційних фондів не нараховуються і не сплачуються.
 
     5. Розміщення похідних (деривативів), базовим активом яких є право на отримання інвестиційних сертифікатів, не допускається.
{ Частина п'ята статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     6. Особливості емісії, обігу, обліку та погашення інвестиційних сертифікатів визначаються відповідним законодавством.
{ Частина шоста статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     Стаття 13. Ощадні (депозитні) сертифікати
 
     1. Ощадний (депозитний) сертифікат - цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.
 
     2. Ощадний (депозитний) сертифікат є неемісійним цінним папером, що видається на певний строк (під відсотки, передбачені умовами його видачі).
 
     Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути іменними або на пред'явника та існують виключно у документарній формі.
{ Частина друга статті 13 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     3. В ощадному (депозитному) сертифікаті зазначаються вид цінного паперу, найменування і місцезнаходження банку, що випустив сертифікат, серія і номер сертифіката, дата випуску, сума депозиту, процентна ставка, строк отримання вкладу, підпис керівника банку або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою банку.
{ Частина третя статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     4. Права за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом передаються в порядку, встановленому для відступлення права вимоги. Передача прав за ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника здійснюється шляхом передачі ощадного (депозитного) сертифіката.
{ Частина четверта статті 13 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     5. Доход за ощадними (депозитними) сертифікатами виплачується під час пред'явлення їх для оплати в банк, що розмістив ці сертифікати.

 
{ Абзац другий частини п'ятої статті 13 виключено на підставі Закону N 424-VIII ( 424-19 ) від 14.05.2015 }

 
     Стаття 14. Вексель
 
     1. Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
 
     2. Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.
{ Частина друга статті 14 в редакції Закону N 5518-VI ( 5518-17 ) від 06.12.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом N 407-VII ( 407-18 ) від 04.07.2013 }
 
     3. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.
 
{ Абзац другий частини третьої статті 14 виключено на підставі Закону N 407-VII ( 407-18 ) від 04.07.2013 }

 
{ Абзац третій частини третьої статті 14 виключено на підставі Закону N 407-VII ( 407-18 ) від 04.07.2013 }

 
{ Абзац четвертий частини третьої статті 14 виключено на підставі Закону N 407-VII ( 407-18 ) від 04.07.2013 }

 
{ Абзац п'ятий частини третьої статті 14 виключено на підставі Закону N 407-VII ( 407-18 ) від 04.07.2013 }

 
Стаття 15. Іпотечні, приватизаційні, похідні та
товаророзпорядчі цінні папери
 
     1. Особливості емісії (видачі), обігу та обліку заставних, іпотечних сертифікатів, іпотечних облігацій, сертифікатів ФОН, приватизаційних, похідних, товаророзпорядчих цінних паперів та порядок розкриття інформації щодо них визначаються законодавством.
 
     Стаття 15-1. Державний дериватив
 
     1. Державний дериватив - цінний папір, що розміщується державою на міжнародних фондових ринках і підтверджує зобов’язання України відповідно до умов розміщення цього цінного папера здійснити виплати власнику цього цінного папера в разі досягнення певних показників валового внутрішнього продукту України, а також здійснити інші виплати.
 
     2. Емісія державних деривативів є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
 
     3. Рішення про розміщення державних деривативів та умови їх розміщення приймається згідно з Бюджетним кодексом України та законами України.
{ Закон доповнено статтею 15-1 згідно із Законом N 701-VIII ( 701-19 ) від 17.09.2015 }
 
Розділ III
ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ
 
Стаття 16. Види професійної діяльності на фондовому ринку
 
     1. Професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав на цінні папери та прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності цим Законом та законодавством. { Абзац перший частини першої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законами N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012, N 5178-VI ( 5178-17 ) від 06.07.2012 }
 
     Поєднання професійної діяльності на фондовому ринку з іншими видами діяльності забороняється, крім: { Абзац другий частини першої статті 16 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     провадження банком діяльності з торгівлі цінними паперами, депозитарної діяльності зберігача цінних паперів та діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів; { Абзац частини першої статті 16 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     надання професійним учасником фондового ринку консультаційних послуг щодо емісії, обігу та обліку цінних паперів, щодо прав та обов'язків емітента, інвестора та/або особи, яка видала неемісійний цінний папір, щодо обігу та обліку інших фінансових інструментів, а також щодо здійснення фінансових інвестицій у зазначені цінні папери та інші фінансові інструменти; { Абзац частини першої статті 16 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     здійснення компанією з управління активами діяльності з адміністрування пенсійних фондів та/або діяльності з управління іпотечним покриттям. { Абзац частини першої статті 16 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     2. На фондовому ринку здійснюються такі види професійної діяльності:
 
     діяльність з торгівлі цінними паперами;
 
     діяльність з управління активами інституційних інвесторів;
 
     депозитарна діяльність;
 
     діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку;
 
     клірингова діяльність. { Частину другу статті 16 доповнено абзацом згідно із Законом N 5178-VI ( 5178-17 ) від 06.07.2012 }
 
     3. Професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (крім професійної діяльності Центрального депозитарію цінних паперів та депозитарної діяльності Національного банку України). Перелік документів, необхідних для отримання ліцензії, порядок її видачі та анулювання встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
 
     Професійна діяльність Центрального депозитарію цінних паперів провадиться на підставі правил Центрального депозитарію цінних паперів, зареєстрованих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку в установленому законодавством порядку. { Частину третю статті 16 доповнено абзацом згідно із Законом N 5178-VI ( 5178-17 ) від 06.07.2012 }
 
     Депозитарна діяльність Національного банку України провадиться з урахуванням особливостей депозитарної та клірингової діяльності з цінними паперами відповідно до компетенції, встановленої Законом України "Про депозитарну систему України" ( 5178-17 ). { Частину третю статті 16 доповнено абзацом згідно із Законом N 5178-VI ( 5178-17 ) від 06.07.2012 }
{ Частина третя статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5178-VI ( 5178-17 ) від 06.07.2012 }
 
     4. Професійна діяльність учасників фондового ринку, крім фондових бірж та депозитаріїв, здійснюється за умови членства щонайменше в одному об'єднанні професійних учасників ринку цінних паперів та/або саморегулівній організації, що об'єднує професійних учасників ринку цінних паперів за відповідним видом професійної діяльності.
{ Частина четверта статті 16 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     5. Професійні учасники фондового ринку можуть утворювати відокремлені підрозділи за межами України за погодженням з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку та у встановленому нею порядку.
 
     Професійні учасники фондового ринку та їх відокремлені підрозділи, у тому числі ті, що утворені та діють в іноземних державах, повинні дотримуватися вимог щодо організації фінансового моніторингу, встановлених законодавством України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.
 
     У разі якщо вимоги щодо організації фінансового моніторингу суперечать законодавству іноземної держави, на території якої утворено відокремлений підрозділ, професійний учасник фондового ринку зобов'язаний повідомити спеціально уповноважений орган з питань фінансового моніторингу і Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку про неможливість дотримання його відокремленим підрозділом зазначених вимог.
{ Статтю 16 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 3831-VI ( 3831-17 ) від 06.10.2011 }
 
     6. Професійний учасник фондового ринку в установленому законодавством порядку вживає заходів щодо обмеження ділових відносин або фінансових операцій з особами, що діють на території держав, які не виконують або неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.
{ Статтю 16 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 3831-VI ( 3831-17 ) від 06.10.2011 }
 
     Стаття 17. Діяльність з торгівлі цінними паперами
 
     1. Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами, які створюються у формі господарського товариства та для яких операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами є виключним видом діяльності, крім випадків, передбачених цим Законом, а також банками. { Абзац перший частини першої статті 17 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає:
 
     брокерську діяльність;
 
     дилерську діяльність;
 
     андеррайтинг;
 
     діяльність з управління цінними паперами.
 
     Торговець цінними паперами може провадити дилерську діяльність, якщо має сплачений грошовими коштами статутний капітал у розмірі не менш як 500 тисяч гривень, брокерську діяльність - не менш як 1 мільйон гривень, андеррайтинг або діяльність з управління цінними паперами - не менш як 7 мільйонів гривень. { Абзац сьомий частини першої статті 17 в редакції Закону N 2393-VI ( 2393-17 ) від 01.07.2010 }
 
     У статутному капіталі торговця цінними паперами частка іншого торговця не може перевищувати 10 відсотків.
 
     Ліцензія на провадження андеррайтингу видається лише за умови наявності у торговця цінними паперами ліцензії на провадження дилерської діяльності. { Абзац дев'ятий частини першої статті 17 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     2. Брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема на підставі договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи. { Абзац перший частини другої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     Торговець цінними паперами може виступати поручителем або гарантом виконання зобов'язань перед третіми особами за договорами, що укладаються від імені клієнта такого торговця, отримуючи за це винагороду, що визначається договором торговця цінними паперами з клієнтом.
 
     Торговець цінними паперами, який провадить брокерську діяльність, може надавати своїм клієнтам консультації щодо купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів. { Частину другу статті 17 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     На грошові кошти та цінні папери клієнтів, що передаються торговцям цінними паперами або знаходяться у них згідно з договорами на здійснення брокерської діяльності, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями торговця цінними паперами, не пов'язаними із здійсненням ним функцій брокера. { Частину другу статті 17 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     3. Дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом.
{ Частина третя статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     4. Андеррайтинг - укладення торговцем цінними паперами договорів щодо відчуження цінних паперів та/або здійснення дій чи надання послуг, пов'язаних з таким відчуженням, у процесі емісії цих цінних паперів за дорученням, від імені та за рахунок емітента на підставі відповідного договору з емітентом. { Абзац перший частини четвертої статті 17 в редакції Законів N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011, N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     Андеррайтер може надавати консультації емітенту щодо розміщення цінних паперів цього емітента. { Абзац частини четвертої статті 17 в редакції Закону N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
 
     Андеррайтер відповідно до договору з емітентом може здійснювати: { Абзац третій частини четвертої статті 17 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     купівлю цінних паперів у емітента з подальшим їх перепродажем інвесторам; { Абзац частини четвертої статті 17 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з подальшим перепродажем; { Абзац частини четвертої статті 17 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     продаж якомога більшої кількості цінних паперів, без зобов'язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані. { Абзац частини четвертої статті 17 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     З метою організації публічного розміщення цінних паперів андеррайтери можуть укладати між собою договір про спільну діяльність.
 
     5. Діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами, іншими фінансовими інструментами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, а також отриманими у процесі управління цінними паперами, іншими фінансовими інструментами і грошовими коштами в інтересах установника управління або визначених ним третіх осіб. { Абзац перший частини п'ятої статті 17 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     Договір про управління цінними паперами, іншими фінансовими інструментами і грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, може передбачати виникнення у торговця цінними паперами права довірчої власності на передані йому в управління цінні папери, інші фінансові інструменти і грошові кошти, призначені для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, а також виникнення права довірчої власності на грошові кошти, цінні папери, інші фінансові інструменти, отримані торговцем цінними паперами від управління цінними паперами та іншими фінансовими інструментами. { Абзац частини п'ятої статті 17 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     Торговець цінними паперами, який провадить діяльність з управління цінними паперами, може надавати консультації, пов'язані з обслуговуванням установника управління. { Абзац частини п'ятої статті 17 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     Торговець цінними паперами має право укладати договори про управління цінними паперами з фізичними та юридичними особами.
 
     Сума договору про управління цінними паперами з одним клієнтом - фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.
 
     Істотні умови договору про управління цінними паперами встановлюються законом та за домовленістю сторін.
 
     Договір про управління цінними паперами не може укладатися торговцем цінними паперами з компанією з управління активами.
 
     Торговець цінними паперами здійснює управління цінними паперами відповідно до вимог Цивільного кодексу України ( 435-15 ), цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
 
     6. Договір доручення, договір комісії або договір про управління цінними паперами укладається з торговцем цінними паперами в письмовій формі. Права та обов'язки торговця цінними паперами стосовно його клієнта, умови укладення договорів щодо цінних паперів, порядок звітності торговця перед його клієнтом, порядок і умови виплати торговцю винагороди визначаються у договорі, що укладається між ними.
 
     Торговець цінними паперами зобов'язаний виконувати доручення клієнтів за договорами доручення, договорами комісії та договорами про управління цінними паперами на найвигідніших для клієнта умовах. Доручення клієнтів виконуються торговцем цінними паперами у порядку їх надходження, якщо інше не передбачено договором або дорученням клієнтів. У разі укладення торговцем цінними паперами договорів за власний рахунок разом з укладенням ним договорів за рахунок клієнта виконання договорів для клієнта є пріоритетним.
 
     7. Торговець цінними паперами веде облік цінних паперів, грошових коштів окремо для кожного клієнта та окремо від цінних паперів, грошових коштів та майна, що перебувають у власності торговця цінними паперами, відповідно до вимог, установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством фінансів України, а у випадках, установлених законодавством, - також з Національним банком України. На грошові кошти та цінні папери клієнтів, що передаються торговцям цінними паперами в управління, не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями торговця цінними паперами, що не пов'язані із здійсненням ним функцій управителя.
 
     Для провадження діяльності з управління цінними паперами грошові кошти клієнта (клієнтів), у разі якщо це передбачено договором управління, зараховуються на окремий поточний рахунок торговця цінними паперами в банку окремо від власних коштів торговця цінними паперами та відповідно до умов договору (договорів) про управління цінними паперами, іншими фінансовими інструментами і грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти. Торговець цінними паперами звітує перед клієнтами про використання їхніх грошових коштів. { Абзац другий частини сьомої статті 17 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     Торговець цінними паперами вправі використовувати грошові кошти клієнтів, якщо це передбачено договором про управління цінними паперами.
 
     Договором про управління цінними паперами може бути передбачено розподіл між сторонами прибутку, отриманого торговцем цінними паперами від використання грошових коштів клієнта.

 
{ Абзац п'ятий частини сьомої статті 17 виключено на підставі Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }

 
     8. Правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю або посередництвом торгівця цінними паперами, крім випадків:
 
     розміщення емітентом власних цінних паперів;
 
     викупу та продажу емітентом власних цінних паперів;
 
     проведення розрахунків з використанням неемісійних цінних паперів;
 
     розміщення казначейських зобов'язань України;
 
     внесення цінних паперів до статутного (складеного) капіталу юридичних осіб;
 
     дарування цінних паперів;
 
     спадкування та правонаступництва цінних паперів;
 
     вчинення правочинів, пов'язаних з виконанням судових рішень;
 
     вчинення правочинів у процесі приватизації.
{ Частина восьма статті 17 в редакції Законів N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012, N 407-VII ( 407-18 ) від 04.07.2013 }
 
     9. Правочини щодо цінних паперів, вчинені без участі (посередництва) торговця цінними паперами, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті, є нікчемними.
 
     Правочини, що вчиняються між торговцями цінними паперами, для кожного з них є провадженням професійної діяльності з торгівлі цінними паперами.
{ Частина дев'ята статті 17 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
     10. Торговець цінними паперами зобов'язаний подавати до загальнодоступної інформаційної бази даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів для подальшого розміщення таку інформацію про всі вчинені поза фондовою біржою ним або за його участю правочини щодо емісійних цінних паперів:
 
     найменування емітента цінних паперів та його ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ;
 
     вид, тип, клас, форма існування та форма випуску цінних паперів;
 
     міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів;
 
     кількість цінних паперів за кожним правочином;
 
     ціна цінних паперів;
 
     дата вчинення правочину;
 
     інші відомості, визначені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
 
     До зазначеної інформації не включаються відомості про сторони правочинів.
 
     Порядок ( z0320-13 ) та строки подання торговцем цінними паперами зазначеної інформації, а також порядок її подальшого розміщення встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
{ Частина десята статті 17 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
 
Стаття 18. Діяльність з управління активами інституційних
інвесторів
 
     1. Діяльність з управління активами інституційних інвесторів - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів.
 
     2. Діяльність з управління активами інституційних інвесторів регулюється спеціальним законодавством.
 
     Стаття 19. Депозитарна діяльність
 
     1. Депозитарна діяльність провадиться учасниками фондового ринку відповідно до законодавства про депозитарну систему України.
 
     Стаття 19-1. Клірингова діяльність
 
     1. Клірингова діяльність - діяльність з визначення зобов'язань, що підлягають виконанню за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів, підготовка документів (інформації) для проведення розрахунків, а також створення системи гарантій з виконання зобов'язань за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів.
 
     2. Особами, які провадять клірингову діяльність, є клірингові установи та Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках. Центральний депозитарій цінних паперів та Національний банк України можуть провадити клірингову діяльність з урахуванням вимог, встановлених законодавством.
 
     3. Вимоги до мінімального розміру регулятивного капіталу особи, яка провадить клірингову діяльність, а також інші обмеження її діяльності визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України. { Закон доповнено статтею 19-1 згідно із Законом N 5178-VI ( 5178-17 ) від 06.07.2012 }
 



вгору