Закони про тимчасовий державний устрій України
Державні утворення (1917-1920); Історичний документ, Закон від 29.04.1918
Документ n0004300-18, поточна редакція — Прийняття від 29.04.1918
 

                              Закони 
про тимчасовий державний устрій України

Тимчасово до обібрання Сойму і відкриття його діяльності,
Державний устрій України і порядок керування основується на
слідуючих законах:
Про Гетьманську владу
1. Влада управління належить виключно до Гетьмана України в
межах всієї Української Держави. 2. Гетьман стверджує закони, і без його санкції ніякий закон
не може мати сили. 3. Гетьман призначає Отамана Ради Міністрів. Отаман Міністрів
складає Кабінет і представляє його у повному складі на
затвердження Гетьмана. Гетьман затверджує і скасовує Кабінет у
повному його складі. Гетьман приймає і звільняє инших урядових
осіб в разі для останніх не обгрунтовано законом иншого порядку
призначення і звільнення. 4. Гетьман є вищий керівничий всіх зносин Української Держави
з закордонними державами. 5. Гетьман є Верховний Воєвода Української Армії і Фльоти. 6. Гетьман оголошує области на військовому, осадному або
виключному положенні. 7. Гетьманові належить помилування засуджених, полегчення
кари і загальне прощення зроблених злочинних подій з скасованням
проти них переслідування і висвободження їх від суду і кари, а
також складання казенних взимок і даровання милости в особистих
випадках, коли цим не порушаються нічиї охоронені законом інтереси
і громадянські права. 8. Накази й розпорядження Гетьмана закріпляються
Отаман-Міністром або відповідним йому Міністром.
Про Віру
9. Первенствуюча в Українській Державі є віра християнська,
православна. 10. Всі не належні до православної віри Громадяне Української
Держави, а також всі мешканці на території України користуються
кожний повсемістно свобідним відправленням їх віри і богослуженням
по обряду оної.
Права і обов'язки Українських Козаків і Громадян
11. Умови придбання прав Українського козацтва і
громадянства, рівно як їх загублення, визначаються законом. 12. Захист Вітчизни - є святий обов'язок кожного козака і
громадянина Української Держави. 13. Українські козаки і громадяне повинні платити установлені
законом податки і пошлини, а також відбувати повинности згідно з
постановленням закону. 14. Ніхто не може підлягати переслідуванню за злочинні вчинки
тільки як в черзі, законом визначеній. 15. Ніхто не може бути затриманий під сторожою крім як у
випадках, законом визначених. 16. Ніхто не може бути судимий і покарай крім як за злочинні
вчинки, передбачені істнуючими в час їх здійснення законами. 17. Оселя кожного неторкана. Робити обшукування й виїмку в
будинку без згоди його господаря можливо не инакше, як в випадках
і порядку, законом визначених. 18. Кожний український козак і громадянин має право вільно
виберати місце мешкання і працю, придбати і відчужити майно і без
заборони виїзжати за кордон Української Держави. 19. Власність є неторкана. Примусове відчуження нерухомого
майна, коли це необхідно для якої-небудь державної чи громадської
користи, можливо не инакше, як за відповідну платню. 20. Українські козаки і громадяне мають право робити зібрання
в метах не шкідливих законам, мирно і без зброї. 21. Кожний може в межах, установлених законом, висловлювати і
писати свої думки, а рівно розповсюджувати їх шляхом друку або
иншими засобами. 22. Українські козаки і громадяне мають право гуртувати
громади і спілки в метах не противних законам.
Про закони
23. Українська Держава керується на твердих основах законів,
виданих в установленій черзі. 24. Сила закону без виключення обов'язкова для всіх
українських підданих і чужинців, в Українській Державі
перебуваючих. 25. Закони, особисто видані для якої-небудь области чи
частини населення, новим загальним законом не відсуваються, коли в
ньому такої відміни не постановлено. 26. Закони обнародуються для загального освідомлення в
утвореному порядку і перш обнародування до діла не прикладаються. 27. Після обнародування законові надається обов'язкова сила з
часу призначеного для того в самому законі. В самому виданому
законі може бути показане на вживання його, до обнародування, до
виконання по телеграфу або через навмисних посланців. 28. Закон не може бути скасований инакше як тільки силою
закону. Через те, поки новим законом не відмінено закон істнуючий,
він заховує повну свою силу. 29. Ніхто не може відмовлятись незнанням закону, коли його
було обнародувано істнуючим порядком. 30. Закони розробляються в кожному Міністерстві по належности
і передаються на загальне обміркування Ради Міністрів. 31. По ухвалі Радою Міністрів внесених законопроектів вони
передаються на ствердження Гетьманові. 32. Закони, які торкаються де-яких відомств, передаються в
Раду Міністрів після обговорення їх заінтересованими
Міністерствами. 33. Міністрам дається можливість видавати розпорядження в
розвитку і поясненню законів, при чому всі такі розпорядження
підлягають попередній ухвалі Радою Міністрів.
Про Раду Міністрів і про Міністрів
34. Напрямок і об'єднання праці окремих відомств по предметах
як законодавства, так і вищого державного управління накладаються
на Раду Міністрів. 35. Керування справами Ради Міністрів накладається на
Генерального Секретаря і на підлягаючу йому Державну Генеральну
Канцелярію. 36. Отаман-Міністр і Міністри відповідають перед Гетьманом за
загальний хід державного управління. Кожний з них окремо
відповідає за свою діяльність і розпорядження. 37. За проступні по посаді вчинки Отаман-Міністр і Міністри
підлягають громадській і карній відповідальности на основах, в
законі визначених.
Про Фінансову Раду
38. Фінансова Рада є вища народня інституція для справ
державного кредиту і фінансової політики. 39. Фінансова Рада складається з представників і членів, яких
призначує Гетьман. Крім того в склад Ради входять на правах
членів: Отаман-Міністр, Міністр Фінансів і Державний Контрольор. 40. На Раду накладається: 1) обміркування часу і умов
державних позичок; 2) обміркування справ, дотичних державного
кредиту, а також питань грошового обороту і 3) попередній, з
особистого кожний раз розпорядження Гетьмана, розгляд справ по
фінансовій частині, належачих вирішенню в законодавчім порядку. 41. Обміркування Ради передаються на погляд Гетьмана.
Про Генеральний Суд
42. Генеральний Суд Української Держави уявляє собою вищого
охоронитсля і захистника закону та Вищий суд України в справах
судових та адміністративних. 43. Генеральний Суд оголошує до загальної відомости всі
закони і накази Уряду, слідкуючи за закономірністю їх видання. 44. Порядкуючий Генеральний Суддя та всі Генеральні Судді
призначаються Гетьманом.
Гетьман всієї України Павло Скоропадський
Отаман Ради Міністрів М. Устимович
29 квітня 1918 р., м. Київ. __________________
Державний Вістник. - 1918, 16 травня. - N 1.
Конституційні акти України. 1917 - 1920.
Невідомі конституції України.
Київ: Філософська і соціологічна думка, 1992.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...