Конвенція щодо співробітництва по охороні та сталому використанню ріки Дунай (Конвенція про охорону ріки Дунай)
Угорщина, Болгарія, Чеська Республіка [...]; Конвенція, Міжнародний документ, Методика [...] від 01.06.1994
Документ 998_800, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 17.01.2002, підстава - 2997-III

                            Конвенція 
щодо співробітництва по охороні та сталому
використанню ріки Дунай
(Конвенція про охорону ріки Дунай)
( Конвенцію ратифіковано Законом
N 2997-III ( 2997-14 ) від 17.01.2002 )

Офіційний переклад
Преамбула
Договірні сторони, Рішучі у міцному намірі посилити своє співробітництво щодо
управління водними ресурсами в сфері їх охорони і використання; Стурбовані випадками і загрозою несприятливих впливів,
коротко- або довгострокових, змін умов водотоків в басейні ріки
Дунай на навколишнє середовище, економіку і добробут країн
Дунайського басейну; Підкреслюючи термінову необхідність посилення внутрішніх і
міжнародних засобів щодо запобігання, контролю і зменшення
значного незворотного транскордонного впливу від скидів
небезпечних і поживних речовин у водне середовище басейну ріки
Дунай з належною увагою також щодо Чорного моря; Схвалюючи заходи, вже вжиті за внутрішньою ініціативою країн
Дунайського басейну та на двосторонньому і багатосторонньому
рівнях їх співробітництва, а також вже вжиті зусилля в рамках
процесу ОБСЄ Економічною Комісією ООН для Європи і Європейським
Співтовариством для сприяння співробітництву на двосторонньому і
багатосторонньому рівнях, для запобігання і контролю
транскордонного забруднення, сталого управління водою,
раціонального використання і збереження водних ресурсів; Посилаючись, зокрема, на Конвенцію про охорону та
використання транскордонних водотоків і міжнародних озер від
17 березня 1992 року ( 994_273 ), а також існуюче дво- та
багатостороннє співробітництво серед країн Дунайського басейну,
яке буде продовжуватись і належним чином враховуватись у
співробітництві всіх країн Дунайського басейну, а також
посилаючись на Конвенцію про охорону Чорного моря від забруднення
від 21 квітня 1992 року ( 995_065 ); Прагнучи до тривалого покращання та охорони ріки Дунай і вод
її водозбірного басейну, зокрема, в транскордонному контексті, та
до сталого управління водою, враховуючи належним чином інтереси
країн Дунайського басейну в галузі водовикористання, одночасно
сприяючи охороні морського середовища Чорного моря; домовилися про таке:
Частина I
Загальні положення
Стаття 1
Визначення
Для цілей цієї Конвенції: а) "Держави Дунайського басейну" - це суверенні Держави, які
мають значну частину гідрологічної водозбірної площі басейну ріки
Дунай. Значною частиною вважається територія, яка перевершує 2000
кв.км загальної гідрологічної водозбірної площі. б) "Водозбірна площа" ріки Дунай - це гідрологічний басейн
ріки, наскільки він є розподілений Договірними сторонами. в) "Транскордонний вплив" - це будь-який значний
несприятливий вплив на річкове середовище, який виникає від зміни
в умовах вод, спричиненої діяльністю людини і який простягається
за територію під юрисдикцією Договірної сторони. Такі зміни можуть
шкодити життю та власності, безпеці засобів і відповідних водних
екосистем. г) "Небезпечні речовини" - це речовини, що мають токсичний,
канцерогенний, мутагенний, тератогенний або біоакумулятивний
впливи, зокрема, ті речовини, що є стійкими і мають значний
несприятливий вплив на живі організми. д) "Речовини, небезпечні для води" - це речовини, потенціал
небезпеки яких для водних ресурсів є настільки надзвичайно
високий, що поводження з ними вимагає спеціальних превентивних та
захисних заходів. е) "Організовані та дифузні джерела забруднення води" - це
джерела забруднюючих речовин і поживних, надходження яких до води
спричинено або локально визначеними скидами (організовані джерела)
або дифузними впливами, які далеко поширюються за водозбірну площу
(дифузні джерела). є) "Водний баланс" - це взаємозв'язок, що характеризує
природні процеси водного господарства у всьому басейні ріки щодо
його компонентів (опади, випаровування, наземні і підземні стоки).
Крім того, включається компонент впливів поточної діяльності
людини, який виникає внаслідок водокористування, що впливає на
кількість води. ж) "Зведені дані" - це підсумкові дані, які одержані від
водних балансів вище по течії та є відповідними щодо необхідного
введення при розробці водного балансу нижче по течії та загального
водного балансу ріки Дунай. До певної міри зведені дані охоплюють
компоненти водного балансу всіх значних транскордонних вод на
водозбірній площі ріки Дунай. Зведені дані стосуються визначених
ділянок транскордонних водотоків, в місцях де вони перетинаються
та де вони визначають, перетинаються або розташовані на кордонах
між Договірними сторонами. з) "Міжнародна комісія" - це організація, яка заснована
Статтею 18 цієї Конвенції.
Стаття 2
Цілі і принципи співробітництва
1) Договірні сторони наскільки можливо прагнуть досягнути
мети сталого та збалансованого управління водними ресурсами,
включаючи збереження, покращання та раціональне використання
наземних і підземних вод водозбірної площі. Крім того, Договірні
сторони докладають всіх зусиль для контролю можливої небезпеки, що
виникає внаслідок аварій, включаючи речовини, небезпечні для води,
а також повені і криги ріки Дунай. Крім того, вони докладають
зусиль щодо зменшення навантаження забруднення Чорного моря від
джерел на водозбірній площі. 2) Договірні сторони, відповідно до положень цієї Конвенції,
співробітничають з основних питань управління водним господарством
та вживають всіх відповідних правових, адміністративних і
технічних заходів, принаймні для підтримки та покращання умов
існуючого навколишнього середовища та якості води ріки Дунай і вод
її водозбірної площі, для запобігання та зменшення, наскільки
можливо, несприятливих існуючих або можливих впливів і змін. 3) З цією метою Договірні сторони, враховуючи невідкладність
вжиття заходів щодо зменшення забруднення води і раціонального,
сталого водовикористання, встановлюють відповідні пріоритети та
посилити, узгоджують та координують заходи, вжиті та заплановані
на внутрішньому і міжнародному рівнях по всьому басейну ріки
Дунай, які націлені на сталий розвиток та охорону навколишнього
середовища ріки Дунай. Ця мета, зокрема, спрямована на
забезпечення сталого використання водних ресурсів для
муніципального, промислового і сільськогосподарського напрямків, а
також збереження та відновлення екосистем та на задоволення інших
існуючих вимог стосовно громадського здоров'я. 4) Принцип "забруднювач платить" і попереджувальний принцип
складають основу для всіх заходів, що мають на меті охорону ріки
Дунай і вод на всій її водозбірній площі. 5) Співробітництво у галузі управління водним господарством
спрямоване на стале управління водою, що означає на критерії
сталого, екологічно обгрунтованого розвитку, які одночасно
спрямовані на: - підтримання загальної якості життя; - підтримання тривалого доступу до природних ресурсів; - уникнення тривалої екологічної шкоди та охорону екосистем; - здійснення превентивного підходу. 6) Застосування цієї Конвенції ніяким чином не завдає прямого
або опосередкованого зростання впливів на річкове середовище. 7) Кожна Договірна сторона має право приймати та здійснювати
суворіші заходи, ніж ті, що випливають з положень цієї Конвенції.
Стаття 3
Сфера застосування
1) Ця Конвенція стосується водозбірної площі ріки Дунай, як
визначено в статті 1, пункті (б). 2) Предметом цієї Конвенції, зокрема, є наступна запланована
діяльність і діючі заходи в тому обсязі, наскільки вони
спричиняють або можуть спричинити транскордонні впливи: а) скид стічних вод, надходження поживних і небезпечних
речовин як з організованих, так і дифузних джерел, а також скид
термальних вод; б) запланована діяльність і заходи в галузі гідроспоруд,
зокрема, контроль рівня регулювання, стоку та накопичення
водотоків, контроль повені і послаблення криги, а також вплив
споруд, розташованих в або осторонь водотоку, на його гідравлічний
режим; в) інші заплановані заходи і діяльність, пов'язані з
водовикористанням води, такі, як гідроенергетика, транспортування
та забір води; г) експлуатація існуючих гідротехнічних споруд, наприклад,
водосховищ, гідроелектростанцій; заходи для запобігання впливу на
навколишнє середовище, включаючи: погіршення гідрологічних умов,
ерозію, розмив, повені та донні відкладення потоків; заходи для
захисту екосистем; д) поводження з речовинами, небезпечними для води, і
попереджувальне запобігання аварій. 3) Ця Конвенція стосується питань рибальства та внутрішньої
навігації, в тій мірі, наскільки вона стосується проблем охорони
вод від забруднення, пов'язаних з такою діяльністю.
Стаття 4
Форми співробітництва
Формами співробітництва за цією Конвенцією, як правило, є
наступні: а) консультації і спільна діяльність в рамках Міжнародної
комісії згідно положень цієї Конвенції; б) обмін інформацією по дво- і багатостороннім угодам,
законодавчим правилам і заходам щодо управління водними ресурсами;
обмін юридичними документами та директивами, іншими публікаціями;
інші форми для обміну інформацією та досвідом.
Частина II
Багатостороннє співробітництво
Стаття 5
Запобігання, контроль і зменшення
транскордонного впливу
1) Договірні сторони розробляють, приймають і впроваджують
відповідні законодавчі, адміністративні і технічні заходи щодо
забезпечення внутрішніх передумов і підстави, які вимагаються щоб
гарантувати ефективну охорону якості води і стале використання
води, а також для запобігання, контролю і зменшення
транскордонного впливу. 2) З цією метою Договірні сторони окремо або спільно вживають
заходів, зокрема, тих, що вказані нижче: а) реєстрація умов природних водоресурсів на водозбірній
площі ріки Дунай, вживаючи узгоджені параметри кількості і якості,
включаючи відповідну методологію; б) прийняття законодавчих положень, що встановлюють вимоги,
включаючи обмеження часу, для скидів стічних вод; в) прийняття законодавчих положень стосовно поводження з
речовинами, небезпечними для води; г) прийняття законодавчих положень для зменшення надходження
поживних або небезпечних речовин від дифузних джерел, особливо для
вживання поживних речовин, а також хімічних засобів захисту рослин
і пестицидів у сільському господарстві; д) з метою узгодження цих положень на вищому рівні охорони, а
також для узгодженого впровадження відповідних заходів, Договірні
сторони братимуть до уваги результати і пропозиції, висунуті
Міжнародною комісією; е) Договірні сторони співпрацюють і вживають відповідних
заходів для запобігання транскордонним впливам відходів і
небезпечних речовин, зокрема, спричинених транспортом.
Стаття 6
Конкретні заходи щодо охорони водних ресурсів
Договірні сторони повинні вжити відповідних заходів,
спрямованих на запобігання або зменшення транскордонних впливів та
на стале і збалансоване використання водних ресурсів, а також
збереження екологічних ресурсів, зокрема: а) провести інвентаризацію ресурсів грунтових вод, що
підлягають довгостроковому захисту, а також охоронних зон, цінних
для існуючого або майбутнього постачання питної води; б) попередити забруднення ресурсів грунтових вод, особливо
тих, що у довгостроковій перспективі зарезервовані для постачання
питної води, зокрема, забруднення нітратами, хімікатами для
захисту рослин і пестицидами, а також іншими небезпечними
речовинами; в) зменшити превентивними та контрольними заходами ризик
аварійного забруднення; г) врахувати можливі впливи на якість води від запланованої
діяльності та поточних заходів згідно Статті 3 пункту 2; д) оцінити важливість різних біотопів для річкової екології
та запропонувати заходи для покращання водних і літоральних
екологічних умов.
Стаття 7
Обмеження скидів;
цілі та критерії якості води
1) Договірні сторони, враховуючи пропозиції Міжнародної
комісії, повинні встановити ліміти скидів, що застосовуються в
окремих промислових секторах або галузях промисловості, стосовно
навантаження забруднення і концентрацій, що базуються на кращих
можливих мало- та безвідходних технологіях у джерела. Там, де є
скиди небезпечних речовин, ліміти скидів повинні засновуватися на
кращих доступних методиках щодо зниження у джерела і/або очищення
стічних вод. Для муніципальних стічних вод ліміти скидів повинні
засновуватися на вживанні принаймні біологічного або
еквівалентного ступеню очистки. 2) Додаткові положення щодо запобігання або зменшення скидів
небезпечних і поживних речовин мають бути розроблені Договірними
сторонами для дифузних джерел, зокрема там, де основні джерела
спричинені діяльністю сільського господарства, враховуючи
найкращий екологічний досвід. 3) Для пунктів 1 і 2 Додаток II до цієї Конвенції містить
перелік промислових секторів і галузей промисловості, а також
додатковий перелік небезпечних речовин, викиди яких від
організованих і дифузних джерел мають бути попереджені або значно
скорочені. Внесення доповнень та змін до Додатка II відноситься до
компетенції Міжнародної комісії. 4) Крім того, Договірні сторони, якщо необхідно, повинні
визначити цілі якості води та застосовувати критерії якості води з
метою запобігання, контролю і зменшення транскордонного впливу.
Загальне керівництво для цього наведено у Додатку III, яке має
бути застосоване і визначене Договірними сторонами як на
національному рівні, так і спільно, де необхідно. 5) Націлені на ефективне обмеження скидів на території під
їхньою юрисдикцією, Договірні сторони мають забезпечити необхідні
передумови і впровадження. Вони мають забезпечити, що: а) національне нормативно-правове регулювання щодо обмеження
скидів та рівня відповідних стандартів послідовно узгоджується з
обмеженням скидів відповідно до цієї Конвенції; б) скиди стічних вод без винятку базуються на дозволі,
одержаному від компетентних органів заздалегідь і на обмежений
період дійсності; в) дозволи та приписи щодо заходів запобігання і контролю у
випадку нових або модернізованих промислових об'єктів, зокрема, де
є небезпечні речовини, повинні бути зорієнтовані на найкращі
існуючі методики і впроваджуватися в першу чергу; г) вимоги, суворіші ніж стандарти, - в окремих випадках
навіть заборона - застосовуються, коли якість приточної води та її
екосистеми повинна відповідати положенням пункту 4; д) компетентні органи контролюють, щоб діяльність, яка може
завдавати транскордонних впливів, здійснювалась відповідно до
виданих дозволів та приписів; е) застосовується екологічна експертиза паралельно з
наднаціональним та міжнародним нормативно-правовим регулюванням
або інші процедури для оцінки та експертизи впливів на навколишнє
середовище; є) при плануванні, ліцензуванні та впровадженні діяльності та
заходів, зазначених у Статті 3, пункт 2 і в Статті 16, пункт 2,
компетентні органи враховують ризики аварій, що ускладнюються
речовинами, небезпечними для води, вживаючи запобіжних заходів і
визначаючи правила поведінки під час проведення поставарійних
заходів.
Стаття 8
Інвентаризації скидів, програми дій і огляд досягнень
1) Договірні сторони повинні періодично проводити
інвентаризацію відповідних організованих і дифузних джерел
забруднення водозбірної площі ріки Дунай, включаючи заходи щодо
запобігання і зменшення, що вже вжиті для відповідних скидів, а
також дійсну ефективність цих заходів, враховуючи Статтю 5, пункт
2, підпункт а). 2) Виходячи з цього, Договірні сторони повинні поетапно
встановити перелік подальших заходів щодо запобігання і зниження,
що послідовно впроваджуються, наскільки це необхідно для
досягнення цілей цієї Конвенції. 3) Інвентаризація скидів і перелік заходів, що
впроваджуються, утворюють підстави для розробки спільних програм
дій, які мають бути розроблені Договірними сторонами, враховуючи
пріоритети, встановлені за умов невідкладності і ефективності. Ці
програми дій, зокрема, мають бути спрямовані на скорочення
навантаження забруднення і концентрацій як з промислових, так і
муніципальних організованих джерел, а також дифузних джерел. Вони,
між іншим, мають містити заходи запобігання і зменшення, включаючи
оцінку витрат часу та коштів. 4) Крім того, Договірні сторони повинні контролювати прогрес
у впровадженні спільних програм дій шляхом проведення періодичних
оглядів діяльності. Ці огляди мають містити як запроваджені заходи
захисту, так і досягнутий прогрес щодо прибережних умов у світлі
фактичної оцінки.
Стаття 9
Програми моніторингу
На основі своєї національної діяльності Договірні сторони
повинні співробітничати у галузі моніторингу і оцінки. 1) З цією метою вони мають: - гармонізувати та узгодити свої методи моніторингу і оцінки,
що вживаються на національних рівнях, зокрема, в галузі якості
ріки, контролю скидів, прогнозу повені і водного балансу, з метою
щодо досягнення порівняльних результатів, що мають бути
запроваджені у діяльності зі спільного моніторингу і оцінки; - розробити узгоджені або спільні системи моніторингу,
використовуючи стаціонарні або пересувні вимірювальні прилади,
засоби зв'язку та обробки даних; - розробити та впровадити спільні програми моніторингу
річкових умов водозбірної площі ріки Дунай стосовно якості і
кількості води, відкладень і річкових екосистем як основи для
оцінки транскордонних впливів, таких, як транскордонного
забруднення і змін річкових режимів, а також водних балансів,
повені і криги; - розробити спільні або узгоджені методи моніторингу і оцінки
скидів стічних вод, включаючи обробку, оцінку та документацію
даних, враховуючи галузево-конкретний підхід до обмеження скидів
(Додаток II, Частина 1); - розробити інвентаризації на відповідних організованих
джерелах, включаючи забруднюючі речовини, що скидають
(інвентаризації скидів), і оцінити забруднення води від дифузних
джерел, враховуючи Додаток II, Частину 2; переглядати ці документи
відповідно до фактичного стану. 2) Зокрема, вони повинні узгодити пости моніторингу,
характеристики якості ріки та параметри забруднення, щоб регулярно
з достатньою частотою давати оцінку для ріки Дунай, враховуючи
екологічний і гідрологічний характер водотоків, а також типові
скиди забруднювачів, що скидаються у відповідному водозбірному
басейні. 3) Договірні сторони повинні встановити на основі
гармонізованої методології національні водні баланси, а також
загальний водний баланс басейну ріки Дунай. З цією метою Договірні
сторони мають в необхідній мірі забезпечити зведені дані, які є
достатньо порівняльними завдяки застосуванню гармонізованої
методології. Також на тій же базі даних може бути створений водний
баланс для основних притоків ріки Дунай. 4) Вони повинні періодично давати оцінку якісним умовам ріки
Дунай і прогресу, досягнутому за допомогою заходів, спрямованих на
запобігання, контроль і зменшення транскордонних впливів.
Результати мають бути оприлюднені у відповідних виданнях.
Стаття 10
Зобов'язання щодо звітності
Договірні сторони повинні звітувати Міжнародній комісії з
основних питань, необхідних для виконання Комісією своїх завдань.
Ці звіти, зокрема, мають містити таке: а) звіти і документи, передбачені цією Конвенцією або
вимагаються Комісією; б) інформацію щодо існування, укладення, доповнення або
виходу з двосторонніх і багатосторонніх угод і договорів, що
регулюють охорону та управління водними ресурсами ріки Дунай і вод
її водозбірної площі або мають відношення до цих проблем; в) інформацію про відповідні національні закони, укази та
інші загальні постанови, що регулюють охорону та управління
водними ресурсами ріки Дунай і вод її водозбірної площі або мають
відношення до цих проблем; г) повідомлення, не пізніше терміну погодженої затримки після
того, як Міжнародна комісія прийняла своє рішення, стосовно
графіка та фінансових витрат щодо впровадження рішень, спрямованих
на дії на національному рівні, таких, як рекомендації, програми та
заходи; д) призначення компетентних інститутів, до яких мають
звертатися Міжнародна комісія або інші Договірні сторони з питань
співробітництва в рамках цієї Конвенції; е) повідомлення про заплановану діяльність, що з причин свого
характеру ймовірна завдати транскордонних впливів.
Стаття 11
Консультації

1) Після попереднього обміну інформацією, залучені Договірні
сторони повинні за вимогою однієї або кількох заінтересованих
Договірних сторін надавати консультації щодо запланованої
діяльності, як визначено у Статті 3, пункт 2, що може завдати
транскордонних впливів, якщо цей обмін інформацією або ці
консультації ще не включені до двостороннього або іншого
міжнародного співробітництва. Консультації проводяться, як
правило, в рамках Міжнародної комісії з метою досягнення рішення. 2) Попередньо до рішення щодо запланованої діяльності
компетентні органи, за винятком аварійних ситуацій, повинні чекати
результатів консультацій, за винятком тих випадків, коли вони не
закінчуються протягом одного року з дня їх початку.
Стаття 12
Обмін інформацією
1) Як визначено Міжнародною комісією, Договірні сторони
обмінюються існуючими даними, між іншим, про: а) загальні умови річкового навколишнього середовища
водозбірного басейну ріки Дунай; б) досвід, набутий у використанні найкращих існуючих методик
і результатів досліджень та розробок; в) дані про скиди та моніторинг; г) заходи, що вжиті та заплановані для впровадження щодо
запобігання, контролю і зменшення транскордонних впливів; д) нормативно-правові акти, що регулюють скиди стічних вод; е) аварії, що включають речовини, небезпечні для води. 2) Для гармонізації обмеження скидів, Договірні сторони
повинні вести обмін інформацією про національні нормативно-правові
акти. 3) Якщо будь-яка з Договірних сторін просить другу Договірну
сторону надати дані або інформацію, яких та не має, остання
повинна намагатися задовольнити запит, при цьому може обумовити
відповідну розумну плату для Сторони, що робить запит, за збирання
та, у разі необхідності, обробку таких даних або інформації. 4) З метою впровадження цієї Конвенції Договірні сторони
мають сприяти обміну найкращих існуючих методик, зокрема, шляхом
заохочення: комерційного обміну існуючими методиками, прямих
контактів і співробітництва між галузями промисловості, включаючи
спільні підприємства; обміну інформацією та досвідом; і
забезпечення технічної допомоги. Договірні сторони повинні також
розпочати спільні навчальні програми та організацію відповідних
семінарів і зустрічей. 5) Положення цієї Конвенції не повинно впливати на права або
зобов'язання Договірних сторін у відповідності з їх внутрішнім
законодавством, нормативними документами, адміністративними
приписами або прийнятою правовою практикою та діючими міжнародними
правилами щодо захисту інформації, яка відноситься до особистих
даних, інтелектуальної власності, включаючи промислові та
комерційні тайни або національну безпеку. 6) Якщо Сторона, однак, вирішує надати таку підлягаючу
захисту інформацію іншій Стороні, то Сторона, що одержує таку
підлягаючу захисту інформацію, повинна поважати конфіденційність
одержаної інформації та умови, за яких вона надана, і має
використати таку інформацію тільки з тою метою, з якою вона
надана.
Стаття 13
Захист одержаної інформації
Оскільки, відповідно до цієї Конвенції, промислові та
комерційні тайни або інша конфіденційна інформація передаються
згідно з внутрішніми законами, одержуючи таку інформацію,
Договірні сторони повинні дотримуватися її конфіденційності, не
використовуючи її для будь-яких інших цілей, ніж ті, що
передбачені в цій Конвенції, опубліковуючи її або роблячи її
доступною для третіх сторін. У випадку, коли будь-яка Договірна
сторона відчуває неможливість виконання цих зобов'язань відносно
конфіденційності інформації, що їй передана, вона без затримки
інформує передаючу Договірну сторону про це і передає назад
одержану інформацію. Особисті дані передаються Договірним сторонам
згідно з внутрішнім законом передаючої Договірної сторони.
Одержувач використовує особисті дані тільки з метою, яка вказана,
та за умов, що визначені передаючою стороною.
Стаття 14
Інформування громадськості
1) Договірні сторони повинні гарантувати надання в
найкоротший термін їх компетентними органами наявної інформації
про стан або якість річкового середовища Дунайського басейну
будь-якій фізичній або юридичній особі на будь-яку обгрунтовану
вимогу з оплатою помірних витрат, не вимагаючи доказів
заінтересованості. 2) Інформація, визначена в пункті 1 цієї Статті, що надається
державними органами, може подаватися у письмовій, наочній, усній
формах або базі даних. 3) Положення цієї Статті не повинні впливати на право
Договірних сторін, відповідно до їхнього внутрішнього
законодавства і діючих міжнародних нормативів, надавати на вимогу
таку інформацію або відмовляти, у випадках, коли це порушує або
впливає на: а) конфіденційність судочинства державних органів,
міжнародних відносин і національної оборони; б) громадську безпеку; в) справи, які є або були у суді або розслідувалися,
включаючи дисциплінарне розслідування, або які є предметом
попередніх процесуальних дій; г) комерційну або промислову конфіденційність, а також
інтелектуальну власність; д) конфіденційність особистих даних і/або файлів; е) матеріал, що наданий третьою стороною, незважаючи на те,
що ця сторона не мала юридичних зобов'язань це робити; є) матеріал, відкриття якого може надати ймовірність завдати
шкоди навколишньому середовищу, до якого відноситься такий
матеріал. 4) Громадські органи повинні відповісти на запит про
інформацію в найкоротший термін. Причини відмови в наданні
інформації мають бути представлені письмово.
Стаття 15
Дослідження та розробки
1) Для сприяння цілям цієї Конвенції Договірні сторони мають
розробити додаткові або спільні програми наукового або технічного
дослідження і, відповідно до процедури, що регулюється Міжнародною
комісією, передати Комісії: а) результати таких додаткових, спільних або інших
відповідних досліджень, що мають бути відкритими для громадських
органів; б) відповідні частини інших програм наукового і технічного
дослідження. 2) Таким чином, Договірні сторони повинні враховувати роботи,
що виконуються або підтримуються у цих галузях відповідними
міжнародними організаціями та агентствами.
Стаття 16
Системи зв'язку, попередження і тривоги,
наміри в непередбачених випадках
1) Договірні сторони забезпечують координований або спільний
зв'язок, попередження і систему тривоги у контексті всього басейну
в тій мірі, в якій це необхідно для забезпечення систем, що
встановлені і керуються на двосторонньому рівні. Вони
консультуються щодо шляхів і засобів узгоджених внутрішніх
зв'язків, попередження і систем тривоги і намірів в непередбачених
випадках. 2) Договірні сторони в рамках Міжнародної комісії інформують
одна одну про компетентні органи або контактні пункти, які
визначені для цієї мети у випадку непередбачених подій, таких, як
несподіване забруднення, інші критичні умови для водних ресурсів,
повені і криги. Відповідно компетентні органи співробітничають для
встановлення спільних планів у непередбачених випадках, якщо
необхідно, додаткові до існуючих планів на двосторонньому рівні. 3) Якщо компетентні органи відзначають раптове збільшення
небезпечних речовин у річці Дунай або у водах водозбірного її
басейну або одержують ноту про катастрофу або аварію, які ймовірно
можуть спричинити серйозний вплив на якість води ріки Дунай або
вплинути вниз за течією на країни Дунайського басейну, цей орган
негайно інформує контактні пункти, які призначені, і Міжнародну
комісію відповідно до процедури, викладеної Комісією. 4) Для того, щоб контролювати і зменшити ризики, які
спричиняються повенями, включаючи криги, компетентні органи
негайно інформують країни Дунайського басейну внизу за течією про
ймовірність впливів і Міжнародну комісію про випадки і потоки
повені, а також прогнозування виникнення криг.
Стаття 17
Взаємодопомога
1) В інтересах посилення співробітництва і відповідності до
зобов'язань щодо цієї Конвенції, зокрема, де може виникнути
критична ситуація прибережних умов, Договірні сторони забезпечують
взаємодопомогу на запит іншої Договірної сторони. 2) Міжнародна комісія розробляє процедури для взаємодопомоги
у вирішенні, зокрема, наступного: а) Напрямок, контроль, координація і нагляд за допомогою; б) Місцеві об'єкти і служби, які подаються Договірною
стороною, яка звертається по допомогу, включаючи, у разі
необхідності, сприяння щодо формальностей перетину кордону; в) Організація компенсації допомагаючої Договірної сторони
і/або її персоналу та в разі необхідності транзиту територіями
третіх Договірних сторін; г) Методи покриття витрат служб допомоги.
Частина III
Міжнародна комісія
Стаття 18
Заснування, завдання і компетенції
1) З метою впровадження цілей і положень цієї Конвенції
засновується Міжнародна комісія по захисту ріки Дунай, яка
визначена у цій Конвенції як Міжнародна комісія. Договірні сторони
співробітничають у рамках Міжнародної комісії. Для виконання
зобов'язань Договірних сторін відповідно до статей 1-18 Міжнародна
комісія розробляє пропозиції і рекомендації, адресовані Договірним
сторонам. 2) Структура і процедури Міжнародної комісії, а також її
компетенції викладені докладно у Додатку IV до цієї Конвенції, що
складає Статут Комісії. 3) До того ж, справи, які певно довірені, Міжнародна Комісія
компетентна мати справу з усіма іншими справами, які довірені
Комісії мандатом від Договірних сторін, в рамках статті 3 цієї
Конвенції. 4) Виконання рішень, які прийняті Міжнародною комісією,
здійснюється через зобов'язання Договірних сторін щодо звітності
Комісії згідно статті 10, а також через положення цієї Конвенції
щодо внутрішньої основи і впровадження багатостороннього
співробітництва. 5) Міжнародна комісія переглядає досвід, набутий у ході
виконання цієї Конвенції і, у разі необхідності, подає на розгляд
пропозиції Договірним сторонам відносно змін та доповнень або
додатків до цієї Конвенції або готує основу для розробки наступних
правил захисту і водного управління ріки Дунай і вод її
водозбірного басейну. 6) Міжнародна комісія приймає рішення про співробітництво з
міжнародними і національними організаціями або з іншими органами,
які займаються або заінтересовані у захисті і водному управлінні
ріки Дунай і вод її водозбірного басейну або в загальних питаннях
захисту води і водного управління. Це співробітництво спрямоване
на підвищення координації і запобігання дублюванню.
Стаття 19
Перехід відносно Бухарестської Декларації
Механізми, що здійснюються Договірними сторонами в рамках
Декларації про співробітництво країн Дунайського басейну з проблем
управління водними ресурсами ріки Дунай, зокрема, про захист ріки
Дунай від забруднення, підписаної 13 грудня 1985 року
(Бухарестська Декларація), робочими групами щодо якості води,
інформації про повені і прогнозування і балансу води, переходять
до цієї Конвенції.
Частина IV
Процедурні і остаточні пункти
Стаття 20
Чинність Додатків
Відповідно до статті 23 Додатки I-V утворюють невід'ємну
частину цієї Конвенції.
Стаття 21
Існуючі і додаткові угоди
Договірні сторони на основі рівноправності і взаємності
адаптують існуючі двосторонні або багатосторонні договори або інші
домовленості, де це необхідно, з тим, щоб усунути протиріччя до
основних принципів цієї Конвенції, і укладуть, якщо необхідно,
додаткові угоди або інші домовленості.
Стаття 22
Конференція Сторін
1) Договірні сторони збираються за рекомендацією Міжнародної
комісії. 2) На таких зустрічах Договірні сторони, зокрема,
переглядають результати політики або питання щодо виконання цієї
Конвенції на основі доповіді Міжнародної комісії і приймають
відповідні рекомендації або рішення. 3) Договірна сторона, голова делегації якої виконує функції
Президента Міжнародної комісії, також виконує роль Голови таких
зустрічей. 4) Конференція Сторін компетентна виносити рекомендації або
рішення за умови, що після звичайного запрошення на участь,
присутні, принаймні, три чверті всіх Договірних сторін. Якщо інше
не обумовлено цією Конвенцією, Конференція сторін докладає усіх
зусиль для досягнення згоди шляхом консенсусу. Якщо консенсус не
досягнуто, Голова оголошує, що всі зусилля щодо досягнення згоди
шляхом консенсусу, вичерпані. Після такого повідомлення
рекомендація або рішення приймаються більшістю у чотири п'ятих
присутніх і голосуючих Договірних сторін. 5) Рішення набуває чинності у перший день одинадцятого місяця
після дати його прийняття всіма Договірними сторонами, що
проголосували за нього та протягом цього періоду письмово не
поінформували Виконавчого секретаря про те, що вони не можуть
погодитись з цим рішенням. Однак, таке повідомлення може бути
відкликане у будь-який час; відкликання набуває чинності після
його отримання Виконавчим секретарем. Таке рішення стає чинним для
будь-якої іншої Договірної сторони, яка письмово повідомила
Виконавчого секретаря про те, що вона може погодитись з цим
рішенням, з моменту отримання такого повідомлення або пізніше - з
першого дня одинадцятого місяця після дати прийняття цього
рішення. 6) Якщо, однак, рекомендації або рішення ймовірно можуть
спричинити фінансові наслідки, рекомендація або рішення
приймаються тільки консенсусом.
Стаття 23
Зміни та доповнення до Конвенції
До Конвенції вносяться зміни та доповнення, як зазначено
нижче: 1) Будь-яка Договірна сторона може запропонувати зміни та
доповнення до цієї Конвенції. Текст пропонованих змін та доповнень
разом із пропозицією скликати Конференцію Сторін письмово
повідомляється Договірним сторонам Депозитарієм. 2) Якщо принаймні три чверті Договірних сторін підтримують
пропозицію щодо скликання Конференції Сторін, Депозитарій скликає
Конференцію Сторін протягом шести місяців у місці знаходження
Міжнародної комісії. 3) Прийняття змін та доповнень на Конференції Договірних
сторін вимагає консенсусу. 4) Прийнята зміна або доповнення Урядом Депозитарію подається
на розгляд Договірним сторонам для ратифікації, прийняття або
схвалення. Про ратифікацію, прийняття або схвалення зміни або
доповнення письмово повідомляється Уряду-депозитарію. 5) Зміна або доповнення набуває чинності для тих Договірних
сторін, які ратифікували, прийняли або схвалили її/його на
тридцятий день після одержання Урядом-депозитарієм повідомлення
про її/його ратифікацію, прийняття або схвалення принаймні чотирма
п'ятими Договірних сторін. Після цього зміна або доповнення
набуває чинності для будь-якої іншої Договірної сторони на
тридцятий день, незважаючи на те, що Договірна Сторона відклала
своє здійснення ратифікації, прийняття або схвалення зміни чи
доповнення. 6) До Додатків I, II і III можуть вноситися зміни та
доповнення Міжнародною комісією відповідно до статті 5 її Статуту.
Стаття 24
Врегулювання спорів
Якщо виникає спір між двома або більше Договірними сторонами
щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, вони шукають
рішення шляхом переговорів або будь-якими іншими засобами
урегулювання спору, прийнятного для сторін спору, у разі
необхідності, за допомогою Міжнародної комісії. 2) а) Якщо сторони спору не спроможні врегулювати диспут
відповідно до пункту 1 цієї статті протягом припустимого часу, але
не більше дванадцяти місяців після повідомлення Міжнародної
комісії про спір стороною спору, спір подається на розгляд для
примусового рішення одним з наступних засобів мирного врегулювання
у: - Міжнародний суд; - арбітраж відповідно до Додатка V до цієї Конвенції. б) Під час ратифікації, прийняття, схвалення або приєднання
до цієї Конвенції або в будь-який час після цього Договірна
сторона може оголосити письмово Депозитарію, що для спору, не
вирішеного згідно з пунктом 1 цієї статті, вона приймає один або
обидва засоби урегулювання диспуту, як зазначено у підпункті а)
цього пункту. в) Якщо сторони спору прийняли обидва засоби урегулювання
спору, як зазначено у підпункті а) цього пункту, спір подається
на розгляд до Міжнародного суду, якщо сторони не погоджуються щодо
іншого. г) Якщо сторони спору не прийняли однакові засоби
урегулювання спору, як зазначено у підпункті а) цього пункту,
спір передається на розгляд до арбітражу. д) Для Договірної сторони, яка не зробила заяви відповідно до
підпункту б) цього пункту або чия заява не має чинності,
вважається, що вона погодилась на арбітраж.
Стаття 25
Підписання
Ця Конвенція відкрита для підписання країнами Дунайського
басейну з повним наданням прав і привілеїв членства в ООН
відповідно до Статуту ООН ( 995_010 ), а також Європейським
Співтовариством та будь-якою іншою регіональною економічною
комплексною організацією, до яких такі держави як їх члени
передали компетенцію у справах, що регулюються цією Конвенцією у
Софії 29 червня 1994 року.
Стаття 26
Ратифікація, прийняття або схвалення
Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або схваленню.
Ратифікаційні грамоти та документи про прийняття або схвалення
зберігаються Урядом Румунії, який діє як Депозитарій цієї
Конвенції.
Стаття 27
Набуття чинності
Ця Конвенція набуває чинності на дев'яностий день від дати
здачі на зберігання дев'ятьох документів про ратифікацію,
прийняття, схвалення або приєднання. Для кожної країни або
регіональної економічної комплексної організації, яка ратифікує,
приймає, схвалює або приєднується до цієї Конвенції після здачі на
зберігання дев'ятьох документів про ратифікацію, прийняття,
схвалення або приєднання, ця Конвенція набуває чинності на
дев'яностий день після здачі на зберігання такою країною або
регіональною економічною комплексною організацією її документа про
ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання.
Стаття 28
Приєднання, участь
1) Країна або регіональна економічна комплексна організація,
як зазначено у статті 25 цієї Конвенції, яка не підписала цієї
Конвенції, може приєднатись до цієї Конвенції. Документ про
приєднання зберігається Депозитарієм. 2) Договірні сторони можуть одностайно запрошувати будь-яку
іншу країну або регіональну економічну комплексну організацію для
приєднання до цієї Конвенції або участі в ній у консультативному
статусі.
Стаття 29
Вихід
В будь-який час після п'яти років з дати набуття чинності
цієї Конвенцією по відношенню до Сторони, Сторона може вийти з
цієї Конвенції за шляхом направлення письмового повідомлення
Депозитарію. Будь-який такий вихід здійснюється протягом одного
року після дати одержання повідомлення Депозитарієм.
Стаття 30
Функції Депозитарія
Уряд-депозитарій виконує функції Депозитарія цієї Конвенції,
зокрема, Депозитарій інформує Договірні сторони: а) про здачу на зберігання документів про ратифікацію,
прийняття, схвалення або приєднання, вихід або будь-яку іншу
інформацію, заяви і документи, як передбачено у цій Конвенції; б) про дату набуття чинності цією Конвенцією.

Стаття 31
Автентичні тексти, Депозитарій
Оригінал цієї Конвенції, тексти якої англійською і німецькою
мовами є рівно автентичними, зберігається Урядом Румунії, який
направляє його завірені копії Договірним сторонам.
На засвідчення цього нижчепідписані, належним чином
уповноважені своїми відповідними урядами, підписали Конвенцію по
співробітництву щодо захисту і збалансованого водокористування
ріки Дунай (Конвенція захисту ріки Дунай). Підписано у Софії ______ червня 1994 року.
Додаток I
Частина I
Найкраща доступна методика
1. Використання найкращої доступної методики наголошує на
використанні безвідходної технології, за її наявності. 2. Термін "найкраща доступна методика" означає найсучаснішу
стадію розвитку процесів, об'єктів або методів діяльності, які
вказують на практичну відповідність даного заходу для обмеження
скидів, виділень і відходів. Для визначення, чи система процесів,
об'єктів і методів операції відповідає найкращим доступним
методикам взагалі або в окремих випадках, особлива увага
приділяється: а) порівняльним процесам, об'єктам або методам операції, які
недавно були успішно випробувані; б) технологічному процесу і змінам у науковому знанні і
розумінні; в) економічним можливостям таких методик; г) обмеженням часу для установки як на нових, так і існуючих
заводах; д) природі і обсягу скидів і відповідних виділень. 3. З цього випливає, що "найкраща доступна методика" для
окремого процесу буде змінюватися, враховуючи технологічний
прогрес, економічні і соціальні фактори, а також зміни у науковому
знанні і розумінні. 4. Якщо зменшення скидів і виділень в результаті використання
найкращих доступних методик не приносить екологічно прийнятних
результатів, вживаються додаткові заходи. 5. Термін "методика" включає як вжиту технологію, так і
метод, яким установка спроектована, побудована, утримується,
функціонує і розбирається.
Частина 2
Найкращий екологічний досвід
1. Найкращий екологічний досвід означає застосування найбільш
відповідної комбінації секторальних стратегій і заходів щодо
контролю навколишнього середовища. 2. Для визначення, яка комбінація заходів становить найкращий
екологічний досвід, взагалі або в окремих випадках, особлива увага
приділяється: - принципу застереження; - екологічно небезпечному продукту і його виробництву,
використанню і кінцевому знищенню (принцип відповідальності); - заміні найменш забруднюючою діяльністю або речовинами і
збереженням ресурсів, включаючи енергію (принцип мінімізації); - масштабу застосування; - потенційній екологічній користі або штрафу заміни
матеріалів або діяльності; - прогресу і змінам у науковому знанні і розумінні; - строкам для впровадження; - соціальним і економічним факторам. 3. З цього випливає, що найкращий екологічний досвід для
окремого джерела впливів буде змінюватися, ураховуючи
технологічний прогрес, економічні і соціальні фактори, а також
зміни у науковому знанні і розумінні. 4. Якщо зменшення впливів в результаті використання
найкращого екологічного досвіду не приносить екологічно прийнятних
результатів, вживаються додаткові заходи і переглядається
найкращий екологічний досвід.
Додаток II
Промислові сектори та небезпечні речовини
Частина I: Перелік промислових секторів та галузей:
1. У теплогенеруючому, енергетичному і добувному секторах: а) Обробка вихлопних газів і відпрацьованих газів, шлаків,
конденсатів після окислення; б) Охолоджуючі системи; в) Збагачення вугілля та руди; г) Видобуток вугілля і відновлення побічних продуктів,
брикетування; д) Виробництво бурого вугілля, активованого вуглецю. 2. У секторах будівельних матеріалів, скла і кераміки: а) Виробництво фіброзного цементу і фіброзної цементної
продукції; б) Виробництво та обробка скла, скляних та мінеральних
волокон; в) Виробництво керамічних виробів. 3. У секторі металів: а) Робота з металом та обробка: електроплатинові цехи,
лабораторії травлення, лабораторії анодного окислення,
полірування, теплова гальваніка, цехи гартування, друкарського
обладнання, виробництво батарейок, сталей, механічного
устаткування, шліфувального обладнання; б) Виробництво заліза та сталі, включаючи літейне; в) Виробництво сплавів, які не містять залізо, включаючи
літейне; г) Виробництво феросплавів (які містять залізо). 4. У секторі неорганічної хімії: а) Виробництво основних хімікатів; б) Виробництво мінеральних кислот, основ, солей; в) Виробництво алколів та похідних; г) Виробництво мінеральних фертиліцерів (враховуючи
поташові), солей фосфорної кислоти, фосфатних добрив; д) Виробництво карбонату натрію; е) Виробництво корунду; є) Виробництво неорганічних пігментів, мінеральних пігментів; ж) Виробництво напівпровідників, ректифікаторів,
фотоелектричного обладнання; з) Виробництво вибухових речовин, піротехніки включно; і) Виробництво високодисперских оксидів; й) Виробництво барієвих сполук. 5. У секторі органічної хімії: а) Виробництво основних хімікатів; б) Виробництво фарб, пігментів, барвників; в) Виробництво органічних сполук галогенів; г) Виробництво органічної вибухівки, твердого палива; д) Виробництво допоміжних матеріалів для шкіргалантерейної
продукції, паперової і текстильної продукції; е) Виробництво фармацевтичної продукції; є) Виробництво біопродукції; ж) Виробництво миючих засобів; з) Виробництво косметики; і) Виробництво желатину, клейкої плівки, адизивів. 6. У секторі мінеральних і синтетичних масел: а) Обробка мінеральних масел і виробництво продукції,
виробництво гідрокарбонатів; б) Екстракція масел із водомасляних сумішей, очищення,
відновлення та обробка масляних відходів; в) Виробництво синтетичних масел. 7. У секторі друкарського обладнання, обробки листових
пластиково-плівкових матеріалів, а також інших форм переробки гуми
та пластику: а) Виробництво обладнання для друкарських та графічних робіт; б) Принтерні лабораторії та кінолабораторії; в) Виробництво фольги, зорових та звукових пристосувань; г) Виробництво плівково-пластикових матеріалів. 8. У секторі лісу, паперу і картону: а) Виробництво картону, паперу і бурматеріалів; б) Виробництво плівкових волокнистих матеріалів. 9. У секторі текстилю, шкіро-хутряних виробах: а) Виробництво текстильної продукції; б) Виробництво шкіри, хутра та готових шкіряних і хутряних
виробів; в) Засоби для хімчистки та прання текстильних виробів. 10. Інші сектори: а) Утилізація, обробка, переробка, складування відходів,
вторинної сировини та хімічних речовин; б) Медичні і наукові дослідження, лікарні, медпрактика,
радіологічні інститути, лабораторії, тестові кімнати; в) Виробництво миючих засобів; г) Побутові фірми, де застосовуються миючі речовини; д) Обробка води; е) Художні майстерні, де застосовуються лаки; є) Виробництво і переробка рослинних та тваринних екстрактів; ж) Виробництво і обробка мікроорганізмів та вірусів, що
пов'язані з розкладом нуклеїнових кислот; з) Промисловий сектор радіоактивних речовин (ядерна
індустрія). Частина 2: Перелік небезпечних речовин та груп небезпечних
речовин: А. Пріоритетні групи речовин а) важкі метали та їх сполуки б) органіко-галогенові сполуки в) органічні сполуки фосфору і олова г) речовини по захисту рослин, пестициди та речовини, які
використовуються для зберігання деревини, целюлози, паперу, шкіри,
хутра, текстиля та ін. д) масляні та гідрокарбонатні похідні петролейних сполук е) інші органічні сполуки, шкідливі для навколишнього
середовища є) неорганічні азотні і фосфорні сполуки ж) радіоактивні речовини, включаючи відходи. В. Окремі небезпечні речовини Крім груп небезпечних речовин, які відрізняються по характеру
речовин, які до них входять, необхідно також визначити окремі
речовини, які відіграють важливу роль. Речовини
1. Ртуть 7439976
2. Кадмій 7440439
3. Мідь 7440508
4. Цинк
5. Свинець 7439921
6. Араніт 7440382
7. Хром
8. Нікель 7440020
9. Бор
10. Кобальт
11. Селен 7782492
12. Срібло
13. Drins
14. Синильна кислота 608731
15. ДДТ 50293
16. Пентахлорфенол 87865
17. Гексахлорбензин 118741
18. Гексахлорбутадіон 87683
19. Тетрахлоридкарбонат 56235
20. Хлороформ 67663
21. Трифлуралін 1582098
22. Ендосульфон 115297
23. Сімазін 122349
24. Атразін 1912249
25. Трибутиленові сполуки
26. Трифенілові сполуки
27. Азисфосетил 2642719
28. Азифосметил 86500
29. Фенітротіон 122145
30. Фентіон 122145
31. Малатіон 121755
32. Паратіон 56382
33. Паратіонметил 298000
34. Дихлофос 62737
35. Трихлоретилен 79016
36. Тетрахлоретилен 127184
37. Трихлорбензин
38. Діхлоретан 1, 2 107062
39. Трихлоретан 71556
40. Диоксини
Додаток III
Загальне керівництво щодо цілей і критеріїв якості води*
Цілі і критерії якості води, які розроблені для конкретних
дільниць ріки Дунай і для поверхових вод водозбірного її басейну: а) Враховують вибір утримування і, у разі необхідності,
покращення існуючої якості води; б) Мають на меті зменшення у середньому навантаження
забруднення і концентрацій (зокрема, небезпечних речовин) до
певної ступені на проміжку певного періоду часу; в) Враховують специфічні вимоги щодо якості води (сира питна
вода, іригація і т.д.); г) Враховують конкретні вимоги відносно чутливих і спеціально
захисних вод і їх оточення, наприклад, озера, зони захисту
берего-фільтруючих вод і водно-болотних угідь; д) Базуються на застосуванні методів біологічної класифікації
і хімічних показників для середньо- і довгострокового нагляду за
утримуванням і покращенням якості води; е) Враховують ступінь досягення мети і додаткові захисні
заходи, які можуть вимагатися в окремих випадках. ___________________
*) Цілі і критерії якості води, як правило, індивідуально
розробляються і, зокрема, регулюються до переважних умов як до
екосистем, водних ресурсів і їх використанню. Тому, в рамках цієї
Конвенції тільки загальні керівні принципи представляються
Договірним сторонам.
Додаток IV
Статут Міжнародної комісії щодо захисту ріки Дунай

Структура і процедури Міжнародної Комісії додатково до статті
18 встановлюються наступні:
Стаття 1: Склад 1) Міжнародна комісія складається з делегацій, призначених
Договірними сторонами. Кожна Договірна сторона призначає не більше
п'яти делегатів, включаючи голову делегації і заступника. 2) Крім того, кожна делегація включає кількість експертів,
необхідних для вирішення окремих питань, чиї прізвища передаються
до секретаріату Міжнародної комісії. Стаття 2: Головування 1) Головування у Міжнародній комісії здійснюється Договірними
сторонами по черзі в алфавітному порядку (англійської мови)
протягом одного року. Головуюча делегація призначає одного із
своїх членів Головою Міжнародної комісії. 2) Голова, як правило, не виступає від імені своєї делегації
під час засідань Міжнародної комісії. 3) Додаткові деталі стосовно головування визначаються
Міжнародною комісією і включаються до його Регламенту. Стаття 3: Засідання 1) Міжнародна комісія збирається не менше одного разу на рік
на запрошення Голови у місці, визначеному ним, для регулярного
засідання. 2) Надзвичайні засідання збираються Головою на вимогу не
менше ніж трьох делегацій. 3) Консультації голів делегацій можуть проводитися у проміжок
між зустрічами Комісії. 4) Голова пропонує питання до порядку денного. Вони включають
доповіді постійних робочих груп і її експертних груп. Кожна
делегація має право пропонувати ті питання порядку денного, які
вона хоче бачити розглянутими. Порядок послідовності питань
порядку денного у Міжнародній комісії визначається більшістю
голосів. Стаття 4: Прийняття рішень 1) Кожна делегація має один голос. 2) Незважаючи на положення пункту 1 цієї статті,
Європейському Співтовариству, у рамках його компетенції, надається
право на кількість голосів, рівних кількості його країн членів,
які є Договірними сторонами цієї Конвенції. Ця організація не
користується своїм правом голосу у випадках, коли її країни-члени
користуються своїми і навпаки. 3) Міжнародна комісія встановлює кворум присутніх делегацій з
не менше двох третин Договірних сторін. 4) Письмові процедури можуть мати місце за умов, визначених
Регламентом Міжнародної комісії. Стаття 5: Схвалення рішень 1) Рішення і рекомендації приймаються консенсусом делегацій
Міжнародної комісії. Якщо консенсусу не досягнуто, Голова Комісії
оголошує, що всі зусилля досягти згоди консенсусом вичерпані. Якщо
інше не передбачено у Конвенції, Комісія у цьому випадку приймає
рішення або рекомендації більшістю у чотири п'ятих голосів
присутніх і голосуючих делегацій. 2) Рішення набуває чинності на перший день одинадцятого
місяця після дати його прийняття для всіх Договірних сторін, які
голосували за нього і не письмово повідомили протягом цього
періоду Виконавчого секретаря, що вони не можуть погодитись з
рішенням. Однак, таке повідомлення може бути відкликане у
будь-який час; відкликання набуває чинності після його одержання
Виконавчим секретарем. Таке рішення набуває чинності для будь-якої
іншої Договірної сторони, яка повідомила Виконавчого секретаря
письмово, що вона може погодитись з рішенням з моменту одержання
такого повідомлення або пізніше - на перший день одинадцятого
місяця після дати прийняття рішення. Стаття 6: Експертні органи 1) Міжнародна комісія засновує постійну робочу групу. Для
певних галузей роботи і для специфічних проблем засновуються
постійні або спеціальні робочі групи. 2) Постійна робоча група і експертні групи складаються з
делегатів і експертів, призначених делегаціями у Комісії. 3) У постійній робочій групі присутні делегати з усіх
Договірних сторін. Міжнародна комісія призначає Голову і визначає
максимальну кількість делегатів. Комісія також визначає кількість
експертів для участі в експертних групах. Стаття 7: Секретаріат 1) Цим засновується Постійний секретаріат. 2) Постійний секретаріат має свою штаб-квартиру у Відні. 3) Міжнародна комісія призначає Виконавчого секретаря і у
разі необхідності забезпечує призначення іншого персоналу. Комісія
визначає обов'язки посади Виконавчого секретаря, терміни і умови,
за якими він здійснює свою діяльність. 4) Виконавчий секретар виконує функції, необхідні для
виконання цієї Конвенції і для роботи Міжнародної комісії, а також
інших завдань, ввірених Виконавчому секретарю Комісією згідно з її
Регламентом і її фінансовими правилами. Стаття 8: Спеціально уповноважені експерти Для оцінки одержаних результатів і для аналізу окремих справ
Міжнародна комісія може залучати кваліфікованих осіб, наукові
інститути або інші організації. Стаття 9: Звіти Міжнародна комісія подає Договірним сторонам річний звіт про
свою діяльність, а також додаткові звіти за вимогою, які, зокрема,
також включають результати моніторингу і оцінки. Стаття 10: Юрисдикція і представництво 1) Міжнародна комісія має юрисдикцію, яка може бути
необхідною для виконання її функцій і цілей згідно з правилами, що
застосовуються у штаб-квартирі її секретаріату. 2) Міжнародна комісія представляється її Головою. Це
представництво визначається подалі Регламентом. Стаття 11: Витрати 1) Міжнародна комісія приймає свої Фінансові правила. 2) Комісія приймає річний або дворічний бюджет запропонованих
витрат і розглядає бюджетний кошторис на наступний фінансовий
період. 3) Загальна сума бюджету, включаючи будь-який додатковий
бюджет, прийнятий Комісією, вноситься у рівних долях Договірними
сторонами, іншими, ніж країни-члени Європейського Співтовариства,
якщо Комісія не прийме одностайного рішення про інше. 4) Європейське Співтовариство вносить не більше 2,5%
адміністративних витрат на бюджет. 5) Кожна Договірна сторона сплачує витрати, пов'язані з
участю у Комісії її представників, експертів і радників. 6) Кожна Договірна сторона сплачує витрати за поточний
моніторингу і оцінку діяльності, що виконується на її території. Стаття 12: Регламент Міжнародна комісія складає свій Регламент. Стаття 13: Робочі мови Офіційними мовами Міжнародної комісії є англійська і
німецька.
Додаток V
Арбітраж
1) Процедура арбітражу, як зазначено у статті 24 цієї
Конвенції, здійснюється відповідно до пунктів 2-10, як зазначено
нижче; 2) а) У випадку спору, поданого на розгляд до арбітражу
відповідно до статті 24 пункту 2 цієї Конвенції, арбітражний
трибунал призначається на запит однієї зі сторін спору до іншої
сторони. Запит на арбітраж констатує предмет справи заяви,
включаючи, зокрема, статті цієї Конвенції, тлумачення або заяву,
щодо якої виник спір. б) Сторона заявника інформує Міжнародну комісію про її запит
про заснування арбітражного трибуналу, заявляючи ім'я іншої
сторони спору і статті цієї Конвенції, тлумачення або заяву, за
якою, на її думку, виник спір. Позивач, а також обвинувачувана
сторона може складатися з більшості Договірних сторін. Міжнародна
комісія відправляє таку одержану інформацію всім Договірним
сторонам цієї Конвенції. 3) Арбітражний трибунал складається з трьох членів: як
позивач сторони або сторін, так і інша сторона або сторони спору
призначають арбітра протягом двох місяців; два арбітра, таким
чином призначені, визначають у разі спільної згоди протягом двох
місяців третього арбітра, який буде головою трибуналу. Останній не
є підданим однієї зі сторін спору, не має звичайного місця
проживання на території однієї із цих сторін, не працює в одній із
них, не мав справи раніше з питань цього спору. 4) а) Якщо одна зі сторін спору диспута не призначає арбітра
протягом двох місяців після одержання запиту, інша сторона може
поінформувати Голову Міжнародного суду, який призначає голову
арбітражного трибуналу протягом наступних двох місяців. Після
призначення голова арбітражного трибуналу пропонує стороні, яка не
призначила арбітра, зробити це протягом двох місяців. Після такого
періоду, якщо арбітр не був затверджений, голова арбітражного
трибуналу інформує Голову Міжнародного суду, який виконує це
призначення протягом наступних двох місяців. б) Якщо голова арбітражного трибуналу не був визначений
протягом двох місяців після призначення другого арбітра, Голова
Міжнародного суду на запит однієї з сторін призначає його протягом
наступних двох місяців. 5) а) Арбітражний трибунал приймає рішення відповідно до
правил міжнародного закону і, зокрема, положень цієї Конвенції. б) Будь-який арбітражний трибунал, призначений згідно з
положеннями цього Додатка, складає свій Регламент. в) У випадку спору, відповідно до якого арбітражний трибунал
має юрисдикцію, справа вирішується рішенням арбітражного
трибуналу. 6) а) Рішення арбітражного трибуналу, як щодо процедури, так
і по суті, приймається більшістю голосів її членів. б) Арбітражний трибунал може вживати всіх відповідних заходів
для встановлення фактів. Він може на запит однієї із сторін
приписувати необхідні тимчасові заходи захисту. в) Якщо два або більше арбітражних трибуналів, призначених
згідно з положеннями цього Додатка, скористаються запитами
тотожних або подібних предметів, вони самі можуть бути
поінформовані про процедури для встановлення фактів і враховувати
їх наскільки можливо. г) Сторони спору забезпечують всіх умов, необхідних для
ефективного проведення судочинства. е) Неявка сторони спору не чинить перешкоди судочинству. 7) Якщо арбітражний трибунал не визначає інше через окремі
обставини справи, витрати трибуналу, включаючи сплату його членам,
несуть сторони спору порівну. Трибунал веде облік своїх витрат і
подає заключний виклад цього сторонам. 8) Арбітражний трибунал отримує свою винагороду протягом
п'яти місяців з дати заснування, якщо він не знаходить необхідним
продовжити обмеження часу на період, який не повинен перевищувати
п'яти місяців. 9) Будь-яка Договірна сторона, яка має інтерес правового
характеру з предмета справи спору, який може мати відношення до
рішення у справі, може втручатися у судочинство за згодою трибуна.
Винагорода арбітражного трибуналу стає обов'язковою для сторони,
що втручається, таким же чином, як і для сторін спору. 10) а) Рішення арбітражного трибуналу супроводжується
обгрунтуванням причин. Воно є остаточним і обов'язковим для сторін
спору. Рішення передається арбітражним трибуналом сторонам спору і
Міжнародній комісії. Комісія передає одержану інформацію всім
сторонам цієї Конвенції. б) Будь-який спір, який може виникнути між сторонами стосовно
тлумачення чи виконання рішення, може бути представлений будь-якою
стороною арбітражному трибуналу, який виніс рішення, або якщо
останній не може скористатися цим, іншому арбітражному трибуналу,
який засновується з цією метою таким же чином, як і перший.



вгору