Документ 995_363, чинний, поточна редакція — Приєднання від 10.01.2002, підстава 2942-14

                             Протокол 
щодо статусу біженців
(укр/рос)
( Про приєднання до Протоколу див. Закон
N 2942-III ( 2942-14 ) від 10.01.2002 )
Статус Протоколу див.( 995_j44 )

Офіційний переклад
Держави-учасниці цього Протоколу, беручи до уваги те, що Конвенція щодо статусу біженців
( 995_011 ), підписана в Женеві 28 липня 1951 року (далі -
Конвенція), поширюється лише на тих осіб, які стали біженцями
внаслідок подій, які сталися до 1 січня 1951 року, беручи до уваги, що з часу прийняття Конвенції ( 995_011 )
виникли нові ситуації щодо біженців і що тому біженці, які мають
до цього відношення, можуть не підпадати під дію Конвенції, беручи до уваги бажаність того, щоб усі біженці, які
підпадають під визначення, яке міститься в Конвенції ( 995_011 ),
користувалися рівним статусом, незалежно від вказаної дати 1 січня
1951 року, домовилися про таке:
Стаття I
Загальні положення
1. Держави-учасниці цього Протоколу зобов'язуються
застосовувати статті 2 - 34 цієї Конвенції ( 995_011 ) до
біженців, які підпадають під нижченаведене визначення. 2. Для цілей цього Протоколу термін "біженець", за винятком
випадків, щодо застосування пункту 3 цієї статті, означає будь-яку
особу, яка підпадає під визначення статті 1 Конвенції ( 995_011 )
з вилученням слів "в результаті подій, які сталися до 1 січня 1951
року ..." та слів "... внаслідок таких подій" у статті 1 A (2). 3. Цей Протокол застосовується державами, які беруть у ньому
участь, без будь-яких географічних обмежень, за винятком випадків,
коли існуючі заяви, зроблені державами, які вже є учасницями
Конвенції ( 995_011 ) згідно зі статтею 1 B (1) (a) Конвенції,
також застосовується, якщо Протокол не буде продовжений згідно зі
статтею 1 B (2) Конвенції відповідно до цього Протоколу.
Стаття II
Співпраця національних органів влади
з Організацією Об'єднаних Націй
1. Держави-учасниці цього Протоколу зобов'язуються
співпрацювати з Управлінням Верховного комісара Організації
Об'єднаних Націй у справах біженців або з будь-якою іншою
установою Організації Об'єднаних Націй, до якої може перейти
виконання його обов'язків і, зокрема, сприяти виконанню його
обов'язків щодо контролю за застосуванням положень цього
Протоколу. 2. Щоб дати можливість Управлінню Верховного комісара або
будь-якій іншій установі Організації Об'єднаних Націй, до якої
може перейти виконання його функцій, подавати доповіді
компетентним органам Організації Об'єднаних Націй,
держави-учасниці цього Протоколу зобов'язуються надавати їм у
відповідній формі запитувану інформацію та статистичні дані щодо: a) положення біженців; b) виконання цього Протоколу; c) законів, постанов і декретів щодо біженців, які є чинними
або можуть згодом набути чинності.
Стаття III
Інформація про національне законодавство
Держави-учасниці цього Протоколу направляють Генеральному
секретареві Організації Об'єднаних Націй тексти законів і
постанов, які вони можуть приймати з метою забезпечення
застосування цього Протоколу.
Стаття IV
Вирішення спорів
Усі спори між державами-учасницями цього Протоколу щодо його
тлумачення або застосування, які не можуть бути вирішені іншими
засобами, передаються до Міжнародного Суду на прохання будь-якої
зі сторін в цьому спорі.
Стаття V
Приєднання до Протоколу
Цей Протокол відкритий для приєднання від імені всіх
держав-учасниць Конвенції ( 995_011 ) і будь-якої іншої
держави-члена Організації Об'єднаних Націй або члена будь-якої
спеціалізованої установи або держави, якій Генеральною Асамблеєю
Організації Об'єднаних Націй направлене запрошення до приєднання
до цього Протоколу. Приєднання здійснюється шляхом здачі на
зберігання акта про приєднання Генеральному секретареві
Організації Об'єднаних Націй.
Стаття VI
Стаття про федеративні держави
До держави федеративного або неунітарного типу застосовуються
такі положення: a) щодо тих статей Конвенції ( 995_011 ), які застосовуються
згідно з пунктом 1 статті І цього Протоколу та підпадають під
законодавчу юрисдикцію федеральних законодавчих властей,
зобов'язання федерального уряду в зазначених межах відповідають
зобов'язанням держав-учасниць, які не є федеративними державами; b) щодо тих статей Конвенції ( 995_011 ), які застосовуються
згідно з пунктом 1 статті І цього Протоколу та підпадають під
законодавчу юрисдикцію штатів, провінцій або кантонів, які входять
до федерації і не зобов'язані згідно з конституційним ладом
федерації вживати законодавчих заходів, федеральні уряди при
першій можливості доводять ці статті разом з позитивною
рекомендацією до відома відповідних органів влади штатів,
провінцій або кантонів; c) федеральна держава-учасниця цього Протоколу на вимогу
будь-якої іншої держави-учасниці, передану їй через Генерального
секретаря Організації Об'єднаних Націй, надає довідку про існуючі
в федерації та її складових частинах закони та практику щодо
будь-якого конкретного положення Конвенції ( 995_011 ), яке
підлягає застосуванню згідно з пунктом 1 статті І цього Протоколу,
із зазначенням того, якою мірою це положення було втілене в життя
законодавчим або іншим шляхом.
Стаття VII
Застереження та заяви
1. Під час приєднання будь-яка держава може зробити
застереження до статті IV цього Протоколу щодо застосування
будь-яких положень Конвенції ( 995_011 ), згідно зі статтею I
цього Протоколу, за винятком положень, які містяться в статтях 1,
3, 4, 16(1) і 33, за умови, що застереження держави-учасниці
Конвенції, зроблені згідно з цією статтею, не поширюються на
біженців, щодо яких застосовується Конвенція. 2. Застереження, зроблені державами-учасницями Конвенції
( 995_011 ) згідно зі статтею 42, якщо вони не зняті, поширюються
на їхні зобов'язання за цим Протоколом. 3. Будь-яка держава, яка робить застереження згідно з пунктом
1 цієї статті, може в будь-який час зняти це застереження шляхом
повідомлення про це Генерального секретаря Організації Об'єднаних
Націй. 4. Заява, зроблена згідно з пунктами 1 і 2 статті 40
Конвенції ( 995_011 ) державою, яка бере в ній участь та
приєднується до цього Протоколу, вважається застосовною і щодо
цього Протоколу, якщо під час приєднання держава-учасниця не
направляє Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй
повідомлення про протилежне. Положення пунктів 2 і 3 статті 40 і
пункту 3 статті 44 Конвенції вважаються застосовними mutatis
mutandis до цього Протоколу.
Стаття VIII
Набуття чинності
1. Цей Протокол набуває чинності в день депонування шостого
акта про приєднання. 2. Для всіх держав, які приєднуються до Протоколу після
депонування шостого акта про приєднання, Протокол набуває чинності
в день депонування такими державами їхнього акта про приєднання.
Стаття IX
Денонсація
1. Будь-яка держава-учасниця Протоколу може денонсувати цей
Протокол в будь-який час шляхом повідомлення на ім'я Генерального
секретаря Організації Об'єднаних Націй. 2. Така денонсація набуває чинності для відповідної
держави-учасниці через один рік після дня отримання такого
повідомлення Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй.
Стаття X
Повідомлення, які розсилає Генеральний секретар
Організації Об'єднаних Націй
Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй інформує
всі держави, згадані в статті V вище, про дату набуття чинності,
приєднання, застереження та зняття застережень до цього Протоколу
та його денонсацію, а також про заяви та повідомлення щодо нього.
Стаття XI
Депонування в архівах Секретаріату
Організації Об'єднаних Націй
Копія цього Протоколу, англійський, іспанський, китайський,
російський і французький тексти якого є рівно автентичними,
підписана Головою Генеральної Асамблеї і Генеральним секретарем
Організації Об'єднаних Націй, депонується в архівах Секретаріату
Організації Об'єднаних Націй. Генеральний секретар надсилає
завірені копії цього Протоколу всім державам-членам Організації
Об'єднаних Націй та іншим державам, згаданим у статті V вище.
Протокол,
касающийся статуса беженцев
16 декабря 1966 г.

Государства-участники настоящего Протокола, принимая во внимание, что Конвенция, касающаяся статуса
беженцев ( 995_011 ), подписанная в Женеве 28 июля 1951 года
(далее именуемая "Конвенция"), распространяется только на тех лиц,
которые стали беженцами в результате событий, происшедших до
1 января 1951 года, принимая во внимание, что со времени принятия Конвенции
возникли новые ситуации, касающиеся беженцев, и что поэтому
имеющие к этому отношение беженцы могут не подпадать под действие
Конвенции, принимая во внимание желательность того, чтобы все беженцы,
подпадающие под определение, содержащееся в Конвенции,
пользовались равным статусом независимо от указанной даты 1 января
1951 года, договорились о нижеследующем:
Статья 1
Общие положения
1. Государства-участники настоящего Протокола берут на себя
обязательство применять статьи Конвенции 2 - 34 включительно в
отношении беженцев, подпадающих под нижеизложенное определение. 2. Для целей настоящего Протокола под термином "беженец", за
исключением случаев, касающихся применения следующего пункта,
имеется в виду любое лицо, подпадающее под определение статьи 1
Конвенции с опущением слов "В результате событий, происшедших до
1 января 1951 года..." и слов "...в результате подобных событий" в
статье I A (2). 3. Настоящий Протокол применяется участвующими в нем
государствами без каких-либо географических ограничений, за
исключением случаев, когда существующие заявления, сделанные
государствами, уже являющимися участниками Конвенции в
соответствии со статьей 1В (1) (а) Конвенции, также применяются,
если Протокол не будет продлен согласно статье I В (2) в
соответствии с настоящим Протоколом.
Статья 2
Сотрудничество национальных властей с Организацией
Объединенных Наций
1. Государства-участники настоящего Протокола обязуются
сотрудничать с Управлением Верховного комиссара Организации
Объединенных Наций по делам беженцев или любым другим учреждениям
Организации Объединенных Наций, к которому может перейти
выполнение его функций, и, в частности, содействовать выполнению
его обязанностей по контролю за применением положений настоящего
Протокола. 2. Чтобы дать возможность Управлению Верховного комиссара или
любому другому учреждению Организации Объединенных Наций, к
которому может перейти выполнение его функций, представлять
доклады компетентным органам Организации Объединенных Наций,
государства-участники настоящего Протокола обязуются предоставлять
им в соответствующей форме запрашиваемую информацию и
статистические данные, касающиеся: a) положения беженцев; b) выполнения настоящего Протокола; c) находящихся в силе или могущих впоследствии вступить в
силу законов, постановлений и декретов, касающихся беженцев.
Статья 3
Информация о национальном законодательстве
Государства-участники настоящего Протокола сообщают
Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций тексты
законов и постановлений, которые они могут принимать в целях
обеспечения применения настоящего Протокола.
Статья 4
Разрешение споров
Все споры между государствами-участниками настоящего
Протокола, касающиеся его толкования или применения, которые не
могут быть разрешены иными средствами, передаются в Международный
Суд по просьбе любой из сторон в этом споре.
Статья 5
Присоединение к протоколу
Настоящий Протокол открыт для присоединения от имени всех
государств-участников Конвенции и любого другого государства-члена
Организации Объединенных Наций или члена любого
специализированного учреждения или государства, которому было
направлено Генеральной Ассамблеей Организации Объединенных Наций
приглашение присоединиться к Протоколу. Присоединение
осуществляется путем сдачи на хранение акта о присоединении
Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций.
Статья 6
Статья о федеративных государствах
К государству федеративного или неунитарного типа применяются
следующие положения: a) в отношении статей Конвенции, подлежащих применению в
соответствии с пунктом 1 статьи 1 настоящего Протокола и
подпадающих под законодательную юрисдикцию федеральных
законодательных властей, обязательства федерального правительства
в указанных пределах соответствуют обязательствам сторон, не
являющихся федеративными государствами; b) в отношении статей Конвенции, подлежащих применению в
соответствии с пунктом 1 статьи 1 настоящего Протокола и
подпадающих под законодательную юрисдикцию входящих в федерацию
штатов, провинций или кантонов, не обязанных согласно
конституционному строю федерации принимать законодательные меры,
федеральные правительства при первой возможности доводят эти
статьи наряду с положительной рекомендацией до сведения
соответствующих властей штатов, провинций или кантонов; c) федеративное государство-участник настоящего Протокола -
по требованию любого другого государства-участника, переданному
ему через Генерального секретаря Организации Объединенных Наций,
представляет справку о существующих в федерации и ее составных
частях законах и практике в отношении любого конкретного положения
Конвенции, подлежащего применению в соответствии с пунктом 1
статьи 1 настоящего Протокола с указанием того, в какой мере
данное положение было проведено в жизнь законодательным или иным
путем.
Статья 7
Оговорки и заявления
1. При присоединении любое государство может сделать оговорки
к статье 4 настоящего Протокола и в отношении применения любых
положений Конвенции в соответствии со статьей 1 настоящего
Протокола, за исключением положений, содержащихся в статьях 1, 3,
4, 16 (1) и 33, при условии, что оговорки государства-участника
Конвенции, сделанные согласно настоящей статье, не
распространяются на беженцев, в отношении которых применяется
Конвенция. 2. Оговорки, сделанные государствами-участниками Конвенции
в соответствии со статьей 42, если они не сняты, распространяются
на их обязательства по настоящему Протоколу. 3. Любое государство, делающее оговорку в соответствии с
пунктом 1 настоящей статьи, может в любое время снять эту оговорку
путем уведомления об этом Генерального секретаря Организации
Объединенных Наций. 4. Заявление, сделанное в соответствии с пунктами 1 и 2
статьи 40 Конвенции участвующим в ней государством, которое
присоединяется к настоящему Протоколу, считается применимым и в
отношении настоящего Протокола, если при присоединении
государство-участник не направляет Генеральному секретарю
Организации Объединенных Наций уведомления о противоположном.
Положения пунктов 2 и 3 статьи 40 и пункта 3 статьи 44 Конвенции
считаются применимыми mutatis mutandis к настоящему Протоколу.
Статья 8
Вступление в силу
1. Настоящий Протокол вступает в силу в день депонирования
шестого акта о присоединении. 2. Для всех государств, присоединяющихся к Протоколу после
депонирования шестого акта о присоединении, Протокол вступает в
силу в день депонирования такими государствами своего акта о
присоединении.
Статья 9
Денонсация
1. Любое государство-участник Протокола может денонсировать
настоящий Протокол в любое время посредством уведомления,
направленного на имя Генерального секретаря Организации
Объединенных Наций. 2. Такая денонсация вступает в силу для соответствующего
государства-участника через один год со дня получения такого
уведомления Генеральным секретарем Организации Объединенных Наций.
Статья 10
Уведомления, рассылаемые Генеральным
секретарем Организации Объединенных Наций
Генеральный секретарь сообщает всем государствам, упомянутым
в статье 5, выше, о дате вступления в силу, присоединениях,
оговорках и снятии оговорок к настоящему Протоколу и его
денонсации, а также об относящихся к нему заявлениях и
уведомлениях.
Статья 11
Депонирование в архивах
Секретариата Организации Объединенных Наций
Копия настоящего Протокола, английский, испанский, китайский,
русский и французский тексты которого являются в равной степени
аутентичными, подписанная Председателем Генеральной Ассамблеи и
Генеральным секретарем Организации Объединенных Наций,
депонируется в архивах Секретариата Организации Объединенных
Наций. Генеральный секретарь препровождает заверенные копии
настоящего Протокола всем государствам-членам Организации
Объединенных Наций и другим государствам, упомянутым в статье 5,
выше.
Протокол вступил в силу 04.10.67 согласно статье 8.
"Сборник международных правовых документов,
регулирующих вопросы миграции",
Международная организация по миграции, МОП,
Москва, 1994 г.


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору