Конвенція про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов'язками N 156
Міжнародна організація праці; Конвенція, Міжнародний документ від 23.06.1981156
Документ 993_010, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 22.10.1999, підстава - 1196-XIV

                            Конвенція 
про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих
чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов'язками
N 156

( Конвенцію ратифіковано Законом N 1196-XIV ( 1196-14 )
від 22.10.99 )
Статус Конвенції див. ( 993_426 )

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці,
що зібралася 3 червня 1981 року на 67-у сесію, беручи до уваги Філадельфійську декларацію про цілі й
завдання Міжнародної організації праці, де проголошується: "Усі
люди, незалежно від раси, віри та статі, мають право на здійснення
свого матеріального добробуту й духовного розвитку в умовах
свободи та достоїнства, економічної стабільності й рівних
можливостей", зважаючи на положення Декларації про рівність можливостей і
ставлення для трудящих жінок і резолюцію про план дій, спрямованих
на заохочення рівного ставлення та рівних можливостей для трудящих
жінок, прийнятих Міжнародною конференцією праці в 1975 році, беручи до уваги положення міжнародних конвенцій і
рекомендацій з питань праці, спрямованих на забезпечення рівного
ставлення і рівних можливостей для трудящих чоловіків і жінок,
зокрема положення Конвенції ( 993_002 ) і Рекомендації 1951 року
про рівну винагороду ( 993_601 ), Конвенції ( 993_161 ) і
рекомендації 1958 року про дискримінацію в галузі праці й занять
( 993_602 ) і розділу VIII Рекомендації 1975 року про розвиток
людських ресурсів, нагадуючи, що в Конвенції 1958 року про дискримінацію у сфері
праці й занять безпосередньо не розглядаються відмінності, які
робляться на основі сімейних обов'язків, і вважаючи за необхідне
прийняти нові норми в цій сфері, беручи до уваги положення Рекомендації 1965 року про працю
жінок із сімейними обов'язками й враховуючи зміни, що відбулися з
моменту її прийняття, зазначаючи, що акти про рівне ставлення й рівні можливості
для чоловіків і жінок прийняті також Організацією Об'єднаних Націй
та іншими спеціалізованими установами, і нагадуючи зокрема
чотирнадцятий пункт преамбули Конвенції Організації Об'єднаних
Націй 1979 року про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок
( 995_207 ), де зазначається, що держави-учасниці Конвенції, "усвідомлюють, що для досягнення повної рівності чоловіків і
жінок необхідно змінити традиційну роль як чоловіків, так і жінок
у суспільстві й у сім'ї", визнаючи, що проблеми трудящих із сімейними обов'язками є
аспектами більш широких питань, що стосуються сім'ї і суспільства,
які необхідно брати до уваги у здійсненні національної політики, визнаючи необхідність встановлення дійсної рівності ставлення
і можливостей для трудящих чоловіків і жінок із сімейними
обов'язками, а також між цими та іншими трудящими, вважаючи, що багато з тих проблем, які стоять перед усіма
трудящими, ускладнюються для трудящих із сімейними обов'язками, і
визнаючи необхідність поліпшити становище останніх прийняттям як
заходів, що відповідають їхнім особливим потребам, так і заходів,
спрямованих на поліпшення становища трудящих взагалі, постановивши прийняти ряд положень про рівне ставлення й
рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящих із
сімейними обов'язками, що є пунктом 5 порядку денного сесії, і вирішивши надати цим пропозиціям форму міжнародної конвенції,
приймає 23 червня 1981 року нижченаведену конвенцію, яка буде
називатися Конвенцією 1981 року про трудящих із сімейними
обов'язками:
Стаття 1
1. Ця Конвенція поширюється на трудящих чоловіків і жінок,
які мають сімейні обов'язки щодо дітей, які перебувають на їхньому
утриманні, коли такі обов'язки обмежують їхні можливості
підготовки, доступу, участі чи просування в економічній
діяльності. 2. Положення цієї Конвенції поширюються також на чоловіків і
жінок, які мають зобов'язання щодо інших найближчих родичів-членів
їхньої сім'ї, котрі дійсно потребують на їхній догляд чи допомогу,
якщо такі обов'язки обмежують їхні можливості підготовки, доступу,
участі чи просування в економічній діяльності. 3. Для цілей цієї Конвенції терміни "дитина, що перебуває на
утриманні" та "інший найближчий родич-член сім'ї, котрий дійсно
потребує на догляд чи допомогу" означають осіб, що визначаються в
кожній країні одним із способів, указаних у статті 9 цієї
Конвенції. 4. Трудящі, на яких поширюється положення пунктів 1 і 2 цієї
статті, іменуються далі "трудящі із сімейними обов'язками".
Стаття 2
Ця Конвенція поширюється на всі галузі економічної діяльності
і на усі категорії трудящих.
Стаття 3
1. Для забезпечення дійсної рівності ставлення і можливостей
для трудящих чоловіків і жінок одна з цілей національної політики
кожного члена Організації полягає в тому, щоб особи із сімейними
обов'язками, котрі виконують або бажають виконувати оплачувану
роботу, могли здійснювати своє право на це, не зазнаючи
дискримінації, і, наскільки це можливо, гармонійно поєднуючи
професійні й сімейні обов'язки. 2. Для цілей пункту 1 цієї статті термін "дискримінація"
означає дискримінацію в галузі праці й занять, як це визначено в
статтях 1 і 5 Конвенції 1958 року про дискримінацію в галузі праці
й занять.
Стаття 4
Для встановлення дійсної рівності ставлення і можливостей для
трудящих чоловіків і жінок вживаються всі заходи, що відповідають
національним умовам і можливостям, для того щоб: а) трудящі із сімейними обов'язками могли здійснювати своє
право на вільний вибір роботи; б) брались до уваги їхні потреби щодо умов зайнятості й
соціального забезпечення.
Стаття 5
Вживаються також усі заходи, що відповідають національним
умовам і можливостям, для того щоб: а) враховувати потреби трудящих із сімейними обов'язками при
плануванні заходів на місцевому рівні; б) розвивати або сприяти розвиткові державних або приватних
служб побуту, таких як установи й служби по догляду за дітьми та
наданню допомоги сім'ям.
Стаття 6
Компетентні влада та органи кожної країни вживають
відповідних заходів для заохочення розвитку інформації та освіти,
що сприяють ширшому розумінню громадськістю принципу рівного
ставлення і рівних можливостей для трудящих чоловіків і жінок і
проблем трудящих із сімейними обов'язками, а також для заохочення
громадської думки, що сприяє вирішенню цих проблем.
Стаття 7
Вживаються всі заходи, що відповідають національним умовам і
можливостям, зокрема й заходи в галузі професійної орієнтації та
підготовки, які б давали трудящим із сімейними обов'язками змогу
почати або продовжувати трудову діяльність, а також відновлювати
її після відсутності на роботі у зв'язку із цими обов'язками.
Стаття 8
Сімейні обов'язки самі по собі не можуть слугувати підставою
для припинення трудових відносин.
Стаття 9
Ця Конвенція може здійснюватися через законодавство або
положення, колективні договори, правила внутрішнього трудового
розпорядку підприємства, арбітражні рішення, рішення суду або
поєднання цих методів або, з урахуванням національних умов,
будь-яким іншим способом, що узгоджується із національною
практикою.
Стаття 10
1. Положення цієї Конвенції із урахуванням національних умов
можуть, за необхідності, застосовуватися поетапно, проте заходи
щодо їх здійснення застосовуються в будь-якому випадку до всіх
трудящих, на яких поширюється пункт 1 статті 1. 2. Кожен член Організації, яка ратифікує цю Конвенцію, в
першій доповіді про її застосування, що надається відповідно до
статті 22 Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ),
повідомляє, стосовно яких з положень Конвенції він має намір
скористатися можливістю, передбаченою пунктом 1 цієї статті, і в
подальших доповідях зазначає, якою мірою він здійснив або має
намір здійснити ці положення.
Стаття 11
Організації підприємців і трудящих мають право в рамках
відповідних національних умов і практики брати участь у розробці
та застосуванні заходів, спрямованих на здійснення положень цієї
Конвенції.
Стаття 12
Офіційні грамоти про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються
Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.
Стаття 13
1. Ця Конвенція має обов'язкову силу тільки для тих членів
Міжнародної організації праці, ратифікаційні грамоти яких
зареєстровані Генеральним директором. 2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після дати
реєстрації Генеральним директором ратифікаційних грамот двох
членів Організації. 3. Надалі ця Конвенція набуде чинності для кожного члена
Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його
ратифікаційної грамоти.
Стаття 14
1. Кожний член Організації, котрий ратифікував цю Конвенцію,
після закінчення десяти років від дня початкового набуття нею
чинності може денонсувати її заявою про денонсацію, надіслану
Генеральному директорові Міжнародного бюро праці й зареєстровану
ним. Денонсація набуває чинності через рік після дати її
реєстрації. 2. Для кожного члена Організації, котрий ратифікував цю
Конвенцію і в річний термін після закінчення вказаних у
попередньому пункті десяти років не скористався передбаченим у цій
статті правом на денонсацію, Конвенція буде залишатися чинною на
наступні десять років, і згодом він зможе денонсувати її після
закінчення кожного десятиріччя в порядку, передбаченому в цій
статті.
Стаття 15
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх
членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх
ратифікаційних грамот і заяв про денонсацію, що надіслані йому
членами Організації. 2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманої ним
другої ратифікаційної грамоти, Генеральний директор звертає їхню
увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.
Стаття 16
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає
Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ) вичерпні відомості про всі ратифікаційні грамоти
й заяви про денонсацію, зареєстровані ним відповідно до положень
попередніх статей.
Стаття 17
У випадках, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці
вважає це необхідним, вона подає Генеральній конференції доповідь
про застосування цієї Конвенції і розглядає доцільність включення
до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий
перегляд.
Стаття 18
1. Якщо Конференція прийме нову конвенцію, яка повністю або
частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не
передбачено інше, то: а) ратифікація будь-яким членом Організації нової, такої, що
переглядає, конвенції потягне за собою автоматично, незалежно від
положень статті 14, невідкладну денонсацію цієї Конвенції за
умови, що нова, така, що переглядає, конвенція набула чинності; б) від дня набуття чинності новою, такою, що переглядає,
конвенцією ця Конвенція закрита для ратифікації членами
Організації. 2. Ця Конвенція в будь-якому випадку залишається чинною за
формою і змістом для тих членів Організації, котрі ратифікували
її, але не ратифікували ту, що переглядає, конвенцію.
Стаття 19
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.



вгору