Міжнародна конвенція по запобіганню забрудненню з суден 1973 року (укр/рос)
Міжнародна морська організація; Конвенція, Протокол, Міжнародний документ [...] від 02.11.1973
Документ 896_009, чинний, поточна редакція — Редакція від 26.09.1997, підстава - 896_049

                       Міжнародна конвенція 
по запобіганню забрудненню
з суден 1973 року
(укр/рос)

( Зміни і доповнення до Конвенції див. у Протоколі ( 995_829 ) від 17.02.78 )
( Про приєднання України до Конвенції див.Постанову КМ N 771
від 21.09.93 ( 771-93-п )
( Зміни до Конвенції див. у Протоколі ( 896_049 ) від 26.09.97 )

Дата приєднання України: 21.09.1993 Дата набуття чинності для України: 25.01.1994
Сторони Конвенції,
усвідомлюючи необхідність охорони навколишнього середовища
взагалі і морського середовища, зокрема,
визнаючи, що навмисне, випадкове скидання або скидання по
недбалості з суден нафти та інших шкідливих речовин є серйозним
джерелом забруднення,
визнаючи також значення Міжнародної конвенції по запобіганню
забруднення моря нафтою 1954 р. як першого багатостороннього акта,
укладеного з першочерговою метою захисту навколишнього середовища,
та високо оцінюючи значний внесок, який ця Конвенція зробила у
справу охорони морів і узбережжя від забруднення,
бажаючи досягти повного припинення навмисного забруднення
морського середовища нафтою та іншими шкідливими речовинами і
звести до мінімуму випадкові скидання таких речовин,
вважаючи, що кращим способом досягнення цієї мети є
встановлення правил, що не обмежуються запобіганням забруднення
тільки нафтою, а мають всеосяжний характер,
погодилися про таке:
Стаття 1. Загальні зобов'язання по Конвенції
1. Сторони Конвенції зобов'язуються здійснювати положення
цієї Конвенції і тих Додатків до неї, якими вони зв'язані, з метою
запобігання забруднення морського середовища шкідливими речовинами
або стоками, що містять такі речовини, шляхом їх скидання з
порушенням положень Конвенції.
2. Будь-яке посилання на цю Конвенцію, якщо спеціально не
передбачено інше, означає одночасно посилання на її Протоколи і
Додатки.
Стаття 2. Визначення
Для цілей цієї Конвенції, якщо спеціально не передбачено
інше:
1. "Правила" означають Правила, що містяться в Додатках до
цієї Конвенції.
2. "Шкідлива речовина" означає будь-яку речовину, яка при
попаданні в море здатна створити небезпеку для здоров'я людей,
завдати шкоди живим ресурсам, морській флорі і фауні, погіршити
умови відпочинку або перешкодити іншим видам правомірного
використання моря, і включає будь-яку речовину, що підлягає
контролю відповідно до цієї Конвенції.
3. a) "Скидання" стосовно шкідливих речовин або стоків, що
містять такі речовини, означає будь-яке скидання з судна, якими б
причинами воно не викликалося, і включає будь-який витік,
видалення, розлив, протікання, відкачку, виділення або
спорожнювання.
b) "Скидання" не включає:
(i) скидання в значенні, передбаченому Конвенцією по
запобіганню забруднення моря викидами відходів та інших
матеріалів, укладеною в Лондоні 13 листопада 1972 р. ( 995_127 );
(ii) викиду шкідливих речовин, що відбувається
безпосередньо внаслідок розвідки, розробки і пов'язаних з ними
процесів обробки в море мінеральних ресурсів морського дна; або
(iii) скидання шкідливих речовин для проведення
правомірних наукових досліджень з метою боротьби з забрудненням
або контролю над ним.
4. "Судно" означає експлуатоване в морському середовищі судно
будь-якого типу і включає судна на підводних крилах, судна на
повітряній подушці, підводні судна, плавучі засоби, а також
стаціонарні або плавучі платформи.
5. "Адміністрація" означає уряд Держави, за уповноваженням
якого експлуатується судно. Відносно судна, що має право плавання
під прапором будь-якої Держави, адміністрацією є уряд такої
Держави.
Щодо стаціонарних або плавучих платформ, зайнятих розвідкою і
розробкою поверхні і надр морського дна, що прилягає до берега,
над яким прибережна Держава здійснює суверенні права в цілях
розвідки і розробки їхніх природних багатств, Адміністрацією є
уряд відповідної прибережної Держави.
6. "Інцидент" означає подію, що спричинила або може
спричинити скидання в море шкідливої речовини або стоків, що
містять таку речовину.
7. "Організація" означає Міжурядову морську консультативну
організацію.
Стаття 3. Застосування
1. Ця Конвенція застосовується:
a) до суден, що мають право плавання під прапором Сторони
Конвенції; і
b) суден, що не мають права плавання під прапором Сторони
Конвенції, але експлуатованих під керуванням такої Сторони.
2. Ніщо в цій Статті не повинне тлумачитися як обмеження або
розширення суверенних прав Сторін на поверхню і надра морського
дна, що прилягає до їхніх берегів, здійснюваних з метою розвідки і
розробки їхніх природних багатств згідно з міжнародним правом.
3. Ця Конвенція не застосовується до будь-яких військових
кораблів, військово-допоміжних суден або інших суден, що належать
державі або експлуатуються нею і використовуються нині винятково
для урядової некомерційної служби. Однак кожна Сторона шляхом
вживання відповідних заходів, що не завдають збитку експлуатації
або експлуатаційним можливостям таких кораблів і суден, що
належать їй або експлуатуються нею, повинна забезпечити, щоб ці
кораблі і судна діяли, наскільки це доцільно і практично можливо,
таким чином, який відповідає цій Конвенції.
Стаття 4. Порушення
1. Будь-яке порушення положень цієї Конвенції, незалежно від
місця його здійснення, забороняється, і санкції за таке порушення
встановлюються законодавством Адміністрації відповідного судна.
Якщо Адміністрація одержить інформацію про таке порушення і
переконається в наявності достатніх доказів, що дозволяють
порушити переслідування відносно передбачуваного порушення, вона
дає розпорядження про порушення такого переслідування якнайшвидше
згідно зі своїм законодавством.
2. Будь-яке порушення положень цієї Конвенції, вчинене у
межах юрисдикції Сторони Конвенції, забороняється, і санкції за
таке порушення встановлюються законодавством цієї Сторони. У
випадку здійснення такого порушення ця Сторона:
a) дає розпорядження про порушення переслідування відповідно
до свого законодавства; або
b) надсилає Адміністрації судна таку інформацію і такі докази
на підтвердження факту порушення, які є в її розпорядженні.
3. У випадку, коли інформація або докази відносно порушення
судном цієї Конвенції надсилаються Адміністрації такого судна, ця
Адміністрація без зволікання інформує про вжиті нею заходи
Сторону, що надіслала їй інформацію або докази, і Організацію.
4. Санкції, передбачені законодавством Сторін згідно з даною
Статтею, повинні бути достатньо суворими для припинення порушень
цієї Конвенції та однаково суворими незалежно від місця їхнього
здійснення.
Стаття 5. Свідоцтва і спеціальні правила
інспектування суден
1. З урахуванням положень пункту 2 цієї Статті Свідоцтво,
видане за уповноваженням Сторони Конвенції відповідно до положень
Правил, приймається іншими Сторонами і розглядається для будь-яких
передбачених цією Конвенцією цілей як таке, яке має таку ж силу,
як і видане ними Свідоцтво.
2. Судно, яке зобов'язане мати Свідоцтво згідно з положеннями
Правил, під час перебування в портах або віддалених від берега
терміналах, що знаходяться під юрисдикцією якої-небудь Сторони,
підлягає інспектуванню, яке здійснюється посадовими особами,
належним чином уповноваженими цією Стороною. Будь-яке таке
інспектування обмежується лише перевіркою наявності на судні
дійсного Свідоцтва, якщо в цієї Сторони не буде очевидних підстав
думати, що стан судна або його устаткування значною мірою не
відповідає зазначеним у Свідоцтві даним. У цьому випадку або у
випадку, якщо судно не має дійсного Свідоцтва, Сторона, що
здійснює інспектування, вживає заходів, що забезпечують невихід у
море такого судна доти, поки воно не зможе вийти в море, не
представляючи надмірної загрози для морського середовища. Однак
така Сторона може дозволити судну залишити порт або віддалений від
берега термінал для прямування на найближчу підходящу
судноремонтну верф.
3. Якщо Сторона відмовляє іноземному судну в заходженні в
порти або віддалені від берега термінали, що знаходяться під її
юрисдикцією, або вживає які-небудь заходи проти такого судна на
підставі того, що це судно не відповідає положенням цієї
Конвенції, така Сторона негайно інформує консула або
дипломатичного представника Сторони, під прапором якої судно має
право плавання, або, якщо це не можливо, - Адміністрацію такого
судна. Перш ніж відмовити судну в заходженні або вжити такі
заходи, Сторона може провести консультації з Адміністрацією цього
судна. Інформація направляється Адміністрації також у випадку,
коли судно не має дійсного Свідоцтва відповідно до положень
Правил.
4. Сторони застосовують вимоги цієї Конвенції до суден
Держави, що не є Сторонами Конвенції, оскільки це необхідно, щоб
для таких суден не створювалися більш сприятливі умови.
Стаття 6. Виявлення порушень
і забезпечення виконання Конвенції
1. Сторони Конвенції співпрацюють у виявленні порушень і
забезпеченні виконання положень цієї Конвенції, використовуючи усі
відповідні і практично доступні засоби виявлення і постійного
спостереження за навколишнім середовищем, а також відповідні
способи передачі повідомлень і збору доказів.
2. Судно, до якого застосовується ця Конвенція, у будь-якому
порту або віддаленому від берега терміналі Сторони може бути
піддано інспектуванню посадовими особами, призначеними або
уповноваженими такою Стороною, щоб перевірити, чи не зробило таке
судно скидання шкідливих речовин на порушення положень Правил.
Якщо в результаті інспектування буде виявлене порушення положення
Конвенції, то Адміністрації надсилається про це повідомлення для
вжиття відповідних заходів.
3. Кожна Сторона надає Адміністрації докази, якщо такі є,
того, що судно на порушення положень Правил зробило скидання
шкідливих речовин або стоків, що містять такі речовини. Якщо це
практично можливо, компетентна влада цієї Сторони повідомляє
капітана судна про передбачуване порушення.
4. Після отримання таких доказів Адміністрація проводить
розслідування справи і може просити іншу Сторону надати додаткові
або більш переконливі докази передбачуваного порушення. Якщо
Адміністрація переконається в наявності достатніх доказів, що
дозволяють порушити переслідування відносно передбачуваного
порушення, вона дає розпорядження про порушення такого
переслідування відповідно до свого законодавства якомога швидше.
Адміністрація без зволікання інформує про вжиті нею заходи
Сторону, що повідомила про передбачуване порушення, а також
Організацію.
5. Сторона може піддати інспектуванню судно, до якого
застосовується Конвенція, коли воно заходить у порти або віддалені
від берега термінали, що знаходяться під її юрисдикцією, якщо від
іншої Сторони отримано прохання про таке інспектування разом з
достатніми доказами того, що це судно зробило в якому-небудь місці
скидання шкідливих речовин або стоків, що містять такі речовини.
Доповідь про таке інспектування надсилається Стороні, що просила
про інспектування, і Адміністрації для того, щоб можна було вжити
відповідні заходи відповідно до положень цієї Конвенції.
Стаття 7. Необґрунтовані затримки суден
1. При застосуванні Статей 4, 5 і 6 цієї Конвенції вживаються
всі можливі заходи для того, щоб уникнути необґрунтованої затримки
судна або необґрунтованої відстрочки його відходу.
2. Будь-яке судно, що було необґрунтовано затримане або
відхід якого був необґрунтовано відстрочений на підставі Статей 4,
5, 16 цієї Конвенції, має право на відшкодування будь-яких
понесених у зв'язку з цим збитків або шкоди.
Стаття 8. Повідомлення про інциденти,
пов'язані з скиданням шкідливих речовин
1. Повідомлення про інцидент передається без затримки й
якомога більш повному обсязі відповідно до положень Протоколу I
цієї Конвенції.
2. Кожна Сторона Конвенції:
a) вживає всіх необхідних заходів, щоб відповідна посадова
особа або організація одержували й аналізували всі повідомлення
про інциденти, і
b) повідомляє Організації повні дані про вжиття таких заходів
для надсилання іншим Сторонам і Державам - членам Організації.
3. Коли Сторона одержує повідомлення відповідно до положень
цієї Статті, така Сторона без затримки передає його:
a) Адміністрації судна, з яким відбувся інцидент, і
b) будь-якій іншій Державі, яку може це торкатися.
4. Кожна Сторона Конвенції зобов'язується дати інструкції
своїм суднам і літакам морської інспекції та іншим відповідним
службам повідомляти своїм владам про будь-який інцидент, згаданий
в Протоколі I цієї Конвенції. Така Сторона, якщо вона вважатиме за
потрібне, повідомляє про це також Організацію і будь-яку іншу
зацікавлену Сторону.
Стаття 9. Інші договори і тлумачення
1. Ця Конвенція після набуття чинності замінить у відносинах
між Сторонами цієї Конвенції Міжнародну конвенцію по запобіганню
забруднення моря нафтою 1954 р. з поправками до неї.
2. Ніщо в цій Конвенції не завдає шкоди кодифікації і
розвитку морського права Конференцією по морському праву
Організації Об'єднаних Націй, що скликається відповідно до
резолюції 2750C(XXV) Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних
Націй, а також нинішнім або майбутнім претензіям і правовим
позиціям будь-якої Держави з питань морського права і відносно
природи і меж юрисдикції прибережної Держави і Держави прапора.
3. Термін "юрисдикція" в цій Конвенції буде тлумачитися
відповідно до міжнародного права, що діє на момент застосування
або тлумачення цієї Конвенції.
Стаття 10. Врегулювання спорів
Будь-який спір між двома або декількома Сторонами Конвенції
щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, якщо врегулювання
його шляхом переговорів між такими Сторонами виявилося неможливим
і, якщо тільки ці Сторони не домовляться про інше, передається на
прохання кожної з них на розгляд арбітражу, як це передбачено в
Протоколі II цієї Конвенції.
Стаття 11. Напрямок інформації
1. Сторони Конвенції зобов'язуються надсилати Організації:
a) тексти законів, наказів, декретів, правил та інших актів,
виданих ними з різних питань щодо застосування цієї Конвенції;
b) список неурядових організацій, уповноважених від їхнього
імені займатися питаннями проектування, конструкції й устаткування
суден, що перевозять шкідливі речовини відповідно до положень
Правил;
c) достатня кількість зразків Свідоцтв, виданих ними
відповідно до положень Правил;
d) перелік прийомних пристроїв із вказівкою їх
місцезнаходження, пропускної здатності, наявних пристосувань та
інших характеристик;
e) офіційні доповіді або огляди офіційних доповідей, що
відображають результати застосування цієї Конвенції;
f) щорічна статистична доповідь про фактично накладені за
порушення цієї Конвенції санкції, складена за розробленою
Організацією єдиною формою.
2. Організація повідомляє Сторони про одержання нею будь-якої
інформації відповідно до цієї Статті і направляє всім Сторонам
будь-яку інформацію, направлену їй відповідно до підпунктів b) -
f) пункту 1 цієї Статті.
Стаття 12. Аварії із суднами
1. Кожна Адміністрація зобов'язується проводити розслідування
будь-якої аварії, що трапилася з будь-яким з її суден, які
підпадають під положення Правил, якщо такою аварією морському
середовищу заподіяна значна шкода.
2. Кожна Сторона Конвенції зобов'язується передавати
Організації інформацію про результати такого розслідування, якщо
вона вважає, що така інформація може сприяти визначенню того, які
зміни було б бажано внести в цю Конвенцію.
Стаття 13. Підписання, ратифікація,
прийняття, схвалення і приєднання
1. Ця Конвенція відкрита для підписання в штаб-квартирі
Організації з 15 січня 1974 р. по 31 грудня 1974 р. і потім буде
відкрита для приєднання до неї. Держави можуть стати Сторонами
цієї Конвенції шляхом:
a) підписання без застереження про ратифікацію, прийняття або
схвалення;
b) підписання з застереженням про ратифікацію, прийняття або
схвалення з наступною ратифікацією, прийняттям або схваленням; або
c) приєднання.
2. Ратифікація, прийняття, схвалення або приєднання
здійснюються шляхом здачі на зберігання відповідного документа
Генеральному секретарю Організації.
3. Генеральний секретар Організації інформує всі держави, що
підписали цю Конвенцію або приєдналися до неї, про будь-яке
підписання або про здачу на зберігання будь-якого нового документа
про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання і про дату
його здачі на зберігання.
Стаття 14. Факультативні Додатки
1. Під час підписання, ратифікації, прийняття, схвалення цієї
Конвенції або приєднання до неї Держава може заявити, що вона не
приймає Додатки III, IV і V (іменовані далі "факультативні
Додатки") до цієї Конвенції або будь-який з них. З урахуванням
вищезгаданого, Сторони Конвенції пов'язані будь-яким Додатком як
єдиним цілим.
2. Держава, яка заявила про те, що вона не вважає себе
пов'язаною будь-яким факультативним Додатком, може в будь-який час
прийняти такий Додаток шляхом здачі на зберігання Організації
відповідного документа, передбаченого в пункті 2 Статті 13.
3. Держава, що зробила відповідно до пункту 1 цієї Статті
заяву відносно факультативного Додатка і в подальшому не прийняла
такий Додаток відповідно до пункту 2 цієї Статті, не несе
будь-якого зобов'язання і не має права претендувати на переваги,
що витікають з цієї Конвенції з питань, регульованих таким
Додатком, і всі посилання в цій Конвенції на Сторони не включають
таку Державу в тім, що стосується питань, які відносяться до
такого Додатка.
4. Організація інформує Держави, що підписали цю Конвенцію
або приєдналися до неї, про будь-яку заяву, зроблену відповідно до
цієї Статті, а також про одержання будь-якого документа, зданого
на зберігання відповідно до положень пункту 2 цієї Статті.
Стаття 15. Набуття чинності
1. Ця Конвенція набуває чинності після закінчення дванадцяти
місяців з дати, на яку її Сторонами згідно зі Статтею 13 стануть
не менше 15 Держав, загальна валова місткість торговельних суден
яких становить не менше п'ятдесяти відсотків валової місткості
суден світового торговельного флоту.
2. Будь-який факультативний Додаток набуває чинності після
закінчення дванадцяти місяців з дати, на яку передбачені в пункті
1 цієї Статті умови будуть виконані стосовно такого Додатка.
3. Організація інформує Держави, що підписали цю Конвенцію
або приєдналися до неї, про дату її набуття чинності і про дату
набуття чинності будь-якого факультативного Додатка відповідно до
пункту 2 цієї Статті.
4. Для Держав, що здали на зберігання документ про
ратифікацію, прийняття, схвалення цієї Конвенції або
факультативного Додатка або про приєднання до неї або до нього в
період між датою виконання умов, необхідних для їх набуття
чинності, і датою такого набуття чинності, ратифікація, прийняття,
схвалення або приєднання набувають чинності або в дату набуття
чинності Конвенції або такого Додатка, або після закінчення трьох
місяців з дати здачі на зберігання відповідного документа, залежно
від того, яка дата наступить пізніше.
5. Для Держав, що здали на зберігання документ про
ратифікацію, прийняття, схвалення цієї Конвенції або
факультативного Додатка або про приєднання до неї або до нього
після дати набуття чинності Конвенції або такого факультативного
Додатка, Конвенція або такий факультативний Додаток набувають
чинності після закінчення трьох місяців з дати здачі на зберігання
відповідного документа.
6. Будь-який документ про ратифікацію, прийняття, схвалення
або про приєднання, зданий на зберігання після дати, на яку будуть
виконані всі передбачені Статтею 16 умови набуття чинності
будь-якої поправки до цієї Конвенції або до факультативного
Додатка, відноситься до Конвенції або до такого Додатка, зміненого
з такою поправкою.
Стаття 16. Поправки
1. До цієї Конвенції можуть бути внесені поправки відповідно
до кожної з процедур, передбачених у наступних пунктах.
2. Поправки після розгляду в Організації:
a) будь-яка запропонована Стороною Конвенції поправка
направляється Організації, Генеральний секретар якої розсилає її
всім членам Організації і всім Сторонам не менше, ніж за шість
місяців до її розгляду в Організації;
b) будь-яка запропонована і розіслана таким чином поправка
передається Організацією на розгляд відповідному органу;
c) Сторони Конвенції, незалежно від того, чи є вони членами
Організації чи ні, мають право брати участь у роботі цього
відповідного органу;
d) поправки схвалюються більшістю в дві третини голосів
тільки тих Сторін Конвенції, що є присутніми і голосують;
e) поправки, якщо вони схвалені відповідно до вищезгаданого
підпункту d), направляються Генеральним секретарем Організації
всім Сторонам Конвенції для схвалення;
f) поправка вважається прийнятою при дотриманні таких умов:
(i) поправка до Статті Конвенції вважається прийнятою в
дату, на яку вона прийнята двома третинами Сторін, загальна валова
місткість торговельних суден яких становить не менше п'ятдесяти
відсотків валової місткості суден світового торговельного флоту;
(ii) поправка до Додатка до Конвенції вважається прийнятою
відповідно до процедури, передбаченої в підпункті f) (iii), якщо
тільки відповідний орган у момент її схвалення не вирішить, що
поправка вважається прийнятою в день, коли вона буде прийнята
двома третинами Сторін, загальна валова місткість торговельних
суден яких становить не менше п'ятдесяти відсотків валової
місткості суден світового торговельного флоту. Незважаючи на це, у
будь-який час перед набуттям чинності поправки до Додатка до
Конвенції, Сторона може надіслати Генеральному секретарю
Організації повідомлення, що для набуття чинності для неї такої
поправки необхідно її явно виражене схвалення. Генеральний
секретар доводить таке повідомлення і дату його одержання до
відома Сторін;
(iii) поправка до Доповнення Додатка до Конвенції
вважається прийнятою після закінчення періоду, визначеного
відповідним органом у момент її схвалення, що не повинен бути
менше десяти місяців, якщо тільки протягом цього періоду
Організації не повідомлені заперечення не менше однієї третини
Сторін або Сторін, загальна валова місткість торговельних суден
яких становить не менше п'ятдесяти відсотків валової місткості
суден світового торговельного флоту, залежно від того, яка з цих
умов буде виконана першою;
(iv) поправка до Протоколу I Конвенції підпадає під ті ж
умови процедури, що і поправки до Додатків до Конвенції, як це
передбачено у вищезгаданих підпунктах f) (ii) або f) (iii);
(v) поправка до Протоколу II Конвенції підпадає під ті ж
умови процедури, що і поправки до Статті Конвенції, як це
передбачено у вищезгаданому підпункті f) (i);
g) поправка набуває чинності при дотриманні наступних умов:
(i) якщо ця поправка до Статті Конвенції, до Протоколу II,
Протоколу I або Додатка до Конвенції, приймається не за умовами
процедури, передбаченої в підпункті f) (iii), то така поправка,
прийнята відповідно до вищезгаданих положень, набуває чинності для
Сторін, що заявили про її прийняття, після закінчення шести
місяців з дати її прийняття;
(ii) якщо ця поправка до Протоколу I, Доповнення Додатка
або Додатка до Конвенції, прийнята за умовами процедури,
передбаченої в підпункті f) (iii), то така поправка, прийнята
відповідно до вищезгаданих положень, набуває чинності після
закінчення шести місяців з дати її прийняття для всіх Сторін за
винятком тих Сторін, що до цієї дати зробили заяву про те, що вони
її не приймають, або направили передбачене в підпункті f) (ii)
повідомлення про те, що на це необхідно їх явно виражене
схвалення.
3. Поправка шляхом скликання Конференції:
a) На прохання Сторони, підтриманої не менше як однією
третиною Сторін, Організація скликає Конференцію Сторін Конвенції
для розгляду поправок до цієї Конвенції.
b) Кожна поправка, схвалена такою Конференцією більшістю в
дві третини присутніх і голосуючих Сторін, надсилається
Генеральним секретарем Організації всім Сторонам для її прийняття;
c) Якщо Конференція не прийме іншого рішення, поправка
вважається прийнятою і набуває чинності відповідно до умов
процедури, передбаченої для цієї мети в підпунктах f) і g) пункту
2.
4. a) Відносно поправки до факультативного Додатка, вираз
"Сторона цієї Конвенції" у цій Статті означає Сторону, пов'язану
таким Додатком.
b) Сторона, що відхилила прийняття поправки до Додатка, не
вважається Стороною тільки для цілей застосування цієї поправки.
5. Схвалення і набуття чинності нового Додатка підпадає під
ті ж процедури, що і схвалення і набуття чинності поправки до
Статті Конвенції.
6. Якщо спеціально не передбачено інше, будь-яка поправка до
цієї Конвенції, що підпадає під цю Статтю і відноситься до
конструкції судна, застосовується лише до суден, контракт на
будівництво яких підписаний, або, у випадку відсутності такого
контракту, кіль яких закладений у дату або після дати набуття
чинності такої поправки.
7. Будь-яка поправка до Протоколу або Додатка повинна
стосуватися суті такого Протоколу або такого Додатка і не повинна
суперечити Статтям цієї Конвенції.
8. Генеральний секретар Організації інформує всі Сторони про
будь-які поправки, що набувають чинності відповідно до цієї
Статті, а також про дату набуття чинності кожної з поправок.
9. Будь-яка передбачена цієї Статтею заява про прийняття або
заперечення проти поправки надсилається в письмовому вигляді
Генеральному секретарю Організації, що доводить таку заяву і дату
її одержання до відома всіх Сторін Конвенції.
Стаття 17. Сприяння технічному співробітництву
Сторони Конвенції після консультації з Організацією та іншими
міжнародними організаціями, а також за сприяння і координації з
боку Виконавчого директора Програми захисту навколишнього
середовища Організації Об'єднаних Націй надають підтримку тим з
Сторін, що звертаються з проханням про надання технічної допомоги
в частині:
a) навчання наукового і технічного персоналу;
b) поставки устаткування і пристроїв, необхідних для прийому
шкідливих речовин, а також засобів виявлення забруднення;
c) розробки інших заходів, спрямованих на запобігання або
зменшення забруднення морського середовища із суден; і
d) заохочення досліджень;
здійснюючи таку допомогу переважно на території зацікавлених
країн для подальшого сприяння виконанню цілей і завдань цієї
Конвенції.
Стаття 18. Денонсація
1. Ця Конвенція або будь-який факультативний Додаток можуть
бути денонсовані будь-якою Стороною Конвенції в будь-який час
після закінчення п'яти років з дати набуття чинності для цієї
Сторони Конвенції або такого Додатка.
2. Денонсація здійснюється шляхом надсилання відповідного
письмового повідомлення Генеральному секретарю Організації, що
інформує всі інші Сторони про зміст і дату одержання такого
повідомлення, а також про дату набуття чинності такої денонсації.
3. Денонсація набуває чинності після закінчення дванадцяти
місяців з дати одержання Генеральним секретарем Організації
повідомлення про денонсацію або після закінчення більшого терміну,
що може бути зазначений у цьому повідомленні.
Стаття 19. Здача на зберігання і реєстрація
1. Ця Конвенція здається на зберігання Генеральному секретарю
Організації, що надсилає її завірені копії всім Державам, що
підписали її або приєдналися до неї.
2. Як тільки ця Конвенція набуде чинності, Генеральний
секретар Організації передасть її текст Генеральному секретарю
Організації Об'єднаних Націй для реєстрації й опублікування згідно
зі Статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ).
Стаття 20. Мови
Ця Конвенція складена в одному примірнику англійською,
іспанською, російською і французькою мовами, причому всі тексти є
автентичними. Офіційні переклади на арабську, італійську, німецьку
і японську мови будуть підготовлені і здані на зберігання разом з
підписаним оригіналом.
На посвідчення чого підписані нижче, належним чином на те
уповноважені своїми відповідними Урядами, підписали цю Конвенцію.
Вчинено в Лондоні другого листопада одна тисяча дев'ятсот
сімдесят третього року.
ПРОТОКОЛ I
ПОЛОЖЕННЯ,
що стосуються повідомлення про інциденти,
пов'язані з скиданням шкідливих речовин
(відповідно до Статті 8 Конвенції)
Стаття I. Обов'язок давати повідомлення
1. Капітан судна, втягнутого в один з інцидентів, про які
згадується в Статті III цього Протоколу, або інша особа,
відповідальна за судно, подає відомості про такий інцидент без
затримки і в якомога повному обсязі відповідно до положень цього
Протоколу.
2. У тому випадку, коли згадане в пункті 1 цієї Статті судно
покинуте або повідомлення із судна є неповним або його не можна
одержати, власник, фрахтувальник, керуючий, оператор судна або
їхні агенти повинні в якомога більш повному обсязі взяти на себе
зобов'язання, покладені на капітана відповідно до положень цього
Протоколу.
Стаття II. Способи передавання повідомлення
1. Кожне повідомлення, коли це можливо, передається по радіо,
але у всякому разі - за допомогою найбільш швидкого і доступного
на момент інциденту засобу. Повідомлення по радіо передаються
наскільки можливо в першу чергу.
2. Повідомлення надсилаються відповідній посадовій особі або
організації, що згадуються у підпункті а) пункту 2 Статті 8
Конвенції.
Стаття III. Випадки, в яких даються повідомлення
Повідомлення дається в будь-якому випадку, коли інцидент
тягне за собою:
a) скидання інше, ніж те, що дозволено цією Конвенцією;
b) скидання, дозволене цією Конвенцією у зв'язку з тим, що:
(i) воно зроблене з метою забезпечення безпеки судна або
порятунку людського життя на морі; або
(ii) воно відбулося в результаті пошкодження судна або
його устаткування;
c) скидання шкідливої речовини з метою боротьби з особливим
випадком забруднення або з метою проведення правомірних наукових
досліджень по боротьбі з забрудненням або по контролю над ним; або
d) ймовірність скидань, що згадуються в підпунктах a), b) або
c) цієї Статті.
Стаття IV. Зміст повідомлення
1. Кожне повідомлення має містити, як правило:
a) дані, що дозволяють ідентифікувати судно;
b) дату і час інциденту;
c) координати судна в момент інциденту;
d) стан вітру і моря в момент інциденту;
e) дані про стан судна.
2. Кожне повідомлення повинно містити зокрема:
a) точну назву або опис шкідливих речовин, пов'язаних з
інцидентом, включаючи, якщо можливо, правильну технічну назву
таких речовин (не слід використовувати замість правильної
технічної назви комерційну назву речовин);
b) точну або приблизну кількість, концентрацію і можливий
стан шкідливих речовин, що були або, ймовірно, можуть бути скинуті
в море; і, у відповідному випадку,
c) опис упаковки і знаків маркування; і, якщо можливо,
d) ім'я відправника вантажу, вантажоодержувача або
виготовлювача.
3. У кожному повідомленні точно вказується, чи є шкідлива
речовина, що була або, ймовірно, може бути скинута, нафтою,
отруйними речовинами, отруйними твердими або отруйними
газоподібними речовинами і перевозилася або перевозиться вона
наливом, насипом або в упаковці, у вантажних контейнерах, знімних
танках або в автодорожніх і залізничних цистернах.
4. Кожне повідомлення доповнюється, якщо це необхідно,
будь-якими іншими відомостями, що мають відношення до інциденту,
про які запитує одержувач повідомлення або які вважає за необхідне
передати особа, що дає повідомлення.
Стаття V. Додаткове повідомлення
Особа, зобов'язана відповідно до положень цього Протоколу
давати повідомлення, повинна, коли це можливо:
a) доповнити початкове повідомлення, якщо необхідно,
відомостями про подальші події, і
b) у якомога більш повному обсязі задовольнити прохання
зацікавлених Держав про надання додаткових відомостей, що
стосуються інциденту.
ПРОТОКОЛ II
Арбітраж
(відповідно до Статті 10 Конвенції)
Стаття I
Арбітражна процедура за умови, що Сторони, між якими виник
спір, не приймуть іншого рішення, здійснюється відповідно до
положень цього Протоколу.
Стаття II
1. Третейський суд створюється на прохання однієї із Сторін
Конвенції, адресованого іншій, на підставі Статті 10 цієї
Конвенції. Прохання про арбітраж повинне містити виклад суті
справи з додаванням підтверджуючих документів.
2. Сторона, що звертається з проханням, повідомляє
Генеральному секретарю Організації про те, що вона заявила
прохання про створення Суду, про інші Сторони, між якими виник
спір, і про Статті Конвенції або Правила, щодо тлумачення або
застосування яких, на її думку, існує розбіжність. Генеральний
секретар направляє ці відомості всім Сторонам.
Стаття III
Третейський суд складається з трьох членів: двох арбітрів, що
призначаються відповідно кожною із Сторін, між якими виник спір, і
третього арбітра, що призначається за згодою між двома першими
арбітрами і діє як Голова Суду.
Стаття IV
1. Якщо після закінчення шестидесяти днів з дня призначення
другого арбітра не буде призначений Голова Суду, то Генеральний
секретар Організації на прохання кожної із Сторін протягом
додаткового шестидесятиденного терміну призначає Голову Суду з
числа кваліфікованих осіб, список яких був попередньо складений
Радою Організації.
2. Якщо протягом шестидесяти днів з дня одержання прохання
одна із Сторін не призначить члена Суду, за призначення якого вона
відповідальна, інша Сторона може інформувати про це безпосередньо
Генерального секретаря Організації, який протягом шестидесяти днів
призначає Голову Суду, обираючи його із списку, згаданого в пункті
1 цієї Статті.
3. Голова Суду після свого призначення просить Сторону, яка
не призначила арбітра, зробити це в тому ж порядку і на тих же
умовах. Якщо Сторона не зробить необхідного призначення, Голова
Суду просить Генерального секретаря Організації зробити це
призначення в порядку і на умовах, що передбачені в попередньому
пункті.
4. Голова Суду, призначений відповідно до положень цієї
Статті, не повинен бути особою, що має або мала громадянство
однієї з зацікавлених Сторін, якщо тільки на це не дасть згоди
інша Сторона.
5. У випадку смерті або неявки арбітра, за призначення якого
відповідальна одна із Сторін, ця Сторона повинна його замінити
протягом шестидесяти днів з дня його смерті або неявки. Якщо
згадана Сторона не зробить цього, розгляд здійснюється арбітрами,
що залишилися. У випадку смерті або неявки Голови Суду, його
заміняють відповідно до положень вищезгаданої Статті III, а, у
випадку недосягнення згоди між членами Суду протягом шестидесяти
днів з дня його смерті або неявки - відповідно до положень цієї
Статті.
Стаття V
Суд може розглядати зустрічні вимоги, безпосередньо пов'язані
з предметом спору, і приймати по них рішення.
Стаття VI
Кожна Сторона несе зобов'язання по винагороді свого арбітра,
пов'язані з Судом витрати і витрати по підготовці своєї справи.
Витрати по винагороді Голови Суду і всі загальні витрати,
пов'язані з розглядом справи, розподіляються порівно між
Сторонами. Суд веде облік усіх своїх витрат і подає по них
остаточний рахунок.
Стаття VII
Будь-яка Сторона Конвенції, чиї інтереси правового характеру
можуть бути порушені рішенням у справі, може після письмового
повідомлення Сторін, що з самого початку вдалися до арбітражної
процедури, приєднатися до участі в ній за згодою Суду.
Стаття VIII
Кожен Третейський суд, створений відповідно до положень цього
Протоколу, встановлює свої власні правила процедури.
Стаття IX
1. Рішення Суду як щодо його правил процедури і місця
засідання, так і з будь-якого питання, переданого на його розгляд,
приймаються більшістю голосів його членів; відсутність або
утримання від голосування одного з членів Суду, за призначення
яких Сторони були відповідальні, не може перешкоджати винесенню
Судом рішення. У випадку поділу голосів порівну, голос Голови є
вирішальним.
2. Сторони повинні сприяти роботі Суду. З цією метою вони
згідно з своїм законодавством і використовуючи всі наявні в
їхньому розпорядженні засоби:
a) надають Суду необхідні документи і відомості;
b) надають Суду можливість в'їзду на їхню територію,
можливість вислуховувати показання свідків або експертів і
відвідувати місце події.
3. Відсутність або неявка однієї із Сторін не перешкоджає
розгляду справи.
Стаття X
1. Суд виносить рішення протягом п'яти місяців з дати свого
створення, якщо він не вирішить, у разі потреби, продовжити цей
період на термін, що не перевищує трьох місяців.
До рішення Суду додається виклад його мотивів. Воно є
остаточним і оскарженню не підлягає. Воно надсилається
Генеральному секретарю Організації. Сторони повинні виконати це
рішення без зволікання.
2. Будь-який спір, що може виникнути між Сторонами щодо
тлумачення або виконання рішення, може бути переданий кожній із
Сторін на розгляд Суду, що виніс це рішення, або, якщо це
неможливо, на розгляд іншого Суду, створеного для цієї мети в тому
ж порядку, що і початковий Суд.
Международная конвенция
по предотвращению загрязнения с судов 1973 года

Стороны Конвенции, СОЗНАВАЯ НЕОБХОДИМОСТЬ охраны окружающей среды вообще и
морской среды, в частности, ПРИЗНАВАЯ, что преднамеренный, случайный сброс или сброс по
небрежности с судов нефти и других вредных веществ является
серьезным источником загрязнения, ПРИЗНАВАЯ также значение Международной конвенции по
предотвращению загрязнения моря нефтью 1954 г. как первого
многостороннего акта, заключенного с первоочередной целью защиты
окружающей среды, и высоко оценивая значительный вклад, который
эта Конвенция внесла в дело охраны морей и побережья от
загрязнения, ЖЕЛАЯ достичь полного прекращения умышленного загрязнения
морской среды нефтью и другими вредными веществами и свести к
минимуму случайные сбросы таких веществ, СЧИТАЯ, что лучшим способом достижения этой цели является
установление правил, которые не ограничиваются предотвращением
загрязнения только нефтью, а имеют всеобъемлющий характер, СОГЛАСИЛИСЬ о нижеследующем:
Статья 1
Общие обязательства по Конвенции
1. Стороны Конвенции обязуются осуществлять положения
настоящей Конвенции и тех Приложений к ней, которыми они связаны,
в целях предотвращения загрязнения морской среды вредными
веществами или стоками, содержащими такие вещества, путем их
сброса в нарушение положений Конвенции. 2. Всякая ссылка на настоящую Конвенцию, если специально не
предусмотрено иное, означает одновременно ссылку на ее Протоколы и
Приложения.
Статья 2
Определения
Для целей настоящей Конвенции, если специально не
предусмотрено иное: 1. "Правила" означают Правила, содержащиеся в Приложениях к
настоящей Конвенции. 2. "Вредное вещество" означает любое вещество, которое при
попадании в море способно создать опасность для здоровья людей,
причинить ущерб живым ресурсам, морской флоре и фауне, ухудшить
условия отдыха или помешать другим видам правомерного
использования моря, и включает любое вещество, подлежащее контролю
в соответствии с настоящей Конвенцией. 3. a) "Сброс" по отношению к вредным веществам или стокам,
содержащим такие вещества, означает любой сброс с судна, какими бы
причинами он не вызывался, и включает любую утечку, удаление,
разлив, протекание, откачку, выделение или опорожнение. b) "Сброс" не включает:
(i) сброса в значении, предусмотренном Конвенцией по
предотвращению загрязнения моря сбросами отходов и других
материалов, заключенной в Лондоне 13 ноября 1972 г. ( 995_127 );
(ii) выброса вредных веществ, происходящего
непосредственно вследствие разведки, разработки и связанных с ними
процессов обработки в море минеральных ресурсов морского дна; или
(iii) сброса вредных веществ для проведения правомерных
научных исследований с целью борьбы с загрязнением или контроля
над ним. 4. "Судно" означает эксплуатируемое в морской среде судно
любого типа и включает суда на подводных крыльях, суда на
воздушной подушке, подводные суда, плавучие средства, а также
стационарные или плавучие платформы. 5. "Администрация" означает правительство Государства, по
уполномочию которого эксплуатируется судно. В отношении судна,
имеющего право плавания под флагом какого-либо Государства,
администрацией является правительство такого Государства. В
отношении стационарных или плавучих платформ, занятых разведкой и
разработкой поверхности и недр примыкающего к берегу морского дна,
над которым прибрежное Государство осуществляет суверенные права в
целях разведки и разработки их естественных богатств,
Администрацией является правительство соответствующего прибрежного
Государства. 6. "Инцидент" означает событие, которое повлекло или может
повлечь сброс в море вредного вещества или стоков, содержащих
такое вещество. 7. "Организация" означает Межправительственную морскую
консультативную организацию.
Статья 3
Применение
1. Настоящая Конвенция применяется: a) к судам, имеющим право плавания под флагом Стороны
Конвенции; и b) судам, не имеющим права плавания под флагом Стороны
Конвенции, но эксплуатируемым под управлением такой Стороны. 2. Ничто в настоящей Статье не должно истолковываться как
ограничение или расширение суверенных прав Сторон на поверхность и
недра примыкающего к их берегам морского дна, осуществляемых в
целях разведки и разработки их естественных богатств в
соответствии с международным правом. 3. Настоящая Конвенция не применяется к любым военным
кораблям, военно-вспомогательным судам или иным судам,
принадлежащим государству или эксплуатируемым им и используемым в
данное время исключительно для правительственной некоммерческой
службы. Однако каждая Сторона путем принятия соответствующих мер,
не наносящих ущерба эксплуатации или эксплуатационным возможностям
таких кораблей и судов, принадлежащих ей или эксплуатируемых ею,
должна обеспечить, чтобы эти корабли и суда действовали, насколько
это целесообразно и практически возможно, таким образом, который
совместим с настоящей Конвенцией.
Статья 4
Нарушения
1. Любое нарушение положений настоящей Конвенции, независимо
от места его совершения, запрещается, и санкции за такое нарушение
устанавливаются законодательством Администрации соответствующего
судна. Если Администрация получит информацию о таком нарушении и
убедится в наличии достаточных доказательств, позволяющих
возбудить преследования в отношении предполагаемого нарушения, она
дает распоряжение о возбуждении такого преследования как можно
скорее в соответствии со своим законодательством. 2. Любое нарушение положений настоящей Конвенции, совершенное
в пределах юрисдикции Стороны Конвенции, запрещается, и санкции за
такое нарушение устанавливаются законодательством этой Стороны. В
случае совершения такого нарушения эта Сторона: a) дает распоряжение о возбуждении преследования в
соответствии со своим законодательством либо b) направляет Администрации судна такую информацию и такие
доказательства в подтверждение факта нарушения, какими она может
располагать. 3. В случае, когда информация или доказательства относительно
нарушения судном настоящей Конвенции направляются Администрации
такого судна, эта Администрация без промедления информирует о
принятых ею мерах Сторону, направившую ей информацию или
доказательства, и Организацию. 4. Санкции, предусмотренные законодательством Сторон в
соответствии с данной Статьей, должны быть достаточно строгими для
пресечения нарушений настоящей Конвенции и одинаково строгими
независимо от места их совершения.
Статья 5
Свидетельства и специальные правила инспектирования судов
1. С учетом положений пункта 2 настоящей Статьи
Свидетельство, выданное по уполномочию Стороны Конвенции в
соответствии с положениями Правил, принимается другими Сторонами
и рассматривается для любых предусмотренных настоящей Конвенцией
целей как имеющее такую же силу, что и выданное ими Свидетельство. 2. Судно, которое обязано иметь Свидетельство в соответствии
с положениями Правил, во время пребывания в портах или удаленных
от берега терминалах, находящихся под юрисдикцией какой-либо
Стороны, подлежит инспектированию, осуществляемому должностными
лицами, надлежащим образом уполномоченными этой Стороной. Любое
такое инспектирование ограничивается лишь проверкой наличия на
судне действительного Свидетельства, если у этой Стороны не будет
очевидных оснований полагать, что состояние судна или его
оборудования в значительной мере не соответствует указанным в
Свидетельстве данным. В этом случае или в случае, если судно не
имеет действительного Свидетельства, осуществляющая
инспектирование Сторона принимает меры, обеспечивающие невыход в
море такого судна до тех пор, пока оно не сможет выйти в море, не
представляя чрезмерной угрозы для морской среды. Однако такая
Сторона может разрешить судну покинуть порт или удаленный от
берега терминал для следования на ближайшую подходящую
судоремонтную верфь. 3. Если Сторона отказывает иностранному судну в заходе в
порты или удаленные от берега терминалы, находящиеся под ее
юрисдикцией, либо принимает какие-либо меры против такого судна на
основании того, что это судно не отвечает положениям настоящей
Конвенции, такая Сторона немедленно информирует консула или
дипломатического представителя Стороны, под флагом которой судно
имеет право плавания, или, если это не представляется возможным, -
Администрацию такого судна. Прежде чем отказать судну в заходе или
принять такие меры, Сторона может провести консультации с
Администрацией этого судна. Информация направляется Администрации
также в случае, когда судно не имеет действительного Свидетельства
в соответствии с положениями Правил. 4. Стороны применяют требования настоящей Конвенции к судам
Государства, не являющихся Сторонами Конвенции, поскольку это
необходимо, чтобы для таких судов не создавались более
благоприятные условия.
Статья 6
Обнаружение нарушений и обеспечение выполнения Конвенции
1. Стороны Конвенции сотрудничают в обнаружении нарушений и
обеспечении выполнения положений настоящей Конвенции, используя
все подходящие и практически доступные средства обнаружения и
постоянного наблюдения за окружающей средой, а также
соответствующие способы передачи сообщений и сбора доказательств. 2. Судно, к которому применяется настоящая Конвенция, в любом
порту или удаленном от берега терминале Стороны может быть
подвергнуто инспектированию должностными лицами, назначенными или
уполномоченными такой Стороной, чтобы проверить, не произвело ли
такое судно сброса вредных веществ в нарушение положений Правил.
Если в результате инспектирования будет обнаружено нарушение
положения Конвенции, то Администрации направляется об этом
сообщение для принятия соответствующих мер. 3. Каждая Сторона представляет Администрации доказательства,
если таковые имеются, того, что судно в нарушение положений Правил
произвело сброс вредных веществ или стоков, содержащих такие
вещества. Если это практически осуществимо, компетентные власти
этой Стороны извещают капитана судна о предполагаемом нарушении. 4. По получении таких доказательств Администрация производит
расследование дела и может просить другую Сторону представить
дополнительные или более убедительные доказательства
предполагаемого нарушения. Если Администрация убедится в наличии
достаточных доказательств, позволяющих возбудить преследование в
отношении предполагаемого нарушения, она дает распоряжение о
возбуждении такого преследования в соответствии со своим
законодательством как можно скорее. Администрация без промедления
информирует о принятых ею мерах Сторону, сообщившую о
предполагаемом нарушении, а также Организацию. 5. Сторона может подвергнуть инспектированию судно, к
которому применяется Конвенция, когда оно заходит в порты или
удаленные от берега терминалы, находящиеся под ее юрисдикцией,
если от другой Стороны получена просьба о таком инспектировании
вместе с достаточными доказательствами того, что это судно
произвело в каком-либо месте сброс вредных веществ или стоков,
содержащих такие вещества. Доклад о таком инспектировании
направляется Стороне, просившей об инспектировании, и
Администрации с тем, чтобы могли быть приняты соответствующие меры
согласно положениям настоящей Конвенции.
Статья 7
Необоснованные задержки судов
1. При применении Статей 4, 5 и 6 настоящей Конвенции
принимаются все возможные меры для того, чтобы избежать
необоснованного задержания судна или необоснованной отсрочки его
отхода. 2. Любое судно, которое было необоснованно задержано или
отход которого был необоснованно отсрочен на основании Статей 4, 5
и 6 настоящей Конвенции, имеет право на возмещение любых
понесенных в связи с этим убытков или ущерба.
Статья 8
Сообщения об инцидентах, связанных со сбросом вредных веществ
1. Сообщение об инциденте передается без задержки и в
возможно более полном объеме в соответствии с положениями
Протокола I настоящей Конвенции. 2. Каждая Сторона Конвенции: a) принимает все необходимые меры, чтобы соответствующее
должностное лицо или организация получали и анализировали все
сообщения об инцидентах, и b) сообщает Организации полные данные о принятии таких мер
для направления другим Сторонам и Государствам - членам
Организации. 3. Когда Сторона получает сообщение в соответствии с
положениями настоящей Статьи, такая Сторона без задержки передает
его: a) Администрации судна, с которым произошел инцидент, и b) любому другому Государству, которое может быть им
затронуто. 4. Каждая Сторона Конвенции обязуется дать инструкции своим
судам и самолетам морской инспекции и иным соответствующим службам
сообщать своим властям о любом инциденте, упомянутом в Протоколе I
настоящей Конвенции. Такая Сторона, если она найдет нужным,
сообщает об этом также Организации и любой другой заинтересованной
Стороне.
Статья 9
Другие договоры и толкования
1. Настоящая Конвенция после ее вступления в силу заменит в
отношениях между Сторонами этой Конвенции Международную конвенцию
по предотвращению загрязнения моря нефтью 1954 г. с поправками к
ней. 2. Ничто в настоящей Конвенции не наносит ущерба кодификации
и развитию морского права Конференцией по морскому праву
Организации Объединенных Наций, созываемой в соответствии с
резолюцией 2750C(XXV) Генеральной Ассамблеей Организации
Объединенных Наций, а также нынешним или будущим притязаниям и
правовым позициям любого Государства по вопросам морского права и
в отношении природы и пределов юрисдикции прибрежного Государства
и Государства флага. 3. Термин "юрисдикция" в настоящей Конвенции будет
толковаться в соответствии с международным правом, действующим в
момент применения или толкования настоящей Конвенции.

Статья 10
Урегулирование споров
Любой спор между двумя или несколькими Сторонами Конвенции
относительно толкования или применения настоящей Конвенции, если
урегулирование его путем переговоров между такими Сторонами
оказалось невозможным и, если только эти Стороны не договорятся об
ином, передается по просьбе любой из них на рассмотрение
арбитража, как это предусмотрено в Протоколе II настоящей
Конвенции.
Статья 11
Направление информации
1. Стороны Конвенции обязуются направлять Организации: a) тексты законов, приказов, декретов, правил и других актов,
изданных ими по различным вопросам применения настоящей Конвенции; b) список неправительственных организаций, которые
уполномочены от их имени заниматься вопросами проектирования,
конструкции и оборудования судов, перевозящих вредные вещества в
соответствии с положениями Правил; c) достаточное количество образцов Свидетельств, выдаваемых
ими в соответствии с положениями Правил; d) перечень приемных устройств с указанием их
местонахождения, пропускной способности, имеющихся приспособлений
и других характеристик; e) официальные доклады или обзоры официальных докладов,
отражающие результаты применения настоящей Конвенции; f) ежегодный статистический доклад о фактически наложенных за
нарушения настоящей Конвенции санкциях, составленный по
разработанной Организацией единой форме. 2. Организация сообщает Сторонам о получении ею любой
информации в соответствии с настоящей Статьей и рассылает всем
Сторонам любую информацию, направленную ей в соответствии с
подпунктами b)-f) пункта 1 настоящей Статьи.
Статья 12
Аварии с судами
1. Каждая Администрация обязуется проводить расследование
любой аварии, происшедшей с любым из ее судов, подпадающих под
положения Правил, если такой аварией морской среде причинен
значительный вред. 2. Каждая Сторона Конвенции обязуется передавать Организации
информацию о результатах такого расследования, если она считает,
что такая информация может способствовать определению того, какие
изменения было бы желательно внести в настоящую Конвенцию.
Статья 13
Подписание, ратификация, принятие,
одобрение и присоединение
1. Настоящая Конвенция открыта для подписания в штаб-квартире
Организации с 15 января 1974 г. по 31 декабря 1974 г. и затем
будет открыта для присоединения к ней. Государства могут стать
Сторонами настоящей Конвенции путем: a) подписания без оговорки о ратификации, принятии или
одобрении; b) подписания с оговоркой о ратификации, принятии или
одобрении с последующей ратификацией, принятием или одобрением;
или c) присоединения. 2. Ратификация, принятие, одобрение или присоединение
осуществляются путем сдачи на хранение соответствующего документа
Генеральному секретарю Организации. 3. Генеральный секретарь Организации информирует все
государства, которые подписали настоящую Конвенцию или
присоединились к ней, о любом подписании или о сдаче на хранение
любого нового документа о ратификации, принятии, одобрении или
присоединении и о дате его сдачи на хранение.
Статья 14
Факультативные Приложения
1. При подписании, ратификации, принятии, одобрении настоящей
Конвенции или присоединении к ней Государство может заявить, что
оно не принимает Приложения III, IV и V (называемые далее
"факультативные Приложения") к настоящей Конвенции или какое-либо
из них. С учетом вышеупомянутого, Стороны Конвенции связаны любым
Приложением как единым целым. 2. Государство, заявившее о том, что оно не считает себя
связанным каким-либо факультативным Приложением, может в любое
время принять такое Приложение путем сдачи на хранение Организации
соответствующего документа, предусмотренного в пункте 2 Статьи 13. 3. Государство, сделавшее в соответствии с пунктом 1
настоящей Статьи заявление в отношении факультативного Приложения
и впоследствии не принявшее такое Приложение в соответствии с
пунктом 2 настоящей Статьи, не несет какого-либо обязательства и
не имеет права претендовать на преимущества, вытекающие из
настоящей Конвенции по вопросам, регулируемым таким Приложением, и
все ссылки в настоящей Конвенции на Стороны не включают такое
Государство в том, что касается вопросов, относящихся к такому
Приложению. 4. Организация информирует Государства, которые подписали
настоящую Конвенцию или присоединились к ней, о любом заявлении,
сделанном в соответствии с настоящей Статьей, а также о получении
любого документа, сданного на хранение в соответствии с
положениями пункта 2 настоящей Статьи.
Статья 15
Вступление в силу
1. Настоящая Конвенция вступает в силу по истечении
двенадцати месяцев с даты, на которую ее Сторонами в соответствии
со Статьей 13 станут не менее 15 Государств, общая валовая
вместимость торговых судов которых составляет не менее пятидесяти
процентов валовой вместимости судов мирового торгового флота. 2. Любое факультативное Приложение вступает в силу по
истечении двенадцати месяцев с даты, на которую предусмотренные в
пункте 1 настоящей Статьи условия будут выполнены применительно к
такому Приложению. 3. Организация информирует Государства, которые подписали
настоящую Конвенцию или присоединились к ней, о дате ее вступления
в силу и о дате вступления в силу какого-либо факультативного
Приложения в соответствии с пунктом 2 настоящей Статьи. 4. Для Государств, сдавших на хранение документ о
ратификации, принятии, одобрении настоящей Конвенции или
факультативного Приложения либо о присоединении к ней или к нему в
период между датой выполнения условий, необходимых для их
вступления в силу, и датой такого вступления в силу, ратификация,
принятие, одобрение или присоединение приобретают силу либо в дату
вступления в силу Конвенции или такого Приложения, либо по
истечении трех месяцев с даты сдачи на хранение соответствующего
документа, в зависимости от того, какая дата наступит позднее. 5. Для Государств, сдавших на хранение документ о
ратификации, принятии, одобрении настоящей Конвенции или
факультативного Приложения либо о присоединении к ней или к нему
после даты вступления в силу Конвенции или такого факультативного
Приложения, Конвенция или такое факультативное Приложение вступает
в силу по истечении трех месяцев с даты сдачи на хранение
соответствующего документа. 6. Любой документ о ратификации, принятии, одобрении или о
присоединении, сданный на хранение после даты, на которую будут
выполнены все предусмотренные Статьей 16 условия вступления в силу
какой-либо поправки к настоящей Конвенции или к факультативному
Приложению, относится к Конвенции или к такому Приложению,
измененным с такой поправкой.
Статья 16
Поправки
1. В настоящую Конвенцию могут быть внесены поправки в
соответствии с любой из процедур, предусмотренных в последующих
пунктах. 2. Поправки после рассмотрения в Организации: a) любая предлагаемая Стороной Конвенции поправка
направляется Организации, Генеральный секретарь которой рассылает
ее всем членам Организации и всем Сторонам не менее, чем за шесть
месяцев до ее рассмотрения в Организации; b) любая предложенная и разосланная таким образом поправка
передается Организацией на рассмотрение соответствующему органу; c) Стороны Конвенции, независимо от того, являются они
членами Организации или нет, имеют право участвовать в работе
этого соответствующего органа; d) поправки одобряются большинством в две трети голосов
только Сторон Конвенции, присутствующих и голосующих; e) поправки, если они одобрены в соответствии с
вышеупомянутым подпунктом d), направляются Генеральным секретарем
Организации всем Сторонам Конвенции для принятия; f) поправка считается принятой при соблюдении следующих
условий:
(i) поправка к Статье Конвенции считается принятой в дату,
на которую она принята двумя третями Сторон, общая валовая
вместимость торговых судов которых составляет не менее пятидесяти
процентов валовой вместимости судов мирового торгового флота;
(ii) поправка к Приложению к Конвенции считается принятой
в соответствии с процедурой, предусмотренной в подпункте f) (iii),
если только соответствующий орган в момент ее одобрения не решит,
что поправка считается принятой в день, когда она будет принята
двумя третями Сторон, общая валовая вместимость торговых судов
которых составляет не менее пятидесяти процентов валовой
вместимости судов мирового торгового флота. Несмотря на это, в
любое время перед вступлением в силу поправки к Приложению к
Конвенции, Сторона может направить Генеральному секретарю
Организации уведомление, что для вступления в силу для нее такой
поправки необходимо ее явно выраженное одобрение. Генеральный
секретарь доводит такое уведомление и дату его получения до
сведения Сторон;
(iii) поправка к Дополнению Приложения к Конвенции
считается принятой по истечении периода, определяемого
соответствующим органом в момент ее одобрения, который не должен
быть менее десяти месяцев, если только в течение этого периода
Организации не сообщены возражения не менее одной трети Сторон или
Сторон, общая валовая вместимость торговых судов которых
составляет не менее пятидесяти процентов валовой вместимости судов
мирового торгового флота, в зависимости от того, какое из этих
условий будет выполнено первым;
(iv) поправка к Протоколу I Конвенции подпадает под те же
условия процедуры, что и поправки к Приложениям к Конвенции, как
это предусмотрено в вышеупомянутых подпунктах f) (ii) или f)
(iii);
(v) поправка к Протоколу II Конвенции подпадает под те же
условия процедуры, что и поправки к Статье Конвенции, как это
предусмотрено в вышеупомянутом подпункте f) (i); g) поправка вступает в силу при соблюдении следующих условий:
(i) если эта поправка к Статье Конвенции, к Протоколу II,
Протоколу I или Приложению к Конвенции, принимаемая не по условиям
процедуры, предусмотренной в подпункте f) (iii), то такая
поправка, принятая в соответствии с вышеупомянутыми положениями,
вступает в силу для Сторон, заявивших о ее принятии, по истечении
шести месяцев с даты ее принятия;
(ii) если эта поправка к Протоколу I, Дополнению
Приложения или Приложению к Конвенции, принимаемая по условиям
процедуры, предусмотренной в подпункте f) (iii), то такая
поправка, считающаяся принятой в соответствии с вышеупомянутыми
условиями, вступает в силу по истечении шести месяцев с даты ее
принятия для всех Сторон за исключением тех Сторон, которые до
этой даты сделали заявление о том, что они ее не принимают, или
направили предусмотренное в подпункте f) (ii) уведомление о том,
что на это необходимо их явно выраженное одобрение. 3. Поправка путем созыва Конференции: a) По просьбе Стороны, поддержанной не менее одной трети
Сторон, Организация созывает Конференцию Сторон Конвенции для
рассмотрения поправок к настоящей Конвенции. b) Каждая поправка, одобренная такой Конференцией
большинством в две трети присутствующих и голосующих Сторон,
направляется Генеральным секретарем Организации всем Сторонам для
ее принятия; c) Если Конференция не примет иного решения, поправка
считается принятой и вступившей в силу в соответствии с условиями
процедуры, предусмотренной для этой цели в подпунктах f) и g)
пункта 2. 4. a) В отношении поправки к факультативному Приложению,
выражение "Сторона настоящей Конвенции" в данной Статье означает
Сторону, связанную таким Приложением. b) Сторона, отклонившая принятие поправки к Приложению, не
считается Стороной только для целей применения этой поправки. 5. Одобрение и вступление в силу нового Приложения подпадает
под те же процедуры, что и одобрение и вступление в силу поправки
к Статье Конвенции. 6. Если специально не предусмотрено иное, любая поправка к
настоящей Конвенции, подпадающая под эту Статью и относящаяся к
конструкции судна, применяется лишь к судам, контракт на постройку
которых подписан, или, в случае отсутствия такого контракта, киль
которых заложен в дату или после даты вступления в силу такой
поправки. 7. Любая поправка к Протоколу или Приложению должна касаться
существа такого Протокола или такого Приложения и не должна
противоречить Статьям настоящей Конвенции. 8. Генеральный секретарь Организации информирует все Стороны
о любых поправках, которые вступают в силу согласно настоящей
Статье, а также о дате вступления в силу каждой из поправок. 9. Любое предусмотренное настоящей Статьей заявление о
принятии или возражении против поправки направляется в письменном
виде Генеральному секретарю Организации, который доводит такое
заявление и дату его получения до сведения всех Сторон Конвенции.
Статья 17
Содействие техническому сотрудничеству
Стороны Конвенции по консультации с Организацией и другими
международными организациями, а также при содействии и координации
со стороны Исполнительного директора Программы защиты окружающей
среды Организации Объединенных Наций оказывают поддержку тем из
Сторон, которые обращаются с просьбой об оказании технической
помощи в части: a) обучения научного и технического персонала; b) поставки оборудования и устройств, необходимых для приема
вредных веществ, а также средств обнаружения загрязнения; c) разработки других мероприятий, направленных на
предотвращение или уменьшение загрязнения морской среды с судов; и d) поощрения исследований; осуществляя такую помощь предпочтительно на территории
заинтересованных стран для дальнейшего содействия выполнению целей
и задач настоящей Конвенции.
Статья 18
Денонсация
1. Настоящая Конвенция или любое факультативное Приложение
могут быть денонсированы любой Стороной Конвенции в любое время по
истечении пяти лет с даты вступления в силу для этой Стороны
Конвенции или такого Приложения. 2. Денонсация осуществляется путем направления
соответствующего письменного уведомления Генеральному секретарю
Организации, который информирует все другие Стороны о содержании и
дате получения такого уведомления, а также о дате вступления в
силу такой денонсации. 3. Денонсация вступает в силу по истечении двенадцати месяцев
с даты получения Генеральным секретарем Организации уведомления о
денонсации или по истечении большего срока, который может быть
указан в этом уведомлении.
Статья 19
Сдача на хранение и регистрация
1. Настоящая Конвенция сдается на хранение Генеральному
секретарю Организации, который направит ее заверенные копии всем
Государствам, подписавшим ее или присоединившимся к ней. 2. Как только настоящая Конвенция вступит в силу. Генеральный
секретарь Организации передаст ее текст Генеральному секретарю
Организации Объединенных Наций для регистрации и опубликования в
соответствии со Статьей 102 Устава Организации Объединенных Наций
( 995_010 ).
Статья 20
Языки
Настоящая Конвенция составлена в одном экземпляре на
английском, испанском, русском и французском языках, причем все
тексты являются равно аутентичными. Официальные переводы на
арабский, итальянский, немецкий и японский языки будут
подготовлены и сданы на хранение вместе с подписанным оригиналом.
В УДОСТОВЕРЕНИЕ ЧЕГО нижеподписавшиеся, должным образом на то
уполномоченные своими соответствующими Правительствами, подписали
настоящую Конвенцию.
Совершено в Лондоне второго ноября одна тысяча девятьсот
семьдесят третьего года.
Протокол I
Положения,
касающиеся сообщения об инцидентах,
связанных со сбросом вредных веществ
(в соответствии со Статьей 8 Конвенции)
Статья I
Обязанность давать сообщение
1. Капитан судна, вовлеченного в один из инцидентов, о
которых упоминается в Статье III настоящего Протокола, или иное
лицо, отвечающее за судно, сообщает сведения о таком инциденте без
задержки и в возможно более полном объеме в соответствии с
положениями настоящего Протокола. 2. В том случае, когда упомянутое в пункте 1 настоящей Статьи
судно покинуто или сообщение с судна является неполным либо его
нельзя получить, собственник, фрахтователь, управляющий, оператор
судна или их агенты должны в возможно более полном объеме взять на
себя обязанности, возлагаемые на капитана согласно положениям
настоящего Протокола.
Статья II
Способы передачи сообщения
1. Каждое сообщение, когда это возможно, передается по радио,
но во всяком случае - с помощью наиболее быстрого и доступного в
момент инцидента средства. Сообщения по радио передаются насколько
возможно в первую очередь. 2. Сообщения направляются соответствующему должностному лицу
или организации, упомянутым в подпункте a) пункта 2 Статьи 8
Конвенции.
Статья III
Случаи, в которых даются сообщения
Сообщение дается в любом случае, когда инцидент влечет: a) сброс иной, чем разрешенный настоящей Конвенцией; b) сброс, разрешенный настоящей Конвенцией в связи с тем,
что:
(i) он произведен с целью обеспечения безопасности судна
или спасения человеческой жизни на море; или
(ii) он произошел в результате повреждения судна либо его
оборудования; c) сброс вредного вещества с целью борьбы с особым случаем
загрязнения или в целях проведения правомерных научных
исследований по борьбе с загрязнением или по контролю над ним; или d) вероятность сбросов, упоминаемых в подпунктах a), b) или
c) настоящей Статьи.
Статья IV
Содержание сообщения
1. Каждое сообщение должно содержать, как правило: a) данные, позволяющие идентифицировать судно; b) дату и время инцидента; c) координаты судна в момент инцидента; d) состояние ветра и моря в момент инцидента; e) данные о состоянии судна. 2. Каждое сообщение должно содержать в частности: a) точное наименование или описание вредных веществ,
вовлеченных в инцидент, включая, если возможно, правильное
техническое наименование таких веществ (не следует использовать
вместо правильного технического наименования коммерческое название
веществ); b) точное или приблизительное количество, концентрацию и
возможное состояние вредных веществ, которые были или, вероятно,
могут быть сброшены в море; и, в соответствующем случае, c) описание упаковки и знаков маркировки; и, если возможно, d) имя грузоотправителя, грузополучателя или изготовителя. 3. В каждом сообщении точно указывается, является ли вредное
вещество, которое было или, вероятно, может быть сброшено, нефтью,
ядовитым жидким, ядовитым твердым или ядовитым газообразным
веществом и перевозилось или перевозится ли оно наливом, насыпью
или в упаковке, в грузовых контейнерах, съемных танках или в
автодорожных и железнодорожных цистернах. 4. Каждое сообщение дополняется, если это необходимо любыми
другими относящимися к инциденту сведениями, о которых
запрашивает получатель сообщения или которые считает необходимым
передать лицо, дающее сообщение.
Статья V
Дополнительное сообщение
Лицо, обязанное в соответствии с положениями настоящего
Протокола давать сообщение, должно, когда это возможно: a) дополнить первоначальное сообщение, если необходимо,
сведениями о последующих событиях, и b) в возможно более полном объеме удовлетворить просьбы
затронутых Государств о представлении дополнительных сведений,
касающихся инцидента.
Протокол II
Арбитраж
(в соответствии со Статьей 10 Конвенции)
Статья I
Арбитражная процедура при условии, что спорящие Стороны не
примут иного решения, осуществляется в соответствии с положениями
настоящего Протокола.
Статья II
1. Третейский суд создается по просьбе одной из Сторон
Конвенции, адресованной другой, на основании Статьи 10 настоящей
Конвенции. Просьба об арбитраже должна содержать изложение
существа дела с приложением подтверждающих документов. 2. Обращающаяся с просьбой Сторона сообщает Генеральному
секретарю Организации о том, что она заявила просьбу о создании
Суда, о других спорящих Сторонах и о Статьях Конвенции или
Правилах, в отношении толкования или применения которых, по ее
мнению, существует разногласие. Генеральный секретарь направляет
эти сведения всем Сторонам.
Статья III
Третейский суд состоит из трех членов: двух арбитров,
назначаемых соответственно каждой из спорящих Сторон, и третьего
арбитра, который назначается по соглашению между двумя первыми
арбитрами и действует в качестве Председателя Суда.
Статья IV
1. Если по истечении шестидесяти дней со дня назначения
второго арбитра не будет назначен Председатель Суда, то
Генеральный секретарь Организации по просьбе любой из Сторон в
течение дополнительного шестидесятидневного срока назначает
Председателя Суда из числа квалифицированных лиц, список которых
был предварительно составлен Советом Организации. 2. Если в течение шестидесяти дней со дня получения просьбы
одна из Сторон не назначит члена Суда, за назначение которого она
ответственна, другая Сторона может информировать об этом
непосредственно Генерального секретаря Организации, который в
течение шестидесяти дней назначает Председателя Суда, выбирая его
из списка, упомянутого в пункте 1 настоящей Статьи. 3. Председатель Суда после своего назначения просит Сторону,
которая не назначила арбитра, сделать это в том же порядке и на
тех же условиях. Если Сторона не сделает требуемого назначения,
Председатель Суда просит Генерального секретаря Организации
произвести это назначение в порядке и на условиях, которые
предусмотрены в предыдущем пункте. 4. Председатель Суда, назначенный в соответствии с
положениями настоящей Статьи, не должен быть лицом, имеющим или
имевшим гражданство одной из заинтересованных Сторон, если только
на это не даст согласия другая Сторона. 5. В случае смерти или неявки арбитра, за назначение которого
ответственна одна из Сторон, эта Сторона должна его заменить в
течение шестидесяти дней со дня его смерти или неявки. Если
упомянутая Сторона не сделает этого, разбирательство
осуществляется оставшимися арбитрами. В случае смерти или неявки
Председателя Суда, он заменяется в соответствии с положениям
вышеупомянутой Статьи III, а, в случае недостижения соглашения
между членами Суда в течение шестидесяти дней со дня его смерти
или неявки - в соответствии с положениями настоящей Статьи.
Статья V
Суд может рассматривать встречные требования, непосредственно
связанные с предметом спора, и принимать по ним решения.
Статья VI
Каждая Сторона несет обязательства по вознаграждению своего
арбитра, связанные с Судом расходы и расходы по подготовке своего
дела. Расходы по вознаграждению Председателя Суда и все общие
расходы, связанные с разбирательством дела, распределяются поровну
между Сторонами. Суд ведет учет всех своих расходов и представляет
по ним окончательный счет.
Статья VII
Любая Сторона Конвенции, чьи интересы правового характера
могут быть затронуты решением по делу, может после письменного
уведомления Сторон, первоначально прибегнувших к арбитражной
процедуре, присоединиться к участию в ней с согласия Суда.
Статья VIII
Каждый Третейский суд, созданный в соответствии с положениями
настоящего Протокола, устанавливает свои собственные правила
процедуры.
Статья IX
1. Решение Суда, как в отношении его правил процедуры и места
заседания, так и по любому вопросу, переданному на его
рассмотрение, принимаются большинством голосов его членов;
отсутствие или воздержание от голосования одного из членов Суда,
за назначение которых Стороны были ответственны, не может
препятствовать вынесению Судом решения. В случае разделения
голосов поровну, голос Председателя является решающим. 2. Стороны должны содействовать работе Суда. С этой целью они
в соответствии со своим законодательством и используя все
имеющиеся в их распоряжении средства: a) представляют Суду необходимые документы и сведения; b) предоставляют Суду возможность въезда на их территорию,
возможность выслушивать показания свидетелей или экспертов и
посещать место происшествия. 3. Отсутствие или неявка одной из Сторон не препятствует
разбирательству дела.
Статья X
1. Суд выносит решение в течение пяти месяцев с даты своего
создания, если он не решит, в случае необходимости, продлить этот
период на срок, не превышающий трех месяцев. К решению Суда прилагается изложение его мотивов. Оно
является окончательным и обжалованию не подлежит. Оно направляется
Генеральному секретарю Организации. Стороны должны исполнить это
решение без промедления. 2. Всякий спор, который может возникнуть между Сторонами
относительно толкования или выполнения решения, может быть
передан любой из Сторон на рассмотрение Суда, вынесшего это
решение, или, если это невозможно, на рассмотрение другого Суда,
создаваемого для этой цели в том же порядке, что и первоначальный
Суд.



вгору