Про телебачення і радіомовлення
Верховна Рада України; Закон від 21.12.19933759-XII
Документ 3759-12, чинний, поточна редакція — Редакція від 02.03.2014, підстава 763-18
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4
наступна сторінка »  

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про телебачення і радіомовлення
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 10, ст. 43 )
( Вводиться в дію Постановою ВР
N 3760-XII ( 3760-12 ) від 21.12.93, ВВР, 1994, N 10, ст. 44 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85
N 198/95-ВР від 02.06.95, ВВР, 1996, N 5, ст. 18
N 70/97-ВР від 14.02.97, ВВР, 1997, N 15, ст.115
N 595/97-ВР від 22.10.97, ВВР, 1998, N 2, ст. 6
N 196/98-ВР від 05.03.98, ВВР, 1998, N 34, ст.233
N 193-XIV ( 193-14 ) від 20.10.98, ВВР, 1998, N 49, ст.302
N 998-XIV ( 998-14 ) від 16.07.99, ВВР, 1999, N 41, ст.373
N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213
N 1709-III ( 1709-14 ) від 11.05.2000, ВВР, 2000, N 32, ст.257
N 2680-III ( 2680-14 ) від 13.09.2001, ВВР, 2002, N 2, ст.5
N 2921-III ( 2921-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 16, ст.114
N 744-IV ( 744-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.234
N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247
N 871-IV ( 871-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 37, ст.303
N 1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003, ВВР, 2004, N 13, ст.181
N 1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 16, ст.238
N 2810-IV ( 2810-15 ) від 06.09.2005, ВВР, 2005, N 49, ст.518
N 3099-IV ( 3099-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.566
N 3253-IV ( 3253-15 ) від 21.12.2005, ВВР, 2006, N 5-6, ст.75 )
{ В редакції Закону
N 3317-IV ( 3317-15 ) від 12.01.2006, ВВР, 2006, N 18, ст.155 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008, ВВР, 2008, N 18, ст.197
N 1573-VI ( 1573-17 ) від 25.06.2009, ВВР, 2010, N 1, ст.7 }
{ Щодо визнання неконституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 21-рп/2009 ( v021p710-09 ) від 15.09.2009 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1957-VI ( 1957-17 ) від 10.03.2010, ВВР, 2010, N 28, ст.352
N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010, ВВР, 2011, N 10, ст.63
N 2822-VI ( 2822-17 ) від 21.12.2010, ВВР, 2011, N 27, ст.225
N 2850-VI ( 2850-17 ) від 22.12.2010, ВВР, 2011, N 28, ст.252
N 2912-VI ( 2912-17 ) від 11.01.2011, ВВР, 2011, N 31, ст.297
N 2938-VI ( 2938-17 ) від 13.01.2011, ВВР, 2011, N 32, ст.313
N 3205-VI ( 3205-17 ) від 07.04.2011, ВВР, 2011, N 41, ст.413
N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011, ВВР, 2012, N 7, ст.53
N 4311-VІ ( 4311-17 ) від 12.01.2012, ВВР, 2012, N 39, ст.461
N 4316-VІ ( 4316-17 ) від 12.01.2012, ВВР, 2012, N 39, ст.463
N 4386-VI ( 4386-17 ) від 09.02.2012, ВВР, 2012, N 40, ст.478
N 5029-VI ( 5029-17 ) від 03.07.2012, ВВР, 2013, N 23, ст.218
N 5410-VI ( 5410-17 ) від 02.10.2012, ВВР, 2013, N 42, ст.586
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 2-3, ст.41
N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 4, ст.61
N 245-VII ( 245-18 ) від 16.05.2013, ВВР, 2014, N 12, ст.178
N 409-VII ( 409-18 ) від 04.07.2013, ВВР, 2014, N 20-21, ст.715 }
{ Щодо втрати чинності Закону N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010
додатково див. Закон N 763-VII ( 763-18 ) від 23.02.2014, ВВР,
2014, N 12, ст.189 }

{ У тексті Закону слова "статутний фонд" в усіх відмінках
і числах замінено словами "статутний капітал" у
відповідному відмінку і числі N 2850-VI ( 2850-17 ) від
22.12.2010 }

Цей Закон відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) та
Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 ) регулює відносини, що
виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території
України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні
умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова,
прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної
інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. Для цілей цього Закону вживаються такі терміни:
аудіовізуальна інформація - будь-які сигнали, що сприймаються
зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як
повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб,
а також коментарі (думки) про них, що передаються за допомогою
зображень та звуків;
аудіовізуальний твір - частина телерадіопрограми, яка є
об'єктом авторського права, має певну тривалість, авторську назву
і власну концепцію, складається з епізодів або цілісних авторських
творів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними чи
звуковими засобами та яка є результатом спільної діяльності
авторів, виконавців та виробників;
аудіовізуальний (електронний) засіб масової інформації -
організація, яка надає для масового приймання споживачами
аудіовізуальну інформацію, передану у вигляді електричних сигналів
і прийняту за допомогою побутових електронних пристроїв;
багатоканальна телемережа (ефірна або кабельна) -
телекомунікаційна мережа загального користування, призначена для
передавання телерадіопрограм, а також надання інших
телекомунікаційних і мультимедійних послуг, здатна забезпечити
одночасну трансляцію більше ніж однієї телерадіопрограми і може
інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального
користування;
будинкова розподільна мережа - телекомунікаційна мережа,
призначена для спрямування телерадіопрограм в окремі приміщення
(квартири) будинку, яка є однією з внутрішніх комунікацій будинку
і не входить до складу багатоканальних телемереж;
власний продукт телерадіоорганізації - програми та передачі,
їх частини, які повністю або частково створені та/чи
профінансовані телерадіоорганізацією;
власник телерадіоорганізації - фізична або юридична особа,
яка набула права власності на телерадіоорганізацію або на частку
її статутного капіталу шляхом заснування чи в інший передбачений
законодавством спосіб;
громадські телерадіоорганізації - телерадіоорганізації, які
відповідно до закону є неприбутковими організаціями, створеними з
метою задоволення інформаційних потреб територіальних громад;
державні телерадіоорганізації - телерадіоорганізації, які є
державними підприємствами і засновані органами державної влади;
ефірний час - проміжок часу, протягом якого відповідно до
ліцензії на мовлення телерадіоорганізація здійснює трансляцію
(ретрансляцію) будь-якої аудіовізуальної інформації; { Абзац
одинадцятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2912-VI ( 2912-17 ) від 11.01.2011 }
канал телевізійний - певна смуга частот, призначена для
потреб телебачення і зазначена у Плані використання
радіочастотного ресурсу України;
канал мовлення - сукупність технічних засобів мовлення
(кабельного, оптичного, радіозв'язку), призначених для
розповсюдження теле- та/чи радіопрограм на територію, що
визначається параметрами цих засобів, які забезпечують трансляцію
в реальному часі однієї телерадіопрограми;
канал мовлення багатоканальної телемережі - частина ресурсу
багатоканальної телемережі, яка забезпечує трансляцію в реальному
часі однієї телерадіопрограми;
комунальні телерадіоорганізації - створені органами місцевого
самоврядування за участі територіальної громади у встановленому
законом порядку телерадіоорганізації, не менше половини акцій або
часток статутного капіталу яких перебувають у комунальній
власності;
конкурсна гарантія - встановлений Національною радою України
з питань телебачення і радіомовлення грошовий внесок, що
підтверджує наміри та зобов'язання учасника конкурсу на отримання
ліцензії;
контроль за засновником (співзасновником), власником
(співвласником) телерадіоорганізації - безпосереднє або через
пов’язаних осіб володіння частками (паями, акціями), що забезпечує
досягнення 50 і більше відсотків голосів у вищому органі юридичної
особи, яка є засновником (співзасновником), власником
(співвласником) телерадіоорганізації; { Статтю 1 доповнено новим
абзацом згідно із Законом N 409-VII ( 409-18 ) від 04.07.2013 }
ліцензія на мовлення - документ державного зразка, який
видається Національною радою України з питань телебачення і
радіомовлення та засвідчує право ліцензіата відповідно до умов
ліцензії здійснювати мовлення, використовувати канали мовлення,
мережі мовлення, канали багатоканальних телемереж;
ліцензія провайдера програмної послуги - документ державного
зразка, який видається Національною радою України з питань
телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата надавати
програмні послуги з використанням ресурсу багатоканальних
телемереж;
ліцензійні вимоги - кваліфікаційні, організаційні, технічні,
технологічні, фінансово-економічні, особливі вимоги до
телерадіоорганізацій, які мають на меті отримання ліцензії на
мовлення;
ліцензіат (власник ліцензії) - юридична або фізична особа,
якій Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення
видала відповідну ліцензію;
ліцензування мовлення - видача, продовження, переоформлення,
анулювання ліцензій на мовлення, внесення змін до ліцензій на
мовлення, видача дублікатів ліцензій на мовлення, ведення
ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням
ліцензіатами ліцензійних умов і умов ліцензії, видача розпоряджень
про усунення порушень ліцензійних умов і умов ліцензії, а також
розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері
ліцензування мовлення;
логотип (фірмовий, торговий знак) - будь-яка комбінація
позначень (слова, літери, цифри, зображувальні елементи,
комбінації кольорів), які придатні для вирізнення ефірного часу
однієї телерадіоорганізації від іншої; { Абзац статті 1 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2912-VI ( 2912-17 ) від
11.01.2011 }
мовлення (телерадіомовлення) - створення (комплектування
та/або пакетування) і розповсюдження програм, пакетів програм,
передач з використанням технічних засобів телекомунікацій для
публічного приймання за допомогою побутових теле- та
радіоприймачів у відкритий спосіб чи за абонентну плату на
договірних засадах;
мовник (теле- чи радіо) - суб'єкт господарювання, який
створює (комплектує та/або пакетує) телевізійні чи радіопрограми
та передачі і розповсюджує їх у відкритому або кодованому вигляді
за допомогою технічних засобів шляхом трансляції та ретрансляції
для приймання їх споживачами;
мережа мовлення - сукупність визначених ліцензією на мовлення
каналів мовлення, телемереж, радіочастот, супутників, які
використовуються мовником для розповсюдження теле- чи радіопрограм
та передач;
національний аудіовізуальний продукт - програми, фільми,
аудіовізуальні твори, вироблені фізичними або юридичними особами
України;
оператор багатоканальної телемережі - суб'єкт господарювання
(юридична або фізична особа), який здійснює обслуговування та
технічну експлуатацію багатоканальної телемережі відповідно до
вимог Закону України "Про телекомунікації" ( 1280-15 ), без права
надання програмної (інформаційної) послуги;
пакет програм - перелік телерадіопрограм, які провайдер
програмної послуги пропонує абонентам на договірних засадах як
цілісну інформаційну послугу;
передача (телерадіопередача) - змістовно завершена частина
програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг
трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від
інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний
продукт;
пов’язана особа - юридична або фізична особа, яка здійснює
контроль за засновником (співзасновниками), власником
(співвласниками) телерадіоорганізації, а також юридична особа, за
якою засновник, власник здійснює відповідний контроль. У разі якщо
одним із співзасновників, співвласників телерадіоорганізації є
фізична особа, пов’язаними з нею особами вважаються також члени її
сім’ї (чоловік, дружина, діти та батьки, мачуха та вітчим, рідні
брати, сестри та їхні діти, чоловіки (дружини), спільно з якими
вона здійснює контроль за телерадіоорганізацією; { Статтю 1
доповнено новим абзацом згідно із Законом N 409-VII ( 409-18 ) від
04.07.2013 }
провайдер програмної послуги - суб'єкт господарювання, який
на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань
телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає
абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для
передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж;
проводова мережа - комплекс поєднаних у єдиному
технологічному процесі споруд і технічних засобів, призначений для
трансляції однієї чи кількох радіопрограм у штучному закритому
середовищі (проводі);
програма (телерадіопрограма) - поєднана єдиною творчою
концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну
назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою
мовлення;
програмна послуга - формування пакетів програм та
забезпечення абонентам можливості їх перегляду на договірних
засадах;
програмна концепція мовлення - обов'язковий додаток до
ліцензії на мовлення, яким визначаються основні змістовні
характеристики мовлення відповідно до вимог цього Закону;
пряма трансляція - безпосередня трансляція теле- або
радіопередач без попереднього запису і монтажу;
ретрансляція - прийом і одночасна передача, незалежно від
використаних технічних засобів, повних і незмінних
телерадіопрограм або істотних частин таких програм, які
транслюються мовником;
розклад мовлення телерадіоорганізацій - відкрита інформація
телерадіоорганізацій, на яку не розповсюджується авторське право,
про послідовність виходу в ефір та хронометраж телерадіопередач
протягом певного визначеного відрізку часу;
сітка мовлення - документ, що містить перелік, послідовність,
назву, час виходу в ефір теле- чи радіопрограм, теле- чи
радіопередач і відображає основні напрями програмної концепції
мовлення на конкретний період;
система колективного прийому - комплекс обладнання, який
забезпечує в межах одного будинку можливість прийому теле- чи
радіопрограм за допомогою побутових приймальних засобів без
обмеження можливості у виборі програм, без права наступного
розповсюдження цих програм та отримання абонентної плати;
соціальне телерадіомовлення - передачі чи програми
освітнього, навчального та довідкового характеру, передачі для
сліпих, глухих, людей з послабленим слухом, а також програми і
передачі з проблем екологічного виховання;
суб'єкт інформаційної діяльності - юридичні особи, які
здійснюють господарську діяльність у сфері телебачення і
радіомовлення (телерадіоорганізації, провайдери програмної послуги
тощо);
Суспільне телебачення і радіомовлення України -
організаційно-правова форма некомерційного телебачення і
радіомовлення, засади діяльності якої визначено Законом України
"Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України"
( 485/97-ВР );

{ Абзац статті 1 виключено на підставі Закону N 145-VI
( 145-17 ) від 18.03.2008 }

студія-виробник (незалежний продюсер) - суб'єкт
господарювання, який займається створенням (виготовленням)
фільмів, реклами, окремих теле- та/або радіопередач чи програм;
суборенда каналу мовлення - юридично оформлена або прихована
поступка визначеного ліцензією на мовлення каналом (часом)
мовлення іншій юридичній або фізичній особі, включаючи не
передбачену умовами ліцензії (програмною концепцією мовлення)
систематичну ретрансляцію програм і передач інших
телерадіоорганізацій;
телебачення - виробництво аудіовізуальних програм та передач
або комплектування (пакетування) придбаних аудіовізуальних програм
та передач і їх поширення незалежно від технічних засобів
розповсюдження;
телерадіоорганізація - зареєстрована у встановленому
законодавством порядку юридична особа, яка на підставі виданої
Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення
ліцензії на мовлення створює або комплектує та/чи пакетує
телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою
технічних засобів мовлення;
телерадіожурналіст - штатний або позаштатний творчий
працівник телерадіоорганізації, який професійно збирає, одержує,
створює і готує інформацію для розповсюдження;
телерадіопрацівник - штатний або позаштатний працівник
телерадіоорганізації, який за характером своєї професійної
діяльності та відповідно до посадових обов'язків бере участь у
створенні та розповсюдженні телерадіопрограм та передач;
технічні засоби мовлення - сукупність радіоелектронних
засобів та технічних пристроїв, за допомогою яких програми і
передачі доводяться до споживачів;
трансляція (телерадіотрансляція) - початкова передача, яка
здійснюється наземними передавачами, за допомогою кабельного
телебачення або супутниками будь-якого типу в кодованому або
відкритому вигляді телевізійних чи радіопрограм, що приймаються
населенням;
умови ліцензії - визначені ліцензією на мовлення та додатками
до ліцензії організаційні, технологічні та змістовні
характеристики мовлення, а також організаційно-технічні,
фінансові, інвестиційні зобов'язання організації-ліцензіата;
універсальна програмна послуга - обов'язкове забезпечення
абонентам можливості перегляду пакета програм у складі програм
телерадіоорганізацій, які відповідно до ліцензій здійснюють
наземне ефірне мовлення на території розташування відповідної
багатоканальної телемережі, за винятком випадків застосування
абонентами індивідуальних приймальних приладів або систем.
Стаття 2. Сфера дії Закону
1. Дія цього Закону поширюється на відносини між суб'єктами
діяльності в галузі телебачення і радіомовлення незалежно від
їхньої форми власності, мети створення, виду статутної діяльності,
а також від способу розповсюдження телерадіопрограм та передач,
розрахованих на масове приймання споживачами.
2. Стосовно організацій, які знаходяться за межами країни і
діють відповідно до законодавства інших держав, цей Закон
застосовується виключно в частині регулювання порядку
розповсюдження їх програм і передач на території України, якщо
інше не передбачається міжнародними угодами, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що регулюють
засади створення і діяльності технологічних телемереж і проводових
мереж закритого типу та спеціального призначення, не розрахованих
на масове приймання їхніх передач.
Стаття 3. Законодавство про телебачення і радіомовлення
1. Законодавство України про телебачення і радіомовлення
складається з Конституції України ( 254к/96-ВР ), Закону України
"Про інформацію" ( 2657-12 ), цього Закону, законів України "Про
систему Суспільного телебачення і радіомовлення України"
( 485/97-ВР ), "Про Національну раду України з питань телебачення
і радіомовлення" ( 538/97-ВР ), "Про телекомунікації" ( 1280-15 ),
"Про радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ), міжнародних
договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
Стаття 4. Основні принципи державної політики у сфері
телебачення і радіомовлення
1. Держава проводить політику протекціонізму щодо
розповсюдження програм і передач вітчизняного виробництва.
2. Держава створює умови для забезпечення засобами
телерадіомовлення культурних та інформаційних потреб громадян
України, а також потреб етнічних українців, які проживають за
межами України.
3. Держава підтримує об'єднання суб'єктів інформаційної
діяльності в галузі телебачення і радіомовлення
(телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги) у
самоврядні організації.
4. Держава не чинить перепон прямому прийому телевізійних і
радіопрограм та передач з інших країн, які транслюються мовою
національної меншини або подібною до неї регіональною мовою.
5. Держава встановлює дієві обмеження щодо монополізації
телерадіоорганізацій промислово-фінансовими, політичними та іншими
групами чи окремими особами, а також гарантує захист
телерадіоорганізацій від фінансового і політичного тиску з боку
фінансово-політичних груп та органів державної влади і органів
місцевого самоврядування.
6. Держава гарантує реалізацію прав на інформацію, на вільне
і відкрите обговорення суспільно важливих проблем із застосуванням
телебачення і радіомовлення.
7. Держава всіма можливими законними засобами не допускає в
інформаційних та інших телерадіопрограмах систематичного
цілеспрямованого безпідставного загострення уваги на війні,
насильстві і жорстокості, розпалюванні расової, національної та
релігійної ворожнечі або позитивного їх подання (трактування), а
також забезпечує ідеологічний і політичний плюралізм у сфері
аудіовізуальних засобів масової інформації.
8. Держава законодавчо визначає органи влади, які здійснюють
реєстраційні та регулюючі функції у галузі телерадіомовлення і не
допускає створення нових чи наділення існуючих державних органів
тотожними або дублюючими повноваженнями щодо аудіовізуальних
засобів масової інформації.
9. Не допускається подвійне ліцензування одного й того ж виду
діяльності в галузі телебачення і радіомовлення.
Стаття 5. Гарантії свободи діяльності телерадіоорганізацій
1. Цензура інформаційної діяльності телерадіоорганізації
забороняється.
2. Телерадіоорганізація є незалежною у визначенні змісту
програм та передач.
3. Не вмотивоване законодавством України втручання органів
державної влади чи органів місцевого самоврядування, громадських
чи релігійних об'єднань, їх посадових осіб чи працівників, а також
власників у сферу професійної діяльності телерадіоорганізацій не
допускається.
Стаття 6. Неприпустимість зловживання свободою діяльності
телерадіоорганізацій
1. Телерадіоорганізації в інформаційних блоках зобов'язані
подавати інформацію про офіційно оприлюднену у будь-який спосіб
позицію всіх представлених в органах влади політичних сил.
2. Не допускається використання телерадіоорганізацій для:
поширення відомостей, що становлять державну таємницю, або
іншої інформації, яка охороняється законом;
закликів до насильницької зміни конституційного ладу України;
закликів до розв'язування війни, агресивних дій або їх
пропаганди;
необґрунтованого показу насильства;
пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб
за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до
тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану,
соціального походження;
трансляції програм та передач, у яких телеглядачам та/або
радіослухачам надаються послуги з ворожіння та гадання, а також
платні послуги у сфері народної та/або нетрадиційної медицини;
{ Частину другу статті 6 доповнено новим абзацом ізгідно з Законом
N 4316-VІ ( 4316-17 ) від 12.01.2012 }
трансляції програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати
шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та
підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися;
розповсюдження і реклами порнографічних матеріалів та
предметів;
пропаганди наркотичних засобів, психотропних речовин з
будь-якою метою їх застосування;
поширення інформації, яка порушує законні права та інтереси
фізичних і юридичних осіб, посягає на честь і гідність особи;
здійснення інших вчинків, за якими наступає кримінальна
відповідальність.
3. Трансляція програм та передач з інтерактивними конкурсами
(іграми, вікторинами), умови яких прямо чи опосередковано
передбачають оплатне набуття особою статусу її учасника та/або в
яких телеглядачам і радіослухачам з метою отримання виграшу у
грошовій або майновій формі за особисту перемогу пропонується
звернутися до телерадіоорганізації у будь-який спосіб (здійснити
телефонний дзвінок, відправити смс-повідомлення тощо), що
передбачає стягнення коштів за з'єднання та/або телефонну розмову
за ціною, що не відповідає обраному абонентом тарифному плану, або
отримання додаткової послуги оператора телекомунікацій, не
включеної до переліку послуг, передбачених договором (тарифним
планом), забороняється.
Ця заборона не поширюється на:
канали з обмеженим доступом (канали мовлення, на яких за допомогою
використання кодувальних пристроїв та/чи програмного забезпечення
обмежено вільний доступ абонентів до перегляду певних телепрограм
таким чином, щоб прийом сигналу став неможливим без декодувального
пристрою);
трансляцію програм та/або передач з проведення розіграшів
лотерей;
трансляцію програм та/або передач з проведення творчих
конкурсів, спортивних змагань тощо, незважаючи на те,
передбачається чи не передбачається їх умовами грошовий або
майновий виграш;
трансляцію програм та/або передач з проведення розіграшів на
безоплатній основі з рекламуванням (популяризацією) окремого
товару, послуги, торговельної марки (знака для товарів і послуг),
найменування або напрямів діяльності суб'єктів господарювання,
комерційної програми з видачею виграшів у грошовій або майновій
формі;
трансляцію програм та/або передач з проведення конкурсів
(ігор, вікторин), умови яких передбачають безоплатне набуття
особою статусу її учасника та отримання учасником, який виявив
кращі особисті знання та вміння, виграшів у грошовій або майновій
формі за особисту перемогу;
трансляцію програм та/або передач з проведення розіграшів на
безоплатній основі для розважальних, благодійних або пізнавальних
цілей. { Статтю 6 доповнено новою частиною згідно із Законом N 4386-VI
( 4386-17 ) від 09.02.2012 }
4. Забороняється використання у програмах та передачах на
телебаченні і радіо прихованих вставок, які впливають на
підсвідомість людини та/або чинять шкідливий вплив на стан їх
здоров'я.
5. Дані про кожну індивідуальну програму чи передачу мають
містити ім'я автора чи авторів, назву і адресу виробника програми.
6. Відповідальність за зміст програм та передач несе керівник
телерадіоорганізації або автор (автори) програми та/чи передачі.
7. У випадках, передбачених законодавством України,
відповідальність за зміст окремих передач можуть нести інші особи.
Стаття 7. Державне управління та регулювання у сфері
телерадіомовлення
1. Верховна Рада України визначає державну політику щодо
телебачення і радіомовлення, законодавчі основи її реалізації,
гарантії соціального і правового захисту працівників цієї сфери.
2. Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної
політики щодо телебачення і радіомовлення, спрямовує і координує
діяльність міністерств та інших органів виконавчої влади у цій
сфері. { Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010, N 5460-VI ( 5460-17 ) від
16.10.2012 }
3. Забезпечення формування та реалізація державної політики у
сфері телебачення і радіомовлення покладаються на центральний
орган виконавчої влади. { Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом N 5460-VI
( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
4. Єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері
телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження
телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань
телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада). { Частина четверта статті 7 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
5. Правові засади формування та діяльності, статус,
компетенція, повноваження, функції Національної ради та порядок їх
здійснення визначаються Законом України "Про Національну раду
України з питань телебачення і радіомовлення" ( 538/97-ВР ).
6. Державне регулювання національного телерадіоінформаційного
простору здійснюється відповідно до Плану розвитку національного
телерадіоінформаційного простору, який розробляє і затверджує
Національна рада згідно з визначеними законами України принципами,
завданнями та пріоритетами.
7. Повноваження інших органів державної влади та органів
місцевого самоврядування у сфері телебачення і радіомовлення
визначаються законодавством України про телебачення і
радіомовлення.
Стаття 8. Захист економічної конкуренції у сфері
телерадіомовлення
1. Норми цього Закону, а також правових актів, виданих на
його виконання, не можуть трактуватися як обмеження вимог Закону
України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ). Зокрема,
жодна фізична або юридична особа не має права контролювати у
будь-який спосіб через вплив на формування управлінських та/або
наглядових органів телерадіоорганізацій більше 35 відсотків
загальних обсягів відповідного територіального
телерадіоінформаційного ринку - загальнонаціонального,
регіонального або місцевого.
2. Контроль за дотриманням суб'єктами інформаційної
діяльності законодавства про захист економічної конкуренції та
недопущення ними недобросовісної конкуренції здійснюють відповідно
до своїх повноважень органи Антимонопольного комітету України.
3. Один суб'єкт господарювання може мати лише одну ліцензію
на наземне ефірне мовлення у кожному територіальному сегменті
телерадіоінформаційного ринку - загальнонаціональному (на всю
територію України), регіональному (на окремий регіон, область),
місцевому (на окремий населений пункт або групу населених пунктів,
що можуть розглядатися як компактне територіальне утворення).
4. Забороняється застосування демпінгових тарифів на рекламу
та надання послуг.
5. Інші обмеження щодо економічної конкуренції у сфері
телерадіомовлення встановлюються антимонопольним законодавством
України.
Стаття 9. Захист інтересів держави та національного
телерадіовиробництва
1. У загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації
не менше 50 відсотків має становити національний аудіовізуальний
продукт або музичні твори українських авторів чи виконавців.
2. При проведенні конкурсів на видачу ліцензії на мовлення
Національна рада керується необхідністю забезпечення інформаційних
потреб громадян, захисту інтересів держави, національних мовників,
розвитку національної бази телебачення і радіомовлення. Виходячи з
цих пріоритетів Національна рада визначає на конкурсних умовах
відповідні вимоги до програмної концепції мовлення.
Стаття 10. Вживання мов в інформаційній діяльності
телерадіоорганізацій
Вживання мов в інформаційній діяльності телерадіоорганізацій
визначається статтею 24 Закону України "Про засади державної
мовної політики" ( 5029-17 ). { Стаття 10 в редакції Закону N 5029-VI ( 5029-17 )
від 03.07.2012 }

Р о з д і л II
СТРУКТУРА НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ І
РАДІОМОВЛЕННЯ. ЗАСНУВАННЯ, ФІНАНСУВАННЯ ТА
МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЙ
Стаття 11. Структура національного телебачення і
радіомовлення України
1. Структуру національного телебачення і радіомовлення
України становлять: державні та комунальні телерадіоорганізації,
система Суспільного телебачення і радіомовлення України, приватні,
незалежно від способу розповсюдження програм, громадські та інші
телерадіоорганізації, засновані відповідно до вимог законодавства
України.
Стаття 12. Заснування телерадіоорганізацій та вимоги до їх
установчих і статутних документів
1. Право на заснування телерадіоорганізацій як суб'єктів
господарювання в Україні належить юридичним особам України та
громадянам України, не обмеженим у цивільній дієздатності.
2. В Україні забороняється заснування телерадіоорганізацій:
органами державної влади та органами місцевого
самоврядування, якщо рішення про їх створення або положення про
них не передбачає повноважень засновувати телерадіоорганізації;
юридичними особами, статутні документи яких не передбачають
можливість створення телерадіоорганізацій;
іноземними юридичними і фізичними особами та особами без
громадянства;
політичними партіями, профспілковими, релігійними
організаціями та юридичними особами, яких вони заснували;
громадянами, які за вироком суду відбувають покарання у
місцях позбавлення волі або визнані судом недієздатними.
3. Участь іноземних фізичних та/чи юридичних осіб у
статутному капіталі телерадіоорганізацій регулюється Господарським
кодексом України ( 436-15 ).
Забороняються створення та діяльність телерадіоорганізації,
засновником (співзасновниками), власником (співвласниками) якої є
нерезидент (нерезиденти), що зареєстрований в одній з офшорних
зон, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України.
{ Частину третю статті 12 абзацом другим згідно із Законом
N 409-VII ( 409-18 ) від 04.07.2013 }
4. Установчі та/або статутні документи суб'єкта
господарювання, який має ліцензію на мовлення або претендує на
отримання такої ліцензії, мають передбачати створення у складі
органів його управління спеціального наглядового органу
(редакційної ради тощо), половина складу якого призначається
засновниками або власниками телерадіоорганізації, а половина
обирається творчим колективом телерадіоорганізації.
5. Недотримання визначених цією статтею вимог є підставою для
недопущення відповідної телерадіоорганізації до конкурсу на видачу
ліцензії на мовлення, відмови їй у видачі та продовженні ліцензії
на мовлення.
Стаття 13. Державні телерадіоорганізації
1. Порядок створення державних телерадіоорганізацій, порядок
призначення їх керівників, формування керівних та наглядових
органів визначаються законами України.
2. Державні телерадіоорганізації можуть створюватися органами
державної влади відповідно до їх функцій та повноважень. Державні
телерадіоорганізації є державними підприємствами.
3. У своїй діяльності державні телерадіоорганізації керуються
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), законами України та
реалізують основні завдання, визначені цим Законом.
4. Основними завданнями державних телерадіоорганізацій є:
а) оперативне інформування телеглядачів і радіослухачів про
суспільно-політичні та інші події в Україні і за кордоном, про
надзвичайні події та ситуації, що становлять загрозу життю чи
здоров'ю населення, оприлюднення офіційних повідомлень,
роз'яснення рішень органів державної влади та органів місцевого
самоврядування;
б) створення та розповсюдження економічних, публіцистичних,
культурно-освітніх, медико-гігієнічних, художніх, навчальних,
розважальних, спортивних програм, а також програм для дітей та
юнацтва;
в) сприяння зміцненню міжнародних зв'язків України, зростанню
її авторитету у світі.
5. Фінансування державних телерадіоорганізацій за рахунок
коштів Державного бюджету України здійснюється тільки через
державне замовлення у порядку та формах, визначених законодавством
України.
6. Організаційно-правовий статус обласних державних
телерадіокомпаній може бути змінений лише на статус громадських
телерадіокомпаній.
Стаття 14. Національна телекомпанія України та Національна
радіокомпанія України
1. Національна телекомпанія України (НТКУ) і Національна
радіокомпанія України (НРКУ) є державними підприємствами.
2. У Національній телекомпанії України та Національній
радіокомпанії України діють громадські ради, до кожної з яких
входять по 17 осіб.
{ Положення абзацу другого частини другої статті 14 втратили
чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення
Конституційного Суду N 21-рп/2009 ( v021p710-09 ) від 15.09.2009 }
Персональний склад громадських рад НТКУ та НРКУ затверджується
Верховною Радою України: 9 осіб - за поданням депутатських фракцій
у Верховній Раді України, 4 особи - за поданням Президента України
та 4 особи - за поданням загальнодержавних об'єднань громадян, що
діють у сфері виробництва і розповсюдження телерадіопрограм.
Статус громадських рад НТКУ та НРКУ визначається статутами
цих телерадіоорганізацій.
{ Положення частини третьої статті 14 втратили чинність, як
такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного
Суду N 21-рп/2009 ( v021p710-09 ) від 15.09.2009 } 3. Керівники
Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії
України призначаються на посаду і звільняються з посади
Президентом України за поданням Верховної Ради України.
Кандидатуру на посаду керівника НТКУ (НРКУ) визначає і вносить до
Верховної Ради України Громадська рада НТКУ (НРКУ). Пропозицію про
звільнення з посади керівника НТКУ (НРКУ) з відповідним
обґрунтуванням готує та вносить до Верховної Ради України
Громадська рада НТКУ (НРКУ).
4. Національна телекомпанія України та Національна
радіокомпанія України мають свої статути, які затверджуються
законом України.
5. Національна телекомпанія України та Національна
радіокомпанія України є суб'єктами господарської та інформаційної
діяльності. { Частин п’ята статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
6. Організаційно-правовий статус Національної телекомпанії
України і Національної радіокомпанії України може бути змінений
лише на статус Суспільного телебачення і радіомовлення.
Стаття 15. Телерадіоорганізація Суспільного телерадіомовлення
1. Порядок створення, статус, діяльність, порядок формування
керівних та наглядових органів Суспільного телебачення і
радіомовлення України визначаються Законом України "Про систему
Суспільного телебачення і радіомовлення України" ( 485/97-ВР ).
Стаття 16. Комунальні телерадіоорганізації
1. Комунальні телерадіоорганізації створюються
територіальними громадами.
2. Рішення про створення та фінансування комунальної
телерадіоорганізації приймається відповідним органом місцевого
самоврядування.
Стаття 17. Приватні телерадіоорганізації
1. Приватні телерадіоорганізації створюються фізичними та/або
юридичними особами у порядку, визначеному цим Законом, Цивільним
кодексом України ( 435-15 ) та Господарським кодексом України
( 436-15 ).
Стаття 18. Громадські телерадіоорганізації
1. Громадські телерадіоорганізації створюються фізичними
та/або юридичними особами з метою задоволення інформаційних потреб
територіальних громад у порядку, визначеному цим Законом,
Цивільним кодексом України ( 435-15 ), Господарським кодексом
України ( 436-15 ) та Законом України "Про об'єднання громадян"
( 2460-12 ).
2. Громадські телерадіоорганізації не мають права займатися
підприємницькою діяльністю і здійснюють лише некомерційну
господарську діяльність.
3. Громадські телерадіоорганізації мають статус неприбуткових
організацій.
Стаття 19. Фінансування телерадіоорганізацій
1. Джерелами фінансування телерадіоорганізацій є бюджетні
асигнування на виконання державного замовлення, абонентна плата,
кошти, отримані від виробництва і трансляції реклами, створення
телерадіопрограм на замовлення, іншої передбаченої законодавством
і статутними документами комерційної діяльності, кредити,
інвестиції, внески засновників, спонсорів, благодійних
організацій.
2. Забороняється будь-яке пряме бюджетне утримання
телерадіоорганізацій органами державної влади. Допускається оплата
за рахунок бюджетних коштів інформаційних послуг, наданих
телерадіоорганізаціями органам влади та управління згідно із
законодавством України.
3. Забороняється будь-яке пряме або опосередковане
фінансування телерадіоорганізацій політичними партіями,
професійними спілками, релігійними організаціями.
4. Іноземні інвестиції як джерело фінансування
телерадіоорганізацій допускаються в порядку, встановленому
законодавством України та частиною третьою статті 12 цього Закону.
5. Фінансування Суспільного телебачення і радіомовлення
України здійснюється відповідно до Закону України "Про систему
Суспільного телебачення і радіомовлення України" ( 485/97-ВР ).
Стаття 20. Матеріально-технічна база телерадіоорганізації
1. Матеріально-технічна база телерадіоорганізації, що
забезпечує виробництво телерадіопередач та програм і доведення їх
до споживачів, може включати до свого складу будь-які технічні
засоби мовлення та розповсюдження, сертифіковані в Україні в
установленому порядку.
2. Технічні засоби мовлення, створені (придбані, побудовані)
за рахунок державних капіталовкладень, можуть бути надані в
користування приватним телерадіоорганізаціям на підставі
відповідних ліцензій на мовлення у порядку, передбаченому
законодавством України.
3. Технічні засоби мовлення можуть бути у власності
телерадіоорганізацій і використовуватися для здійснення власного
мовлення.
Р о з д і л III
РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕЛЕРАДІОІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ, ЛІЦЕНЗУВАННЯ МОВЛЕННЯ ТА ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ СУБ'ЄКТІВ
ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ГАЛУЗІ
ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ
Стаття 21. План розвитку національного
телерадіоінформаційного простору
1. План розвитку національного телерадіоінформаційного
простору (далі - План розвитку) є нормативно-правовим документом,
який розробляється Національною радою і затверджується її рішенням
відповідно до вимог цього Закону. На підставі Плану розвитку
Національна рада приймає рішення щодо створення та розвитку
каналів мовлення, мереж мовлення та телемереж, які передбачають
використання радіочастотного ресурсу України, визначає конкурсні
умови та оголошує конкурси на отримання ліцензій на мовлення,
визначає умови ліцензій на мовлення, яке ліцензується за
реєстраційним принципом.
2. План розвитку складається з двох частин:
а) Плану використання радіочастотного ресурсу, виділеного для
телебачення і радіомовлення;
б) основних вимог щодо змістовного наповнення та
співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних
сегментів телерадіоінформаційного простору.
3. План розвитку та будь-які зміни до нього затверджуються
рішенням Національної ради в порядку, визначеному Законом України
"Про Національну раду України з питань телебачення і
радіомовлення" ( 538/97-ВР ).

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4
наступна сторінка »